Рішення № 99146317, 25.08.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/585/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс -Агро"

до Фермерського господарства "Агро Фонд"

про стягнення 125 374,95 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс -Агро" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Фермерського господарства "Агро Фонд" про стягнення 125 374,95 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

28.02.2020 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 601ТА, за яким постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. На виконання умов вказаного договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар. Окрім того, договором поставки встановлювався обов`язок постачальника щодо реєстрації електронних податкових накладних, однак відповідач свого зобов`язання не виконав, реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 125 374,95 грн не здійснив, унаслідок чого завдав позивачеві збитків на вказану суму, що полягають у втраті податкового кредиту, які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 193, 216, 217, 224, 231 ГК України та ст. 14, 198, 201 ПК України тощо.

05.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відповідач звертався до Головного управління ДПС у Рівненській області для реєстрації податкових накладних № 6 від 31.03.2020, № 7 від 31.03.2020, № 8 від 31.03.2020, № 9 від 31.03.2020 та №10 від 31.03.2020. Проте 29.03.2021 Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідачу надіслано квитанції про прийняття документів та зупинення реєстрацій вказаних податкових накладних у зв`язку з відповідністю відповідача вимогам п. 8 Критеріїв ризикованості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 30.03.2021 відповідач направив через Електронний кабінет повідомлення № 1, № 2 щодо надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зі своїми поясненнями та додатками по кожній податковій накладній. 31.03.2021 рішенням № 2520736/42532264 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області відмовлено у реєстрації вказаних податкових накладних, яке відповідач оскаржив, проте Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування Головного управління ДПС у Рівненській області залишила скарги без задоволення та залишила рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін. Не погоджуючись з цим, відповідач 20.07.2021 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії. Отже, за твердженням відповідача, він здійснив усі належні дії щодо реєстрації податкових накладних. Окрім того, відповідач звертає увагу, що пред`явлена до відшкодування сума в розмірі 125 374,95 грн не є втратами, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, або втратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Позивач у будь-якому випадку згідно з вимогами податкового законодавства повинен був сплатити суму ПДВ в ціні товару (послуги), а сума компенсації ПДВ не є витратами або втраченими доходами позивача. Така компенсація здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а не в зобов`язальних правовідносинах позивача та відповідача за договором, на який посилається позивач у якості підстави виникнення спірних зобов`язань. Як стверджує відповідач, зміст заявлених позивачем вимог зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин. Крім того, позивачем не надано доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про відсутність причинного зв`язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 20.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.08.2021.

Ухвалою суду від 09.08.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.08.2021.

25.08.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши вказане клопотання, зазначає таке. Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво юридичних осіб забезпечується згідно із ГПК України - через самопредставництво (ч. 3 ст. 56 ГПК України) або через представника (ч. 1 ст. 58 ГПК України). Неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи. Суд нагадує, що ст. 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду», гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України"). Згідно з матеріалами справи, провадження у справі відкрите 20.07.2021 року, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, у справі проведено 2 судових засідань, позивачу забезпечене право на ефективного представлення своєї справи в суді, а тому розгляд справи може здійснюватися без участі представника позивача за наявними матеріалами. Суд уважає за необхідне також зазначити, що у справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. У справі "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain" зазначено, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. Зважаючи на викладене, підстави для задоволення клопотання позивача відсутні.

Інших заяв і клопотань не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

28.02.2020 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 601ТА, за п. 1.1.,1.2. якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом цього договору є просо жовте, не для посіву, для промислових цілей, врожаю 2019 року (далі - товар).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.1. договору).

За п. 3.1. договору поставка товару здійснюється партіями до 15.03.2020 на умовах терміну DAP, склад: Рівненський район, с. Біла Криниця, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС - 2010, що застосовуються з урахуванням умов цього договору та його внутрішньодержавного характеру. Під однією партією сторони розуміють товар, поставлений відповідно до однієї видаткової накладної. У момент поставки товару, але не пізніше 7 - ми календарних днів з моменту поставки, постачальник надає покупцю видаткову накладну у двох оригінальних примірниках по одній для кожної сторони, товарно - транспортну накладну в оригінальних примірниках для кожної із сторін.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна однієї тонни становить 8 500,00 грн, у т. ч. ПДВ.

Загальна вартість договору становить 1 105 000,00 грн, у т. ч. ПДВ (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.4. договору датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Як установлено судом з фактичних обставин справи, відповідач поставив позивачу товар на загальна суму 752 249,66 грн, у т.ч. 125 374,95 грн ПДВ, про що свідчать видаткові накладні № 3 від 03.03.2020 на суму 178 499,92 грн, у т.ч. 29 749,99 грн ПДВ, № 4 від 05.03.2020 на суму 175 949,92 грн, у т.ч. 29 324,99 грн ПДВ, № 5 від 04.03.2020 на суму 172 549,92 грн, у т.ч. 28 758,32 грн ПДВ, № 6 від 05.03.2020 на суму 106 249,95 грн, у т.ч. 17 708,33 грн ПДВ, № 7 від 04.03.2020 на суму 118 999,94 грн, у т.ч. 19 833,32 грн ПДВ.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував відповідачу 752 250,08 грн, що стверджується платіжними дорученнями № 1450 від 15.04.2020 на суму 322 650,08 грн, № 1414 від 06.04.2020 на суму 180 000,00 грн, № 1404 від 02.04.2020 на суму 45 600,00 грн, № 1380 від 30.03.2020 на суму 204 000,00 грн.

Як стверджує позивач, станом на день звернення до суду відповідач не здійснив реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на суму ПДВ - 125 374,95 грн, у зв`язку з чим контролюючим органом згідно з рішеннями про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1513104/42532264 від 06.04.2020, № 1513107/42532264 від 06.04.2020, № 1513108/42532264 від 06.04.2020, № 1513105/42532264 від 06.04.2020, № 1513106/42532264 від 06.04.2020 відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 03.03.2020, № 2 від 05.03.2020, № 3 від 04.03.2020, № 4 від 05.03.2020, № 5 від 04.03.2020.

Згідно з п. 6.1 договору винна сторона відшкодовує збитки та несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Постачальник за цим договором несе, зокрема відповідальність за порушення порядку заповнення та реєстрації податкових накладних та видаткових накладних постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від суми такої накладної, якщо це призвело до втрати покупцем права на податковий кредит.

Ураховуючи наведене, позивач зазначає, що оскільки відповідачем не вчинено дій, пов`язаних із реєстрацією податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 125 374,95 грн, відтак позивачеві завдані збитки на вказану суму, що полягають у втраті податкового кредиту.

У той же час, як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач подав податкові накладні № 6 від 31.03.2021 на суму 178 499,92 грн, у т.ч. 29 749,99 грн ПДВ, № 7 від 31.03.2020 на суму 175 949,92 грн, у т.ч. 29 324,99 грн ПДВ, № 8 від 31.03.2020 на суму 172 549,92 грн, у т.ч. 28 758,32 грн ПДВ, № 9 від 31.03.2020 на суму 106 249,95 грн, у т.ч. 17 708,33 грн ПДВ, № 10 від 31.03.2020 на суму 118 999,94 грн, у т.ч. 19 833,32 грн ПДВ для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних Головному управлінню ДПС у Рівненській області, однак контролюючим органом 29.03.2021 надіслано відповідачу повідомлення про прийняття документів та про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки відповідач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку з чим відповідачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 30.03.2021 відповідач направив через електронний кабінет повідомлення № № 1-5 щодо надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зі своїми поясненнями та додатками по кожній податковій накладній. Однак 31.03.2021 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області прийняла рішення № 2520736/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6; рішення № 2520806/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7; рішення № 2520808/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8; рішення № 2520807/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9; рішення № 2520805/42532264 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10. У свою чергу, відповідач 08-10.04.2021 направив скарги на рішення про відмову в реєстрації податкових в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами розгляду яких Комісія з питань зупинення реєстрації податкових накладних прийняла рішення про залишення скарг відповідача без задоволення, а рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін. Зважаючи на викладене, відповідач 20.07.2021 подав до Рівненського окружного адміністративного суду позовну заяву про скасування рішень Головного управління ДПС у Рівненській області та зобов`язання вчинити дії. За таких обставин відповідач уважає, що ним вчинені усі належні заходи по реєстрації податкових накладних.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із стягненням збитків у вигляді втраченого податкового кредиту, регулювання яких здійснюється ЦК України, ГК України, ПК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

За ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом з фактичних обставин справи встановлено, що відповідач здійснив поставку товару у порядку та строки, обумовлені договором, а позивач повністю розрахувався за нього.

Поставка товару здійснювалося з включенням до ціни вказаного товару сум ПДВ, про що свідчать видаткові накладні, тобто позивач сплачував вартість товару, збільшену на суму відповідного податку, а тому отримав право на податковий кредит.

Як стверджує позивач, відповідач не реєстрував податкових накладних з поставки товару за видатковими накладними: № 3 від 03.03.2020 на суму 178 499,92 грн, де сума ПДВ становила 29 749,99 грн, № 4 від 05.03.2020 на суму 175 949,92 грн, де сума ПДВ становила 29 324, 99 грн, № 5 від 04.03.2020 на суму 172 549,92 грн, де сума ПДВ становила 28 758,32 грн, № 6 від 05.03.2020 на суму 106 249,95 грн, де сума ПДВ становила 17 708,33 грн, № 7 від 04.03.2020 на суму 118 999,94 грн, де сума ПДВ становила 19 833,32 грн, тобто відповідач не виконав свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 125 374,95 грн.

У той же час відповідач зазначає, що подав податкові накладні для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних Головному управлінню ДПС у Рівненській області, однак Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області прийняла рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим відповідач направив скарги на рішення про відмову в реєстрації податкових, за результатами розгляду яких Комісія з питань зупинення реєстрації податкових накладних прийняла рішення про залишення скарг відповідача без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін. Зважаючи на викладене, відповідач 20.07.2021 подав до Рівненського окружного адміністративного суду позовну заяву про скасування рішень Головного управління ДПС у Рівненській області та зобов`язання вчинити дії. За таких обставин відповідач уважає, що ним вчинені усі належні заходи по реєстрації податкових накладних.

Щодо відшкодування збитків у розмірі втраченого податкового кредиту в сумі 125 374,95 грн, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між особою і державою. Отже, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов`язанням. Обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/1568/18).

У свою чергу, для стягнення збитків необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Статтею 224 ГК України врегульовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У силу вимог ч.1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Наведені статті визначають правила застосування одного із найрозповсюдженіших способів захисту цивільних прав - відшкодування збитків, а також інших способів відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вказаних статей, оскільки особа, якій завдано збитків у результаті порушення господарського зобов`язання та її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Для цього немає необхідності особливо вказувати в законі або в договорі про право особи вимагати таке відшкодування.

Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб`єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Судом установлено, що спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит на суму ПДВ.

Відповідно до підп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У ст. 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.1.-198.3. ст. 198 ПК України).

Приписами п. 198.6. ст. 198 ПК України унормовано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У п. 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця. Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць (п. 201.4. ст. 201 ПК України).

Вимогами п. 201.7. ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Зважаючи на викладене, відповідач повинен був скласти зведені податкові накладні протягом місяця з дня поставки (зведені податкові накладні складені 31.03.2020, тобто у встановлений строк) та зареєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені, тобто до 15.04.2020 (зареєстровані 29.03.2021, тобто поза межами граничного строку).

Слід зазначити, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, відтак не є підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, а має наслідком застосування до платника податків штрафних санкцій.

При цьому, як установлено, відповідач склав та направив податкові накладні до органу фіскальної служби, однак контролюючим органом спочатку було прийнято рішення про зупинення реєстрації, а у подальшому - про відмову в реєстрації, які оскаржені до суду.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України також унормовано, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п. 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підп. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Підпунктом 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов1язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1. ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит.

Отже, підстави для нарахування сум податку без отримання податкової накладної визначені у п. 201.10, 201.11. ст. 201 ПК України, а тому позивач мав право обрати визначений законом спосіб для захисту порушеного права та запобігти негативним наслідкам своєї господарської діяльності.

Тобто права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

У свою чергу, позивач не надав жодних доказів звернення до контролюючого органу.

За таких обставин порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.

Слід зазначити, що подання покупцем заяви із скаргою на продавця у разі порушення останнім граничних термінів реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних дійсно не є обов`язком покупця, однак документальна перевірка контролюючим органом за такою скаргою може підтвердити факт бездіяльності продавця щодо реєстрації податкових накладних.

Отже, враховуючи положення податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, суду уважає, що у цій справі необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. Зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути заява із скаргою на відповідача, подана позивачем з податковою декларацією до контролюючого органу, акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, однак таких доказів позивачем до матеріалів справи не надано (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 911/224/19 від 10.03.2020).

Також суд звертає увагу, що відповідачем було складено та направлено податкові накладні до податкового органу, однак контролюючим органом було прийнято рішення про відмову в їх реєстрації. Відповідачем здійснювалися дії щодо усунення обставин, які стали підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, надавалися податковому органу, документи, необхідні для здійснення такої реєстрації, а також оскаржувалися в судовому порядку рішення податкового органу про відмову в реєстрації накладних. Тому посилання позивача на бездіяльність відповідача судом відхиляються, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем не доведено вини відповідача, наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, реального понесення позивачем збитків на заявлену суму, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Окрім того, за ч. 1 ст. 102 ПК України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Виходячи з п. 198.6. ст. 198 ПК України, платник податку має право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Судом установлено, що позов пред`явлено до закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 102 ПК України та п. 198.6. ст. 198 ПК України, а відтак позивач станом на дату розгляду вказаного спору не втратив права на включення до податкового кредиту суми ПДВ за правочином, укладеним з відповідачем, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", «Серявін та інші проти України», "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність порушення майнових прав позивача, а відтак про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" до Фермерського господарства "Агро Фонд" про стягнення 125 374,95 грн відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс -Агро" (35320, Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Свято-Преображенська, буд. 254, ідентифікаційний код 35567492).

Відповідач: Фермерське господарство "Агро Фонд" (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Андріївська, буд. 64-А, ідентифікаційний код 42532264).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 25.08.2021.

Суддя О. Андрійчук