Вирок № 99137576, 20.08.2021, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/233/21

1-кп/709/76/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12020250280000279, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 2 липня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у

м. Кременчук Полтавської області, українка, громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, непрацюючої, інвалідом, учасником бойових дій, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, депутатом будь-якого рівня не являється, раніше несудима, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Степанок О.В.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - Сененко К.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника - Охріменко Н.І.,

в с т а н о в и в:

Обвинувачена ОСОБА_1 21 червня 2020 року близько 02:00, перебуваючи в с. Тимченки Золотоніського району Черкаської області на території дитячого майданчика по вул. Центральній, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел, спрямований на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, а саме ОСОБА_2 , умисно нанесла кілька ударів кулаком своєї правої руки по лівому передпліччю останньої. Після цього обвинувачена ОСОБА_1 , продовжуючи свій умисел, спрямований на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, тримаючи ОСОБА_2 за волосся, потягнула останню на відстань 1-1,5 м до цегляної брили та, тримаючи її правою рукою, всією масою свого тіла з висоти росту потерпілої, вдарила ОСОБА_2 головою об вказану цегляну брилу. Внаслідок даних протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді травми голови зі струсом головного мозку, забійної рани голови, саден грудної клітини та верхніх кінцівок. Дані тілесні ушкодження відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 6 серпня 2020 року № 05-8-01/243/249 відносяться: травма голови зі струсом головного мозку та забійною раною голови - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садна грудної клітини та верхніх кінцівок - до категорії легких тілесних ушкоджень.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та показала, що мала з ОСОБА_2 неприязні стосунки. Перший конфлікт виник коли її дитина їхала на велосипеді і оббризкала ОСОБА_2 водою з калюжі після дощу, внаслідок чого остання її облаяла та обзивала. Тоді вона зателефонувала до ОСОБА_2 з метою з`ясувати ситуацію, однак таї ї образила, а її хлопець погрожував розправою. Потім виник інший конфлікт, а саме їй стало відомо, що ОСОБА_2 її оговорює. Того вечора вони з подругою - ОСОБА_3 вибралися у місцевий сільський бар, в якому також відпочивала ОСОБА_2 з компанією, де всі вже були напідпитку. З алкоголю у них було пиво, вино, коньяк, горілка. Вона випила зі своєю подругою - ОСОБА_3 пляшку пива об`ємом 2,5 л на двох. По дорозі додому вирішили посидіти на зупинці і поговорити, оскільки давно не бачилися. Потім зібралися додому та коли проходили по алеї побачили, що ОСОБА_2 сидить на лавці і начебто говорить по телефону. Остання окликнула її і вона підійшла поговорити та з`ясувати чого вона до неї весь час чіпляється. У відповідь ОСОБА_2 сказала, що говорити не хоче і вдарила її у груди. Вони почали тягати одна одну і шарпати. ОСОБА_2 подряпала її нігтями та зірвала з неї ланцюжок з кулоном, який їй залишився від батька. Коли ОСОБА_2 , яка перебувала у нетверезому стані та у взутті на високій платформі, відступала назад, то підвернула ногу, яку саме вона не пам`ятає, внаслідок чого почала падати і потягла її за собою, оскільки тримала руками. Внаслідок падіння ОСОБА_2 «чухнулася» головою об цегляну брилу, а вона стала на руки щоб не впасти на неї. Після падіння ОСОБА_2 піднялася, обтрусилася і пішла до своїх друзів, покликавши на допомогу ОСОБА_4 . Слідів крові на ній не було. Після цього вона хотіла йти додому, однак ОСОБА_3 запропонувала залишитися, оскільки почула, що ОСОБА_4 викликає поліцію і швидку допомогу. Вони підійшли до зупинки, де сиділа ОСОБА_2 , крові на ній не було. ОСОБА_5 почав їй погрожувати та взяв її за горло, однак ОСОБА_4 його заспокоїла. Коли приїхала швидка допомога, то ОСОБА_2 не хотіла їхати в лікарню, а хотіла додому. Зі свідками ОСОБА_6 вона також має неприязні відносини. Після бійки побої вона не знімала. На її думку такими діями ОСОБА_2 хоче заробити на ній грошей.

Захисник ОСОБА_7 просила виправдати її підзахисну у зв`язку із недоведеністю її винуватості. Стверджувала, що протоколи слідчих експериментів не мають доказового значення, оскільки проведення самих слідчих експериментів фактично зводилося до отримання показів від потерпілої, свідка і обвинуваченої. Вказувала, що долучені потерпілою ОСОБА_2 до протоколу її допиту роздруківки світлин з місця події отриманні під час досудового розслідування з порушенням процесуального порядку.

Прокурор Степанок О.В. вважала вину обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведеною та просила суд визнати її винною і призначити за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді громадських робіт на строк 220 годин.

Представник потерпілої Сененко К.В. підтримала позицію прокурора в частині доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_1 та кваліфікації її дій, просила призначити покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин та задовольнити цивільний позов про стягнення майнової і моральної шкоди, а також стягнути витрати на правову допомогу.

Встановлені судом обставини про доведеність вини обвинуваченої

ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення ґрунтуються на досліджених під час судового розгляду доказах, зокрема:

-показах потерпілої ОСОБА_2 про те, що 21 червня 2020 року близько 02:00 з друзями поверталися додому з бару, де вона випила 0,5 пива. Відійшла поговорити по телефону приблизно на 300 м, там було темно. Ззаду підійшла ОСОБА_1 з подругою - ОСОБА_3 і запитала чого вона тут сидить і що вона про неї говорила. Остання була у стані алкогольного сп`яніння та мала запах алкоголю. Вони почали її ображати, вона хотіла припинити конфлікт, однак ОСОБА_1 почала наносити їй тілесні ушкодження, а саме била руками, схопила правою рукою за майку і почала трусити. Вона намагалася вирватися та відчула як сиплеться її волосся. ОСОБА_1 зірвала з неї золотий ланцюжок, та двома руками намагалися зірвати одяг, тягала її в різні сторони, хотіла заволодіти сумочкою. Потім взяла її двома руками за голову і вдарила об цегляну брилу. Коли вона отямилася біля каменю, то була вся в крові і почала кликати на допомогу. Друзі викликали поліцію і швидку допомогу, а ОСОБА_1 продовжувала провокувати конфлікт. Коли приїхала швидка допомога, то її забрали у лікарню, де вона в подальшому проходила лікування і не змогла потрапити до бабусі, яка була при смерті;

-показах свідка ОСОБА_4 про те, що 20 червня 2020 року ОСОБА_2 зайшла в гості. Десь о 21:00 вона, її чоловік та ОСОБА_2 пішли у сільський бар, де пили пиво. В барі були ОСОБА_1 , яка пила пиво, і ОСОБА_3 . Близько 01:00 вони пішли додому, а ОСОБА_1 пішла позаду них. Біля зупинки вони зустріли знайомих, кумів. ОСОБА_2 відійшла поговорити по телефону і її не було 10-15 хвилин. Жодних криків вона не чула. Коли ОСОБА_2 вийшла зі сторони дитячого майданчика, то була побита і в крові, мала розсічення, кров текла по обличчю на груди, на шиї були подряпини, а руки були червоні. При цьому в неї не було ланцюжка. ОСОБА_2 повідомила, що її побила «кубинка», тобто ОСОБА_1 . Вона надала їй першу допомогу і викликала швидку допомогу і поліцію. ОСОБА_1 не мала тілесних ушкоджень та ні на що не скаржилася, допомоги ОСОБА_2 на надавала. Натомість остання стверджувала, що не чіпала ОСОБА_2 . При цьому вона провокувала на конфлікт її чоловіка - ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 кричала, що вона не права. Після конфлікту ОСОБА_2 забрала швидка допомога та її чоловік - ОСОБА_5 поїхав разом з нею в лікарню. Повідомила також, що раніше у ОСОБА_2 був конфлікт з ОСОБА_1 , яка писала їй СМС-повідомлення з погрозами;

-показах свідка ОСОБА_5 про те, що подія мала місце близько року назад біля зупинки в с. Тимченки. Вони відпочивали в сільському барі, пили пиво. ОСОБА_1 за ними спостерігала. У ОСОБА_1 з ОСОБА_2 був тривалий конфлікт, причина якого йому невідома. По дорозі з бару додому вони зустріли друзів, спілкувалися з ними 10-15 хвилин. ОСОБА_2 відійшла, а потім вони почули, що вона кличе дружину - ОСОБА_4 . Вона була скуйовджена, обличчя в крові, мала шоковий стан та повідомила, що її побила ОСОБА_1 . Його дружина викликала швидку допомогу та поліцію. Вони побачили, що у ОСОБА_2 зник золотий ланцюжок з кулоном, який вони згодом шукали, але так і не знайшли. Потім прийшла ОСОБА_1 , яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, разом зі своєю подругою ОСОБА_3 і почала провокувати конфлікт, всім погрожувати. При цьому ОСОБА_3 просила її заспокоїтися. Після цього приїхала поліція і швидка допомога. Коли вмили ОСОБА_2 , то побачили у неї рану на голові, сліди від нігтів на шиї, сині зап`ястя. Натомість ОСОБА_1 мала нормальний вигляд, її одяг не був пошарпаний. Остання будь-якої допомоги ОСОБА_2 не надавала. ОСОБА_2 втрачала свідомість перед приїздом швидкої допомоги. Повідомив також, що у його дружина раніше теж мала конфлікт з ОСОБА_1 ;

-показах свідка ОСОБА_9 , яка є сестрою потерпілої ОСОБА_2 , про те, що подія сталася один рік тому, 21 червня 2020 року. Вона зателефонувала до бабусі, яка повідомила, що трапилася біда, сестра в лікарні. Тоді вона приїхала в лікарню, де бачила, що сестра мала рани на голові, синці під очима, подряпини на шиї, синці на тілі. Сестра повідомила, що на неї напала ОСОБА_1 , вдарила її, зірвала ланцюжок, намагалася зірвати сережки. Вона вдарилася головою і втратила свідомість, а коли прийшла до тями, то встала і пішла до друзів. ОСОБА_1 нападала і на неї, коли їй було 14 років у 2004 році. Крім того, ОСОБА_1 раніше ламала паркан та лавку за місцем проживання її бабусі, а також погрожувала, що спалить хату. Через деякий час після конфлікту ОСОБА_1 погрожувала сестрі через дядька, який проживає в

с. Тимченки. Сестра і досі лікується та має проблеми зі здоров`ям;

-заяві про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої

ОСОБА_2 звернулася до Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області з проханням внести відомості до ЄРДР про вчинення злочину ОСОБА_1 стосовно неї за ч. 1 ст. 187 КК України, а також повідомити її письмово про початок кримінального провадження та направити на її адресу витяг з ЄРДР. До заяви додано роздруковані світини, на яких зображено тілесні ушкодження ОСОБА_2 , копії виписки з лікарні та паспорту ОСОБА_2 (а.с. 147-161);

-протоколі проведення слідчого експерименту від 9 липня 2020 року за участі свідка ОСОБА_3 з доданою ілюстративною таблицею, під час якого остання розказала і показала як ОСОБА_2 кулаком правої руки вдарила ОСОБА_1 в груди, схватила останню за одяг та, підвернувши ногу, впала на землю, а головою впала на бордюр. Враховуючи, що ОСОБА_2 тримала ОСОБА_1 за одяг, остання впала на неї зверху, після чого обидві відразу встали. При цьому після падіння ОСОБА_2 свідомість не втрачала, а відразу ж встала на ноги, тримаючись за голову (а.с. 162-166);

-висновку експерта № 05-8-01/243 від 4 серпня 2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, а саме травму голови зі струсом головного мозку, забійною раною голови; садна грудної клітки та верхніх кінцівок, що виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, не виключено в термін, вказаний в постанові; виявлені тілесні ушкодження відносяться: травма голови зі струсом головного мозку та забійною раною голови - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садна грудної клітки та верхніх кінцівок - до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 167);

-висновку експерта № 05-8-01/243/246 від 10 серпня 2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, а саме травму голови зі струсом головного мозку, забійною раною голови. Механізм отримання рани голови у ОСОБА_2 не співпадає за локалізацією цього ушкодження, з механізмом, який вказала свідок

ОСОБА_3 в протоколі слідчого експерименту та на фото. Об`єктивних судово-медичних даних немає для дачі відповіді на питання «Чи могли тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_2 , а саме травма голови зі струсом головного мозку, садна грудної клітки та верхніх кінцівок, виникнути при обставинах, вказаних в протоколі слідчого експерименту від 9 липня 2020 року за участі свідка ОСОБА_3 .?» (а.с. 168-169);

-висновку експерта № 05-8-01/243/249 від 6 серпня 2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, а саме травма голови зі струсом головного мозку, забійною раною голови; садна грудної клітки та верхніх кінцівок, що виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, не виключено в термін, вказаний в постанові, та відносяться: травма голови зі струсом головного мозку та забійною раною голови - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садна грудної клітки та верхніх кінцівок - до категорії легких тілесних ушкоджень

(а.с. 170-171);

-шести роздрукованих світлинах, які додані до протоколу допиту потерпілої ОСОБА_2 від 17 липня 2020 року, де зображено місце події. При цьому сам протокол допиту потерпілої ОСОБА_2 судом не досліджувався, оскільки остання допитана безпосередньо у судовому засіданні (а.с. 172-180);

-протоколі проведення слідчого експерименту від 24 липня 2020 року за участю потерпілої ОСОБА_2 в присутності представника потерпілої ОСОБА_10 з доданою ілюстративною таблицею, під час якого остання розказала і показала як ОСОБА_1 діяла під час конфлікту, зокрема тягала її за волосся; зірвала золотий ланцюжок, подерши шию; намагалася зірвати золоті сережки; наносила удари по лівій руці (передпліччю); дряпала руки, намагаючись дістатися до обличчя; хватала за шию, намагаючись зірвати сумку; схвативши за волосся та потягнувши на 1-1,5 м, вдарила її головою об цегляну брилу і вона втратила свідомість; наносила їй удари ногою по стопі та низу гомілки

(а.с. 181-203);

-висновку експерта № 05-8-01/243/249/272 від 26 серпня 2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, а саме травму голови зі струсом головного мозку, забійною раною голови; садна грудної клітки та верхніх кінцівок. Механізм отримання рани голови у ОСОБА_2 співпадає за локалізацією цього ушкодження, з механізмом, який вказала потерпіла в протоколі слідчого експерименту та на фото. Експерт вважав не виключеною ймовірність виникнення вказаного тілесного ушкодження при обставинах, вказаних в протоколі слідчого експерименту від 24 липня 2020 року за участі потерпілої. Для дачі відповіді на питання «Чи втрачала ОСОБА_2 після отримання тілесних ушкоджень свідомість?» не є необхідними знання в галузі судово-медичної експертизи. Об`єктивних судово-медичних даних, які б підтверджували чи спростовували втрату свідомості у ОСОБА_2 в медичній документації немає

(а.с. 204-205);

-висновку експерта № 05-8-01/243/245/246/249/272/390 від 23 грудня 2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, а саме травму голови зі струсом головного мозку, забійною раною голови; садна грудної клітки та верхніх кінцівок. Експерт вважав маловірогідним виникнення вказаних тілесних ушкоджень у потерпілої при падінні з висоти власного зросту під час конфлікту з ОСОБА_1 медичній документації ОСОБА_2 немає об`єктивних судово-медичних даних, які б вказували на наявність в неї травми ноги (а.с. 206-209);

-протоколі проведення слідчого експерименту від 9 лютого 2021 року за участю підозрюваної ОСОБА_1 з доданою ілюстративною таблицею, під час якого остання розказала і показала як у неї почався конфлікт з ОСОБА_2 , а саме як остання вдарила її кулаком правої руки в груди, після чого вони вчепилися одна одній у волосся.

ОСОБА_2 подряпала її від вуха до шиї, однак остання до СМЕ не зверталася. Крім того, пояснила, що ОСОБА_2 схопила її за одяг, підвернувши ногу, оскільки була на високих підборах, впала на землю, головою вдарившись об бордюр. При цьому потягнула її за собою на землю, оскільки тримала її за одяг. Після чого обоє встали, обтрусилися та ОСОБА_2 пішла в сторону центру. Після падіння у ОСОБА_2 була розбита голова, та ОСОБА_4 радила їй сказати працівникам поліції, що вона вдарила її по голові каменем. До того ж чоловік ОСОБА_4 давив її за голову та за горло. У неї з шиї зник срібний ланцюжок з кулоном. До викрадення золотого ланцюжка з кулоном

ОСОБА_2 вона не причетна. У той вечір вона помітила на нижній губі ОСОБА_2 «вогник» (а.с. 210-214);

-висновку експерта № 05-8-01/243/249/31 від 23 лютого 2021 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, а саме травму голови зі струсом головного мозку, забійною раною голови; садна грудної клітки та верхніх кінцівок. Локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не співпадає з показами

ОСОБА_1 , тому експерт вважав маловірогідним виникнення вказаних тілесних ушкоджень у потерпілої при падінні з висоти власного зросту. В медичній документації ОСОБА_2 немає об`єктивних судово-медичних даних, які б вказували на наявність в неї травми ноги. Експерт вважав невиключною ймовірністю виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої в час, вказаний в постанові (а.с. 215-216);

-протоколі про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 26 лютого 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, зауважень та доповнень не мала (а.с. 217);

-характеризуючих даних, згідно з якими обвинувачена ОСОБА_1 має трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, не працює, займається веденням особистого селянського господарства, раніше несудима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.с. 221-222, 224, 226, 227, 228).

