Рішення № 99178762, 26.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 серпня 2021 року справа №640/3765/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка, ОСОБА_1 )до1. Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ПФУ у Київській області) 2. Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 27 квітня 2020 року №2600-0303-8/51098 про відмову позивачці в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; 2) зобов`язання відповідача 1 здійснити перерахунок і виплату судді у відставці позивачці щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, виходячи з його фактичного розміру, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26 лютого 2020 року №04-224 з урахуванням фактично виплачених сум

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно відмовив у здійсненні перерахунку щомісячного грошового довічного утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26 лютого 2020 року №04-224.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що статтею 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки з 01 січня 2020року змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та посилається на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020

Ухвалою від 09 лютого 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/3765/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 21 квітня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив представнику Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в задоволенні клопотання про виправленні описки; залучив Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача.

Від представника ГУ ПФУ у Київській області 21 травня 2021 року надійшла заява про заміну відповідача в справі 640/3765/21 з ГУ ПФУ у Київській області на ГУ ПФУ в м. Києві.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника ГУ ПФУ у Київській області, оскільки відповідачем у позовній заяві та в позовних вимогах ОСОБА_1 зазначає відповідачем саме ГУ ПФУ у Київській області та повідомляє, що ухвалою від 21 квітня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача.

Ухвалою від 14 червня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві до 01 липня 2020 року надати до суду належним чином засвідчену копію довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 26 лютого 2020 року №04-224 та пояснення стосовно того, де саме перебуває позивачка на пенсійному обліку.

В матеріалах справи докази надання відповідачем 1 відзиву на позовну заяву відсутні, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач 2 подав до суду відзив на адміністративний позов, до якого в якості доказів направлення копії відзиву учасникам справи, додав копію поштового реєстру та фіскального чеку АТ «Укрпошта».

Копія поштового реєстру та копія фіскального чеку жодним чином не засвідчені.

Належними доказами направлення відзиву іншим учасникам справи є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, копія реєстру відправлення поштової кореспонденції зі штампом поштового відділення тощо, засвідчені відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55.

Таким чином, відзив відповідача 2 не відповідає положенням пункту другого частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а, отже, не може бути прийнятий до розгляду.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, що підтверджується листом відповідача 2 від 01 липня 2021 року №2600-0205-7/106380.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області ОСОБА_1 видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26 лютого 2020 року 02-224, відповідно до якої станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 100 896,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 63 060,00 грн.; доплата за вислугу років 60% 37 836,00 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 00,00 грн.; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.

За результатами розгляду заяви позивачки від 12 березня 2020 року №4241 щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідач 2 листом від 27 квітня 2020 року №2600-0303-8/51098 відмовив їй в проведенні зазначеного перерахунку на підставі довідки від 26 лютого 2020 року №04-224, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області про розмір суддівської винагороди, визначений станом на 18 лютого 2020 року, оскільки, відповідно до норм статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18 лютого 2020 року не змінювався, відсутні підстави для проведення перерахунку.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Суд встановив, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року №620/1116/20 за результатами розгляду зразкової справи, що відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За приписами статей 21 та 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VI.

Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VI визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3- рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, і зокрема: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII зі змінами.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№3-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. А тому ці положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 Конституційний Суд України визнав неконституційними.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивачка, обумовлений відновленням раніше порушених її прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020.

Отже, саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.

При цьому, на переконання суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи те, що з 01 січня 2020 року збільшений розмір окладу судді, позивачка вийшла у відставку з посади судді, не проходила кваліфікаційного оцінювання суддів щодо неї і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2, викладеного в листі від 27 квітня 2020 року №2600-0303-8/5198, про відмову позивачці в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов`язання відповідача 2 здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату позивачці щомісячного довічного грошового утримання згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26 лютого 2020 року №04-224 з урахуванням фактично виплачених сум.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача 2 провести позивачці перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% заробітної плати, працюючого на відповідній посаді судді, виходячи з його фактичного розміру, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, суд зазначає, що ці вимоги є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд звертає увагу на те, що відмова відповідача 2 у перерахунку щомісячного грошового утримання мотивована відсутністю після 18 лютого 2020 року зміни розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У свою чергу, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці і щодо обмеження довічного грошового утримання судді у відставці граничним розміром на час звернення позивачки до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2, викладеного в листі від 27 квітня 2020 року №2600-0303-8/51098, про відмову позивачці в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов`язання відповідача 2 здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату позивачці щомісячного довічного грошового утримання згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26 лютого 2020 року №04-224 з урахуванням фактично виплачених сум.

Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Верховний Суд в постанові від 24 листопада 2020 року у справі №815/460/18 дійшов висновку, що норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку із виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищевикладеним суд зазначає, що позивачкою дотримано строк звернення до адміністративного суду.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивачки належить стягнути судовий збір у розмірі 681,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене в листі від 27 квітня 2020 року №2600-0303-8/51098, про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26 лютого 2020 року №04-224 з урахуванням фактично виплачених сум.

4. Відмовити в іншій частині адміністративного позову.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40; ідентифікаційний код 22933548);

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко