Рішення № 99163427, 05.08.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12877/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 13 566, 73 грн, 3 % річних від прострочених сум у розмірі 7 670, 42 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що за рішеннями суду з відповідача було присуджено стягнути на користь позивача суми середнього заробітку та компенсації моральної шкоди, які були виконані у примусовому порядку державною виконавчою службою у частині стягнення заробітку 28 серпня 2019 року та 29 жовтня 2020 року. Тому позивач переконаний, що має право на отримання суми компенсації інфляційних втрат при затримці виконання грошового зобов`язання на підстав рішення суду у справі № 358/875/19 та № 358/878/18, а саме у розмірі 8 618, 11 грн та 4 948, 62 грн, три проценти річних за 2018 рік - 4 136, 53 грн, три проценти річних за 2019 рік - 3 533, 89 грн. Окрім того, позивач вказує, що відповідач порушив його законні права і це стало причиною його душевних страждань через несправедливість, неможливість покращити матеріальне становище його сім`ї та нанесло йому збитки. Незаконні дії відповідача, як вказав позивач, призвели до погіршення фінансово-матеріального стану сім`ї та неможливості скористатися своїми правами та майном, передбаченими чинними нормативними актами. Бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання рішення суду порушила його законні права на вчасне отримання належних виплат та завдало йому і його сім`ї збитків у вигляді знецінення присуджених сум, несправедливе ставлення до нього призвело до великих душевних страждань і переживань, погіршення його фізичного стану, вплинуло на його соціально-психологічний стан та змусило витрачати свій особистий час та кошти на судовий розгляд по вирішенню створених відповідачем проблем. Все це призвело до втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя і завдало морально шкоди, яку він оцінює у 10 000, 00 грн.

Від відповідача заяви по суті та з процесуальних питань не надходили до суду.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

12 березня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

19 березня 2021 року у справі відкрито провадження для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 працював на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Черкаситрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» та був звільнений з роботи наказом начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів № 40-к від 06 травня 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, відповідно до пункту 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року у справі № 358/1223/15-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укртрансгаз» було задоволено і скасовано наказ начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів №40-к від 06 травня 2015 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновлено його на роботі на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації виробництва та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів з 06 травня 2015 року. У відповідності до частини п`ятої ст. 235 КЗпП України та пункту 4 частини першої ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року у справі № 358/1223/15-ц, згідно з яким ОСОБА_1 поновлено на роботі, набрало законної сили 08 грудня 2016 року відповідно ухвали апеляційного суду Київської області (реєстраційні номери судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень 53456232, 63410077).

Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2016 року залишено без змін (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 85805049).

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року у справі № 358/630/17 задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укртрансгаз» та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 217 416, 26 грн середнього заробітку, 35 581, 55 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та 10 000 грн моральної шкоди (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 68650783).

19 січня 2018 року Апеляційний суд Київської області своєю постановою у справі № 22ц780/79/2018 змінив рішення Богуславського районного суду у справі № 358/630/17 від 31 серпня 2017 року і постановив стягнути з ПАТ «Укртрансгаз» на користь позивача 291 929, 35 грн середнього заробітку за період з 06 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року. У решті рішення Богуславського районного суду від 31 серпня 2017 року залишено без змін (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 71904204).

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_1 та АТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» залишено без задоволення, рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року у незміненій частині та постанову Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2018 року залишено без змін (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 81925659).

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 04 січня 2019 року у справі № 358/878/18 задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 206 826, 66 грн середнього заробітку за період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року та 10 000, 00 грн моральної шкоди (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 79329621).

Згідно з постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційна скарга АТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» залишена без задоволення, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 04 січня 2019 року - без змін (реєстраційний номер справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень 82107832).

На виконання рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року начальником Золотоніського ЛВУ МГ Кодацьким М. П. 19 травня 2016 року було видано наказ № 55-К про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Даний факт встановлено рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року у справі № 358/630/17.

Рішенням Богуславського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справі № 358/875/19 задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 188 474, 37 грн середнього заробітку за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2020 року та компенсації моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 88553318).

Згідно з постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року рішення Богуславського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у частині стягнення моральної шкоди змінено, зменшивши суму стягнутої з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 20 000, 00 грн до 5 000, 00 грн (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 92114863).

29 жовтня 2020 року позивачу було нараховано суму у розмірі 188 474, 37 грн у межах виконавчого провадження № 63394325 на його рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк».

Постановою Верховного Суду від 23 червня 2021 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 04 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасовано, передано справу № 358/878/18 на новий розгляд до суду першої інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Богуславського районного суду Київської області від 04 січня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року втратили законну силу та подальшому виконанню не підлягають (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 98000128).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Такої правової позиції дійшла Велика палата Верхового Суду у своїх постановах від 19 червня 2019 року № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) та 19 червня 2019 року № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Частиною першою статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України).

У відповідності до частини третьої статті 273 ЦПК України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Як зазначено у пункті 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії», право на справедливий розгляд у суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, з-поміж іншого, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Судом встановлено, що рішення Богуславського районного суду від 04 січня 20219 року у справі № 358/878/18 та постанова Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасована Верховним Судом у постанові від 23 червня 2021 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а скасовані судові рішення виконанню не підлягають, тож відсутні і підстави для стягнення суми інфляційних втрат і трьох процентів річних за весь час прострочення виплати.

Рішення Богуславського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справі № 358/875/19 у частині стягнення з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 188 474, 37 грн виконано 29 жовтня 2020 року.

Таким чином період невиконання рішення суду від 12 березня 2020 року, яке набрало законної сили 07 жовтня 2020 року на підставі постанови Київського апеляційного суду у частині стягнення суми середнього заробітку у розмірі 188 474, 00 грн у справі № 358/875/19, становить 20 днів, починаючи з 08 жовтня 2020 року по 28 жовтня 2020 року.

Отже, три відсотки річних за вказаний період невиплати суми за рішенням суду становить 310, 00 грн, інфляційне збільшення у сумі 1 884, 74 грн, враховуючи індекс інфляції за жовтень 2020 року 101 %.

Відповідно до частини першої ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої вказаної статті).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя ст. 23 Цивільного кодексу України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, розмір відшкодування якої визначається судом у 500, 00 грн, з урахуванням 20 днів невиконання рішення суду щодо виплати належних йому платежів, характеру порушення його прав, тяжкість і істотність вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, а також виходячи із вимог розумності та справедливості.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим частково, тому стягненню з відповідача підлягає сума 2 194, 74 грн, з якої три відсотки річних становить 310, 00 грн, інфляційні втрати 1 884, 74 грн, компенсація моральної шкоди у розмірі 500, 00 грн.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-23, 625 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801, адреса місцезнаходження 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) сума трьох відсотків річних - 310, 00 грн, інфляційні втрати - 1 884, 74 грн, компенсація моральної шкоди у розмірі 500, 00 грн.

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801, адреса місцезнаходження 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1) в дохід Держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С. В. Вовк