Рішення № 99174794, 25.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2021 року Справа № 280/4323/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), підписаний представником - адвокатом Голіковою Галиною Вікторівною (далі - представник), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого представник позивача, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії з автоматичного нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку позивача, та зобов`язати відповідача прийняти рішення про скасування існуючої суми автоматичного нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку позивача, яка станом на 17.05.2021 становить 26358,74 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо взяття на облік ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та зобов`язати відповідача зняти з обліку фізичну особу-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності позивача, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що автоматичне нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зумовило формування вимог про сплату боргу (недоїмки), за відсутності у ОСОБА_1 обов`язку зі сплати такого внеску, так як за нього його сплачує роботодавець, є протиправним. Крім того зазначено, що позивач не подавав заяви до контролюючого органу заяви за формою №1-ЄСВ, проте обліковується з ознакою «платник не подав заяви про взяття на облік», що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску. Отже, контролюючим органом всупереч приписам нормативних актів, що регулюють питання взяття на облік платників податків, здійснено взяття позивача на облік як Фізичну особу-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та відповідно, як платника єдиного внеску, що призвело до здійснення незаконного нарахування суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 26358,74 грн. У зв`язку з наведеним, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 04.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків.

09.06.2021 до суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 14.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Натомість 09.07.2021 представником відповідача надані суду додаткові пояснення (вх.№47385), відповідно до яких зазначає, що згідно ідентифікаційних даних ОСОБА_1 знятий з обліку, як платник податків з 29.05.2018. Дата припинення/зупинення незалежної професійної діяльності 01.04.2019. Згідно даних про реєстрацію платником ЄСВ платник не подав заяви для взяття на облік. Станом на час розгляду справи у позивача сума заборгованості складає 13,30 грн., що відображається в інтегрованій картці платника податків. Враховуючи те, що положення Порядку №1162 визначають чіткі підстави, порядок дій контролюючого органу та виключний перелік документів, згідно яких податковим органом може бути прийнято рішення про зняття з обліку платника єдиного внеску, контролюючий орган, ж суб`єкт владних повноважень не має правових підстав для зняття позивача з обліку як платника єдиного внеску.

Ухвалою суду від 25.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про закриття провадження у справі №280/4323/21.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , 11.04.2002 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що 12.12.2005 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис за номером: 20800170000001161, за адресою: АДРЕСА_1 . Види діяльності за КВЕД: 69.10 Діяльність у сфері права (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

За власним рішенням діяльність позивача як фізичної особи-підприємця припинено, про що 29.05.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис за номером: 21030060008048926, стан суб`єкта: припинено.

31.07.2018 позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) за формою №Д5 (річна) з ознакою «ліквідаційна» за січень-травень 2018 року, про що свідчить відмітка (штамп) контролюючого органу, та квитанція №2 реєстраційний №33718 з електронного кабінету платника податків. У Звіті відображено нарахування єдиного внеску у сумі 4095,30 грн. Інших звітів з єдиного внеску позивач за 2018 рік не подавав.

25.07.2002 позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке видане відповідно до рішення Запорізької обласною КДКА №26 від 25.06.2002, про що зазначено у Єдиному реєстрі адвокатів України. На сьогоднішній день адвокатська діяльність позивача не зупинена.

З 01.11.2017 по сьогоднішній день позивач є головою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області (код ЄДРПОУ 24908253), де отримує заробітну плату, з розміру якої сплачуються єдиний соціальний внесок; з 01.04.2019 по 04.12.2020 позивач працював адвокатом АО «ЛЕГЕС» (код ЄДРПОУ 39678651), де отримував заробітну плату, з розміру якої сплачувався єдиний соціальний внесок.

Зазначене підтверджується відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК-5 №ОК30:1297239180 від 19.04.2021, наказом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області (код ЄДРПОУ 24908253) №3 від 30.10.2017 «Про прийняття на роботу», наказом АБ «Максима Семенова» (код ЄДРПОУ 39678651) №5/К від 29.03.2019 «Про призначення», наказом АО «ЛЕГЕС» (код ЄДРПОУ 39678651) №3/К від 04.12.2020 «Про звільнення».

З урахуванням викладеного, позивач після припинення діяльності як фізична особа-підприємець здійснює свою адвокатську діяльність не як самозайнята особа, а як найманий працівник.

Постановою державного виконавця від 24.02.2021 відкрито ВП №64590609на підставі вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18680-13У від 12.11.2020 на загальну суму 17 325,32 грн.

Також, державним виконавцем винесено: постанову від 24.02.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 204,88 грн; постанову від 24.02.2021 про стягнення виконавчого збору у сумі 1732.53 грн.; постанову від 13.04.2021 про арешт коштів боржника.

27.04.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18680-13, відповідно до якої станом на 31.03.2021 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20625,32 грн.

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18680-13 від 27.04.2021 позивачем оскаржено в адміністративному порядку, шляхом надіслання до Державної податкової служби України скарги від 07.05.2021.

22.04.2021 до Головного управління ДПС у Запорізькій області представником позивача було здійснено звернення із адвокатським запитом №8/2021 від 21.04.2021 про отримання інформації коли, на підставі яких документів та приписів нормативних актів позивача було взято на облік як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, наявність заборгованості з єдиного внеску, з наданням відповідних копій документів.

Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» отримано лист Головного управління ДПС у Запорізькій області №26269/6/08-01-24-02-21 від 29.04.2021, у якому контролюючий орган посилаючись на частину другу статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зазначає про продовження строку розгляду адвокатського запиту №8/2021 від 21.04.2021 та просить надати заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ та залежно від категорії страхувальника копії відповідних документів, зокрема відомостей (витягу) відповідного реєстру про припинення, або зупинення незалежної професійної діяльності, або зміну організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу, та копії підтверджуючих документів перебування у трудових відносинах з АО «ЛЕГЕС» (код ЄДРПОУ 39678651) та Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Запорізької області (код ЄДРПОУ 24908253).

07.05.2021 до Головного управління ДПС у Запорізькій області було повторно здійснено звернення із адвокатським запитом №8/2021/1 від 07.05.2021 про отримання інформації коли, на підставі яких документів та приписів нормативних актів позивача було взято на облік як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, наявність заборгованості з єдиного внеску, з наданням відповідних копій документів. До цього запиту долучено документи, що підтверджують перебування позивача у трудових відносинах з АО «ЛЕГЕС» (код ЄДРПОУ 39678651) та Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Запорізької області (код ЄДРПОУ 24908253).

21.05.2021 Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» отримано лист Головного управління ДПС у Запорізькій області №29228/6/08-01-24-02-21 від 17.05.2021, у якому контролюючий орган надав відповіді на питання поставлені в адвокатських запитах №8/2021 від 21.04.2021 та №8/2021/1 від 07.05.2021.

Так, контролюючим органом повідомлено, що за результатами проведеної інвентаризації у лютому 2018 року Публічного реєстру на виконання вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 №462), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за№1562/20300, (далі Порядок№1588), встановлено, що позивач з 25.02.2002 перебуває в Єдиному реєстрі адвокатів України, як особа, що проводить індивідуальну адвокатську діяльність та ГУ ДПС забезпечено внесення до інформаційної бази ДПС України даних за формою «Відомості відповідних реєстрів про реєстрацію (для обліку за основним місцем з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік»). Станом на поточну дату позивач перебуває в реєстрі ЄСВ з категорією страхувальника «244 - фізичні особи-підприємці. державна реєстрація яких припинена за заявницьким принципом та які перебувають на обліку як платники єдиного внеску» з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік». При цьому, згідно пункту 1 розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 №1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 р. за№1553/26330 (далі - Порядок №1162), у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та залежно від категорії страхувальника копії відповідних документів, зокрема: розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію та про утворення ліквідаційної комісії: відомостей (витягу) відповідного реєстру про припинення, або зупинення незалежної професійної діяльності, або зміну організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.

Також, у зазначеній відповіді на адвокатські запити, контролюючим органом повідомлено, що згідно інтегрованої картки позивача станом на 31.10.2020 рахувалась заборгованість у сумі 17325,32 грн. 12.11.2020 в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18680-13 на суму 17325,32 грн.

Станом на 17.05.2021 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування становить 26358,74 грн., що складається з нарахувань: - у сумі 4095,90 грн. згідно наданого ліквідаційного Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (січень-травень 2018 року) за формою Додаток 5 таблиця 2 від 31.07.2018 №33718; - у сумі 22262,84 грн., нарахування проведені на центральному рівні як платнику, який займається незалежною професійною діяльністю.

До листа Головного управління ДПС у Запорізькій області №29228/6/08-01-24-02-21 від 17.05.2021 було додано копію корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18680-13 від 12.11.2020 з доказами її надіслання на адресу позивача.

04.06.2021 позивачем отримано рішення ДПС України про результати розгляду скарги №12106/6/99-00-06-02-01-06 від 31.05.2021, яким за результатом розгляду скарги позивача було вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18680-13 від 27.04.2021 скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, а скаргу позивача - задовольнити, зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області привести у відповідність інтегровану картку платника, з урахуванням наведеного у цьому рішенні, згідно вимог чинного законодавства.

Вищенаведене зумовило звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464- VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованими у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19; адміністративне провадження №К/9901/28514/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18; адміністративне провадження №К/9901/25355/1.

Суд зазначає, що в спірних правовідносинах предметом оскарження є визначення правомірності дій відповідача з автоматичного нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку позивача, та зобов`язати відповідача прийняти рішення про скасування існуючої суми автоматичного нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку позивача, яка станом на 17.05.2021 становить 26358,74 грн.

Як встановлено вище, у спірний період по теперішній час позивач, як найманий працівник, був та залишається застрахованою особою в розумінні Закону №2464-VI, і єдиний внесок за неї нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального.

Доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від провадження діяльності як самозайнята особа відповідачем не надано.

Також суд звертає увагу на те, що рішенням ДПС України про результати розгляду скарги № №12106/6/99-00-06-02-01-06 від 31.05.2021 вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф -18680-13 від 27.04.2021 скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, скаргу позивача - задовольнити, зобов`язати ГУ ДПС у Запорізькій області привести у відповідність інтегровану картку платника, з урахуванням наведеного у цьому рішенні, згідно вимог чинного законодавства.

Тобто, самим контролюючим органом визнано відсутність підстав нарахування недоїмки позивачу.

За таких обставин, з метою недопущення подальшого безпідставного автоматичного нарахування недоїмки, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо взяття на облік ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та зобов`язання відповідача зняти з обліку фізичну особу-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності позивача, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про визнання протиправними дій з автоматичного нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку позивача, та зобов`язати відповідача прийняти рішення про скасування існуючої суми автоматичного нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку позивача, яка станом на 17.05.2021 становить 26358,74 грн., суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні, оскільки станом на час розгляду справи у ОСОБА_1 сума заборгованості складає 13,30 грн., що відображається в інтегрованій картці платника податків. Також, не підлягає скасування сума недоїмки у розмірі 13,30 грн., оскільки у позивача станом на 21.01.2019 залишилась недоїмка, про що також зазначено у позовній заяві.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1816,00 грн., а відтак, на користь позивача слід стягнути 908,00 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частина третя статті 132 КАС України).

Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 20.04.2021 між адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги. В додатку 1 до договору від 20.04.2021 сторони погодили перелік та розмір витрат на правничу допомогу.

Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» 27.05.2021 виставлено рахунок № 15/05 за надання правничої допомоги в сумі 5000,00 грн. - за підготовку тексту позовної заяви.

Також, до матеріалів позову долучена квитанція про сплату ОСОБА_1 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відтак, витрати на правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.

Однак, враховуючи те, що позовна заява задоволена частково, витрати на правничу допомогу слід також стягнути пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо взяття на облік ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти з обліку фізичну особу-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.08.2021.

Суддя М.С. Лазаренко