Рішення № 99148088, 25.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 год. 45 год.

"25" серпня 2021 р. справа № 300/3691/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Вакун В.М.,

представника позивача Михайлюка Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Оріана» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Українсько-канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорній М.В., про визнання дій неправомірними, скасування постанов про арешт коштів боржника від 14.07.2021 та повернення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Оріана» (далі - позивач, АТ «Оріана») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України, публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», про визнання дій відповідача щодо винесення постанов про арешт коштів боржника від 14.07.2021 неправомірними, скасування постанов від 14.01.2021 у ВП №66091701 про арешт коштів боржника, зупинення виконавчого провадження №66091701 та повернення позивачу усіх коштів, які були стягнуті згідно ВП №66091701.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 14.07.2021 на рахунки AT «Оріана» накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 14 670 905,60 грн. Позивач з даним рішенням відповідача щодо винесення постанови про арешт коштів боржника №66091701 від 14.07.2021 не погоджується, вважає її безпідставною та такою, що порушує норми пункту 12 частини 1 статті Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що АТ «Оріана» включено та перебуває у переліку об`єктів великої приватизації державної власності згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019 за №36-р. Крім того, позивач наголошує, що розрахунковий рахунок використовується для виплати заробітної плати та сплати ПДВ.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з особливостями скороченого розгляду проваджень у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби згідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено судове засідання на 20.08.2021 о 13:15 год.

20.08.2021 представник позивача подав клопотання про залучення третьої особи в даній адміністративній справі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 залучено Українсько-канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорній М.В. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до участі в адміністративній справі №300/3691/21 та враховуючи особливості скороченого розгляду проваджень у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, надано Українсько-канадському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорній М.В. строк до 23.08.2021 для подання пояснень щодо позову (відзиву), а також призначено судове засідання на 25.08.2021 о 10:00 год.

У судовому засіданні 25.08.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Так, суд звертає увагу, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної адміністративної справи за відсутності відповідача та третіх осіб.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2021 у справі №914/1126/14(914/605/) стягнуто з Акціонерного товариства «Оріана» (ідентифікаційний код 05743160) на користь Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» (ідентифікаційний код 20774324) 13 337 052,28 грн. вексельного боргу. На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Львівської області 24.05.2021 видано наказ.

14.07.2021 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - головний державний виконавець) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №66091701 щодо стягнення з АТ «Оріана» на користь Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» 13 337 052,28 грн. вексельного боргу на підставі судового наказу №914/1126/14 (914/605/20) виданого 24.05.2021 (а.с. 28).

Також 14.07.2021 головний державний виконавець виніс:

- постанову про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження №66091701 у розмірі: 1 333 705,23 грн. (а.с. 29);

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №66091701, згідно якої постановлено стягнути з АТ «Оріана» 148,09 грн.;

Крім того, 14.07.2021 головним державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника №66091701, згідно якої накладено арешт на грошові кошти АТ «Оріана», що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 14 670 905,60 грн. (а.с. 31).

Вважаючи такі дії головного державного виконавця та постанову про накладення арешту неправомірними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Ці положення також відображені у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка 17.07.1997 ратифікована Україною, та відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Суд також зазначає, що за приписами частини 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом частини першої статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями частини 1, пункту 1 часини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виплати стягнутих грошових сум. Так, відповідно до частин 1, 3 вказаної статті грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Частиною 4 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до часин 1-3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

Так, відповідно до пунктів 1, 11-14 розділу VII Інструкції №512/5, стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках(далі - депозитний рахунок). При надходженні коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок авансового внеску відповідальна особа органу державної виконавчої служби повинна невідкладно повідомити начальника органу державної виконавчої служби, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу державної виконавчої служби на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис «ознайомлений», підпис та дату ознайомлення. Після цього відповідальна особа органу державної виконавчої служби невідкладно повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис. У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача). Розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону. У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні. Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень. Платіжне доручення підписується начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

Згідно часини 7 розділу VIII Інструкції № 512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини 1 статті 48 Закону, а саме, про звернення стягнення на майно боржника.

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 по справі №914/1126/14(914/605/20) визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яка полягає у неперерахуванні стягувачу списаних з рахунків боржника коштів у межах виконавчого провадження №66091701 по виконанню рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2021 у справі №914/1126/14(914/605/20). Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) усунути порушення (поновити порушене право заявника). Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перерахувати кошти в сумі 9 545 206,02 грн., які знаходяться на рахунку для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, на рахунок Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД».

Як слідує із платіжного доручення №53088669 від 21.07.2021, з рахунку АТ «Оріана» № НОМЕР_1 стягнуто 9 545 206,02 грн. по виконавчому провадженню №66091701 (а.с. 107).

При цьому, згідно наявного у матеріалах справи договору про обслуговування зарплатного проекту №ЗП/1301/59813 від 23.10.2019, позивачем у публічному акціонерному товаристві АТ «Банк Південний» відкрито, зокрема, для виплати заробітної плати, поточний рахунок для списання № НОМЕР_2 (а.с. 38-41).

З урахуванням наведеного, суд констатує, що стягнення коштів відбулось не із розрахункового рахунку позивача, який використовується для виплати заробітної плати та сплати ПДВ, тобто такі твердження позивача є хибними.

Крім того, як уже встановлено судом, оскарженою постановою від 14.07.2021 накладено арешт на грошові кошти АТ «Оріана», що містяться на відкритих рахунках, крім коштів, зокрема, що містяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, тобто державний виконавець передбачив спірною постановою обмеження накладення арешту на рахунки позивача, які тому числі використовуються для виплати заробітної плати та сплати ПДВ, та, як наслідок, державний виконавець при прийнятті постанови про арешт коштів боржника від 14.07.2021 діяв з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження» та в межах визначених законом повноважень.

Водночас, посилання позивача на те, що на розрахунковий рахунок, що використовується для виплати заробітної плати та сплати ПДВ є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Щодо посилань позивача на те, що АТ «Оріана» включено та перебуває у переліку об`єктів великої приватизації державної власності згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019 за №36-р, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Частиною 2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Тобто, перебування позивача у переліку об`єктів великої приватизації державної власності може впливати на зупинення виконавчого провадження, однак, згідно уточнених позовних вимог після усунення недоліків позовної заяви, позивачем не заявлено вимог про зупинення виконавчого провадження, тобто в даному випадку зупинення виконавчих дій не є предметом розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Крім цього, як судом вже зазначено, положеннями частини 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається.

Щодо вимог позивача про повернення позивачу 9 545 206,02 грн., які були стягнуті згідно виконавчого провадження №66091701, суд вказує на те, що правомірність їх стягнення вже була предметом розгляду Господарського суду Львівської області по справі №914/1126/14(914/605/20), який ухвалою від 18.08.2021 зобов`язав Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) усунути порушення (поновити порушене право заявника) та зобов`язав Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перерахувати кошти в сумі 9 545 206,02 грн., які знаходяться на рахунку для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, на рахунок Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД».

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому жодних підстав для скасування оскарженої постанови та повернення коштів позивачу немає, та, як наслідок, даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову акціонерного товариства «Оріана» (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 05743160) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 43316386), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 00032945), публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний» (вул. Краснова, 6/1, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 20953647), ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Українсько-канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Чорній М.В. (79013, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вул. Вербицького, 5/1, м. Львів, 79013, код ЄДРПОУ 20774324), про визнання дій неправомірними, скасування постанов про арешт коштів боржника від 14.07.2021 та повернення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.