Вирок № 9914059, 11.05.2010, Миронівський районний суд Київської області

Справа № 1-49/2010

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 року Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючої судді Капшук Л.О.

за участю прокурора Вітанівської Т.С.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2,

при секретарі Скринській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, уродженця міста Бухара Узбекистану, жителя

АДРЕСА_1

росіянина, громадянина України,

з повною загальною середньою освітою, фізичної

особи-підприємця. одруженого, раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

підсудний ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху., що спричинило смерть громадянина ОСОБА_4 при слідуючих обставинах.

26 січня 2007 року близько 17 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1, підсудний рухався по вулиці Набережна села Карапиші Миронівського району Київської області в напрямку смт. Рокитно. В порушення пункту 12.3 Правил дорожнього руху, згідно якого водій у разі виникнення небезпеки для руху, яку об»єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешкоди, підсудний в момент виникнення небезпеки для його руху, яким був пішохід ОСОБА_4, що рухався в попутному напрямку по смузі руху вказаного автомобіля , не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, в зв»язку з чим допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 13/15 від 20.04.2007 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у виді крововиливів у шлуночки головного мозку, під тверду та м»яку мозкові оболонки, в речовину головного мозку; переломів кісток склепіння та основи черепа; крововиливів в м»які тканини лобної ділянки справа та зліва; скроневу ділянку справа та зліва, лівої тім»яної ділянки голови; розриву капсули селезінки; синців правої щічної, правої щелепної ділянки; крововиливів у м»які тканини лівої гомілки, поперекової ділянки зліва, правої лопаткової ділянки; садна лобної ділянки справа, правої надлопаткової та правого плечового суглобу, тильної поверхні лівої кисті, правого стегна, лівого колінного суглобу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Смерть ОСОБА_4 настала від відкритої черепно-мозкової травми, переломів кісток склепіння та основи черепа, крововиливів в шлуночки та під оболонки головного мозку.

В судовому засіданні підсудний не заперечив фактичних обставин справи, не оспорював їх, вину у вчиненні злочину визнав. Суду показав, що 26 січня 2007 року після 17-ї години проїжджаючи село Карапиші неподалік повороту на село Олександрівка побачив, що назустріч рухається трактор з включеними фарами, видимість дороги була обмежена, а тому на дорозі перешкоди не бачив. Коли наблизився до трактора, відчув удар у праву передню частину автомобіля і відразу зупинився. Вийшовши з автомобіля, зрозумів, що збив молодого хлопця. Усвідомлюючи, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду, прийняв міри для доставки потерпілого до лікарні, з цією метою зупинив попутній мікроавтобус. Після події його мати відвозила кошти в сумі 1000 гривень потерпілій. Сам з нею не зустрічався, перед нею не вибачався, оскільки перебував у шоковому стані. Має намір допомагати потерпілій в подальшому, у вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, проти спрощення судового процесу не заперечує.

Потерпіла ОСОБА_5, яка померлому ОСОБА_4 доводиться бабусею, показала, що її онук залишився без батьківського піклування, а тому проживав з нею та перебував на її утриманні. Онук був самою близькою для неї людиною, а тому до даного часу вона зазнає моральних страждань, перебуває на межі відчаю. Підсудний, з вини якого загинула близька їй людина, не лише не приймав участі у його похованні чи інших її витратах, а й жодного разу за три роки після події не підійшов до неї, не спробував вибачитися. Вказані обставини для неї свідчать про те, що у вчиненому він не розкаявся, а тому наполягає на застосуванні до нього міри покарання у виді позбавлення волі.

Представник потерпілої ОСОБА_2 також показав, що поведінка підсудного протягом досудового та судового слідства не свідчить про його розкаяння, а тому вважає, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи, й судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, та, роз»яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

При таких обставинах суд вважає, що дії підсудного органом досудового слідства за ст. 286 ч.2 КК України кваліфіковані вірно. Вина підсудного в порушенні правил безпеки дорожнього руху як особи, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть неповнолітнього ОСОБА_4, повністю доведена. Допущені ним порушення правил безпеки дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв»язку зі смертю ОСОБА_4 За вчинені дії підсудний має нести кримінальну відповідальність за ст. 286 ч.2 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно /а.с. 172/, ті обставини, що під час досудового слідства підсудний давав суперечливі показання, чим не сприяв розкриттю злочину, його поведінку після вчинення злочину, яка дає суду підстави для сумніву у щирому розкаянні у вчиненому.

Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, суд не вбачає.

Обставинами, що помякшують відповідальність підсудного, суд вважає притягнення до кримінальної відповідальності вперше, наявність на утриманні малолітньої дитини.

З урахуванням наведених обставин покарання підсудному необхідно призначити у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Питання про речові докази суд вирішує, керуючись правилами, викладеними в ст.ст. 81, 330 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Строк відбування покарання засудженому рахувати з часу проголошення вироку з 11 травня 2010 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області на р/р 31250272210700 в ГУДКУ у Київській області ( МФО 821018, код ЕДРПОУ 25574713) вартість проведених експертних робіт в сумі 1469 гривень 52 копійки, на р/р 35222002000460 в УДК у Київській області ( МФО 821018, код 25574713) в сумі 176 гривень 52 копійки.

Речові докази: автомобіль марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1, повернути власнику ТОВ «Юрія-Фортуна».

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності змінити на утримання під вартою і утримувати в слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом п”ятнадцятиденного терміну з моменту проголошення, засудженим з часу отримання копії вироку.

Суддя Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук