Ухвала суду № 99189672, 26.08.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11958/20

провадження № 2/753/385/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С. за участі: відповідача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСОБА_6, розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 , про виселення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 р. ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з садового будинку АДРЕСА_1 (далі - спірний садовий будинок).

Позов мотивований тим, що відповідач неправомірно проживає у спірному садовому будинку, оскільки не є його співвласником.

Ухвалою судді від 31.07.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав її подання без додержання вимог, викладених у стаття 175, 177 ЦПК України (незазначення та ненадання доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин та документа про сплату судового збору).

Після надання представником позивача квитанції про сплату судового збору суд постановив ухвалу від 05.10.2020 про відкриття провадження за даним позовом та призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 18.02.2021, яке за клопотанням представника відповідача було відкладене на 07.04.2021.

Підготовче засідання 07.04.2021 не відбулося та було відкладене на 26.08.2021.

В підготовче засідання 26.08.2021 позивач та його представник не з`явилися, про причини неявки у встановленому законом порядку не повідомили.

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_2 , яка просила визнати подання даного позову зловживанням процесуальними правами та залишити позов без розгляду з підстав відсутності предмета спору, представника третьої особи на стороні позивача ОСОБА_6 , який вважав, що справу слід призначити до розгляду по суті, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом цивільного судочинства учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (пункт 11 частини 3 статті 2, частина 1 статті 44 ЦПК України).

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з приписами пункту 4 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За змістом положень цивільного процесуального закону зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату.

Частиною 2 статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, серед яких подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Дослідженням відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень в режимі повного доступу встановлено, що з 2016 року в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 759/11962/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участі третьої особи ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, предметом позову у якій був, зокрема, і поділ садового будинку АДРЕСА_1 .

В той же час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 2017 році звернулися до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з вищевказаного садового будинку (цивільна справа № 753/6245/17).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2017, провадження у цивільній справі № 753/6245/17 було зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 759/11962/16-ц, проте постановою Верховного Суду від 18.04.2018, ухваленою за результатами розгляду касаційної скарги представника позивача ОСОБА_5 , ухвалу про зупинення провадження скасовано, а справу повернуто для продовження розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2020, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 15.07.2020, позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивачів в судове засідання.

Форму та зміст позовної заяви визначає стаття 175 ЦПК України, згідно положень якої позовна заява повинна, зокрема, містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а згідно статті 177 цього Кодексу позивач повинен додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Дослідженням матеріалів справи установлено, що окрім копії свідоцтва про право власності на спірний садовий будинок, жодних інших доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано, а у позовній заяві відсутня навіть згадка про те, що іншим судом розглядається справа про поділ майна подружжя, предметом розгляду у якій є вимога ОСОБА_1 про поділ спірного садового будинку.

Незважаючи на те, що в ухвалі від 31.07.2020 однією з підстав залишення даної позовної заяви без руху суд вказав незазначення та ненадання доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вказані недоліки представник позивача не усунув і тим самим приховав факт існування цивільної справи, від якої залежить вирішення цієї справи.

10.12.2020 судом у цивільній справі № 759/11962/16-ц було ухвалене рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на ј частку садового будинку АДРЕСА_1 , проте про наявність цього рішення представник позивача суд не повідомив.

Отже, аналізуючи поведінку представника позивача у даній справі, суд розцінює її як таку, що суперечить завданню цивільного судочинства і спрямована на створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства, у зв`язку з чим визнає її зловживанням процесуальними правами.

За нормою частини 4 статті 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, а відтак з метою спонукання представника позивача ОСОБА_5 до добросовісного виконання процесуальних обов`язків та припинення зловживання правами суд вбачає підстави для застосування до нього заходу процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджетуштрафу в межах, встановлених частиною 1 статті 148 ЦПК України.

Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Визначаючи наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, суд ураховує, що рішення Святошинського районного суду м. Києва у цивільній справі № 759/11962/16-ц не набрало законної сили, оскільки переглядається в апеляційному порядку, а обсяг наданих у даній справі доказів не дозволяє встановити та оцінити обставини, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи права користування майном.

Отже з огляду на те, що встановлення належності спірної квартири до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя виходить за межі предмету цього судового розгляду, а визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спірного садового будинку виключає задоволення позову ОСОБА_3 про її виселення з наведених у позові підстав, суд дійшов висновку, що розгляд даної справи об`єктивно неможливий до вирішення справи про поділ майна подружжя.

На підставі викладеного, керуючись статтями 143, 144, 148, пунктом 6 частини 1 статті 251, статтями 258-260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Застосувати до представника позивача ОСОБА_5 заходи процесуального примусу.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід державного бюджету штраф в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 270 гривень.

стягувач: Державна судова адміністрація України

01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДР 26255795.

боржник: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адвокат, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4010 від 30.11.2009, адреса здійснення адвокатської діяльності: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, офіс 230.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 , про виселення зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 759/11962/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Український технологічний Холдинг», Приватне підприємство «ЮБК-Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча Гільдія», про поділ майна подружжя.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання такої скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: