Ухвала суду № 99171682, 25.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

25 серпня 2021 р. Справа № 120/10007/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову у справі за позовом Тульчинської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позову Тульчинської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги щодо усунення виявлених порушень від 01.07.2021 за №260211-13/2980-2021.

Одночасно із позовною заявою 20.08.2021 за вх. №51623 позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії пункту 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області щодо усунення виявлених порушень від 01.07.2021 за №260211-13/2980-2021.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначив щодо протиправності дій суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, в зв`язку із тим, що спірний пункт 2 вимоги є неправомірним, як з точки зору підстав для його винесення, так і з точки зору реальної можливості його виконання, але до вирішення судом справи по суті можливе зі сторони відповідача Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області зупинення операцій з бюджетними коштами, що призведе до негативних наслідків у фінансовому забезпеченні виконання завдань і функцій, які здійснюються органами місцевого самоврядування у вигляді санкційних заходів з позбавленнями або обмеженнями грошового характеру.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суддя виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року по справі № 826/10936/18.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).

Тобто в ухвалі про забезпечення позову суд повинен викласти мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі №826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).

Так, згідно прохальної частини заяви про забезпечення позову, позивач просить зупинити дії пункту 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області щодо усунення виявлених порушень від 01.07.2021 за №260211-13/2980-2021.

Як на підставу для забезпечення позову, позивач посилається на можливе зупинення операцій з бюджетними коштами, що призведе до негативних наслідків у фінансовому забезпеченні виконання завдань і функцій, які здійснюються органами місцевого самоврядування у вигляді санкційних заходів з позбавленнями або обмеженнями грошового характеру.

Суддя відхиляє вказані твердження позивача, оскільки такі ґрунтуються виключно на його власних припущеннях щодо можливого зупинення операцій з бюджетними коштами. Також, у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, в тому числі й тих, що свідчать про нагальні наміри зупинення операцій.

До того ж слід вказати, що механізм застосування Мінфіном, органами Державної казначейської служби, Держаудитслужби, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів (далі - уповноважений орган) у межах наданих їм повноважень до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів (далі - розпорядники та/або одержувачі) такого заходу впливу, як зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 р. N 21.

Для зупинення операцій передує визначена цим порядком процедура, зокрема на підставі акта ревізії уповноважений орган приймає протягом трьох робочих днів з дня його

надходження розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами (далі - розпорядження про зупинення операцій) за формою згідно з додатком 1.

Проте, позивач, заявляючи заходи забезпечення позову та вказуючи на ймовірність зупинення операцій з бюджетними коштами, до заяви такого розпорядження не надає.

Відтак, доказів того, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, буде неможливим чи утрудненим в подальшому, немає.

Крім того суддя враховує, що з урахуванням предмету та можливих підстав спору, така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

На даному етапі суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності пункту вимоги, який оскаржено до суду, адже встановлення ознак протиправності оскаржуваного пункту є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Таким чином, при розгляді поданої заяви про забезпечення позову суддею не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Підводячи підсумок вищевикладеному суддя враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існування передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин суддя не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову з підстав, що наведені в заяві.

Керуючись ст.ст. 150 - 154, 243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна