Рішення № 99147324, 25.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 р. Справа№200/8724/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, вважаючи свої пенсійні права порушеними, просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.07.2021 року «Про відмову у переході на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та здійснити нарахування і виплату їй з 01.07.2021 року пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати від 30.06.2021 року №0574-08-8/18619, від 30.06.2021 року №18620, від 30.06.2021 року №0574-08-8/18621.

Позов обґрунтовувала тим, що відповідач протиправно відмовив в переведенні її з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало письмові пояснення, в яких зазначало, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №672-р схвалено Стратегію модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року. Основним завданням Стратегії впровадження єдиних стандартів і сучасної технології обслуговування громадян за принципом «єдиного вікна» у відповідних залах обслуговування на рівні територіальності з подальшою обробкою пенсійної документації у відокремлених підрозділах (бек-офісах) та впровадження електронних пенсійних справ і системи централізованого призначення (перерахунку) та виплати пенсій.

На виконання цієї Стратегії внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2005 року під №1566/11846.

Відповідно до розд. 1 вказаного Порядку особа може подавати документи особисто або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікаційного підпису, через електронну систему BankID, або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п. 4.2 розд. 4 Порядку при прийнятті документів працівник сервісного центру зокрема сканує документи, подані для призначення (перерахунку) пенсій. На створенні електронні копії накладає кваліфікаційний електронний підпис. Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу.

Відповідно до Інструкції користувача системи «Підсистеми ППВП «ІКІС ПФУ» здійснюється опрацювання пенсійних справ за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів з призначення пенсії. Підсистема автоматично дає в роботу спеціалісту перше в черзі завдання. Черга формується за датою звернення для опрацювання звернень спеціалістами з призначення (перерахунку) та за датою статусу електронної пенсійної справи для опрацювання звернень головними спеціалістами з призначення (перерахунку).

Після закінчення опрацювання звернення всі документи і скан-копії документів знаходяться в електронній пенсійній справі того управління, де було зареєстровано звернення.

Враховуючи зазначене, всі документи, які є предметом спору в даній справі, знаходяться в електронній пенсійній справі, яка обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що з 01.05.2016 року - дати набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п. 10 та 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Позивач станом на 01.05.2016 року хоча і мала стаж державного службовця більше 10 років, однак вона не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, оскільки на час звернення до відповідача з відповідною заявою не досягла шістдесятирічного віку.

Крім того вважав, що особи з числа державних службовців, яким встановлена інвалідність, з 01.05.2016 року втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, що визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у встановлених ст. 33 цього Закону розмірах.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з січня 2018 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як отримувач пенсії перебуває на обліку у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що не заперечується.

Згідно з актом огляду МСЕК від 25.01.2018 року її визнано особою з інвалідністю III групи (загальне захворювання); згідно з актом огляду МСЕК від 17.09.2018 року - визнано особою з інвалідністю II групи (загальне захворювання) безстроково.

Наказом Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 30.06.2021 року № 56-О «Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 11.06.2021 № 130-О» вона звільнена з посади начальника Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до довідки Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30.06.2021 року № 0574-08-8/18620 стаж державної служби позивача становить 21 рік.

01.07.2021 року - після припинення державної служби позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (через вебпортал Пенсійного фонду України) із заявою про переведення на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Заява була розглянута іншим органом Пенсійного фонду України відповідно до розподілу звернень, що надходять до підрозділів Пенсійного фонду України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.07.2021 року «Про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» в задоволенні заяви відмовлено у зв`язку з тим, що права на перехід на такий вид пенсії заявник не має, оскільки пенсія по інвалідності нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII не передбачена.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України «Про державну службу» (Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII), який набрав чинності з 01.05.2016 року.

Відповідно до ст. 90 вказаного Закону України «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону України «Про державну службу» визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п.п. 10 та 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 10);

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12).

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійний вік для жінок становить 60 років.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.12.2020 року у справі № 560/2398/19.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, крім права на пенсію державних службовців, також визначено право особи на пенсію по інвалідності за нормами цього Закону, і такі положення є чинними.

Вказаною статтею встановлено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема:

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу".

Пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (тобто до 01.05.2016 року) обчислюється відповідно до п. 8 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Відповідно до п. 8 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 року - дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше.

До 01.05.2016 року обчислення стажу державної служби визначалося Порядком обчислення стажу державної служби, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283.

Пунктом 4 вказаного Порядку було визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Станом на 01.05.2016 року - день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII позивач займала посаду державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (що підтверджується записами в її трудовій книжці).

На час звернення до відповідача із заявою про переведення зі звичайної пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (норми якої є чинними) позивач мала статус особи, що визнана особою з інвалідністю II групи у період перебування на державній службі; мала стаж державної служби не менше 10 років; набула страховий стаж, встановлений для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в тому числі на час настання інвалідності); припинила державну службу.

Отже, на час звернення до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ позивач відповідала відповідним умовам, що дають право на призначення такого виду пенсії.

При цьому посилання відповідача на те, що законодавцем визначені правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016 року, а саме, що підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, то суд вважає безпідставними посилання на вік, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Аналогічний правовий висновок щодо подібних правовідносин викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 822/524/18, в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 року у справі №645/3044/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Такі особливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, а також правило про обов`язковість застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду, залишилися поза увагою органу Пенсійного фонду України, що призвело до того, що він віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, що є недопустимим.

Оскільки право позивача на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» порушено оскарженим рішенням, тому воно підлягає захисту та відновленню в судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення органу Пенсійного фонду України (яке і створює правові наслідки) та зобов`язання відповідача - орган Пенсійного фонду України, де позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії) повторно розглянути подану позивачем заяву та перевести її на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказаний спосіб захисту порушеного права (скасування рішення) є таким, що фактично поглинає та задовольняє позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, оскільки в спірних правовідносинах саме рішення суб`єкта владних повноважень (а не дії) створює правові наслідки.

Щодо похідних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування й виплату їй з 01.07.2021 року пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати від 30.06.2021 року №0574-08-8/18619, від 30.06.2021 року №18620, від 30.06.2021 року №0574-08-8/18621, то законодавство чітко визначає дату переведення на інший вид пенсії, яким чином і в якому розмірі обчислюється пенсія, що не потребує додаткового відображення цих даних в резолютивній частині рішення.

Крім того, ці питанні в даній справі не є спірними, адже спірним питання - є лише право позивача на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

З огляду на наведене порушені права позивача задоволені шляхом, який обрано судом (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки позивач як особа з інвалідністю 2 групи звільнена від сплати судового збору, однак за подання до суду позовної заяви вона зайво сплатила судовий збір в розмірі 908 грн., тому сплачена сума судового збору не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень, а підлягає поверненню позивачу як сплачена в більшому розмірі в порядку, встановленому п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», тобто після подання позивачем до суду відповідного клопотання.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.07.2021 року, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021 року та перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 25 серпня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда