Рішення № 99176221, 25.08.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13143/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41404999; адреса: вул. Пастера, 58, м. Одеса, 65023) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2021 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до жержавного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кубрака К.В., у якому представник позивача просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрака К.В. від 06.08.2019 року про накладення штрафу у сумі 76800 грн. на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №53355475 та зобов`язати державного виконавця здійснити розрахунок розміру аліментів (ВП №53355475) із врахуванням сплаченої ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 76800 грн. в рахунок сплати аліментів;

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрака К.В. від 02.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 33280 гривень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.07.2021 року о 13:20:23 справа №420/13143/21 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності приведення суб`єктного складу відповідачів у відповідність до заявлених позовних вимог, надання доказів сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 1100,80 грн., а також надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів, або пояснень та доказів на підтвердження того, що строк не пропущено.

09.08.2021 року за вх.№43526/21 від представника позивача надійшла заява із платіжним дорученням №92677 від 06.08.2021 року про сплату судового збору та уточненою позовною заявою в частині визначення відповідача - Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Крім цього, до суду надано копію заяви про ознайомлення представника позивача із матеріалами виконавчого провадження, де наявна відмітка, що представник позивача ознайомився зі спірними постановами 18.06.2021 року. З урахуванням того, що позивач звернувся до суду 25.06.2021 року (згідно відмітки на накладній служби кур`єрської доставки), то строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Ухвалою суду від 12.08.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених ст.287 КАС України, призначено судове засідання на 19.08.2021 року.

У судове засідання 19.08.2021 року представники сторін не з`явились. 19.08.2021 року за вх.№45669/21 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

На підставі ч.9 ст.205 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

В обґрунтування вимог позову вказано, що за під час ознайомлення представником позивача із матеріалами виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення суду про сплату аліментів, встановлено, що сплата заборгованості позивача по виконавчому провадженню була здійснена з урахуванням винесеної державним виконавцем постанови про накладення на позивача штрафу у сумі 76800 грн. Позивач не погоджується із постановою про накладення штрафу, а зараховані на погашення штрафу суми вважає за необхідне направити на погашення аліментів.

17.08.2021 року за вх.№45111/21 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування правової позиції зазначено, що з 30.07.2019 року по 07.06.2021 року позивачем жодних заяв, скарг на дії або бездіяльність державного виконавця не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.05.2018 року у справі №520/16221/16 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі 2 000.00 гривень щомісячно, починаючи з 01.06.2018 і до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із наданих позивачем письмових доказів, позивачем у грудні 2016 року та січні 2017 року сплачено 3000 грн. аліментів, а з лютого 2017 року по червень 2018 року - 2000 грн. на виконання рішення суду (а.с.62-65).

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.06.2019 року у справі 520/16221/16-ц вказане рішення суду першої інстанції змінено та збільшено визначений судом розмір аліментів, що підлягають стягненню з 2 000.00 гривень до 10 000.00 гривень, починаючи з 17.12.2016 і до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.07.2019 року до відділу надійшла заява ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/16221/16 виданого 09.07.2019.

12.07.2019 року державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59537843.

При цьому, 12.07.2019 року проведено розрахунок заборгованості позивача зі сплати аліментів та з урахуванням Постанови Одеського апеляційного суду від 04.06.2019 року встановлено, що розмір заборгованості складає 256000 грн. (а.с.66).

06.08.2019 року було прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у зв`язку із наявністю боргу у сумі 76800 грн.

За даними Розпорядження №59537843 грошові кошти у сумі 332800 грн. надійшли до органу ДВС 29.08.2019 року та були перераховані на картковий рахунок стягувача по виконавчому провадженню (а.с.72).

02.09.2019 року державним виконавцем прийнято Постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 33280 грн. (а.с.69).

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, вважаючи оскаржувані постанови протиправними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно ст.63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім цього, особливості стягнення аліментів визначені ст.71 Закону №1404, у якій вказано наступне.

Порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів (ч.1 ст.71 Закону №1404).

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (ч.2 ст.71 Закону №1404).

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ч.8 ст.71 Закону №1404).

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі (ч.13 ст.71 Закону №1404).

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу (ч.14 ст.71 Закону №1404).

Суд звертає увагу, що за змістом цитованої норми стягнення штрафу у разі наявності заборгованості - це захід забезпечення виконання зобов`язань боржника у виконавчому провадженні.

Разом із цим, суд звертає увагу на особливості ситуації, яка склалась при виконанні рішення суду у справі №520/16221/16.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.05.2018 року у справі №520/16221/16 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі 2 000.00 гривень щомісячно, починаючи з 01.06.2018 і до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із наданих позивачем письмових доказів, позивачем у грудні 2016 року та січні 2017 року сплачено 3000 грн. аліментів, а з лютого 2017 року по червень 2018 року - 2000 грн. на виконання рішення суду (а.с.62-65).

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.06.2019 року по справі 520/16221/16-ц вказане рішення суду першої інстанції змінено та збільшено визначений судом розмір аліментів, що підлягають стягненню з 2 000.00 гривень до 10 000.00 гривень, починаючи з 17.12.2016 і до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, за період, за який позивач вже сплачував аліменти у сумі 2000 грн., дотепер позивач має сплатити додатково 8000 грн. щомісячно.

12.07.2019 року до відділу надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/16221/16 виданого 09.07.2019 року.

12.07.2019 року державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59537843, цього ж проведено розрахунок заборгованості позивача зі сплати аліментів та з урахуванням Постанови Одеського апеляційного суду від 04.06.2019 року встановлено, що розмір заборгованості складає 256000 грн., і цього ж дня винесено першу, як виявилось у подальшому, невірну постанову про накладення на позивача штрафу.

У подальшому прийнято оскаржувану постанову від 06.08.2019 року про накладення на позивача штрафу у зв`язку із наявністю боргу у сумі 76800 грн.

Однак, спірна постанова не містить опису обставин, за яких прийнято рішення про наявність підстав для накладення штрафу.

Суд звертає увагу, що сума заборгованості об`єктивно виникла одномоментно на підставі зміненого рішення суду (постановою Одеського апеляційного суду від 04.06.2019 року), а не за накопичувальним принципом, коли б боржник свідомо ухилявся від виконання зобов`язань по сплаті аліментів.

Суд при цьому звертає увагу, що розрахунок боргу та прийняття на цій підставі постанови про накладення штрафу здійснені без забезпечення права боржника ( ОСОБА_1 ) на добровільне виконання рішення суду. Суд не може визнати рішення суб`єкта владних повноважень обґрунтованим, якщо при його прийнятті не враховані об`єктивні обставини та можливість особи, щодо якої таке рішення прийнято та воно впливає негативно на його статус, усунути такі обставини.

Не залишає поза увагою суд і те, що статтю 71 Закону №1404 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018, який вступив в дію з 28.08.2018.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2016 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» введена лише з 28.08.2018, позивач не міг передбачити настання відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю сплати аліментів.

Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів закріплений також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.02.2017 у справі №6-2705цс16, підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

З огляду на зазначені вище обставини, притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке передбачено абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", в частині періоду з 17.12.2016 року по 28.08.2018 року, взагалі не є допустимим.

Незважаючи на це, за даними Розпорядження №59537843 грошові кошти у сумі 332800 грн. надійшли до органу ДВС 29.08.2019 року та були перераховані на картковий рахунок стягувача по виконавчому провадженню (а.с.72). Сплачена сума покрила і заборгованість по аліментах, і суму штрафу, однак позивач був переконаний, що сплачує лише суму заборгованості по аліментах, а про наявність постанови про накладення штрафу дізнався лише 18.06.2021 року після ознайомлення представника позивача із матеріалами виконавчого провадження.

Отже, позивачем здійснено всі дії на погашення суми заборгованості у найкоротший термін. При цьому, позивачем самостійно у добровільному порядку сплачено кошти на погашення заборгованості, такі кошти не стягувались державним виконавцем.

З огляду на це суд дійшов висновку про протиправність постанови Державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрака К.В. від 06.08.2019 року про накладення штрафу у сумі 76800 грн. на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №53355475, а сума коштів, сплачена за штрафом та яка зарахована на користь стягувача, має бути врахована як сплата аліментів.

Стосовно правомірності стягнення суми виконавчого збору суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно стт.27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як вбачається зі змісту спірної постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрака К.В. від 02.09.2019 року, сума виконавчого збору складає 33280 грн.

По-перше, сума виконавчого збору складає 10% заборгованості із сплати аліментів, однак до суми заборгованості (256 000 грн.) відповідачем безпідставно віднесено також суму штрафу (76800 грн.).

По-друге, як вже зазначалась судом, притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке передбачено абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", в частині періоду з 17.12.2016 року по 28.08.2018 року, є безпідставним, а тому вирахована сума заборгованості як база для визначення розміру виконавчого збору є невірною.

По-третє, відповідачем не здійснено заходів примусового характеру щодо стягнення суми заборгованості по аліментах, боржник самостійно сплатив таку суму.

За сукупністю вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрака К.В. від 02.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 33280 гривень.

З огляду на вказане, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подачу даного позову у сумі 1100,80 грн. (а.с.33).

Суд дійшов висновку про стягнення з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41404999) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1100 (тисяча сто) грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 287, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41404999; адреса: вул. Пастера, 58, м. Одеса, 65023) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрака К.В. від 06.08.2019 року про накладення штрафу у сумі 76800 грн. на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №53355475 та зобов`язати державного виконавця здійснити розрахунок розміру аліментів (ВП №53355475) із врахуванням сплаченої ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 76800 грн. в рахунок сплати аліментів.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубрака К.В. від 02.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 33280 гривень.

Стягнути з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41404999) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1100 (тисяча сто) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян