Рішення № 99168719, 18.08.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/13530/20

Провадження № 2/234/1181/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Лебединець Г.С., секретар судового засідання Берліна А.Д., за участю представника відповідача - УПФУ в м.Краматорську Хлудєєвої А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяних внаслідок нарахованої, але не виплаченої пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 29.09.2020 року звернулася до суду з позовом Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорску Донецької області, в обґрунтування якого вказала, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі № 200/5050/19-а зобов`язано УПФУ у м.Краматорську відновити виплату пенсії позивачу та сплатити заборгованість з пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.08.2018 року. Рішення набрало законної сили 14.08.2019 року. Однак до теперішнього часу рішення Управлінням не виконано.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/14027/19-а від 05.02.2020 року встановлена протиправна бездіяльність УПФУ у м.Краматорську Донецької області щодо невиконання рішення суду від 10.06.2019р. по справі № 200/5050/19-а та вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджену суму заборгованості з пенсії станом на 05.02.2020 року в розмірі 146 334,10 грн. за період з 01.06.2016 р. по 31.07.2018р. Рішення набрало законної сили 02.04.2020р. Однак до теперішнього часу рішення Управлінням, також, не виконано.

Ухвалою Господарського суду Донецької області у справі № 905/1484/20 від 17.08.2020р. відмовлено у відкритті провадження у справі про вирішення публічно-правового спору про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяної протиправними діями УПФУ у м.Краматорську Донецької області у зв`язку з нарахованою, але не виплаченою пенсією з тих підстав, що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Зазначає, що невиплачена їй з вини УПФУ м.Краматорська заборгованість з пенсії в розмірі 146 334,10 грн. є неотриманим доходом, упущеною вигодою, яка входить до складу збитків, що є предметом у даній справі.

Просить стягнути на її користь з держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорску Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 146 334,10 грн., які заподіяні протиправними діями УПФУ у м.Краматорську Донецької області шляхом списання УДКС коштів з Єдиного казначейського рахунку України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади. Крім того, просить стягнути на її користь з держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету моральну шкоду у розмірі 3 000 EURO у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату виплати такої шкоди. Заподіяння їй моральної шкоди обгрунтувала тим, що через свій вік і стан здоров`я (наявність другої групи інвалідності) вона має потребу у постійному прийманні лікарських засобів, які дорого коштують; складністю подолання несприятливих ситуацій з приводу неотримання заборгованості з пенсії; труднощі матеріального становища спричиняють їй душевні моральні страждання, які призводять її до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок та бажань, втрати нормальних життєвих зв`язків, додаткових зусиль для організації свого життя. Також, виплату моральної шкоди в розмірі 3000 євро аргументувала тим, що не мала ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого могла б отримати відшкодування збитку, завданого невиконанням судового рішення.

04.01.2021 року позивач уточнила позовні вимоги та, в остаточній редакції просила безспірно списати кошти державного та місцевого бюджетів з держави України в особі УПФУ у м.Краматорську Донецької області або з рахунку УПФУ у м.Краматорську збитки у вигляді упущеної вигоди (майнову шкоду) у розмірі 146 334,10 грн, які заподіяні протиправними діями УПФУ у м.Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2018 року на користь ОСОБА_1 ; безспірно списати кошти державного та місцевого бюджетів з держави України в особі УПФУ у м.Краматорську Донецької області або з рахунку УПФУ у м.Краматорську моральну шкоду у розмірі 3 000 EURO у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату виплати такої шкоди. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати керівника УПФУ у м.Краматорську подати звіт про виконання судового рішення.

ІІ. Позиції, заяви (клопотання) учасників справи.

14.12.2020 року, 04.01.2021 року, 25.01.2021 року, 26.02.2021 року, 01.03.2021 року, 16.03.2021 року, 09.04.2021 року, 17.06.2021 року, 19.07.2021 року, 16.08.2021 року в суд надійшли заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності.

14.12.2020 року в підготовчому судовому засіданні представником відповідача УДКС України у м.Краматорську Донецької області Бударіною О.О. заявлено клопотання про відкладення підготовчого судового засідання для надання додаткового часу для складання відзиву. Вказане клопотання було задоволено судом. Підготовче судове засідання відкладено на 06.01.2021 року.

29.12.2020 року в суд надійшов відзив УДКС України у м.Краматорську Донецької області на позов ОСОБА_1 . З відзиву вбачається, що УПФУ у м.Краматорську Донецької області за ймовірно заподіяну шкоду відповідає самостійно як юридична особа, а правовідносини, які виникли між позивачем та УПФУ у м.Краматорську, не передбачають підстав для відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України у зв`язку із чим позивач безпідставно вимагає покласти відповідальність щодо відшкодування ймовірно завданої УПФУ у м.Краматорську шкоди на державу. Крім того, представник відповідача зазначила, що частиною 1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідач просить замінити неналежного відповідача - УДКС України у м.Краматорську Донецької області належним відповідачем - УПФУ у м.Краматорську та відмовити у задоволенні позову.

04.01.2021 року до суду надійшов уточнений позов та клопотання про заміну первісного відповідача УДКСУ у м.Краматорську на - УПФУ у м.Краматорську Донецької області та залишення УДКСУ у м.Краматорську в якості другого відповідача щодо безспірного списання коштів державного та місцевого бюджетів або з рахунку УПФУ у м.Краматорську Донецької області.

04.01.2021 року в суд від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив УДКСУ у м.Краматорську Донецької області. Позивач зазначає, що відповідь складена з порушеннями вимог ч.2 ст.178 ЦПК України. Разом із тим зазначає, що факт порушення її прав, заподіяних протиправними діями УПФУ у м.Краматорську Донецької області щодо невиплати належних їй пенсійних коштів за період з 01.06.2016р. по 31.07.2018р. у розмірі 146 334,10 грн. є безспірним, протиправність цього органу повністю доведено Донецьким окружним адміністративним судом по справам № 200/5050/19-а від 10.06.2019 року, № 200/14027/19-а від 05.02.2020р. Отже немає підстав для висновку, що з УПФУ у м.Краматорську Донецької області не можуть стягуватися кошти в рахунок відшкодування за заподіяну ним шкоду. Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання. Відповідачами у таких справах мають виступати не лише держава, але й відповідні територіальні органи Державної казначейської служби. УДКСУ у м.Краматорську Донецької області є суб`єктом владних повноважень, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені кошти УПФУ у м.Краматорську Донецької області. Позбавлення її в отриманні заборгованості з пенсії порушує її права. Відшкодування збитків у вигляді упущеної (майнової шкоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Збитками є доходи, які вона могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) і тільки неправомірні дії УПФУ у м.Краматорську Донецької області стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток. Упущена вигода, яка входить до складу збитків, що є предметом у даній справі, є недоотриманим доходом (нарахована заборгованість з пенсії за період з 01.06.2016р. по 31.07.2018р. у розмірі 146 334,10 грн) є (майновою шкодою), яка підлягає відшкодуванню. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані ВСУ у постанові від 10.04.2019р. у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Обставини справи свідчать про мотиви протиправних дій УПФУ у м.Краматорську Донецької області, які визначаються у їх тривалості, що значно відображається на її похилому віці, стані її здоров`я, призводять до моральних страждань, розчарувань та незручностей, потребують додаткових зусиль для організації життя з доланням негативних наслідків морального характеру. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, свідчать про заподіяння їй ще й моральної шкоди. Просить цивільний позов з наданими до нього уточненнями (доповненнями) задовольнити у повному обсязі.

26.01.2021р. в суд надійшло клопотання представника відповідача - УПФУ у м.Краматорську Донецької області про відкладення підготовчого судового засідання, яке призначене на 27.01.2021 року для надання обгрунтованих пояснень по справі у зв`язку з тим, що ухвалу Краматорського міського суду отримано 19.01.2021 року.

29.01.2021р. в суд надійшов відзив представника відповідача - УПФУ у м.Краматорську Донецької області на позов ОСОБА_1 . З відзиву вбачається, що відповідач позов не визнає з наступних підстав. Згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 по справі № 200/5050/19-а та ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019, позивачу нарахована пенсія з 01.06.2016р. по 31.08.2018р. у розмірі 146 334,00 грн. Згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року по справі № 200/14027/19-а позивачу нарахована компенсація втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з моменту припинення виплати пенсії до дати ухвалення судового рішення. Управлінням в межах своєї компетенції, відповідно до покладених судом зобов`язань виконано рішення суду в повному обсязі, а саме, нарахована заборгованість згідно рішення суду. Пенсійний фонд України щоденно розподіляє та спрямовує кошти на фінансування пенсій та грошової допомоги до головного управління, з послідуючим розподілом до територіальних управлінь. Територіальні управління Пенсійного фонду України не є розпорядниками коштів Пенсійного фонду. Згідно п.п.7 п.5 ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому повноважень, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства (пп.20, 29 ч.1 ст.116 Бюджетного Кодексу України). Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, управління, як орган державної влади, не може ігнорувати рішення суду, яке є обов`язковим до виконання та діє лише на підставі, в межах повноважень на у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нараховану суму пенсії у розмірі 146 334,00 грн. управлінням включено до потреби у коштах на виплату за рішеннями суду за вересень 2019 року та направлено 29.08.2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для узгодження фінансування сум на виплату за рішеннями суду. В подальшому управлінням щомісяця направляється до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області потреба у коштах за рішенням суду, у тому числі із зазначення суми боргу по ОСОБА_1 . Рішення суду виконано в межах повноважень та обов`язків, покладених на територіальне управління Пенсійного фонду України. Вважає, що в межах своїх повноважень управління здійснило всі необхідні заходи для виконання судового рішення. Вина та умисел на навмисне невиконання рішення суду у даній справі з боку управління відсутні. Зазначає, що випадок завдання збитків у вигляді упущеної вигоди не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки позивач фактично ставить питання, які є за своєю правовою природою не стягненням матеріальної шкоди, а вимогою про стягнення заборгованості з пенсійних виплат. Невиплачені позивачу кошти у вигляді пенсії не підлягають відшкодуванню на підставі ст.1173 ЦК України. В задоволенні позову просить відмовити.

26.02.2021 року в суд від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив УПФУ у м.Краматорську Донецької області. Позивач зазначає, що оскільки під час розгляду справи № 200/14027/19-а встановлена протиправна бездіяльність з боку УПФУ у м.Краматорську Донецької області щодо невиконання рішення суду від 10.06.2019 року по справі № 200/5050/19-а, судом ухвалено рішення про стягнення документально підтвердженої в судовому засіданні заборгованості з пенсії у розмірі 146 334,10 грн на її користь. З того часу минуло вже два роки, однак УПФУ у м.Краматорську Донецької області нарахована заборгованість з пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2018 року у сумі 146 334,10 грн так їй і не сплачено. УПФУ у м.Краматорську завдано їй шкоду через збитки (упущена вигода, неотримання належного їй доходу), які б вона могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, розмір яких визначено відповідно у сумі неотриманого нею майна, зокрема 146 334,10 грн. Вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються ст.ст.22, 82, 625, 1173, 1192 ЦК України. Не виплачена їй УПФУ у м.Краматорську Донецької області пенсія у розмірі 146 334,10 грн вже стягнута рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/14027/19-а та не має відношення до вимог у цій справі навіть з того, що збитки у вигляді упущеної вигоди (неотриманого доходу) складають ту саму суму, як заборгованість з пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2018 року. Цивільний позов з наданими до нього уточненнями (доповненнями) просить задовольнити в повному обсязі.

01.03.2021 року в суд від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив УПФУ у м.Краматорську Донецької області, зміст якої є аналогічним відповіді на відзив від 26.02.2021 року.

09.04.2021 року в суд від ОСОБА_1 надійшли доповнення до відповіді на відзив УПФУ у м.Краматорську Донецької області від 26.02.2021 року. Позивач зазначає, що своїми неправомірними діями відповідач - УПФУ у м.Краматорську Донецької області спричиняє їй моральні страждання та завдає моральну шкоду, та значно відображається на її стані здоров`я. Щодо надання суду будь-яких доказів щодо стану її здоров`я, то на підставі Конституції України у статті 32 (ч.1,2), статті 34 передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Цивільним кодексом України у ч.2 ст.285 передбачено право на таємницю про стан здоров`я. Частиною 1 ст.7 Закону України від 01.06.2010 року «Про захист персональних даних», забороняється обробка персональних даних, що стосується здоров`я чи статевого життя, біометричних або генетичних даних. Керуючись ст.82 ЦПК України вважає, що викладені нею обставини, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин. Просить цивільний позов з наданими до нього уточненнями (доповненнями) задовольнити у повному обсязі.

07.05.2021 року в суд надійшло клопотання представника відповідача - УДКСУ у м.Краматорську Донецької області Бударіної О.О. про розгляд справи за її відсутності.

19.07.2021 року в суд від ОСОБА_1 надійшли доповнення до відповіді на відзив УПФУ у м.Краматорську від 26.02.2021 року, в якому позивач обгрунтовує факт спричинення їй моральної шкоди неправомірними діями УПФУ у м.Краматорську Донецької області та просить цивільний позов з наданими до нього уточненнями (доповненнями) задовольнити у повному обсязі.

17.08.2021 року в суд надійшло клопотання представника відповідача - УДКСУ у м.Краматорську Донецької області Бударіної О.О. про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні 18.08.2021 року представник відповідача - УПФУ у м.Краматорську Донецької області позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позов, в задоволенні позову просила відмовити.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

09.10.2020 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків для приведення доказів у відповідність вимогам ст.177 ч.5 ЦПК України.

12.11.2020 року ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження у даній справі, підготовче засідання призначене на 14.12.2020р.

14.12.2020р. ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 06.01.2021 р. за клопотанням представника відповідача УДКСУ у м.Краматорську Донецької області.

06.01.2021р. ухвалою суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 . Підготовче судове засідання відкладено на 27.01.2021 року.

27.01.2021 року ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання на 01.03.2021 року за клопотанням представника відповідача - УПФУ у м.Краматорську Донецької області для надання відзиву на позовну заяву.

01.03.2021 року підготовче судове засідання перенесено, у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в іншій цивільній справі.

16.03.2021 року ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду на 12.04.2021 року.

22.07.2021 року, у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача - УПФУ в м.Краматорську Донецької області, судом винесено ухвалу про витребування доказів щодо дій управління на виконання рішення суду про стягнення на користь позивача заборгованості з неотриманої пенсії.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Судом встановлено, що згідно особистої заяви від 21.03.2018 ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ у м.Краматорську як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року у справі № 200/5050/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволений частково. Зобов`язано УПФУ у м. Краматорську Донецької області відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01 червня 2016 року по 31 серпня 2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року у справі № 200/14027/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ у м. Краматорськ Донецької області та ДКСУ про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів - задоволені частково. Стягнуто з УПФУ у м. Краматорськ Донецької області на користь ОСОБА_1 пенсію за минулий період з 01 червня 2016 по 31 липня 2018 включно у розмірі 146 334,00 грн. Зобов`язано УПФУ у м.Краматорськ Донецької області нарахувати та виплатити компенсацію (інфляційні втрати) втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з моменту припинення виплат пенсії до дати ухвалення судового рішення на користь ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 02.04.2020 року.

Позивач за даним позовом просить безспірно списати кошти державного та місцевого бюджетів з держави України в особі УПФУ у м.Краматорську Донецької області або з рахунку УПФУ у м.Краматорську збитки у вигляді упущеної вигоди (майнову шкоду) у розмірі 146 334,10 грн, які заподіяні протиправними діями УПФУ у м.Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2018 року на користь ОСОБА_1 ; безспірно списати кошти державного та місцевого бюджетів з держави України в особі УПФУ у м.Краматорську Донецької області або з рахунку УПФУ у м.Краматорську моральну шкоду у розмірі 3 000 EURO у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату виплати такої шкоди. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати керівника УПФУ у м.Краматорську подати звіт про виконання судового рішення.

V. Оцінка суду.

У статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У розумінні цієї статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами вказаних норм упущеною вигодою вважаються неотримані доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушеним. Позивач повинен довести, що з вини відповідачів він не отримав прибуток, на який мав право розраховувати.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) вказано, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) вказано, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Так, судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року у справі № 200/14027/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ у м. Краматорськ Донецької області та ДКСУ про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів - задоволені частково. Стягнуто з УПФУ у м. Краматорськ Донецької області на користь ОСОБА_1 пенсію за минулий період з 01 червня 2016 по 31 липня 2018 включно у розмірі 146 334,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду із даним адміністративним позовом, сама зазначила, що невиплачені їй кошти - збитки у вигляді упущеної вигоди (майнова шкода) в розмірі 146 334,10 грн., які заподіяні УПФУ у м.Краматорську у зв`язку з невиплатою нарахованої пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2018 року.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у даній справі, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Суд приходить до висновку, що заявлена позивачем сума до стягнення - 146 334,10 грн є пенсією, а не збитками у вигляді упущеної вигляді та щодо відсутності причинного зв`язку між діями УПФУ у м.Краматорську та негативними для позивача наслідками у вигляді неотримання пенсії за минулий період, оскільки дії УПФУ у м.Краматорську щодо включення вказаних грошових коштів до потреби у коштах за рішенням суду здійснені в межах повноважень та обов`язків, покладених на територіальне управління Пенсійного фонду України.

Положеннями ст. 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У даному випадку відсутній один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності УПФУ у м.Краматорську, дії відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу не визнавались незаконними.

Крім того, рішенням суду від 05.02.2020 року у справі № 200/14027/19-а вже стягнута з УПФУ у м. Краматорськ Донецької області на користь ОСОБА_1 пенсія за минулий період з 01 червня 2016 по 31 липня 2018 включно у розмірі 146 334,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що сума, яка не отримана позивачем - 146 334,10 грн., є сумою недоотриманої пенсії, тобто у розумінні положень частини другої статті 22 ЦК України ця сума не є упущеною вигодою, внаслідок чого вказана норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а тому підстави для задоволення вимог позивача про безспірне списання майнової шкоди відсутні.

Аналогічний висновок міститься і в постановах Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 757/50707/17-ц,від 05 вересня 2019 року у справі № 758/12700/15-ц.

Що стосується вимог щодо безспірного списання суми моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року № 4 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших

негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може

полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року № 4, - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність

такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної шкоди передбачає наявність умов і підстав її настання, яких на практиці налічується чотири.

Першою умовою настання такої відповідальності необхідно виокремити вину, адже вина заподіювача шкоди є не тільки обов`язковою суб`єктивною ознакою, а й важливою соціальною категорією, зміст якої визначають характер і тяжкість протиправного діяння. Вина може розумітися як ставлення винного до здійснюваного порушення.

Другою умовою, за якої настає така відповідальність і, відповідно, обов`язок відшкодувати моральну шкоду, є факт порушення винною особою законних прав особи. Заподіяння моральної шкоди - це наявність факту порушення прав особи, що призводить до негативних змін у її житті внаслідок усвідомлення факту їх порушення та викликає у неї душевні, психічні або фізичні страждання. При встановленні факту заподіяння моральної шкоди необхідно керуватися критеріями загальнолюдських цінностей: честь, гідність, авторитет, трудова репутація. Різниця між даними критеріями полягає лише в суб`єктивному чи об`єктивному підході при їх оцінці: якщо мається на увазі об`єктивна оцінка людини - йдеться про честь, моральні якості й етичні принципи особистості; гарна, незаплямована репутація, добре ім`я; соціальна оцінка особистості, що формується у процесі суспільного життя, діяльності й спілкування людей з таких об`єктивних показників, як вчинки, погляди, інші явища суспільного життя.

Третьою умовою, з якою пов`язане настання відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, є протиправність дій заподіювача шкоди. Протиправність діяння заподіювача моральної шкоди полягає в невиконанні ним своїх обов`язків щодо забезпечення законних прав особи, якщо це порушення призводить до душевних, психічних або фізичних страждань останньої.

Четвертою й обов`язковою, умовою настання відповідальності за заподіяну моральну шкоду є причинний зв`язок протиправної поведінки заподіювача і моральної шкоди, що настала, де протиправність виступає причиною, а моральна шкода - наслідком.

Таким чином, лише наявність усіх чотирьох вищезазначених умов є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Тоді як відсутність хоча б однієї з них свідчить про необґрунтованість та недоведеність відповідних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо недоведеності позивачем реального завдання їй збитків відповідачем УПФУ у м.Краматорську у вигляді упущеної вигоди у заявленій до стягнення сумі, оскільки вказана сума - є недоотриманою пенсією.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що УПФУ у м.Краматорську Донецької області діє в межах своїх повноважень, що виключає протиправність діяння як складову відповідальності за спричинену моральну шкоду.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів з держави України в особі УПФУ у м.Краматорську Донецької області або з рахунку УПФУ у м.Краматорську збитків у вигляді упущеної вигоди (майнову шкоду) у розмірі 146 334,10 грн, які заподіяні протиправними діями УПФУ у м.Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2018 року на користь ОСОБА_1 ; безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів з держави України в особі УПФУ у м.Краматорську Донецької області або з рахунку УПФУ у м.Краматорську моральної шкоди у розмірі 3 000 EURO у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату виплати такої шкоди; встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання керівника УПФУ у м.Краматорську подати звіт про виконання судового рішення - є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,81,263-265 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1167 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м.Краматорську Донецької області про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяних внаслідок нарахованої, але не виплаченої пенсії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Повний текст рішення складений 25.08.2021 року.

Суддя Краматорського міського суду Г. С. Лебединець