Наведені вище та безпосередньо досліджені судом у своїй сукупності докази щодо обставин вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 інкримінованого їй кримінального правопорушення, суд не піддає сумніву, оскільки вони не суперечать один одному, повністю узгоджуються між собою, та є належними і допустимими.

При цьому встановлені судом обставини не спростовуються показами допитаної під час судового розгляду свідка ОСОБА_3 про те, що рік тому, мабуть в липні вона з ОСОБА_1 були в барі, куди прийшли десь о 22:00 і були до закриття. Сиділи, відпочивали, пили пиво, а потім пішли додому. По дорозі посиділи хвилин 20 на зупинці. Коли йшли, то побачили ОСОБА_2 , яка сиділа на лавці і говорила по телефону. ОСОБА_1 вирішила з`ясувати у неї що вони про неї говорили. ОСОБА_2 відмовилася розмовляти і відштовхнула ОСОБА_1 . Вони почали чубитися, тягати одна одну за волосся. ОСОБА_2 намагалася вдарити ОСОБА_1 ногою по сідницях, подряпала її. Коли ОСОБА_2 відходила назад, спіткнулася і почала падати, оскільки була на «танкетках», потягнувши за собою ОСОБА_1 . На місці її падіння лежала частина нібито від стовпа. Вона впала на спину, поруч з цією кам`яною брилою, свідомості не втрачала. Після падіння спочатку встала ОСОБА_1 , а потім встала ОСОБА_2 , обтрусилася, почала кликати на допомогу ОСОБА_4 і пішла в сторону зупинки. Крові в неї вона не бачила. Під час конфлікту вона знаходилися на відстані близько одного метра від ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у конфлікт не втручалася. В тому місті є ліхтар на стовпі. ОСОБА_2 була нетвереза. Вони вирішили залишитися, оскільки вона почула, що хочуть викликати швидку допомогу чи міліцію. Коли вона та ОСОБА_1 підійшли до зупинки то побачили, що ОСОБА_2 сидить і плаче. Повідомила також, що ОСОБА_1 до лікарні не зверталася.

Так, суд приймає до уваги дані покази свідка ОСОБА_3 в частині, що підтверджує факт конфлікту та обставини його виникнення, однак оцінює критично в частині описаного механізму отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_2 , оскільки вони суперечать іншим наявним у матеріалах кримінального провадження доказам та цілком спростовані висновком експерта № 05-8-01/243/246 від 10 серпня

2020 року (а.с. 168-169) за результатами проведеного слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 .

Аналогічної позиції суд дотримується при наданні оцінки показам обвинуваченої ОСОБА_1 в частині механізму отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_2 , оскільки вони не знайшли свого підтвердження іншими матеріалами кримінального провадження та спростовані висновком експерта № 05-8-01/243/249/31 від 23 лютого 2021 року (а.с. 215-216), а тому вважає їх такими, що спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності.

Суд також відхиляє доводи захисту щодо неналежності і недопустимості як доказів протоколів проведення слідчих експериментів від 9 липня 2020 року за участю свідка ОСОБА_3 (а.с. 162-166), від 24 липня 2020 року за участю потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 181-203), від 9 лютого 2021 року за участю підозрюваної ОСОБА_1 (а.с. 210-214), оскільки їх проведення, на думку захисника Охріменко Н.І., зводилося до отримання показів учасників кримінального провадження, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Наявні у матеріалах кримінального провадження протоколи проведення слідчих експериментів з доданими ілюстративними таблицями, де зафіксовано як їх учасники, тобто потерпіла ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_3 та обвинувачена ОСОБА_1 , за допомогою статистів наочно демонструють дії потерпілої і обвинуваченої під час конфлікту, зокрема їх рухи, достеменно свідчать, що під час проведення слідчих експериментів відбувалося саме відтворення обставин події, а саме мали місце експериментальні дії, пов`язані з реконструкцією обставин події, з метою з`ясування механізму отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_2 , що у свою чергу зумовлює їх допустимість та належність.

Суд також не погоджується з твердженнями сторони захисту про недопустимість як доказів шести роздрукованих світлин, що додані потерпілою ОСОБА_2 до протоколу її допиту від 17 липня 2020 року (а.с. 172-180), де зафіксовано місце події, як таких, що отримані у позапроцесуальний спосіб, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України передбачено право потерпілого протягом кримінального провадження подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, що узгоджується з приписами ст. 93 КПК України щодо збирання доказів потерпілим.

Отже, враховуючи наявність достатньої кількості допустимих та належних доказів, досліджених під час судового розгляду, що виключають будь-які сумніви у винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 , суд вважає, що в ході судового провадження повністю доведено її винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, за вчинення якого остання підлягає покаранню.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої

ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 66-67 КК України судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання відповідно до положень Загальної частини КК України, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, відсутність пом`якшуючих і обтяжуючих обставин, особу обвинуваченої

ОСОБА_1 , яка раніше несудима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також її відношення до скоєного.

Таким чином, необхідним і достатнім кримінальним покаранням для обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України є покарання у виді громадських робіт.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування у розмірі 4011,41 гривень, моральної шкоди у розмірі

30000,00 гривень, що полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, пригніченому стані внаслідок тривалого лікування, що у свою чергу призвело до порушення звичного способу життя. Крім того, завлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 гривень (а.с. 23-27).

Від захисника обвинуваченої Охріменко Н.І. надійшов відзив, відповідно до змісту якого остання проти задоволення позову заперечила та стверджувала, що винуватість її підзахисної у вчиненні інкримінованого її кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком, позовна заява містить лише посилання на кримінальне провадження. Водночас позивачем не наведено будь-яких належних та допустимих доказів в обґрунтування розміру заявленої до стягнення моральної шкоди (а.с. 125-127).

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник Сененко К.В. просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Прокурор Степанок О.В. цивільний позов підтримала.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Охріменко Н.І. проти задоволення позову заперечили, виходячи з недоведеності вини обвинуваченої.

Розглянувши вказаний цивільний позов, заслухавши позиції сторін, суд встановив таке.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно з копією виписного епікризу № 1558 з травматологічного відділення

КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня» Чорнобаївської селищної ради потерпіла ОСОБА_2 доставлена до приймального відділення 21 червня 2020 року, а виписана

26 червня 2020 року з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забої м/т в/ч голови та обох передпліч (а.с. 30).

Суд оцінює як належні і допустимі докази копії фіскальних чеків (а.с. 30-33) на підтвердження здійсненних витрат на придбання ліків та оплату медичних процедур, які відповідають медичним призначенням, на загальну суму 3978,41 гривень. Копія останнього фіскального чеку (а.с. 33) є неякісною, що позбавляє суд можливості визначити його зміст. За таких обставин вказані витрати підлягають до стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, з-поміж іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

В абз. 2 ч. 3 цієї статті Кодексу вказано, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня

1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи конкретні обставини справи та майновий стан сторін, зокрема те, що сім`я обвинуваченої ОСОБА_1 є малозабезпеченою (а.с. 83), остання має на утриманні двох неповнолітніх дітей, беручи до уваги вимоги розумності і справедливості, суд оцінює нанесену потерпілій ОСОБА_2 моральну шкоду, що полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, викликаних отриманими тілесними ушкодженнями, а також у тимчасовій втраті нормальних життєвих зв`язків внаслідок лікування, у розмірі 8000,00 гривень, що підлягає до стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, з-поміж іншого, з витрат на правову допомогу.

Зі змісту ч. 1 ст. 124 КПК України вбачається, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

На підтвердження витрат на правову допомогу потерпілою ОСОБА_2 суду надано примірник договору про надання правничої допомоги від 2 липня 2020 року, укладеного з адвокатом Сененко К.В., і додаток до нього, згідно з яким загальна сума гонорару, що обумовлена сторонами та внесена на момент його укладення, становить 12000,00 гривень та складається з суми 6000,00 гривень за представництво інтересів під час досудового розслідування і суми 6000,00 гривень за представництво інтересів під час судового розгляду і за складання процесуальних документів (а.с. 231-233).

Враховуючи, що ані у відзиві, ані під час судового розгляду сторона захисту не заперечувала розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу та не клопотала про його зменшення, беручи до уваги належне документальне підтвердження їх сплати та відповідний розрахунок їх розміру, суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 12000,00 гривень.

Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК, суд -

з а с у д и в:

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 3978,41 (три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім гривень 41 копійка) гривень, моральну шкоду у розмірі 8000,00 (вісім тисяч гривень 00 копійок) гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень.

У задоволенні цивільного позову в іншій частині - відмовити.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та її захиснику, прокурору, потерпілій та її представнику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.В. Чубай