Рішення № 99176408, 25.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5485/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

28 травня 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (далі-відповідач) про визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов`язання Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та у видачі відповідного посвідчення на підставі поданих ОСОБА_1 документів, які, на думку позивача, підтверджують його належність до ветеранів війни. Вказує, що відмова в наданні йому статусу визначеного пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ є протиправною та незаконною, порушує гарантовані Конституцією соціальні права та гарантії, у зв`язку з отриманням позивачем травми під час виконання службових обов`язків в період його служби в органах внутрішніх справ.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

14.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.50-51/, у якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю, посилаючись на відсутність підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.06.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив /а.с.52-55/, у якій позивач посилався на ті ж обставини, що і у позовній заяві.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

У період із 10.09.2000 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 18.11.2020 - в Національній поліції України, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 /а.с. 25-28/.

За результатами розслідування нещасного випадку, який стався 18.06.2009 близько 06:00 з начальником СКР Новосанжарського РВ ГУМВС, капітаном міліції ОСОБА_1 , комісією, призначеною розпорядженням начальника Новосанжарського РВ ГУМВС, майора міліції Джежелого В.В. від 10.09.2009 №158, складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 18 червня 2009 року близько 06.00 години форми Н-5*, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 19-21/, за висновками якого травма ОСОБА_1 є результатом нещасного випадку, який стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.

Відповідно до акта №91 про нещасний випадок ОСОБА_1 , форми Н-1*, копія якого міститься у матеріалах справи /а.с. 22-24/, медичний висновок про діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Висновок: нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.

У свідоцтві про хворобу №324/С від 12.11.2020, виданому медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за розпорядженням УКЗ ГУНП в Полтавській області, встановлений діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва): травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків, а також захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції, непридатний до служби в поліції. /а.с. 15-16, 17-18/.

Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААВ №095567 підтверджено, що ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 14.12.2020 до 01.01.2022 - травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків /а.с. 13/.

Листом Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації від 06.05.2021 №3065/06-44 /а.с. 11 - 12/ позивача повідомлено про відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зазначено, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. Суб`єктом пункту 2 частини2 статті 7 Закону є особи начальницького і рядового складу органів: Міністерства внутрішніх справ Союзу РСР; Комітету державної безпеки Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, інших військових формувань. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Згідно статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України. Статтею 80 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено такі види спеціальних звань як спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції. Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, затвердженого постановою КМУ від 08.09.2015 №685 підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є: 1) для осіб, зазначених в абзацах другому і четвертому пункту 2 цього Порядку: довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. На підставі вищевикладеного відсутні підстави для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач не погодився з відмовою Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації щодо встановлення на підставі п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шановливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551).

Статтею 4 Закону № 3551 передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України здійснюється Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404 (далі - Порядком № 1346).

Згідно з пунктом 2.2 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Пунктом 3.5 Порядку №1346 передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

Відповідно до пункту 3.9 Порядку № 1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

За змістом пункту 3.10 пункту Порядку № 1346 Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Нещасний випадок, що стався за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.11 Порядку № 1346, комісія з розслідування має визнавати таким, що трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (надалі - Постанова № 1317) медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до пункту 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (надалі - Порядок № 302).

Пунктом 2 Порядку № 302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд України в рішенні від 08 квітня 2014 року у справі № 21-45а14 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстру судових рішень 38475027).

Саме поняття "службових обов`язків" в Законі № 3551-XII тлумачиться як "обов`язків військової служби", що невід`ємно пов`язані з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у частині 1 статті 7 Закону № 3551 -XII.

Як встановлено судом, за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 18.06.2009 близько 06:00 з начальником СКР Новосанжарського РВ ГУМВС, капітаном міліції ОСОБА_1 , комісією, призначеною розпорядженням начальника Новосанжарського РВ ГУМВС, майора міліції Джежелого В.В. від 10.09.2009 №158, складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 18 червня 2009 року близько 06.00 години форми Н-5*, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 19-21/, за висновками якого травма ОСОБА_1 є результатом нещасного випадку, який стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.

Відповідно до акта №91 про нещасний випадок ОСОБА_1 , форми Н-1*, копія якого міститься у матеріалах справи /а.с. 22-24/, медичний висновок про діагноз закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Висновок: нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.

Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААВ №095567 підтверджено, що ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 14.12.2020 до 01.01.2022 - травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків /а.с. 13/.

Суд зауважує, що позивач станом на момент отримання травми (18.06.2009) проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника СКР Новосанжарського РВ ГУМВС, мав спеціальне звання капітан міліції.

Таким чином, ОСОБА_1 отримав травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків, у період проходження служби в органах внутрішніх справ, тому наявні підстави, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Суд акцентує увагу, що відмова відповідача, оформлена листом від 06.05.2021 №3065/06-44, не містить належних та вмотивованих обґрунтувань відсутності підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", натомість, містить перелік норм права без посилання на конкретні фактичні обставини, що послугували підставою для такої відмови.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вчинені відповідачем з порушенням вимог пункту 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправною.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У цій справі оцінка правомірності відмови у наданні позивачу статуту особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи стосувалася лише тих мотивів, з яких відповідач виходив, відмовляючи у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та які наведені відповідачем у листі від 06.05.2021 №3065/06-44. Суд не може досліджувати інші обставин, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у даній справі є такими, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Натомість, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видачу відповідного посвідчення, з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (вул. Короленка,7, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 05385890) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видачу відповідного посвідчення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол