Рішення № 99145696, 14.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2021Справа № 910/4051/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Степов`юк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10)

до Фізичної особи-підприємця Трінус К.Ф.

( АДРЕСА_1 )

За участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №1" (02091, м.Київ, вул. Харківське шосе, 121)

про зобов`язання виконати умови договору

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Трінус Костянтина Федоровича з вимогою про зобов`язання виконати умови Договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №3152 від 17.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 позовну заяву Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 14.04.2021 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №1".

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 судом відкладено розгляд справи на 28.04.2021.

28.04.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти позову заперечує.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 судом оголошено перерву в підготовчому провадженні до 26.05.2021 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У судовому засіданні 26.05.2021 судом оголошено перерву до 02.06.2021.

Протокольною ухвалою суду від 02.06.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2021.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 судом відкладено розгляд справи на 14.07.2021.

14.07.2021 в судове засідання з`явилися представники позивача та третьої особи, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник третьої особи позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 14.07.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

17 січня 2020 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець та/або Департамент), Київською міською клінічною лікарнею № 1 (надалі - балансоутримувач) та Фізичною особою - підприємцем Трінус Костянтином Федоровичем (надалі - орендар) був укладений договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 3152 (надалі - договір). Згідно з п. 1.1, 2.1 договору орендодавець на підставі свого наказу від 17.01.2020 № 4530-ОД передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення, загальною площею 45,40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 121, корпус № 2 (далі - об`єкт приватної оренди) для розміщення суб`єкта господарювання власності і провадить господарську діяльність лікувально профілактичних закладах (оригінал договору оренди знаходиться в Департаменті комунальної власності м. Києва).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об`єктом.

Відповідно до пункту 4.2.16 договору протягом місяця після його укладення орендар зобов`язаний застрахувати об`єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства-балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об`єкт оренди був застрахований.

Відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, регулюються Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (в редакції рішення від 6 грудня 2018 року № 253/6304) (далі - Положення).

Згідно з пунктом 9.7.3 Положення крім орендної плати орендар сплачує послуги страховика.

Відповідно до пунктів 13.1, 13.2, 13.3 та 13.4 Положення орендоване майно на період строку дії договору оренди страхується орендарем на користь підприємства-балансоутримувача протягом 30 календарних днів з дня укладення договору оренди. Орендар зобов`язаний постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим. Копії договору страхування та платіжного доручення про перерахування страхового платежу, завірені належним чином, надаються підприємству-балансоутримувачу та орендодавцю протягом 35 днів з дня укладення договору оренди. Оплата послуг страховика здійснюється за рахунок орендаря (страхувальника). Орендодавці контролюють своєчасність укладення договорів страхування на об`єкти оренди.

Орендодавець листом від 28.09.2020 № 062/05/11-6041 повідомив орендаря про невідкладну необхідність виконати договірні зобов`язання та застрахувати об`єкт оренди, проте інформація про укладення відповідного договору страхування так і не була надана відповідачем, що стало підставою для звернення Департаменту із цим позовом до господарського суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що балансоутримувач листами від 09.10.2020 №061/104-3591, від 20.10.2020 №061/104-3791 та від 01.12.2020 №061/104-4468/04 інформував орендодавця про те, що за договором № 3152 наявна заборгованість з орендної плати та інших обов`язкових платежів.

Оскільки орендарем не була погашена заборгованість, керуючись статтею 782 Цивільного кодексу України та пунктами 5.1.3 та 9.3 договору, Департамент комунальної власності міста Києва листом від 13.11.2020 № 062/05/11-7038, надісланим орендарю відмовився від договору оренди.

17.11.2020 Департамент надіслав ФОП Трінусу К.Ф. лист від 13.11.2020 № 062/05/11-7038 про відмову від договору оренди від 17.01.2020 № 3152 в односторонньому порядку відповідно до пунктів 5.1.3 та 9.3 договору.

Лист Департаменту від 13.11.2020 №062/05/11-7038 було отримано відповідачем 18.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (фіскальний чек про відправлення та роздруківка з офіційного сайту Укрпошти про вручення відправлення з трек- номером: 0104405128373).

ФОП Трінус К.Ф. відповіді на лист від 13.11.2020 № 062/05/11-7038 не надав, орендовані приміщення не звільнив та відповідно до пункту 4.2.20 договору не передав їх по акту приймання-передачі балансоутримувачу.

Згідно з пунктом 8.6 договору за порушення договірних зобов`язань в частині страхування об`єкта, а також при недотриманні інших умов договору, договір може бути розірвано достроково в установленому законодавстві порядку.

Відповідно до пункту 9.6 на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі № 908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.

Суд зазначає, що вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.".

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Несплата орендної плати та інших обов`язкових платежів, вочевидь порушує принцип добросовісності.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як зазначено в підпункті 5.1.3 договору, орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу. Пунктом 9.3 договору встановлено, що одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього договору.

Відповідно до статті 771 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений обов`язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Згідно з пунктом 17.1 Положення орендодавці та підприємства- балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду. Контроль здійснюється шляхом документальної або фактичної перевірки умов виконання договору оренди та використання орендованого майна.

Відповідно до пункту 17.3 Положення порушення умов договору оренди є підставою для розірвання договору оренди або суборенди в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 6.7 при невиконанні або порушенні однією із сторін умов Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за тішенням суду.

Порядок дострокового розірвання договору (у тому числі згідно з пунктом 8.6 договору) визначається положеннями Цивільного кодексу України в сукупності зі спеціальними нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору.

Частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Як встановлено статтею 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору.

Відповідно до положень статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.

Згідно частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягай згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, дані норми встановлюють умови одностороннього розірвання договору оренди на вимогу наймодавця (орендодавця).

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що відповідач істотно порушив умови договору оренди, а саме - не здійснив належним чином сплату орендних платежів, не застрахував об`єкт оренди, що є підставою для розірвання договору та виселення з об`єкту оренди.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору оренди від 17.01.2020 №3152 р. є правомірною та підлягає задоволенню.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечення відповідача проти позовних вимог, що наведені у відзиві, суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

З огляду на вказані вище приписи законодавства та встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем умов договору щодо повного розрахунку за надані послуги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати Договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 17 січня 2020 № 3152, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київською міською клінічною лікарнею № 1 та Фізичною особою - підприємцем Трінусом Костянтином Федоровичем.

3. Виселити Фізичну особу - підприємця Трінуса Костянтина Федоровича з орендованого майна загальною площею 45,40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 121, корпус № 2.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Трінуса Костянтина Федоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 540 грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 26.07.2021

Суддя М.О. Лиськов