Вирок № 99157746, 25.08.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/6391/19

1-кп/310/97/21

ВИРОК

Іменем України

25 серпня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участі: секретаря Бевз О.А.,

за участі: прокурорів Полозюка Є.Ю., Якимнюка С.А.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених Амельченка Д.Д., Середи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську об`єднане кримінальне провадження з обвинувальними актами відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степне Запорізького району Запорізької області зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 16.04.1997р. Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.140, ч.2 ст.215-3, ч.2 ст.142, ст. 42, ст.44 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 25.07.2000р. Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини майна;

- 21.02.2005р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 23.05.2005р. Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.1 ст.188, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ст.70, ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- 08.06.2011р. Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 12.05.2015р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений з місця позбавлення волі 26.12.2018р.;

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.187 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:

- 31.05.2005р. Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком -1 рік;

- 07.06.2006р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.190, ч.3 ст.185, ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

- 22.11.2010р. Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 24.04.2014р. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.187, ч.2 ст.187, ст.ст.70, 71 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі. За ухвалами Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.05.2018р. і від 11.06.2018р. невідбуту частину покарання 2 роки 3 місяці 2 дні позбавлення волі змінено на більш м`яке покарання - виправні роботи на строк 2 роки, з відрахуванням 15% заробітку в дохід держави. Станом на 18.08.2021р. невідбута частина покарання у виді виправних робіт складає 1 рік 6 місяців 16 днів;

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.187 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харків, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимого:

- 06.03.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставіст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

- 29.10.2015 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 18.01.2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186, ч.1 ст.353, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений з місця позбавлення волі 28.12.2018 р.;

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним.

28.07.2019 приблизно о 04 годині, знаходячись біля будинку № 87 по вулиці Горького в м. Бердянськ Запорізької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підійшли до потерпілого ОСОБА_4 , після чого всі разом почали пред`являти майнову вимогу на передачу грошових коштів та цінностей. В цей час, з метою подолання можливого опору та маючи на меті доведення до кінця злочинного умислу на незаконне збагачення, ОСОБА_3 погрожуючи ножем потерпілому ОСОБА_4 , тобто із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, став вимагати від потерпілого негайно передати наявне у нього майно та наніс один удар клинком ножу в область лівої ноги потерпілому, спричинивши йому згідно висновку експерта № 251 від 31.07.2019 тілесні ушкодження у вигляді синцю та рани на лівій нижній кінцівці, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Відразу після цього, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 приставив ніж до шиї потерпілого ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуючись тим, що потерпілий ОСОБА_4 розуміючи загрозу застосування ножу, як реальну небезпеку для свого життя і здоров`я та не став чинити активних дій на подолання супротиву, заволоділи мобільним телефоном Sony Xperia V вартістю 2000 гривень та грошовими коштами в сумі 4200 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_4 . Після цього, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишили місце скоєння злочину, розпорядившись майном потерпілого на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 6200 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав частково. Суду пояснив, що у липні 2019 року він разом з ОСОБА_2 приїхав до м. Бердянська на відпочинок. 28.07.2019 року біля 01-00 години ночі йому подзвонив ОСОБА_2 і запропонував приїхати до ігрових автоматів, що розташовані неподалік від залізничного вокзалу. Він приїхав. В цей же час там також грав в автомати потерпілий ОСОБА_4 . Він сів грати біля нього. Під час гри усі випивали коньяк за рахунок закладу. ОСОБА_4 був дуже п`яним і адміністратор попросила його вивести ОСОБА_4 із залу. Він вивів його, а сам повернувся грати в автомати. Потім ОСОБА_2 сказав, що не може додзвонитися своїй дружині і вони вдвох пішли шукати її. Перехожі сказали, що схожа дівчина з чоловіком пішли в сторону моря. Хвилин через 30 вони її знайшли, ОСОБА_5 стояла з ОСОБА_4 біля комишів. Вони підійшли до них. ОСОБА_2 і він стали питати у потерпілого чому він увів чужу дружинну, що він хотів з нею зробити. Потім до них підійшов ОСОБА_3 з компанією, яких вони ніколи до цього не бачили. ОСОБА_3 ніхто не просив про допомогу, чому він підійшов до них він не знає. ОСОБА_3 почав також питати у ОСОБА_4 чому він чіплявся до дівчини, що він від неї хотів. ОСОБА_4 мовчав, нічого не говорив. Жодних погроз ОСОБА_4 ніхто з них не висловлював. Вимог майнового характеру до потерпілого ніхто з них не пред`являв. Ніякої попередньої домовленості на вчинення будь-яких дій відносно ОСОБА_4 у нього з ОСОБА_2 , і тим більше із ОСОБА_3 , не було. Він бачив як ОСОБА_3 наніс удар кулаком потерпілому по нозі, але ножа у руках ОСОБА_3 він не бачив. ОСОБА_3 від потерпілого нічого не вимагав, але він пропонував потерпілому мирно вирішити питанні і «віддячити» дівчині. У ОСОБА_4 випало посвідчення та банківська картка, які йому повернули. Він особисто витягнув у потерпілого із заднього карману мобільний телефон, який залишив собі в якості моральної компенсації. У потерпілого був рюкзак, він сам його зняв та передав ОСОБА_2 . Чому він так зробив він не знає. Він не бачив, щоб ОСОБА_2 відкривав цей рюкзак. Після цього вони усі пішли в сторону «Заливу». а потерпілий залишився стояти. По дорозі розговорилися з ОСОБА_3 і він запропонував ОСОБА_3 помінятися мобільними телефонами, він віддав йому телефон ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 взамін дав йому два телефони. Вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

У скоєному він розкаюється, відшкодував потерпілому 1400 грн. матеріальної шкоди і 10000 моральної шкоди. Просить суд суворо його не карати та перекваліфікувати його дії на грабіж, призначити йому покарання не пов`язане із реальним відбуттям покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав. Суду пояснив, що у липні 2019 році він разом зі своїм другом ОСОБА_1 приїхали до м. Бердянська на відпочинок. Спочатку проживали по вул. Толстого, потім по вул. Чубаря. Ввечері 27 липня 2019 року він поїхав в ігрові автомати біля залізничного вокзалу. В залі також грав ОСОБА_4 . Він зателефонував ОСОБА_1 , запросив його також приїхати до цього грального закладу. ОСОБА_1 приїхав хвилин через 10. Під час гри вони спілкувалися з потерпілим ОСОБА_4 , кілька разів випивали коньяк. ОСОБА_4 був вже дуже п`яний, адміністратор попросила їх вивести його з залу. ОСОБА_1 провів його до дверей, і вони удвох продовжили грати. Це було десь біля 3 години ночі. Жодних конфліктів в залі з потерпілим у них не було. За день до цього до міста приїхала його дружина ОСОБА_6 . Він зателефонував їй, запропонував прогулятися. Вона приїхала до цього грального закладу і чекала його на дворі години 2 чи 3, поки він грав. Коли вони закінчили грати, вийшли на вулицю, але дружини вже не було, на телефонні дзвінки вона не відповідала. Він разом з ОСОБА_1 пішли її шукати. Пішли в сторону АТБ, потім в бік моря. Знайшли дружину біля моря. На його питання, вона повідомила, що познайомилася з чоловіком, він запропонував погуляти і випити шампанського. Зараз цей чоловік пішов «стрільнути» цигарку. Вони втрьох пішли уздовж моря. В цей час назустріч їм йшов ОСОБА_4 . Дружина сказала, що цей той самий чоловік, який запропонував їй погуляти з ним. Він разом з ОСОБА_1 підійшли до ОСОБА_4 . Він почав питати, що він хотів від його дружини. ОСОБА_4 мовчав, нічого не відповідав. Він особисто ніяких вимог про передачу майна ОСОБА_4 не пред`являв, не погрожував йому, він тільки держав його. Потім до них підійшов ОСОБА_3 , якого він до цього ніколи не бачив. ОСОБА_3 також став питати у ОСОБА_7 , що він хотів від дівчини, але той мовчав. Потім ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_4 кулаком в ногу, ножа в руках ОСОБА_3 він не бачив. Від удару ОСОБА_4 присів. З його карману випали документи, вони їх оглянули та повернули. Після удару у ОСОБА_4 з плечей сповз рюкзак, він запропонував йому потримати рюкзак. ОСОБА_4 віддав йому рюкзак. Він відкрив його, подивився, там нічого не було. Він повернув рюкзак ОСОБА_4 . Ніяких грошей він у нього не забирав. Як і коли ОСОБА_1 витягнув мобільний телефон у потерпілого він не бачив. Потім, коли вони покинули потерпілого і пішли далі, ОСОБА_1 розповів, що витягнув телефон з карману потерпілого. Він бачив, як ОСОБА_3 і ОСОБА_1 обмінялися телефонами. Вважає, що в його діях взагалі відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України. Він відшкодував потерпілому 1500 грн. матеріальної шкоди. Просить виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.2 ст.187 КК України не визнав. Суду показав, що в липні 2019 року, точної дати він вже не пам`ятає, він гуляв по місту зі своїми друзями. Повертаючись додому після 01-00 годині ночі, в районі вул. Горького почули крики жінки про допомогу. Вони побігли на крики. Коли підійшли, то побачили ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та жінку. Вказаних осіб він бачив вперше. Він спитав у жінки, що сталося. Вона сказала, що її хотіли зґвалтувати. Він спитав у ОСОБА_4 : « це правда?», але той мовчав. Тоді він дістав з кишені ножа, хотів його налякати. В ході потасовки він ненавмисно вдарив ОСОБА_4 ножем в ногу, той присів, у нього з карману випало посвідчення і банківська картка. Він підняв їх і віддав ОСОБА_2 , потім ОСОБА_2 повернув їх ОСОБА_4 .. Гроші він у ОСОБА_4 не вимагав, він тільки спитав у нього, чи є у нього гроші доїхати до дому. Ножа біля шиї потерпілого він не тримав, ніякого майна у нього не вимагав. Рюкзака у потерпілого не бачив, бачив, що рюкзак тримав ОСОБА_2 .. Хто забрав гроші і телефон у ОСОБА_4 він не бачив. Потім він разом зі своїми друзями пішов далі. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 і тією жінкою наздогнали їх. По дорозі ОСОБА_1 запропонував обмінятися мобільними телефонами, і він погодився. Коли включив телефон, який йому дав ОСОБА_1 , то зрозумів, що це телефон потерпілого, він хотів його повернути, але не встиг. Вказаний телефон видав поліцейським через два дні, коли був затриманий. Вважає, що в його діях не має складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, оскільки ніякої попередньої домовленості у нього з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вчинення злочину не було, він з ними раніше не був знайомий. Він визнає, що заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження і визнає себе винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Просить суд виправдати його за ч.2 ст. 187 КК України.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 27.07.2019 року десь біля 23-00 годині він зайшов до гральних автоматів, що знаходяться біля залізничного вокзалу. Потім до залу прийшов ОСОБА_2 , пізніше туди прийшов ОСОБА_1 . В залі були тільки вони, більше нікого не було. При цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спілкувалися між собою. Цих чоловіків він бачив вперше. З собою у нього було 1000 гр. і тоді він ще виграв трохи більше 3000 грн. Вийшовши з ігрових автоматів, він пішов в бік магазину «Сільпо». На вулиці до нього підійшла дівчина, запропонувала йому разом прогулятися. Він погодився. Вони пішли в бік моря. По дорозі зайшли у магазин «Фрегат», купили шампанського, цукерки і цигарки. Коли прийшли до моря, дівчина сказала, що їй треба відійти, її не було хвилин 5-7. Не дочекавшись її, він пішов далі по вулиці вздовж моря і бік Приморської площі. Потім почув оклик «Стій». Він зупинився, до нього швидким шагом підійшли ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ця дівчина, яка запропонувала йому прогулятися. Він одразу впізнав обвинувачених. ОСОБА_2 почав з`ясовувати з ним стосунки, чому він гуляє з його дівчиною, що він від неї хотів. В цей же час до них підбіг ОСОБА_3 , який теж став питати про цю дівчину. Вони усі троє задавали йому якісь питання, хто саме і в якій послідовності висловлював вимогу віддати майно він зараз сказати точно не може. Коли підбіг ОСОБА_3 , він дістав ніж, вдарив його по нозі і приставив ніж до горла, біля щоки. Він відчував небезпеку для свого життя, тому ніякого спротиву не чинив. ОСОБА_1 зняв з нього рюкзак і передав ОСОБА_2 , який відкрив його і рився в ньому. ОСОБА_1 перевіряв його кишені. У лівому кармані у нього лежали гроші, а у правому посвідчення, в якому лежала банківська картка. ОСОБА_1 діставши посвідчення, вдарив його ним по обличчю. Посвідчення потім йому повернув ОСОБА_3 . Вони наказали йому не звертатися до поліції. Після того ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ця дівчина пішли у бік Приморської площі, а він пішов у бік залізничного вокзалу. У нього було викрадено телефон і гроші у сумі 4200 грн. Ним були пред`явлені три позови до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення з кожного по 1400грн. матеріальної шкоди і 10000грн. моральної шкоди. ОСОБА_1 відшкодував йому повністю і матеріальну і моральну шкоду у розмірі 11400 грн., ОСОБА_2 відшкодував йому 1500 грн. матеріальної шкоди. Позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди він підтримує, до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди підтримує, просить їх задовольнити.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 суду показала що з травня по грудень 2019 року працювала менеджером в гральному залі біля залізничного вокзалу. Наприкінці липня 2019 року, точної дати не пам`ятає, вночі спочатку до залу прийшов ОСОБА_4 . Він прийшов вже випивши, грав довго, під час гри вживав коньяк. Потерпілого того вечора бачила вперше, у нього з собою був рюкзак. Десь о 23-00 години до залу прийшов ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_1 .. Вона запам`ятала цих осіб, оскільки вони приходили грати вже на протязі двох тижнів. Під час гри усі троє спілкувалися між собою. Потім ОСОБА_1 і ОСОБА_2 попросили у ОСОБА_4 500 грн. на ставку. Він їм сам зробив ставку на 500 грн., вони все програли. Потім потерпілий почав вимагати повернути гроші. Між ними сталася словесна перепалка, хтось штовхнув потерпілого, вона попросила їх вийти з зали, вони втрьох вийшли на вулицю. Вона викликала охорону. Охорона приїхала через кілька хвилин, але їх вже нікого не було. Близько 5 години ранку до зали приїхала поліція та прийшов потерпілий, запитували про ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що 24 липня 2019 року вона разом зі своєю кумою приїхала до м. Бердянськ на відпочинок. Вони зупинилася у родичів свого колишнього чоловіка. 27.07.2019 року приблизно о 23-00 годині їй зателефонував її чоловік ОСОБА_11 , запросив прогулятися. Домовилися зустрітися біля залізничного вокзалу. На таксі вона приїхала до залізничного вокзалу, подзвонила чоловіку, він сказав, що грає неподалік в залі ігрових автоматів «Космолот». Чоловік попросив почекати його на вулиці поки він дограє. Вона чекала його кілька годин. Він кілька разів виходив до неї, просив почекати ще. Потім вони з ним посварилися і вона пішла. Біля супермаркету «АТБ» до неї підійшов чоловік, запропонував їй прогулятися. Це був потерпілий ОСОБА_4 . В магазині вони купили шампанського і пішли в бік моря. Вони сиділи розмовляли. У неї закінчилися цигарки, ОСОБА_4 сказав, що піде попросить у когось. Він пішов. Через кілька хвилин вона побачила, що йде її чоловік ОСОБА_11 і ОСОБА_12 . Чоловік почав питати, чому вона пішла. Де і з ким вона була вона їм не казала. Потім вона, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 пішли в сторону атракціонів. В цей час на зустріч їм йшов ОСОБА_4 . ОСОБА_12 його погукав і разом з ОСОБА_13 вони підійшли до нього. Вона до них не підходила, стояла від них на відстані десь 1,5 - 2 метри. Про що вони розмовляли, вона не чула. З боку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ніяких дій відносно ОСОБА_4 не бачила. Вона не чула, щоб ОСОБА_11 висловлював якісь претензії до потерпілого. Вона не кричала і не гукала нікого на допомогу. В цей час до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 і ОСОБА_12 підійшов третій чоловік - ОСОБА_3 . Хлопець і дівчина, які були з ОСОБА_3 підійшли до неї, вони стояли розмовляли. Потім вона побачила, що ОСОБА_3 дістав з карману предмет, схожий на розкладний ніж. Як ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження потерпілому вона не бачила, оскільки разом з молодою парою вона пішла в бік атракціонів, потім їх наздогнали ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , а потім ОСОБА_14 . Чи був у потерпілого рюкзак, вона не пам`ятає. Вона не бачила щоб потерпілий щось комусь віддавав, або у нього хтось щось забирав.

Крім цього, вина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у здійсненні розбійного нападу підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, які надані стороною обвинувачення, а саме:

- витягом з ЄРДР з якого вбачається, що відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_4 внесено до ЄРДР 28.07.2019 року за №12019080130002076, із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 187 КК України (а.с.86-87 т.6);

- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 28.07.2019р. (а.с.94 т.6);

- протоколом огляду місця події від 29.07.2019р. з фото таблицею до нього, в ході якого ОСОБА_3 видав працівникам поліції мобільний телефон Sonу LT25i/Xperia V чорного кольору, без сім картки, IMEI: НОМЕР_1 , а також розкладний металевий ніж, чорного кольору (а.с.95-96 т.6);

- постановою про визнання речовими доказами: мобільного телефону «Sonу Xperia V», IMEI: НОМЕР_1 ; розкладного ножа, вилучених у ОСОБА_3 (а.с.97 т.6);

- довідкою ФОП ОСОБА_15 , згідно з якою вартість мобільного телефона «Sonу Xperia V» у стані б/у станом на 28.07.2019р. становить 2000грн. (а.с.91 т.6);

- постановою від 01.08.2019р. про визнання речовими доказами двох дисків формату DVD-R «Videx» з відеозаписами з камер відео-спостереження встановлених на залізничному вокзалі та «горбатому мосту» м. Бердянськ (а.с.99 т.6);

- протоколом огляду від 01.08.2019р. дисків формату DVD-R «Videx» з відеозаписами з камер відео-спостереження встановлених на залізничному вокзалі та «горбатому мосту» в м. Бердянськ. Зокрема, під час перегляду відеозапису « Gorbatyy most_Reg1_reg1_20190728031819_20190728034636_1290289» встановлено, що 28.07.2019 о 03 годині 35 хвилин потерпілий ОСОБА_4 разом із особою жіночої статі йдуть в районі «горбатого мосту» і прямують в бік розташування крамниці «Фрегат», в бік перехрестя пр. Східного та вул. Горького в м. Бердянську. Далі, о 03 год. 36 хвл. в бік крамниці «Фрегат», в той же бік куди попрямував ОСОБА_4 з жінкою, по пр. Східному йдуть, потім біжать двоє чоловіків (а.с.101-103 т.6);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 01.08.2019р. з диском відеозапису до нього, в ході якого потерпілий ОСОБА_4 показав місце вчинення на нього нападу, докладно розказав та показав розташування обвинувачених під час нападу, та дії, які були ними вчинені відносно нього (а.с.104-108 т.6);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 30.07.2019р., в ході якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав під №4 ОСОБА_3 як особу, яка 28.07.2019р. приблизно о 03 годині 30 хвилин погрожувала йому ножем і висловлювала майнову вимогу про передачу грошей та цінностей (а.с.109-113 т.6);

- протоколом пред`явлення для впізнання по фотознімкам від 29.07.2019р. з довідкою до протоколу, в ході якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав на фото №1 ОСОБА_2 , як чоловіка який 28.07.2019р. приблизно о 03 годині 30 хвилин разом ще з одним чоловіком відкрито викрав гроші та мобільний телефон «Sonу», вказаний чоловік оглядав рюкзак та заволодів телефоном (а.с.115-118 т.6);

- протоколом пред`явлення для впізнання від 30.07.2019р., в ході якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав під №1 ОСОБА_1 , як чоловіка, який 28.07.2019р. приблизно о 03 годині 30 хвилин, знаходячись по вулиці Горького в м. Бердянськ, разом ще з двома чоловіками, заволодів його грошовими коштами, мобільним телефоном та який безпосередньо оглядав кишені одягу, де знаходились гроші та посвідчення учасника бойових дій (а.с.119-123 т.6);

- висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 №251 від 31.07.2019р., згідно з яким у гр. ОСОБА_4 мають місце: синець та рана на лівій нижній кінцівці; вищевказані тілесні ушкодження ймовірно виникли від дії предмета, обладаючого колюче-ріжучими можливостями, можливо від дії леза клинка ножа, ймовірно в строк, та за обставин вказаних підекспертним, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, згідно пп.2.3.2(б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»,1995 рік.; гр. ОСОБА_4 було спричинено не менше 1 (одного) ударно травматичного впливу в ділянку лівої нижньої кінцівки (а.с.126 т.6).

Належність та допустимість безпосередньо досліджених в судовому засіданні вказаних вище письмових доказів не оспорювалась, підстав визнавати їх недопустимими при розгляді справи не встановлено, за формою та змістом зазначені письмові докази відповідають вимогам процесуального закону.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доводи сторони захисту і обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо відсутності в їх діях попередньої змови на вчинення нападу на потерпілого та викрадення його майна, а також погрози застосування ОСОБА_3 ножа із одночасним вимаганням від потерпілого передання майна та нанесення удару ножем та приставляння ножа до шиї потерпілого є безпідставними.

Так, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінальним процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Системний аналіз суспільно небезпечного діяння, вчиненого обвинуваченими, а саме: сукупність юридичних ознак, що визначають його як конкретний злочин, дають підстави вважати, що в діях обвинувачених наявні усі елементи складу закінченого злочину, що їм інкримінують, зокрема, злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК України) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Верховний суд у своїй Постанові від 10.09.2019 року по справі № 235/10531/15-к сформулював висновок про те, що при відмежуванні грабежу від розбою слід виходити з того, що однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу або погроза його застосування, метою яких є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки), а при грабежі насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи в будь-який формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована. Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб`єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст.187 КК не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров`я, до виконання.

Отже, критерієм розмежування насильницького грабежу від розбою є характер і тяжкість застосованого насильства як способу заволодіння чужим майном: при розбої воно є небезпечним для життя і здоров`я, а при грабежі такої небезпеки не має.

В разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи. При грабежі, поєднаному із застосуванням насильства до потерпілого, основним об`єктом посягання виступає власність, і незважаючи на те, що у момент вчинення грабежу відбувається вплив на потерпілого, однак він є незначним, тому й не може бути мови про існування ще одного об`єкту - життя і здоров`я особи.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 6.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів кримінального провадження, вчинення обвинуваченими протиправних дій стосовно потерпілого ОСОБА_4 беззаперечно супроводжувалося вчиненням насильства із застосуванням ножа, внаслідок якого потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №251 від 31.07.2019р. Потерпілому було спричинено не менше 1 (одного) ударно травматичного впливу в ділянку лівої нижньої кінцівки. А після нанесення удару ножем в ногу, ніж буж був приставлений обвинуваченим ОСОБА_3 до шиї потерпілого. Такі дії сприймалися потерпілим, як погроза застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, яка мала реальний характер, сприймалася потерпілим, як така, що дійсно може бути реалізована.

Суд приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_4 про нанесення йому удару ножем у ногу ОСОБА_3 , що не заперечується і обвинуваченим ОСОБА_3 . Також суд приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_4 щодо приставляння ножа до його шиї обвинуваченим ОСОБА_3 і що усі ці дії супроводжувалися оглядом його кишень і рюкзаку обвинуваченими ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , оскільки такі пояснення потерпілого є послідовними, він давав їх як під час проведення слідчого експерименту, так і під час надання показів у суді. Потерпілий показав, що коли ОСОБА_3 приставив ніж до шиї, то він сприймав такі дії відносно нього як небезпеку для свого життя та здоров`я, тому не здійснював ніякого опору обвинуваченим.

До показів обвинувачених ОСОБА_12 і ОСОБА_2 щодо того, що вони взагалі не бачили в руках ОСОБА_3 ножа, суд ставиться критично, оскільки усі троє обвинувачених стояли один від одного і від потерпілого у радіусі приблизно 1 метра, тобто вони не могли не бачити ніж у руках ОСОБА_3 . Навіть свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона стояла від обвинувачених і потерпілого десь на відстані 2 метрів і вона бачила, як ОСОБА_3 витягнув з кармана предмет, схожий на розкладний ніж.

Таким чином, суд вважає, що насильницькі дії відносно потерпілого ОСОБА_4 були небезпечними для життя та здоров`я в момент їх вчинення, супроводжувались застосуванням ножа, яким йому погрожував ОСОБА_3 , та який потерпілий, сприймав як такий, що становить для нього небезпеку, що в сукупності з умислом винних на вчинення вказаних дій, правильно кваліфіковано як розбій.

Твердження обвинувачених щодо відсутності в їх діях попередньої змови на вчинення розбою є безпідставними з огляду на наступне.

Вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього кримінального правопорушення декількома (двома і більше) суб`єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення (ч.2 ст. 28 КК України).

Домовленість досягається словами, жестами, умовними знаками, а іноді поглядами як за тривалий час до початку вчинення кримінального правопорушення, так і за кілька годин, хвилин чи секунд. Початком вчинення кримінального правопорушення вважається початок виконання об`єктивної сторони. При цьому під час вчинення кримінального правопорушення кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.

Як випливає із ч.2 ст. 28 КК України, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину. Така домовленість може відбуватися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. Це наприклад, обмін жестами, мімікою, певними рухам, внаслідок чого дії співучасників стають узгодженими.

З показань потерпілого, судом встановлено, що він не може згадати, хто саме із трьох обвинувачених і в якій послідовності висловлював вимоги про передачу майна, але вказана вимога була висловлена коли він був з усіх боків оточений трьома обвинуваченими і коли ОСОБА_3 наніс йому удар ножем у ногу, а потім тримав ніж біля шиї. Саме після удару ножем, потерпілий присів і обвинувачений ОСОБА_16 зняв з нього рюкзак, а обвинувачений ОСОБА_17 нишпорив у карманах потерпілого. Після вилучення майна у потерпілого усі троє разом залишили місце події, розпорядившись викраденим майном потерпілого. Так, мобільний телефон потерпілого був вилучений у обвинуваченого ОСОБА_3 , що ним не заперечується.

Спільні дії засуджених, як до початку вчинення кримінального правопорушення, так і під час заволодіння чужим майном, їх узгодженість вказують на об`єднання таких дій єдиним умислом, охопленим свідомістю об`єктивного сприяння один одному у вчинені розбійного нападу.

Невизнання вини обвинуваченими за цим епізодом суд розцінює як намагання уникнути покарання за вчинений тяжкий злочин.

Таким чином вина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю і їх дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Відповідно до статей 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченими, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого злочину.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд враховує обставини, відповідно до ст.66 КК України, які пом`якшують покарання, а саме відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди.

Обставини, які обтяжують покарання, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд також приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку у лікаря-наркоголога і лікаря-психіатра, не має постійного місця роботи та постійного джерела доходів, раніше неодноразово був засуджений за умисні корисливі злочини. Злочин, який йому інкримінується, скоїв невдовзі після звільнення з місця позбавлення волі, перебував у розшуку на стадії досудового розслідування.

З урахуванням усіх обставин справи та даних про особу обвинуваченого, думки потерпілого щодо покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.187 КК України, оскільки саме це покарання на думку суду, найбільше сприятиме виправленню обвинуваченого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів, відповідно до ст.50 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_12 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підстав для його зміни чи скасування суд не вбачає.

Строк відбування покарання ОСОБА_12 необхідно рахувати з моменту його фактичного затримання - з 05-00 год. з 12.08.2019 року (а.с.149-150 т.6).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує обставини, відповідно до ст.66 КК України, які пом`якшують покарання, а саме часткове відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди. Також суд враховує стан здоров`я обвинуваченого (а.с. 223-226, 229-242 т.8), як пом`якшувальну вину обставину у відповідності до ст.66 КК України.

Обставини, які обтяжують покарання, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд також приймає до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який не перебуває на обліку у лікаря-наркоголога і лікаря-психіатра, ніде не працює, неодноразово був засуджений за умисні корисливі злочини, на стадії досудового розслідування перебував у розшуку. Злочин, який йому інкримінується, скоїв після звільнення 11.05.2018 року з місця позбавлення волі, після того, як невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду у виді 2 років 3 місяців 2 днів позбавлення волі було змінено на більш м`яке покарання - виправні роботи на строк 2 роки, з відрахуванням 15% заробітку в дохід держави. Як встановлено судом, станом на 18.08.2021р. невідбута частина покарання у виді виправних робіт складала 1 рік 6 місяців 16 днів.

З урахуванням усіх обставин справи та даних про особу обвинуваченого суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.ст. 71,72 КК України, оскільки саме це покарання на думку суду, найбільше сприятиме виправленню обвинуваченого, а також запобіганню вчинення нових злочинів, відповідно до ст.50 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підстав для його зміни чи скасування суд не вбачає.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 необхідно рахувати з моменту його фактичного затримання - з 16-30 год. з 14.08.2019 року (а.с.138-139 т.6).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66, ст.67 КК України,.

Суд також приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку у лікаря-наркоголога і лікаря-психіатра, ніде не працює, неодноразово був засуджений за умисні корисливі злочини, даний злочин вчинив невдовзі після звільнення з місця позбавлення волі.

З урахуванням усіх обставин справи та даних про особу обвинуваченого суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.187 КК України, оскільки саме це покарання на думку суду, найбільше сприятиме виправленню обвинуваченого, а також запобіганню вчинення нових злочинів, відповідно до ст.50 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

1.1.Вирішення цивільних позовів потерпілого ОСОБА_4 .

Потерпілим ОСОБА_4 були заявлені цивільні позови до обвинувачених про стягнення з кожного по 1400,00 грн. в рахунок завданої матеріальної шкоди та по 10000,00грн. в рахунок моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_12 повністю відшкодував потерпілому 1400,00 грн. в рахунок завданої матеріальної шкоди та по 10000,00грн. в рахунок моральної шкоди. Потерпілий позовні вимоги до ОСОБА_12 не підтримує.

Обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував потерпілому 1500,00 грн. в рахунок завданої матеріальної шкоди. В частині невідшкодованої моральної шкоди потерпілий підтримує свої позовні вимоги.

Цивільний позов до ОСОБА_3 потерпілий підтримує повністю.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно із ч.1, ч.2 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України відшкодування фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За нормами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення даного злочину потерпілому ОСОБА_4 була завдана не тільки матеріальна шкода у розмірі 4200 грн, а і безумовно моральна шкода, яка полягала у спричиненні йому фізичних та душевних страждань, яких він зазнав внаслідок неправомірних дій обвинувачених.

За таких підстав, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 9900 грн. і про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 1400,00 грн. і моральної шкоди у розмірі 10000,00грн. підлягають задоволенню.

2.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_12 і визнане судом не доведеним.

Згідно з обвинувальним актом (зміненим 29.06.2021р.) у кримінальному провадженні від 12.06.2019 р. № 12019081140000091 ( а.с. 132-137 т.8):

- 10 червня 2019 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_12 , будучи особою яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.185 КК України, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, знаходячись біля території бази відпочинку «Водный Мир», розташованої по вул. Федотова Коса в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з землі, викрав майно, яке належить ОСОБА_18 , а саме: - мобільний телефон марки «Huawei» моделі Nova 2, в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ2: НОМЕР_3 , серійний номер: НОМЕР_4 , вартістю 2500 гривень; - срібний ланцюг 925 проби, вагою 62 грами, вартістю 6000 гривень; - срібний кулон 925 проби, вагою 21 грам, вартістю 1000 гривень. Після чого, ОСОБА_12 , зник з місця події, та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_18 матеріальну шкоду на загальну суму 9500 гривень.

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, що кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Крім того, 19 липня 2019 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_12 , будучи особою яка раніше вчинила злочини, передбачені ст. 185 КК України, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, зайшов до приміщення комунального підприємства «Жилкомсервіс» Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яке розташоване по вулиці Степна 1 в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, де, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, діючи повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою викрадення чужого майна через двері проник до службового кабінету, звідки таємно викрав ноутбук марки «Acer» моделі Aspire E1-531 в корпусі чорного кольору, вартістю 3915 гривень, який належить «КП Жилкомсервіс» Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, після чого зник з місця події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому «КП Жилкомсервіс» Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області матеріальну шкоду на загальну суму 3915 гривень.

Органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення, сховище.

Обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України не визнав. Суду пояснив, що в червні 2019 року приїхав з сім`єю - дружиною та сином на відпочинок до смт. Кирилівка. В Кирилівці відпочивали також його знайомі ОСОБА_19 з чоловіком та її брат ОСОБА_20 . Їхня компанія відпочивала в клубі «Техас». Поруч відпочивала інша компанія, в якій був потерпілий ОСОБА_18 . В клубі декілька разів відбувалася бійка, потерпілого ОСОБА_18 неодноразово били, оскільки він чіплявся до відвідувачів, він був дуже п`яний, ледь стояв на ногах. З потерпілим він не вживав спиртного, участі у бійках не приймав, у потерпілого нічого не крав. Жодного конфлікту у нього з потерпілим не було.

Що стосується крадіжки ноутбуку, то цей злочин він фізично не міг вчинити, оскільки у період з 15 липня по 30 липня 2019 року він разом з ОСОБА_13 відпочивав в м. Бердянську, а не в Кирилівці.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_18 суду пояснив, що в ніч з 9 на 10 червня 2019 року у період з 2 до 5 годин відпочивав у нічному клубі «Техас» в с. Кирилівка. В приміщенні клубу він випадково задів плечем дівчину. Потім вийшов на вулицю, за ним вийшов ОСОБА_12 , почав чіплятися до нього з приводу цієї дівчини, розпочалася бійка. Бійка відбувалася разів 6. В бійці приймало участь десь 10 осіб. Йому були завдані тілесні ушкодження. В той час з ОСОБА_17 були ще двоє - дівчина ОСОБА_19 та чоловік на ім`я ОСОБА_21 . Під час бійки з нього ззаду хтось зірвав срібний ланцюжок з кулоном. Хто саме зірвав ланцюжок він не бачив. Мобільний телефон лежав у нього в кармані шортів. Коли він лежав на землі йому здалося, що ОСОБА_19 лазила у нього по карманах. Він кілька разів підходих до компанії ОСОБА_17 і просив у них повернути йому викрадене. Свій телефон він викупив у чоловіка, який здавав дівчині ОСОБА_19 , ОСОБА_22 і ОСОБА_17 житло. Саме цей чоловік розказав йому, що телефон йому залишила ОСОБА_19 в рахунок орендної плати за житло, а ланцюжок він бачив на шиї у ОСОБА_22 , потім його начебто забрав ОСОБА_17 собі. До теперішнього часу ланцюжок йому так і не повернуто.

Представник потерпілої особи КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_23 показав суду, що працює інженером в КП «Жилкомсервіс» Кирилівської селищної ради. Влітку 2019 року йому подзвонили з роботи і сказали, що з кабінету зник робочий ноутбук. Вказаний ноутбук належав підприємству, не йому особисто. Потім ноутбук повернули. Де і як його знайшли він не знає. Марка ноутбуку «Acer», вартість ноутбуку згідно із інвентарною відомістю становить 3915 грн.. Цивільний позов підприємством не заявлявся.

Свідок ОСОБА_24 суду показав, що особисто ОСОБА_1 не знає. У нього на пляжі в смт. Кирилівка розміщена торгівельна точка. Приблизно в червні-липні 2019 року до нього прийшов молодий чоловік на ім`я ОСОБА_25 , запропонував купити у нього ноутбук. Він купив цей ноутбук для сина. Обличчя цього чоловіка він не запам`ятав, оскільки перебував в нетверезому стані. Якого кольору був ноутбук не пам`ятає, марку ноутбуку теж не пам`ятає. Яка була інформація у цьому ноутбуку не знає. ОСОБА_26 користувався син. Приблизно через два місяці до нього додому приїхали працівники поліції і сказали, що у нього знаходиться крадений ноутбук, і що його потрібно повернути. Він виніс їм ноутбук, вони відкрили його, подивилися на батарею, відкрили якусь папку, сказали: «так, це він. Добровільно видаєш?». Звідки працівники поліції дізналися про ноутбук він не знає. Ноутбук у нього вилучили, кошти за нього ніхто йому не повернув. Пізніше його запрошували до відділку поліції для проведення впізнання особи по фотографіям. Він не пам`ятає риси обличчя чоловіка, який продав йому ноутбук, але пам`ятає, що у нього було довге, сантиметрів 5, волосся, немите. Більше він нічого не пам`ятає. Він вказав на схожу на фото особу. Він наугад вказав на особу, бо йому було все одно на кого вказувати, сказав, що ця особа схожа, але він не впевнений.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні цих кримінальних правопорушень стороною обвинувачення надані наступні докази:

1. За фактом крадіжки у потерпілого ОСОБА_18 :

- витяг з ЄРДР з якого вбачається, що відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_18 внесено до ЄРДР 12.06.2019 року за №1201908114000091, із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 185 КК України (а.с.153-154 т.6);

- протокол прийняття заяви від ОСОБА_18 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 12.06.2019р. (а.с.157 т.6);

- протокол огляду місця події від 12.06.2019 року з фототаблицями, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості біля кінозалу 3D за адресою: смт. Кирилівка, Федотова коса (а.с.158-160 т.6);

- протокол пред`явлення для впізнання від 24.10.2019р. з довідкою до нього, в ході якого потерпілий ОСОБА_18 впізнав на фото №2 ОСОБА_1 , як особу, яка 10.06.2019р. нанесла йому тілесні ушкодження біля б/в «Водний мір» по вул. Федотова коса, після чого викрала мобільний телефон та срібний ланцюжок (а.с.161-163 т.6);

- заяву свідка ОСОБА_27 від 26.06.2019р., який добровільно видав співробітникам поліції мобільний телефон «Huawei», IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який йому передали в якості завдатку маловідомі особи (а.с. 164 т.6);

- протокол огляду від 26.06.2019 року із фото таблицями до нього, в ході якого було оглянуто мобільний телефон «Huawei», який належить ОСОБА_18 (а.с.165-168 т.6);

- постанову про визнання речовим доказом мобільного телефону «Huawei», моделі Nova 2, в корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 (а.с. 169 т.6);

2. За фактом крадіжки в «КП Жилкомсервіс» Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області:

- витяг з ЄРДР з якого вбачається, що відомості про вчинення кримінального правопорушення за усною заявою про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 19.07.2019 року, із правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК України (а.с.153-154 т.6);

- рапорт про отримання 19.07.2019 року о 18-08год. зі служби 102 повідомлення від ОСОБА_23 про крадіжку ноутбуку з робочого місця(а.с.171-172 т.6);

- протокол огляду місця події від 19.07.2019р., в ході якого було оглянуто приміщення кабінету, що розташований на другому поверсі КП «Жилкомсервіс» за адресою: Запорізька область, смт. Кирилівка, вул. Степна, б.1, звідки було викрадено ноутбук марки «Acer» (а.с.173-174 т.6);

- протокол пред`явлення для впізнання від 23.12.2019р. з довідкою до нього, в ході якого свідок ОСОБА_24 впізнав на фото №2 ОСОБА_1 , як особу на ім`я ОСОБА_25 , який в липні 2019 року продав йому ноутбук «Асус» (а.с.175-176 т.6);

- заяву свідка ОСОБА_24 про добровільну видачу працівникам поліції ноутбуку «Асус», який він купив у червні 2019 року на центральному пляжі у громадянина на імя ОСОБА_25 (а.с.177 т.6);

- протокол огляду від 26.12.2019р. з фото таблицями, в ході якого було оглянуто ноутбук марки «Acer», в корпусі чорного кольору, фірми виробника «Itell» Pentium (а.с.178-180 т.6);

- постанову про визнання речовим доказом ноутбуку марки «Acer» в корпусі чорного кольору (а.с.181 т.6);

На підтвердження вчинення обох цих кримінальних правопорушень також надано протокол проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 року з відеодиском до нього, за участю підозрюваного ОСОБА_12 (а.с.214-217 т.8).

Розглянувши наведені вище докази, надані стороною обвинувачення, суд дійшов висновку, що останні жодним чином не підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України.

Так, потерпілий ОСОБА_18 під час його допиту у суді показав, що він особисто не бачив хто зірвав з нього ланцюжок і хто забрав його телефон під час бійки. Телефон повернув йому чоловік, який розказав, що цей телефон йому залишила дівчина ОСОБА_19 в рахунок орендної плати за житло, а ланцюжок він бачив на шиї у ОСОБА_22 , який жив із ОСОБА_19 , потім начебто його забрав ОСОБА_17 . Під час впізнання ОСОБА_12 він впізнав його як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження під час бійки.

Протокол огляду місця події від 12.06.2019 року з фототаблицями, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості біля торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_6 взагалі не містять інформації про вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_12 даного кримінального правопорушення.

Протокол огляду місця події від 19.07.2019р., в ході якого було оглянуто приміщення кабінету, що розташований на другому поверсі КП «Жилкомсервіс» за адресою: Запорізька область, смт. Кирилівка, вул. Степна, б.1, звідки було викрадено ноутбук марки «Acer» (а.с.173-174 т.6) взагалі не містять інформації про вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_12 даного кримінального правопорушення і не містить жодних ідентифікуючих ознак викраденого ноутбуку.

Протокол пред`явлення для впізнання від 23.12.2019р., в ході якого свідок ОСОБА_24 впізнав на фото №2 ОСОБА_1 , як особу на ім`я ОСОБА_25 , який в липні 2019 року продав йому ноутбук «Асус», не може бути прийнятий судом до уваги на підтвердження вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки вказаний свідок ОСОБА_24 під час безпосереднього допиту в судовому засіданні пояснив, що коли купував ноутбук був у нетверезому стані, обличчя особи, у якої купив ноутбук, не пам`ятає. Пам`ятає тільки, що у цього чоловіка було довге волосся. Особу по фото впізнав наугад, оскільки йому було все рівно кого впізнавати.

Протокол огляду від 26.12.2019р. з фото таблицями, в ході якого було оглянуто ноутбук марки «Acer», який був виданий свідком ОСОБА_24 , не може бути прийнятий судом до уваги на підтвердження вчинення цього кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_12 , оскільки свідок ОСОБА_24 , видав поліції фактично ноутбук «Асус», а не «Acer», при цьому жодних ідентифікуючих ознак ноутбуку у протоколі не зазначено.

Відомості, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 року з відеодиском до нього, за участю підозрюваного ОСОБА_12 , суд також не може прийняти до уваги на підтвердження вини обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень за ч. 2 і ч.3 ст. 185 КК України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Статтею 240 КПК України визначено, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань (ч. 1). За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу (ч. 2). До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник (ч. 3). Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту (ч. 6).

Таким чином, легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням установленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

При цьому, проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4ст. 95 КПК України.

Наведений вище правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду при розгляді кримінальної справи № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19) та відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при розгляді цієї справи.

З огляду на викладене, з досліджених судом даних, які наявні в протоколі проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 року та наданого відеозапису слідчого експерименту, судом встановлено, що слідчий експеримент фактично відбувся у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань.

Крім того, під час відтворення відеозапису слідчого експерименту, було встановлено, що зміст протоколу не відповідає змісту фактичних подій, які мали місце під час проведення слідчого експерименту і які зафіксовано на відеозапису.

Так, ОСОБА_12 був доставлений спочатку до бази відпочинку «Водний мир», де він вказав звіддаля рукою на місцевість, де відбувалася бійка і де він взяв телефон потерпілого. При цьому, відтворення дій, обстановки, обставин цієї події не проводилося.

Далі ОСОБА_12 був доставлений до приміщення КП «Жилкомсервіс» Кирилівської селищної ради, а саме до дверей якогось кабінету, де він рукою вказав на двері кабінету і повідомив, що з цього кабінету ним був викрадений ноутбук. При цьому, відтворення дій, обстановки, обставин цієї події також не проводилося.

За таких обставин, проведена 21.02.2020 року слідча дія, яка зафіксована в протоколі проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_12 , розцінюється судом, як допит, що не має в суді доказового значення в силу приписів ч. 4 ст. 95 КПК України.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 і ч.3 ст. 185 КК України стороною обвинувачення суду не надано та матеріали цієї кримінальної справи не містять.

Статтею 17 КПК України унормовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 1). Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ч. 2).

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1). Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2). Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу (ч. 3).

Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ч. 1). Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2). Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ч. 3).

Оцінюючи кожний із зазначених вище доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, судом враховується таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 р. у справі «Кобець проти України»).

З огляду на вище викладене, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази, які дослідженні судом, не відповідають зазначеному критерію «поза розумним сумнівом», оскільки кожен з них окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також сукупність цих доказів з точки зору всебічності, достатності та взаємозв`язку беззаперечно не вказують на винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 185 КК України.

З наведених вище підстав, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_12 у вчинені даних кримінальних правопорушень.

3. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судові витрати у кримінальному провадженні, за якими обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнані судом винними відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ч.9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України і ч. 3 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні від 12.06.2019 р. №12019081140000091.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» залишити без змін до набрання вироком законної сили. Вирок в цій частині підлягає негайному виконанню.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 05 години 00 хвилини з 12 серпня 2019 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Згідно із ч.4 ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання не відбутої частині покарання за вирокомОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2014 року, із застосуванням правила складання покарань, встановлених ст. 72 КК України, і остаточно призначити покарання у виді 7 (семи) років 2 (двох) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» залишити без змін до набрання вироком законної сили. Вирок в цій частині підлягає негайному виконанню.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 16 години 30 хвилин з 14 серпня 2019 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9900,00 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 1400,00 грн. (одна тисяча чотириста гривень), в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Речові докази:

- розкладний ніж, який знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області по квитанції № 243/р/2019 від 30.07.2019 року, - знищити;

- мобільний телефон Sonу Xperia V», IMEI: НОМЕР_5 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 , залишити за належністю ОСОБА_4 ;

- 2 диски формату DVD-R «Videx» з відеозаписами з камер відео спостереження встановлених на залізничному вокзалі та горбатому мості м. Бердянськ, залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон «Huawei», моделі Nova 2, в корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , серійний номер НОМЕР_4 який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_18 , залишити йому за належністю;

- ноутбук марки «Acer» в корпусі чорного кольору, переданий на зберігання представнику потерпілого Чумак М.М., - залишити КП «Жилкомсервіс» Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і прокурору.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду І.П. Прінь