Рішення № 99147467, 25.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Житомир

справа № 240/5836/21

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області щодо віднесення здійснених платежів з єдиного соціального внеску за період здійснення адвокатської діяльності з серпня по грудень 2020 року, а саме: 19.10.2020 в сумі 2139,06 грн (за серпень, вересень 2020 року); 04.12.2020 в сумі 2733,06 грн (за грудень 2020 року); 21.12.2020 в сумі 2733,06 грн (за грудень 2020 року); 16.01.2021 року в сумі 1279,61 грн (залишок ЄСВ за жовтень - грудень 2020 року) на оплату недоїмки, яка рахувалася в інтегрованій картці станом на 31.10.2020 в сумі 4156,24 грн;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області здійснити коригування даних інтегрованої картки шляхом зняття недоїмки з єдиного соціальною внеску в сумі 4156,24 грн, яка рахувалася станом на 31.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03 лютого 2021 року отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-13885-13, в якій зазначено, що станом на 31.10.2020 наявна недоїмка зі сплати ЄСВ у розмірі 4156,24 грн.

Позивач не погоджується із винесеною вимогою, оскільки 04.07.2018 подала заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків та заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску з підстав зупинення адвокатської діяльності. Відповідно до довідки відповідача від 29.11.2019 підтверджено відсутність, станом на 26.11.2019 податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску іншої заборгованості.

Також вказує, що у період з 27.08.2018 по 24.05.2019 проходила спеціальну підготовку у національній школі суддів з очною формою навчання, отримувала стипендію, в подальшому, в період з 10.06.2019 по 31.10.2020 працювала на умовах цивільно-правового договору в Пиріжківській сільській раді у зв"язку з чим нарахування єдиного внеску здійснювалось роботодавцем за її основним місцем роботи та за місцем навчання.

Саме тому, у період з 04.07.2018 по 05.08.2020 адвокатської діяльності не здійснювала, дохід від адвокатської діяльності не отримувала, що у свою чергу свідчить про відсутність обов"язку сплати єдиного внеску як самозайнятої особи. Право на адвокатську діяльність поновлено з 06.08.2020 на підставі заяви.

Вважаючи, що відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали суду від 12.04.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№24132/21), у якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що відповідно до облікових даних з інформаційної системи «Податковий блок» за позивачем за три квартали 2020 року за виключенням березня, квітня та травня 2020 року рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 4156,24 грн, у зв`язку із чим Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Разом з тим вказує, що позивачем 15.02.2019 та 18.02.2019 подано заяву про взяття на облік як самозайнятої особи, яка проводить незалежну професійну діяльність шляхом електронної реєстрації.

Окрім того, позивачем 11.08.2020 повторно подано заяву для взяття на облік, як самозяйняту особу яка проводить незалежну професійну діяльність.

Вказує, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464)).

Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи - підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільнених згідно зі ст.4 Закону №2464 категорій страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Окрім того, вказує, що для звільнення позивача від обов"яку по сплаті єдиного соціального внеску недостатньо лише зупинити дію свідоцтва, що підтверджує право на здійснення адвокатської діяльності, необхідно також знятись з обліку у контролюючих органах як самозайнята особа.

Суд зазначає, що у прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідач просить розгляд справи проводити за участю представника відповідача.

З приводу викладеного суд зазначає, що відповідачем в порушення положення статей 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прохання відповідача про розгляд справи за участі його представника не підлягає розгляду, оскільки подане з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Складення рішення у повному обсязі відкладалось у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 19.07.2021 по 09.08.2021.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (іден. номер НОМЕР_1 ) з 02.10.2017 була взята на облік органом Державної податкової служби у Житомирській області, як самозайнята особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) у зв"язку з чим перебувала на обліку як платник єдиного внеску (а.с.8).

04 липня 2018 року ОСОБА_1 подала відповідачу заяву за формою №7-ЄСВ про зняття з обліку платника єдиного внеску з підстав зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (а.с.9).

05 листопада 2019 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за вказаний період у розмірі 5733,42 грн (а.с.10).

Відповідно до квитанції №44 від 04.07.2018 та №27 від 05.04.2018 позивачем сплачено ЄСВ у розмірі 5733,42 грн за І та ІІ квартал 2018 року (а.с.11).

Згідно з довідкою Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №3683/14/06-30-53-10-19 від 29.11.2019, станом на 26.11.2019 ОСОБА_1 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів контроль за справляння яких покладено на органи ДПС (а.с.12).

Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків за 2019 рік та 2020 рік за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 30.10.2020 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 4156,24грн (а.с.39-41).

У зв`язку із викладеним, відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску" відповідачем сформовано вимогу №Ф-13885-13 від 12.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 4156,24 грн, з яких: 4156,24 грн - недоїмка (а.с.5).

11 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області заяву за формою №1-ЄСВ про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с.12 зворот).

З огляду на вказане, у зв"язку з відновленням з 11.08.2020 адвокатської діяльності позивачем здійснено оплату ЄСВ за поточні періоди, а саме, відповідно до квитанції:

- від 19.10.2020 сплачено ЄСВ за серпень, вересень 2020 року у розмірі 2139,06 грн (а.с. 13 зворот);

- від 04.12.2020 сплачено ЄСВ за грудень 2020 року у розмірі 2733,06 грн (а.с.13);

- від 21.12.2020 сплачено ЄСВ за грудень 2020 року у розмірі 2733,06 грн (а.с.14);

- від 16.01.2021 сплачено ЄСВ за жовтень - грудень 2020 року у розмірі 1279,61 грн (а.с. 14 зворот).

Не погоджуючись із наявністю боргу (недоїмки) у розмірі 4156,24 грн та зарахуванням сплати ЄСВ за період з серпня по грудень 2020 року в рахунок погашення недоїмки за попередній період, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Перевіряючи оскаржувану вимогу відповідача на її відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Перевіряючи оскаржувану вимогу відповідача на її відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 6 частини другої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

В підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України міститься визначення поняття самозайнятої особи.

Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI).

Згідно із п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно із ч.8 ст.9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

При цьому в постанові від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до ст. 13 Закону №5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 1 частини 1 ст.31 Закону № 5076-VI визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 ч.3 ст.31 Закону №5076-VI передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Положеннями ст.32 Закону №5076-VI визначено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч.5 та 6 ст.31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст. 17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, що адвокатська діяльність позивача зупинена на підставі заяви адвоката у відповідності до вимог п.1 ч.1. ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 01.07.2018 по 05.08.2020, тобто із вказаної дати позивач не здійснює адвокатської діяльності та не отримує доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність у неї обов`язку сплати єдиного внеску, як самозайнятої особи, незалежна професійна діяльність якої є зупиненою (а.с.9, 51).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем було повідомлено контролюючий орган про зупинення її адвокатської діяльності та подано відповідну заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що 12.11.2020 відповідачем безпідставно сформовано вимогу №Ф-13885-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску ОСОБА_1 у розмірі 4156,24 грн.

Щодо доводів відповідача про подання позивачем 15.02.2019 та 18.02.2019 заяви про взяття на облік як фізичної особи, яка проводить незалежну професійну діяльність шляхом електронної реєстрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту вказаних заяв, наданих відповідачем до суду у графі «Прошу взяти на облік за основним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням робочого місця» не мітиться відмітки, що свідчить про відсутність волевиявлення сторони (а.с. 35, 36).

Окрім того, матеріали справи свідчать, що право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 поновлено згідно з п.1 ч.4 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 06.08.2020 на підставі заяви адвоката (а.с. 37 38, 51).

Також, суд вважає за необхідне вказати, що спірною вимогою відповідач самостійно визначив зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за січень-лютий, червень та липень-серпень 2020 року шляхом проведення розрахунків на підставі абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI.

За приписами частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, єдиний внесок може бути або визначений платником самостійно (шляхом подання звітності), або нарахований контролюючим органом за результатами перевірки платника єдиного внеску.

Суд зауважує, що статтею 9 Закону №2464-VI чітко визначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, контролюючий орган мав право нарахувати внесок та сформувати вимогу про його сплату, на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платником до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до закону нараховується внесок.

Проте, позивач станом на момент формування податкової вимоги - 30.10.2020 не подавав звітність, відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались у позивача та не надавались відповідачеві бухгалтерські та інші документи.

Відомості з інтегрованої картки платника внеску не входять до переліку "інших документів", оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Такі відомості є підставою для призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, що становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Посилання відповідача на те, що згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, суд визнає безпідставними, зважаючи на таке.

Структура даної норми, з огляду на вживання у ній законодавцем сполучника "та", свідчить про те, що підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) може бути або акт документальної перевірки та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, або звіт платника про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Тобто, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки така система призначена виключно для відображення відомостей, одержаних безпосередньо від платника або за результатами проведеної перевірки.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу №Ф-13885-13 від 12.11.2020 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є неправомірною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов"язання відповідача здійснити коригування даних у картці особового рахунку шляхом зняття недоїмки з єдиного соціальною внеску в сумі 4156,24 грн, яка рахувалася станом на 31.10.2020 та визнання протиправними дій відповідача щодо віднесення платежів у рахунок погашення недоїмки ЄСВ за попередні періоди (оскаржуваний період), суд зазначає наступне.

Організацію діяльності з ведення контролюючими органами оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (далі - Порядок №422), (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу 2 Порядку №422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

З огляду на викладене, коригування даних у картці особового рахунку позивача є дискреційними повноваженнями суб"єкта владних повноважень, які будуть вчинені відповідачем в процесі виконання рішення суду.

Окрім того, суд зазначає, що захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов"язання здійснити коригування даних у картці особового рахунку не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-13885-13.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 454 (чотириста п"ятдесят чотири) грн 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 25 серпня 2021 року.

Суддя А.В. Горовенко