Ухвала суду № 99184297, 26.08.2021, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 583/3306/17

Провадження № 2/588/13/21

У Х В А Л А

26 серпня 2021 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Огієнка О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Лободи Т.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Борики О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_3 про відвід судді Тростянецького районного суду Сумської області Огієнка О.О. у цивільній справі за позовом Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення з квартири,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Тростянецького районного суду Сумської області перебуває зазначена цивільна справа, яка була передана за розпорядженням голови Охтирського міськрайонного суду Сумської області для розгляду у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020 головуючим суддею у даній справі визначено суддю Тростянецького районного суду Сумської області Огієнка О.О.

Ухвалою суду від 20.08.2020 вказану справу суддя прийняв до свого провадження та призначив підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні представником відповідачки ОСОБА_3 було подано заяву від імені ОСОБА_3 про відвід судді з тих підстав, що суддя ухвалою від 10.06.2021 відмовив у задоволенні заяви про відвід судді та секретаря судового засідання Лободи Т.С., а також не заявив самовідводу, чим на думку ОСОБА_3 підтвердив своє бажання розглядати незаконно поданий особою публічного права, наділеною виключно владними управлінськими функціями і повноваженнями, цивільний позов. Також ОСОБА_3 вказує, що суддя при вирішенні заяви про відвід розглянув лише половину підстав, які викликають у неї сумніви у неупередженості судді та зазначив про неподання доказів, які б свідчили про його упередженість або необ`єктивність. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що суддя в ухвалі про відвід судді навмисно приховав той факт, що до заяви про відвід судді вона додавала копію додаткової постанови Охтирського міськрайонного суду від 19.03.2014 у справі №1813/3877/2012. Також ОСОБА_3 вказує, що суддя при підготовці справи до судового розгляду не враховує лист ВССУ від 01.07.2015 «Узагальнення про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок». Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що суддя навмисно відмовився досліджувати надані нею докази.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення відводу у зв`язку з відсутністю підстав для відводу судді передбачених цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заяву про відвід судді.

Заслухавши клопотання представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Борики О.О., думку представника позивача та відповідача ОСОБА_2 , дослідивши додані до клопотання матеріали, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 , про відвід судді Тростянецького районного суду Сумської області Огієнка О.О. не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

Проте право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.

Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

За правилами ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У даній справі заява про відвід судді Огієнка О.О. надійшла до суду в день судового засідання, тому питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу.

Відповідно до положень статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 38 ЦПК України секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, зазначених у статті 36 цього Кодексу.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

При вирішенні справи «Білуха проти України»(заява№ 33949/02,.) Європейський суд з прав людини у пункті 52 свого рішення від 9 листопада 2006 року щодо об`єктивного критерію зазначив, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Заява ОСОБА_3 про відвід судді фактично зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями судді при вирішенні питання про відвід судді та неприйняття суддею процесуальних рішень, які на думку відповідачки суддя мав прийняти,що не може бути підставою для відводу судді згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України. Також вказана заява про відвід не містить жодної обґрунтованої підстави яка б свідчила про упередженість чи безсторонність суддіТростянецького районного суду Сумської області Огієнка О.О.

Відтак суд вважає подану ОСОБА_3 заяву такою, що є завідомо безпідставною та спрямована на перешкоджання розгляду справи.

Що стосується доводів ОСОБА_3 про те, що суддя при вирішенні заяви про відвід розглянув лише половину підстав, які викликають у неї сумніви у неупередженості судді та зазначив про неподання доказів, які б свідчили про його упередженість або необ`єктивність, а також в ухвалі про відвід судді навмисно приховав той факт, що до заяви про відвід судді вона додавала копію додаткової постанови Охтирського міськрайонного суду від 19.03.2014 у справі №1813/3877/2012, слід зазначити таке.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», параграфи 29-30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі «Олюджіч проти Хорватії»).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України»).

Зі змісту ухвали від 10.06.2021, вбачається, що в ній зазначені мотиви, з яких суд виходив, відмовляючи у задоволенні заяви про відвід судді та секретаря судового засідання, отже вказана ухвала є вмотивованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України закріплено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_3 та її представника адвоката Борику О.О., про недопустимість зловживання процесуальними правами та відповідальність за такі дії і заходи процесуального примусу, передбачені ст.144-148 ЦПК України, які можуть бути застосовані в таких випадках.

Керуючись ст. 36, 40, 144-148, 260, 261 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Тростянецького районного суду Сумської області Огієнка О.О. відмовити.

Попередити ОСОБА_3 та її представника адвоката Борику Олександра Олександровича про недопустимість зловживання процесуальними правами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню від рішення суду не підлягає.

Суддя О. О. Огієнко