Рішення № 99172938, 26.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2021Справа № 910/17188/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), 5)

про стягнення грошових коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 листопада 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (позивач) надійшла позовна заява № 09/227 від 28.10.2020 року до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення збитків на суму в розмірі 44 969, 36 грн., які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною №46695367 від 01.07.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань, зокрема, відповідач не здійснив належне збереження вантажу в процесі перевезення, що підтверджується комерційними актами, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/17188/20 проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Ч. 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзиви відповідачів.

08 грудня 2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки позивачем не надано доказів понесення ним збитків.

22 грудня 2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що на підтвердження завданих збитків та як належний доказ оплати рахунку №000000895 від 01.07.2020 року про оплату руди залізної агломераційної позивач зазначив, що цей рахунок було оплачено, що підтверджується платіжним дорученням №4500060286 від 27.07.2020 року.

29 січня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на підтвердження надання правової допомоги.

Відповідач правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов договору №2057, укладеного 19.12.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та Приватним акціонерним товариством «Суха Балка» (постачальник), згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною №46695367 від 01.07.2020 року (досилкова накладна №46707022 від 03.07.2020 року) на адресу Позивача (одержувач вантажу) надійшов вантаж - руда залізна агломераційна (аглоруда), вантажовідправник Приватне акціонерне товариство «Суха Балка».

11 липня 2020 року на підставі попутного акту ГУ-23 №11549 від 04.07.2020 року станції Волноваха Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні №61297651 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена у накладній №46695367 від 01.07.2020 року, та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті № 486202/221/582 від 11.07.2020 року вказано, що за документом значиться: вантаж руда залізна, насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 23 500 кг, нетто - 70 000 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 80 100 кг, тара - 23 500 кг, нетто - 56 600 кг, що менше документа на 13 400 кг.

При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 100-120 см, маються сліди дозування ковшем. За рухом потягу, праворуч, над 2 люком є виїмка розміром 50 см х 50 см х глибиною до полу вагону, над 3 люком виїмка 140 см х 120 см х глибиною до полу вагону, над 5 люком виїмка 40 см х 100 см х глибиною до полу. Вагон прибув у технічному стані не справний, складено акт про технічний стан вагону ГУ-106 №29 від 04.07.2020. Течі вантажу під час зупинки немає.

11 липня 2020 року на підставі попутного акту ГУ-23 №34709 від 11.07.2020 року станції Волноваха Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні №56371578 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена по відправці досилка №46707022 від 03.07.2020 року до основної накладної №46695367 від 01.07.2020 року, та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №486202/222/583 від 11.07.2020 року вказано, що за документом значиться: вантаж руда залізна, насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 23 100 кг, нетто - 69 000 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 81 200 кг, тара - 23 100 кг, нетто - 58 100 кг, що менше документа на 10 900 кг.

При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 80-120 см, маються сліди дозування ковшем. За рухом потягу, ліворуч, над 6-7 люками є воронкообразні поглиблення розміром 110 см х 60 см, над 2 люком виїмка 80 см х 140 см, над 3 люком виїмка 50 см х 60 см х глибиною до полу. Вагон прибув у технічному стані не справний, складено акт про технічний стан вагону ГУ-106 №30 від 04.07.2020 року. Течі вантажу під час зупинки немає.

12 липня 2020 року на підставі попутного акту ГУ-23 №34895 від 09.07.2020 року станції Волноваха Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні №54752027 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена в накладній №46695367 від 01.07.2020 року, та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №486202/232/593 від 12.07.2020 року вказано, що за документом значиться: вантаж руда залізна, насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 23 500 кг, нетто - 70 000 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 89 700 кг, тара - 23 500 кг, нетто - 66 200 кг, що менше документа на 3 800 кг.

При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 40-150 см, не рівномірне, не розрівняне, порушення додатку 3 до УМВС розділ 14 п. 3.1. Вантаж не маркований. За рухом потягу, праворуч, над 1 люком є виїмка розміром 70 см х 70 см х 70 см, над 5-6 люками виїмка 100 см х 60 см х 60 см. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу під час зупинки немає.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагонах №№61297651,56371578, 54752027 яка була розрахована позивачем з урахуванням норми недостачі вантажу становить 44 969, 36 грн.

Суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Як встановлено судом, на підставі залізничної накладної №46695367 від 01.07.2020 року Акціонерне товариство «Укрзалізниця» здійснювало перевезення вантажу «руда залізна агломераційна» у вагонах №№61297651, 56371578, 54752027 на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний імені Ілліча», вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка».

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Наявні в матеріалах справи комерційні акти, а саме:

- №486202/221/582 від 11.07.2020 року підтверджує недостачу вантажу у вагоні №61297651, яка становить 13 400 кг.,

- №486202/222/583 від 11.07.2020 року підтверджує недостачу вантажу у вагоні №56371578, яка становить 10 900 кг.;

- №486202/232/593 від 12.07.2020 року підтверджує недостачу вантажу у вагоні №54752027, яка становить 3 800 кг.

Вказані акти за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура №000000895 від 01.12.2020 року, в якому визначено вартість руди залізної агломераційної, що перевозилась у вагонах №№61297651, 61297651, 56371578.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Загальна сума збитків (вартості недостачі вантажу) за розрахунком позивача становить 44 969, 36 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд встановив, що даний розрахунок арифметично вірний, а отже з відповідача підлягає стягненню 44 969, 36 грн. збитків, завданих у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 710, 89 грн., суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу на підставі:

- договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018 року та додаткових угод до нього;

- акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.11.2020 року;

- розрахунку розміру винагороди за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги);

Враховуючи всі матеріали справи №910/17188/20, кінцеві висновки суду про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, якість поданих позивачем процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи, у суду наявні підстави вважати, що заявлена до відшкодування сума гонорару у розмірі 1 710, 89 грн. є співмірною та обґрунтованою фактично наданим послугам, а тому здійснюючи розподіл понесених судових витрат на оплату професійної правничої допомоги з урахуванням принципу їх розумності суд вважає обґрунтованим стягнути означену суму з відповідача на користь позивача.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та документально підтвердженими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 710, 89 грн., які і належить стягнути з відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 710, 89 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; ідентифікаційний код 00191129) суму збитків в розмірі 44 969, 36 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 710, 89 грн. та судовий збір на суму в розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Данилова