Ухвала суду № 99197272, 04.08.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11265/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Гончарука В.П.,

за участю секретаря: Гриценка О.І.

за участі представника скаржника ОСОБА_2

представника зацікавленої особи АТ «Укрсиббанк» Доценко В.В.

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Левченко Яна Олександрівна, стягувач Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Експо Страхування», третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» на дії приватного виконавця, суд

В С Т А Н О В И В :

Скаржник ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Левченко Я.О.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Левченко Я.О. перебуває виконавче провадження, відкритого на підставі виконавчих листів виданих Дніпровським районним судом м.Києва у справі №755/13869/19 щодо стягнення з ОСОБА_1 в порядку повороту виконання рішення суду грошові кошти в сумі 181 925 грн. 27 коп. та стягнення судового збору в розмірі 2 728, 99 грн.

06.09.2021 р приватним виконавцем Левченко Я.О. було на підставі вказаних виконавчих листів було відкрито виконавче провадження за № №65743786 та 65745173.

3 липня 2021 року скаржник дізналася в банківській установі АТ «Укрсиббанк» що на її рахунок НОМЕР_1 приватним виконавцем Левченко Я.О. було накладено арешт в рамках вказаних виконавчих проваджень.

За твердженням скаржника вказаний рахунок в період часу з 1 квітня 2021 р по 2 липня 2021 р. використовувався для отримання заробітної плати.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує посиланням на ст. ст.68, 70 Закону України «Про виконавче провадження» та вважає, що дії суб`єкта оскарження Левченко Я.О. не відповідають вимогам законодавства, так -як із заробітної плати скаржника в примусовому порядку може бути утримано не більше 20% на погашення заборгованості в рамках вказаного виконавчого провадження.

Та своїми діями суб`єкт оскарження обмежив скаржника в своїх правах, позбавив можливості користуватися своїми коштами ( заробітною платою) , позбавив її джерела для існування та порушує її конституційні права.

З врахуванням викладеного скаржник просить суд зняти арешт з рахунок НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , що відкритий у АТ «Укрсиббанк»;

Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Левченко Я.О. щодо накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 , що знаходиться в АТ «Укрсиббанк».

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 підтримав вказану скаргу та просив її задовольнити з обставин викладених в скарзі, наголошуючи на тому, що приватним виконавцем порушені вимоги ст.с.69, 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник зацікавленої особи АТ «Укрсиббанк» в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вказаної скарги, обгрунтовуючи свою позиції посиланням на те, що дійсно в АТ «Укрсиббанк» є особовий рахунок рахунок НОМЕР_1 відкритий на ім`я скаржника ОСОБА_1 , на який приватним виконавцем Левченко Я.О. накладено арешт в рамках виконавчого провадження.

Але зазначений рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання в розумінні ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до аналізу руху коштів по вказаному рахунку він використовувався скаржником як поточний рахунок на який перераховувалися крім заробітної плати на адресу позивача також значні суми коштів, які ніякого відношення до заробітної плати не мають, в зв`язку з чим представник АТ «Укрсиббанк» вважає, що дії приватного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», надавши до суду свої письмові пояснення.

Суб`єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Левченко Я.О. в зал судового засідання не з`явилася, але надала до суду свій відзив ( пояснення ) на скаргу в якому заперечувала щодо задоволення скарги в повному обсязі, посидаючись на те, що її дії, що були вчинені в рамках вказаного вище виконавчого провадження відповідали вимогам законодавства, обґрунтовуючи свою позицію посиланням на судову практику, також просила суд слухати справу в її відсутність.

Представник стягувача ТзДВ «СК «Експо Страхування» в зал судового засідання не з`явився, сповіщався належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.

Частиною 2 ст. 450 ЦПК України передбачено, що у разі неявки стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В судовому засіданні встановлено, що 9 червня 2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Левченко Я.О. відкрито два виконавчих провадження за №№ 65743786 та 65745173 на підставі виконавчих листів виданих Дніпровським районним судом м.Києва по справі №755/13869/19 щодо стягнення з ОСОБА_1 в порядку повороту виконання рішення суду грошові кошти в сумі 181 925 грн. 27 коп. та стягнення судового збору в розмірі 2 728, 99 грн.

25.06.2021 р. приватним виконавцем Левченко Я.О. в рамках виконавчого провадження 65743786 було винесено постанову про арешт коштів боржника .

01.07.2021 р. постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 була виконана АТ «Укрсиббанк» та накладено арешт на банківський рахунок скаржника ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 на якому на той момент перебували кошти в розмірі 30265,72 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рн/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 року по справі ,,Шмалько" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухвалено будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частиною1 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» також визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Статтею 69 даного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Частиною 2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

В судовому засіданні судом було встановлено та не оспорювалося представником скаржника, що особовий рахунок НОМЕР_1 , що відкритий на ім`я боржника ОСОБА_1 використовувався останньою не тільки для отримання заробітної плати, а на даний рахунок надходили кошти, що не мають відношення до заробітної плати, крім того представником скаржника до суду надано довідку про те, що ОСОБА_1 працює менеджером в ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» з 1 липня 2020 р., але те, що на ім`я боржника було відкрито саме зарплатний рахунок в АТ «Укрсиббанк» до суду надано не було.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вимоги скаржника не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Левченко Яна Олександрівна, стягувач Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Експо Страхування», третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» на дії приватного виконавця - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 9 серпня 2021 р.

Відомості щодо учасників справи: скаржник - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суб`єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Левченко Я.О.

Зацікавлені особи: АТ «Укрсиббанк», адреса: м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12;

Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Експо страхування» адреса: м.Київ, вул. Луначарського, буд.14, оф.18

Суддя: