Рішення № 99174787, 25.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2021 року (10:00)Справа № 280/4999/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 1491 (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Північна, 17а, код ЄДРПОУ 14321848) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини 1491 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2020 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом військової служби позивач не отримував належне йому речове майно. У 2020 році, відповідач здійснив компенсацію вартості неотриманого позивачем речового майна, однак нарахування та виплату позивачу такої компенсації ним було здійснено за цінами минулих років, починаючи лише з 2008 року. При цьому, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 01 січня 2020 року (рік виплати компенсації за неотримане речове майно). Тобто, компенсація повинна була здійснюватися за цінами станом на 01 січня 2020 року, а не за цінами минулих років, як здійснював відповідач. З урахуванням вищезазначеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

14.07.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 39784), в якому зазначає, що на виконання норм постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» було видано наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 №33 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився», яким затверджено додаток №1 - Вартість належних до видачі предметів речового майна, в якому зазначені ціни на предмети речового майна до року видання відповідного наказу а саме до 2017 року включно. В подальшому, було прийнято накази від 06.02.2018 №30 та від 30.01.2019 №21, відповідно до яких вказана вартість належних до видачі предметів речового майна виникнення права на отримання яких виникало у військовослужбовця з 01.01.2018 та з 01.01.2019. Отже, відповідачем з огляду на зазначене позивачу відповідно до довідки розрахунку №396 про вартість речового майна, що належить до видачі було нараховано компенсацію у розмірі 36419,54 грн., яка і була в подальшому виплачена ОСОБА_1 , у зв`язку із чим позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині 1491. Проти вказаної обставини сторони не заперечували.

Наказом в.о. начальника 8 прикордонного загону від 29.12.2019 № 969-ОС «Про особовий склад», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 (П-021020), офіцера (із застосування мобільних підрозділів) відділу прикордонної служби штабу, звільненого з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 (під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації")) частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу. Надати час на розрахунок терміном 2 календарних дні 27 та 28 грудня 2019 року. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вражати 30 грудня 2019 року (а.с.16)

Згідно наказу відповідача від 17 січня 2020 року №46-ос «Про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно», позивачу виплачено грошову компенсацію за неотримане протягом служби речове майно у розмірі 36419,53 грн. (а.с.19).

08.12.2020, позивач, у зв`язку з неотриманням під час звільнення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, на підставі якої повинна нараховуватись та виплачуватись компенсація за неотримане речове майно, з метою з`ясування обставин того за якими цінами було здійснено нарахування та виплата грошової компенсації, зокрема, чи застосовувались при нарахуванні компенсації закупівельна вартість речового майна станом на 01.01.2019 звернувся із запитом до відповідача (а.с.17).

Листом від 17.12.2020 за №705/П-14/П.І., відповідачем надано відповідь із долученням до неї Довідки №396 про вартість речового майна, що належить до видачі, копії речового атестату №379, а також витяг з наказу відповідача від 17.01.2020 №46-ос (а.с.18-21).

30.12.2020, у зв`язку з не наданням відповідачем запитуваної інформації стосовно цін, які застосовувалися при розрахунку та виплаті йому компенсації, позивачем повторно було направлено запит до відповідача для отримання інформації про те, за цінами яких років нараховувалася мені компенсація за неотримане протягом проходження військової служби речове майно. Таку інформацію просив надати по кожній позиції зазначеній у пунктах 1-66 Довідки №396 кожного найменування неотриманого речового майна (а.с.22).

Листом від 06.01.2020 № 703/П1/П.І., відповідач вдруге надав позивачу Довідку №396 про вартість речового майна, що належить до видачі, яку у листі зазначив Довідкою-роз`ясненням до Довідки-розрахунку №396, яка також не містить запитуваної інформації.

01.05.2021, у зв`язку з не наданням відповідачем запитуваної інформації про те, за цінами яких саме років нараховувалася позивачу компенсація за неотримане протягом проходження військової служби речове майно до відповідача направлено адвокатський запит вих. № 12, у якому уповноважена особа позивача - адвокат просив надати інформацію про те, за цінами яких років нараховувалася ОСОБА_1 компенсація за неотримане протягом проходження військової служби речове майно із наданням інформації по кожному найменуванню неотриманого речового майна (а.с.25).

На адвокатський запит, листом від 17.05.2021 № 703/2798 відповідач надав відповідь, що нарахування та виплату позивачу такої компенсації було здійснено за цінами минулих років, протягом яких позивач проходив військову службу (за цінами на дату виникнення права на отримання речового майна), відповідно до розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 № 33 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився», від 06 січня 2018 року № 30 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився», від 30 січня 2019 року № 21 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» (а.с.26).

Позивач вважає, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня 2020 року (рік виплати компенсації за неотримане речове майно), у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991№ 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ст.1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).

Згідно із ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно із пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 за № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному Порядком №178. Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Із вищенаведених законодавчих приписів убачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, який з урахуванням ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до абзаців 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) (далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосовування в п. 3 Порядку № 178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18 та від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17, які на виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Як встановлено судовим розглядом, адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 №33, Наказ від 06.01.2018 № 30, Наказ від 31.01.2019 № 21 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився», якими затверджено додатки №1 «Вартість належних до видачі предметів речового майна» відповідно.

Відповідно до довідки № 396 про вартість речового майна, що належить до видачі, позивачу нараховано 34 419,53 грн., яка в подальшому відповідно до наказу начальника 8 прикордонного загону від 17.01.2020 № 46-ОС була виплачена.

Як вбачається з довідки розрахунку № 396, компенсація вартості неотриманого майна (її нарахування та виплата) проведена за цінами минулих років (за цінами на дату виникнення права на отримання речового майна).

Так, суд вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки норми п. 5 Постанови №178 визначають обов`язок повноважного органу нарахувати та виплатити таку грошову компенсацію, виходячи з закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.

Беручи до уваги вказані вище правові норми та враховуючи те, що станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ 1491 грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження військової служби відповідачем виплачено не в повному обсязі за цінами минулих років, суд дійшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами, станом не на 01.01.2020.

Висновок відповідача, що при нарахуванні грошової компенсації за окремими видами речового майна необхідно обов`язково враховувати такі складові як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін, який минув з останнього моменту отримання предмети речового майна, суд вважає помилковим, оскільки приписами Порядку № 178 не передбачено такого механізму розрахування суми грошової компенсації, натомість закріплено обов`язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.

Також, суд вважає помилковим посилання відповідача на те, що у спірних правовідносинах необхідно враховувати п. 5 Постанови №178 з прив`язкою до пункту 3 цієї Постанови, адже вказані пункти несуть різне смислове навантаження. Зокрема, пункт 3 визначає, що військовослужбовці мають право на виплату грошової компенсації з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення. У той же час, пункт 5 регулює питання оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 28 січня 2021 року у справі № № 520/1190/2020, від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16, від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 14 листопада 2018 року у справі №809/1488/16.

Таким чином, відповідачем порушено право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату, а саме 2020 року.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби за контрактом, нарахування якої повинно здійснюватися за цінами, виходячи із закупівельної вартості такого майна, станом на 01.01.2020.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). В силу приписів п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, питання щодо стягнення судового збору судом не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 1491 (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Північна, 17а, код ЄДРПОУ 14321848) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини 1491, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2020 року.

Зобов`язати Військову частину 1491 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням проведених виплат.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.08.2021.

Суддя Ю.В. Калашник