Рішення № 99171881, 26.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Справа № 160/6734/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000139/1 від 19.11.2020 р., №UA110130/2020/000150/1 від 04.12.2020 р., №UA110130/2020/000154/1 від 11.12.2020 р.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «Омега» з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронні митні декларації № UA110130/2020/033551 від 18.11.2020 р., № UA110130/2020/035668 від 04.12.2020 р., № UA110130/2020/036521 від 11.12.2020 р. та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.06.2021 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданих ТОВ «Омега» митних декларацій, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, спірні рішення про коригування митної вартості товарів є цілком обґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

06.07.2021 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що надані документи у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості. Також наведено доводи, аналогічні доводам позову.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 листопада 2018 року між ТОВ «Омега» (покупець) та компанією «PRIMA FRUITS SINGLE MEMBER P.C. TRADE IN FRESH AGRICULTURAL PRODUCTS» (Греція) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № F/87, за умовами якого продавець продає, а покупець купує свіжі фрукти і овочі, в подальшому «товар», згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних специфікаціях до цього контракту.

Пунктом 1.3 контракту передбачено, що найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі інвойсу, виставленого продавцем покупцеві на кожну окрему партію товару.

Згідно пункту 2.1 контракту, ціни вказують в євро і включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п.4.8 цього контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця.

Ціни на товар розуміються на умовах FCA Палатіція Иматиас, Греція та/або FCA Верія, Греція, та/або DAP Дніпро, якщо інше не обумовлено в специфікаціях і інвойсах.

Сторонами погоджено:

- специфікацію № 162 від 14.11.2020 р. на поставку товару «свіжа хурма (сорт персіммон), врожай 2020» кількістю 19748,00 кг, 2030 ящиків, за ціною 0,527 євро/кг, загальною вартістю 10407,20 євро; умови поставки: СРТ Дніпро, Україна;

- специфікацію № 168 від 01.12.2020 р. на поставку товару «свіжа хурма (сорт персіммон), врожай 2020» кількістю 20340,00 кг, 1890 ящиків, за ціною 0,47 євро/кг та 0,350 євро/кг, загальною вартістю 8973,36 євро; умови поставки: FCA Верія, Греція;

- специфікацію № 171 від 07.12.2020 р. на поставку товару «свіжа хурма (сорт персіммон), врожай 2020» кількістю 20000,00 кг, 1860 ящиків, за ціною 0,52 євро/кг, загальною вартістю 10400,00 євро; умови поставки: FCA Верія, Греція.

З метою митного оформлення ввезеного товару, ввезеного відповідно до умов договору поставки № F/87 від 01.11.2018 р., вказаних специфікацій та на підставі супровідних документів – INVOICE № 703 від 14.11.2020 р., № 722 від 01.12.2020 р. та № 738 від 07.12.2020 р. та інших документів, позивачем було подано відповідачу митні декларації: № UA110130/2020/033551 від 18.11.2020 р., № UA110130/2020/035668 від 04.12.2020 р., № UA110130/2020/036521 від 11.12.2020 р..

На підтвердження митної вартості товару ТОВ «Омега» надано до митного органу: зовнішньоекономічний договір поставки № F/87 від 01.11.2018 р., специфікації № 162 від 14.11.2020 р., № 168 від 01.12.2020 р., № 171 від 07.12.2020 р., NVOICE № 703 від 14.11.2020 р., № 722 від 01.12.2020 р. та № 738 від 07.12.2020 р., автотранспортні накладні (CRM) № 810 від 14.11.2020 р., № 70100 від 01.12.2020 р., № 501807 від 07.12.2020 р., фітосанітарні сертифікати, пакувальні листи, міжнародні санітарні сертифікати, договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 240119 від 24.01.2019 р., заявка № MG-42/2020 на транспортування та експедування вантажу від 27.11.2020 р., заявка № SHT-20/2020 на транспортування та експедування вантажу від 04.12.2020 р.

Митна вартість товару ТОВ «Омега» визначена за основним методом - за ціною договору.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням: 1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2. виписку з бухгалтерської документації; 3. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5. переклад митної декларації країни відправлення.

Листами від 19.11.2020 р. № 19-111, від 04.12.2020 р. № 04/12 та від 11.12.2020 р. № 11-121 позивачем повідомлено про неможливість надати інші документи.

Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000139/1 від 19.11.2020 р., №UA110130/2020/000150/1 від 04.12.2020 р., №UA110130/2020/000154/1 від 11.12.2020 р., якими до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод.

Обставини прийняття спірних рішень:

1. поставка товару здійснюється згідно контракту №F/87 від 01.11.2018 р., відповідно до пункту 1.2 якого товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. Згідно умов контракту продавець надає документи згідно переліку (п.4.8). Митна декларація експортера від 14.11.2020 р. №20GREX180200069297 містить перелік документів, зокрема сертифікати №№ 997283842, 171072 та 15GR000002AEDC00042, що не надано до митного контролю та оформлення;

2. в пункті 4.2 контракту від 01.11.2018 р. № F/87 наявні умови поставки або DAP або FCA, при цьому декларантом заявлено умови поставки СРТ;

3. сертифікат якості, що зазначений у контракті №F/87 від 01.11.2018 р., до митного контролю не надано. Враховуючи наявність декількох позицій товару згідно рахунку-фактури та специфікації, що є ідентичними за описом, проте мають різну вартість - 0.35 євро/кг та 0,47 євро/кг - документи щодо якісних характеристик мають значення для ідентифікації та здійснення оцінювання даної партії товару;

4. наданий до митного контролю пакувальний лист від 07.12.2020 р. №б/н містить дані щодо виду упаковки лише «Пластикові коробки», в той час як до митного контролю заявлено крім коробок - дерев`яні палети. Дані щодо зазначених видів пакування відсутні у товаросупровідних документах, а саме в рахунку від 07.12.2020 р. №738, та в специфікації від 07.12.2020 р. № 171, що суперечить умовам контракту, а саме п. 4.3, 4.6, 5.1, 5.4, 5.5, де зазначено: умови пакування та завантаження узгоджуються контрагентами в специфікаціях /інвойсах, оскільки плата за навантаження/пакування згідно умов договору включається у вартість товару. Крім відсутності інформації щодо пакування відсутня інформація щодо навантаження товару.

5. згідно п.3.5 транспортно-експедиційного договору від 21.11.2019 р. № 408 заявка повинна містити ряд положень щодо вантажу, серед яких вартість та умови оплати транспортних послуг. Надана до митного контролю заявка від 04.12.2020 р. № SНТ-20/2020 містить дані щодо суми 104934,34 грн, що не відповідає сумі зазначеній у наданому до митного контролю рахунку на оплату транспортних послуг від 11.12.2020 р. №325 - 103683,53 грн. Крім того, заявка не містить ідентифікаційних ознак товару, що унеможливлює здійснення обчислення складової митної вартості. Заявка містить дані щодо ваги - 21700 кг, в той час як згідно заявлених даних та даних, що містяться у товаросупровідних документах - 21190. Заявка містить назву «Транспортування та експедирування вантажу», при цьому в рахунку від 07.12.2020 р. № 325 зазначені послуги лише за перевезення, та відсутні послуги експедирування та їх вартість. Заявка не містить умов оплати товару, відповідно митниця не має можливості здійснити перевірку факту або умов майбутнього здійснення оплати товару. Платіжних документів щодо оплати транспортних послуг до митного контролю не надано. Неможливо здійснити обчислення числових значень складових митної вартості.

За наслідком прийняття рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З метою випуску товарів у вільний обіг позивачем було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби нові ЕМД № UA110130/2020/033704 від 19.11.2020 р., № UA110130/2020/035756 від 05.12.2020 р., № UA110130/2020/036580 від 11.12.2020 р., у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом з відповідною сплатою до бюджету митних платежів.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що підставою для прийняття спірних рішень, зокрема є ненадання до митної декларації експортера від 14.11.2020 р. №20GREX180200069297 сертифікатів №№ 997283842, 171072 та 15GR000002AEDC00042.

Проте суд зазначає, що такий документ (митна декларація країни відправлення) не є підтвердженням оплати товару, а також не відноситься до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Також щодо розбіжностей в частині умов поставки в контракті від 01.11.2018 р. № F/87 та заявлених ТОВ «Омега» умов поставки – СРТ, Дніпро суд вказує, що пунктом 1.2 контракту передбачено, що товар, що постачається, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в специфікаціях і додатках до цього контракту.

Пунктом 4.2 контракту передбачено, що товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FCA, Палатіція Иматиас, Греція та/або FCA Верія, Греція, та/або DAP Дніпро, якщо інше не обумовлено в специфікації і/або інвойсі.

В специфікації № 162 від 14.11.2020 р. сторонами погоджено умови поставки: СРТ Дніпро, Україна.

Доводи щодо відсутності документів щодо якісних характеристик, які мають значення для ідентифікації та здійснення оцінювання даної партії товару, суд визнає необґрунтованими, оскільки пунктом 1.1 контракту № F/87 від 01.11.2018 р. визначено, що продавець продає, а покупець купує свіжі фрукти і овочі, в подальшому «товари», згідно із асортиментом і за цінами, визначеними в наступних специфікаціях до цього контракту.

Найменування і кількість кожної окремої партії товару визначається на підставі інвойсу, виставленого продавцем покупцеві на кожну окрему партію товару (пункт 1.3 контракту).

При цьому, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного оформлення відповідні документи, а саме: специфікації, інвойси, пакувальні листи, які містять ідентичні відомості щодо найменування, асортименту товару, його кількості, ціни та загальної вартості партії, яка підтверджує належність та відповідність документів до декларованої партії товару. У своїй сукупності ці документи надають змогу ідентифікувати партію товару та підтверджують числові значення і не мають жодних розбіжностей.

Разом з цим, митницею жодним чином не обґрунтовано як саме наведена обставина - відсутність документів щодо якісних характеристик - може вплинути на числові значення складових митної вартості. Окрім того, відповідачем не зазначено переліку документів, які мають бути надані на підтвердження якісних характеристик.

Суд акцентує, що за умовами пункту 5.4 контракту визначено, що упаковка, маркування та етикетування товарів проводиться продавцем за його рахунок. Отже розбіжності в частині пакування товару жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості.

Щодо розбіжностей вартості послуг транспортування у заявці від 04.12.2020 р. № SНТ-20/2020 та рахунку на оплату транспортних послуг від 11.12.2020 р. №325, суд вказує, що вартість послуг, визначена у заявці від 04.12.2020 р. № SНТ-20/2020 є приблизною та коригується відносно курсу НБУ на дату виставлення рахунку, про що зазначено у самій заявці (примітка).

Отже, аналізуючи зміст контракту № F/87 від 01.11.2018 р., специфікацій № 162 від 14.11.2020 р., № 168 від 01.12.2020 р., № 171 від 07.12.2020 р. та наданих ТОВ «Омега» супровідних документів, такі повністю підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість.

Документи, надані позивачем для митного оформлення разом із митними деклараціями № UA110130/2020/033551 від 18.11.2020 р., № UA110130/2020/035668 від 04.12.2020 р., № UA110130/2020/036521 від 11.12.2020 р., є такими, що відповідно до норм чинного законодавства були достатніми для розмитнення товару за ціною, визначеною договором.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (митна декларація країни відправлення, сертифікат з перевезення товару, пакувальний лист) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішеннями №UA110130/2020/000139/1 від 19.11.2020 р., №UA110130/2020/000150/1 від 04.12.2020 р., №UA110130/2020/000154/1 від 11.12.2020 р..

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем протиправно, отже є таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3743,89 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 11885220 від 22.02.2021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3743,89 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. суд вказує таке.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правничої допомоги № 37 від 02.04.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «АЛМ».

Предметом договору є оскарження в судовому порядку рішення по коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110130/2020/000139/1 від 19.11.2020 р., №UA110130/2020/000150/1 від 04.12.2020 р., №UA110130/2020/000154/1 від 11.12.2020 р.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 37 від 02.04.2021 року, ордер серія АЕ № 1067847, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю.

Проте позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем не надано докази проведення розрахунку за договором про надання правничої допомоги № 37 від 02.04.2021 року на суму 10000,00 грн. (саме понесення витрат шляхом оплати правової допомоги у даній справі).

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн., у зв`язку з чим заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (вул.Панікахи, буд.15, м.Дніпро, 49041, ІК в ЄДРПОУ 30982361) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, ІК в ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000139/1 від 19.11.2020 р., №UA110130/2020/000150/1 від 04.12.2020 р., №UA110130/2020/000154/1 від 11.12.2020 р..

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, ІК в ЄДРПОУ 43350935) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (вул.Панікахи, буд.15, м.Дніпро, 49041, ІК в ЄДРПОУ 30982361) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3743,89 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 липня 2021 року.

Суддя Е.О. Юрков