Ухвала суду № 99179391, 26.08.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/2139/21

Провадження № 2/211/2497/21

У Х В А Л А

іменем України

26 серпня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Бехало В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України, ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Хладон» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури, треті особи Державна казначейська служба, ОСОБА_2 , КП «Хладон» в якому просить суд стягнути за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду в сумі 2 890 200,00 грн. та майнову шкоду (втрату арештованого майна коптильного цеху) в сумі 420 150,00 грн.

Справа надійшла до суду 16.07.2021 з Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу вдруге для розгляду відповідно до Розпорядження голови суду "Про передачу справи до іншого суду " від 20.05.2021 № 46 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу визначена до розгляду судді Середній Н.Г.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання на 10-30 годину 27 серпня 2021 року.

29 липня 2021 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Середньої Н.Г. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Ухвалою судді Сарат Н.О. від 05 серпня 2021 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Середньої Н.Г. відмовлено.

Суддею Середньою Н.Г. було подано заяву про самовідвід, викладену відповідно до частин першої, третьої статті 39 ЦПК України, яка долучена до матеріалів справи. В обґрунтування заяви зазначено, що при заявлені позивачем відводу позивач вказав, що суддя Середня Н.Г. ігноруючи ухвалу суду від 16.06.2021 відкрила провадження у цій справі та без згоди позивача змінила відповідача по справі, переплутавши представництво держави України і самопредставництво органу. Оскільки позивач сумнівається в неупередженості, об`єктивності та безсторонньому розгляді суддею Середньою Н.Г. цієї справи, враховуючи практику ЄСПЛ, положення п.1 ст.6 конвенції, ч.1 ст.21 КПК, та вище викладені обставини, суддя Середня Н.Г. заявила собі самовідвід.

Згідно частини 8 статті 40 ЦПК України, суд вирішує питання про самовідвід судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши вказану заяву, суд дійшов наступних висновків.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 4 листопада 1950 року ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

За змістом статті 6 Конвенції, суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді.

Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії»).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість — іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя — ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De. Belgium»), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», від 28 жовтня 1998 року, п.45).

Підстави для самовідводу (відводу) судді закріплені у статті 36 ЦПК України, за змістом пункту п`ятого частини першої якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В частині першій статті 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (частина дев`ята статті 40 ЦПК України).

Враховуючи викладене, оскільки у позивача наявні сумніви щодо упередженості та об`єктивності головуючого судді при розгляді вказаної справи, беручи до уваги мотиви, викладені в заяві про відвід судді Середньої Н.Г. та з метою забезпечення впевненості учасників справи в тому, що справа буде розглянута безстороннім, неупередженим та об`єктивним судом, суд вважає необхідним заяву про самовідвід судді Середньої Н.Г. задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 40 ЦПК України, суд

постановив:

заяву головуючого у справі судді Середньої Н.Г. про самовідвід – задовольнити.

Справу № 210/2139/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України, ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Хладон» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду – передати до канцелярії Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до положень статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г.Середня