Постанова № 99166227, 25.08.2021, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/404/21

Провадження № 2-а/455/32/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2021 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання – Мисів Н.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката – Цап В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського Самбірського РВ ГУНП у Львівській області Гриник Віталія Богдановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського Самбірського РВ ГУНП у Львівській області Гриник Віталія Богдановича в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАН №3913266 від 13.03.2021 якою його ( ОСОБА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.3 ст.122 КУпАП.

Свій позов мотивує тим, що поліцейським Самбірського РВ ГУНП у Львівській області Гриник Віталієм Богдановичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3913266, згідно якої нібито він, 13 березня 2021 року, в 23 годині 45 хвилин 22 секунди, в якості водія автомобіля "MERCEDES-BENZ" SPRINTER 213 CDS державний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Старий Самбір, Самбірського району, Львівської області, по вулиці Лева Галицького, 55 заблокував виїзд службовому транспорту Мітсубісі Аутландер 1309 з подвір`я в АДРЕСА_1 , тим самим порушив пункт 15.9. Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Дану постанову разом з супровідним листом він отримав в поштовому конверті Державного підприємства "Акціонерне Товариство "УКРПОШТА" 23 березня 2021 року простим відправленням. Вважає таку постанову протиправною оскільки розгляд справи поліцейським носив формальний, поверхневий характер, без встановлення та дослідження всіх об`єктивних обставин справи. Єдиним доказом, у скоєнні даного правопорушення, являється приналежність йому вищевказаного транспортного засобу, крім того самого розгляду справи не існувало, оскільки він фізично не був присутній при оформленні постанови, разом з тим відсутній протокол про адміністративне правопорушення, будь-які схеми, таблиці, пояснення очевидців. Не надано інформації, а також в подальшому не відображено в постанові час, коли він порушив ПДР, зі змісту постанови випливає, що час порушення ПДР ототожнюється з часом винесення постанови. Не вказано в постанові, хто саме заблокував виїзд службовому автотранспорту, він - як фізична особа (хоча на цей час він не перебував за адресою вказаною у вищевказаній постанові а саме: по АДРЕСА_1 ) чи належний йому автомобіль, якому саме службовому транспорту і як саме було заблоковано виїзд (приналежність транспортного засобу), не зазначено наявність дорожніх знаків та/або дорожньої розмітки, крім цього не встановлено фактичного водія, який в цей час здійснив паркування даного автомобіля, так як цим автомобілем в різний час користуються інші особи, за усною домовленості між ними для різного виду незабороненої законом діяльності. Враховуючи наведене просить вказану постанову скасувати та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати які складаються із судового збору в сумі 926 грн. та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2021 року, справа передана для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 31.03.2021 даний адміністративний позов був прийнятий до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Одночасно роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву у якому письмово викласти свої заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Цап В.О. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області та в судове засідання не з`явилися, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, від відповідача не надійшло до суду відзиву на позовну заяву, жодних заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у відсутності його представника.

Відповідач - поліцейський Самбірського РВ ГУНП у Львівській області Гриник В. Б. у судове засідання не з`явився, хоча був своєчасно і належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, а також від відповідача не надійшло до суду відзиву на позовну заяву, жодних заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у відсутності його представника. 20.05.2021 від заступника начальника Самбірського ВПГУНП у Львівській області Кілика С. надійшов відео диск з фіксацією адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі , зокрема: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 13.03.2021 поліцейський Самбірського РВ ГУНП у Львівській області Гриник В. Б. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3913266, якою на ОСОБА_1 (позивача у справі) накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень. Згідно даної постанови, 13 березня 2021 року о 23 годині 45 хвилин в місті Старий Самбір по вулиці Лева Галицького, 55, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом"MERCEDES-BENZ" SPRINTER 213 CDS державний номерний знак НОМЕР_1 заблокував виїзд службовому транспорту Мітсубісі Аутландер 1309 з подвір`я в АДРЕСА_1 , тим самим порушив пункт 15.9. Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню, зокрема, норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 3 ст.122 КУпАП передбачає, що порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Відповідно до підпункту пункту 15.9 ПДР Зупинка забороняється:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;

и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі за ч. 3 ст.122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

При цьому, згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч.4 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.6 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тобто, саме відповідач, будучи повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.

Однак, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач суду не надав, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростував.

Як слідує із пояснень позивача ОСОБА_1 , останній повністю заперечує обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення та вказує, що того дня та за тих подій які вказані в оскаржуваній постанові він не був присутній та не керував вказаним транспортним засобом, а таким керував його брат ОСОБА_2 .

Крім того, з долученого до матеріалів справи відео диску вбачається, що особа, яка була за кермом транспортного засобу MERCEDES-BENZ" SPRINTER 213 CDS державний номерний знак НОМЕР_1 , не позивач ОСОБА_1 .

Отже, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в ході розгляду даної справи не представив суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови (письмових пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписів, в тому числі відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції щодо події, з приводу якої подано позов, тощо).

Дані обставини в сукупності дають підстави вважати, що відповідачем не виконано свого обов`язку передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, докази, які б підтверджували наявність адміністративного правопорушення з боку позивача, відповідачем у встановлений судом строк надані не були, про причини їх неподання суд не повідомлено, що викликає сумнів про їх наявність на час розгляду справи відповідачем.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд погоджується з аргументами позивача, вважає такі обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 Конституції України).

Згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Отже, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підставний, оскільки відповідачем не надано доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, оскаржувана постанова винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, а також безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача відповідачем виконані вимоги ст.268, 280 КУпАП, а тому її слід скасувати, а справу закрити.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 визначила, що за оскарження адміністративних постанов необхідно сплачувати судовий збір. Такий сплачується особою, на яку накладено стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Цією ж постановою, з урахуванням Закону України «Про судовий збір» визначено розмір судового збору при зверненні до суду з позовними заявами вказаної категорії справ і такий розмір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент пред`явлення даного позову становить 454гривні.

З огляду на наведене, у відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України понесені позивачем ОСОБА_1 та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 454 гривень слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Слід зазначити, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однак, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази, які б достовірно підтверджували саме факт понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 1000гривень, що є підставою для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського Самбірського РВ ГУНП у Львівській області Гриник Віталія Богдановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН №3913266 від 13.03.2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області; місцезнаходження: м.Львів, площа Генерала Григоренка, 3;

Співвідповідач: поліцейський Самбірського РВ ГУНП у Львівській області Гриник Віталій Богданович (робоча адреса: м. Самбір, вул.Степана Бандери, 4, Львівської області)

Повний текст судового рішення складено та проголошено 25.08.2021року.

Суддя А.В. Кушнір