Рішення № 99169712, 25.08.2021, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/449/21

Провадження №2/173/446/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

У складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Аланд», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович і приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2021року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., і приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2021 року відкрите провадження у справі. Справа призначена до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 17.05.2021 року.

17.05.2021 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений за заявою позивача до 25.08.2021 року

19.07.2021 року до суду надійшли документи, що стали підставою для вчинення виконавчого напису.

25.08.2021 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 25.08.2021 року

Фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий вчинений 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 64005 та стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору та за надання правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 05 березня 2012 року між позивачем та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено договір банківського обслуговування № BL_КГ 100098216, відповідно до якого надано позивачеві кредит у розмірі 22500 грн. під 0.01% річних за користування кредитним коштами.

У лютому 2021 року позивач через інтернет-ресурс «Дія» дізнався, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва М.В,. Малковою М.В., відкрите виконавче провадження № 64365083 щодо виконання виконавчого напису № 64005, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., 05.10.2020 року.

Вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та вчинений з грубим порушенням вчинення виконавчих написів нотаріусами у зв`язку з тим, що відповідач надав неправдиву інформацію щодо місця його проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Проте, він ніколи не проживав у м. Києві і до цієї адреси ніякого відношення не має.

Крім того нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність поза межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення нотаріусів.

Відповідно до п. 2 спеціальної частини кредитного договору, строком повернення кредиту зазначено 05.03.2015 року, тобто виконавчий напис мав бути вчинений не пізніше 05.03.2018 року. Відповідно при вчиненні виконавчого напису порушені строки позовної давності

В свою чергу оскаржуваному виконавчому написі відсутня достатня інформація щодо безспірності стягненої заборгованості про що свідчить і рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року у справі № 173/198/16-ц, яким з нього стягнуто 21875.19 грн., заборгованість за кредитом, 9.70 грн.,, заборгованість за процентами, 5625.00 грн. - штраф. В іншій частині позову відмовлено. Рішення набрало законної сили і в подальшому скасоване не було. Таким чином вчинення виконавчого напису є подвійним стягненням, що й стало підставою звернення до суду.

Позивач і представник позивача в судове засідання не з`явилися, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутність. Згідно якої позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Також просять стягнути з відповідача понесені судові витрати

Відповідач, представник ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД » в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В і приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Письмові пояснення суду не подали. Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., надано копію виконавчого напису та документів, на підставі яких він вчинений.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 64005 за кредитним договором № BL_КГ 100098216 від 05 березня 2012 року , укладеним між позивачем та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Згідно вказаного виконавчого напису нотаріуса стягнено з позивача на користь відповідача грошові кошти в сумі 42 476.39 грн. з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21 875.19 грн., прострочена заборгованість за комісією - 20 580.65 грн., прострочена заборгованість за відсоткам 20.55 грн., сума плати за вчинення виконавчого напису складає - 500.00 грн.

На підставі виконавчого напису нотаріуса, який оспорюється за даним позовом, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою М.В., 04.02.2021 року відкрите виконавче провадження № 64363508 щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість у вищевказаній сумі.

Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що він вчинений без перевірки безспірності вимоги та з грубим порушенням вчинення виконавчих написів нотаріусами

Відповідно до ст. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог цивільного законодавства та у встановлений в законодавстві строк.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5(далі - Порядок).

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, встановлено такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Судом встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався розрахунком заборгованості, підготовленим працівниками відповідача ТОВ «ФК «АЛАНД», що не може бути доказом безспірності грошових вимог позивача до відповідача.

Третя особа,що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., надав суду документи, на підставі яких ним вчинений виконавчий напис, а саме: копія договору банківського обслуговування № BL_КГ 100098216 від 05 березня 2012 року, копія виписки з особового рахунку за кредитним договором, копія реєстру поштових відправлень, розрахунок суми заборгованості, копія заяви стягувача про видачу виконавчого напису, копії договорів про відступлення права вимоги.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Слід зазначити, що суду не надано доказів того, що позивачеві направлялась вимога про необхідність погашення заборгованості за укладеним кредитним договором, що позивач отримував вимогу відповідача про необхідність сплатити заборгованість за укладеним кредитним договором. На підставі чого суд вважає, що у зв`язку з даною обставиною позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Крім того, судом встановлено, що з відповідача вже було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором № BL_КГ 100098216 від 05 березня 2012 року на підставі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 року у справі № 173/198/16-ц, яким з позивача стягнуто 21875.19 грн., заборгованість за кредитом, 9.70 грн.,, заборгованість за процентами, 5625.00 грн. - штраф. В іншій частині позову відмовлено. Рішення набрало законної сили і в подальшому скасоване не було, що підтверджується копію вступної та резолютивної частини рішення суду. За виконавчим написом нотаріуса з позивача стягнені майже ідентичні суми, тому суд погоджується з доводами позивача, що вчинення виконавчого напису призведе до подвійного стягнення однієї і тіє ж суми заборгованості за кредитним договором. дана обставина також вказує на відсутність ознак безспірності.

Позивач в поданій позовній заяві посилається також на пропуск строку позовної давності при вчиненні виконавчого напису.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Як вбачається із наданої суду копії виконавчого напису заборгованість за договором споживчого кредиту стягнена з позивача за період з 11.08.2020 року по 17.08.2020 року тобто заборгованість стягнена в межах нібито загального строку позовної давності. В свою чергу відповідно до положень укладеного кредитного договору між позивачем і відповідачем № BL_КГ 100098216 від 05 березня 2012 року вбачається, що договір укладений в 2012 року і кредит надавався споживачеві до 05 березня 2015 року. Таким чином право вимоги до позивача в межах строку позовної давності закінчилось 05 березня 2018 року. Сам виконавчий напис вчинений 05.10.2020 року, тобто поза межами загального строку позовної давності. А укладеним між сторонами договором не погоджувались умови щодо збільшення строку позовної давності.

Тому твердження позивача щодо застосування строку позовної давності відносно стягнення даних сум підлягає додатковій перевірці і також свідчить про відсутність ознак безспірності заборгованості при вчиненні виконавчого напису.

Відповідно до ст.. 13-1 ЗУ «Про нотаріат» - Нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно суд погоджується із доводами позивача про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом порушені вимоги щодо територіальності здійснення нотаріусом нотаріальних дій. Оскільки виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу, а у жодної із сторін не зареєстроване місце проживання та місце знаходження на території міста Житомира, що є також додатковою підставою для визнання вищевказаного виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом порушена процедура вчинення нотаріальної дії.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за вчиненим виконавчим написом, чим порушив норми ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно доч.1, 2 ст. 141 ЦПК України - Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем с удових витрат суд виходить з наступного.

При поданні позовної заяви позивачем сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 908.00 грн., та за подання клопотання про забезпечення позову в сумі 454.00 грн. Оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку що дані судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати за надання правової допомоги в сумі 4000.00 грн.

Вирішуючи питання про задоволення вимог в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч1,2. 3 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ч.1,2. 3, 4 , 5 ст. 137 ЦПК України - Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги, від 10 лютого 2021 укладений між адвокатом Шишкіним В.М і ОСОБА_1, акт виконаних робіт в якому в детально описано які послуги надавались адвокатом, їх тривалість та вартість, а також квитанція про сплату грошових коштів в сумі 4000 грн.

Вирішуючи питання щодо відкодування витрат на правову допомогу, суд враховує, що спір між сторонами стосується немайнових правовідносин. Справа не складає значного публічного інтересу, і не є складною.

Судом враховується, що справа розглядалась протягом не значного періоду часу. Також судом враховується, що справа розглядалась з викликом учасників розгляду справи, а також, що представником позивача витребувані та додані до позовної заяви необхідні документи, які надали можливість суду ухвалити рішення у справі також разом із позовною заявою надавалось клопотання про забезпечення доказів, яке було задоволене судом.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин, а також пропорційності понесених судових витрат відносно предмета спору, ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги та про стягнення з відповідача на користь позивача 4000.00 (три тисячі ) грн., на відшкодування понесених судових витрат за надання правової допомоги

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Аланд» треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович і приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем (юридична адреса: 10008 вул. Велика Бердичівська, 35 м. Житомир, номер свідоцтва 8679) зареєстрований в реєстрі за № 64005 про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (юридична адреса:01033 вул. Саксаганського, 14 офіс 301 м. Київ. ЄДРПОУ 42642578) заборгованості за кредитним договором № BL_КГ 100098216 від 05 березня 2012 року, в сумі 42 476 (сорок дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн., 39 коп.. з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 21 875.19 грн., прострочена заборгованість за комісією - 20 580.65 грн., прострочена заборгованість за відсоткам 20.55 грн., сума плати за вчинення виконавчого напису складає - 500.00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (юридична адреса:01033 вул. Саксаганського, 14 офіс 301 м. Київ. ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на відшкодування понесених судових витрат: 1 362.00 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн.,. - за сплачений судовий збір та 4 000.00 ( чотири тисячі) грн., на відшкодування понесених судових витрат за надання правової допомоги.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25.08.2021 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 26.08.2021 року

Дата набрання законної сили: 25.09.2021 року