Рішення № 99137390, 20.08.2021, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/793/21

№ пров. 2/544/318/2021

Номер рядка звіту 67

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 серпня 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача - ОСОБА_1 ,

позивача - ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Постернака В.М. (діє на підставі ордера),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду по вул. Ярмарковій, 17 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Зінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання шлюбу недійсним,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним, мотивуючи його тим, що в червні 1991 року їх сестра ОСОБА_4 закінчила школу та почала працювати в КСП ім. Калініна, яке було розташоване в с. Пишненки Зінківського району, на той час їй було 15 років. В цей період вона познайомилася з відповідачем по справі, який мешкав у с. Малютинці Пирятинського району. ОСОБА_3 переїхав проживати до ОСОБА_4 , яка мешкала у своєї сестри, та почали проживати разом однією сім`єю, як чоловік та дружина. Їхнє спільне життя було складним, оскільки ОСОБА_6 взяв «верх» над ОСОБА_4 , примушував її жити разом з ним, бив та погрожував. Від побоїв у ОСОБА_4 постійно боліла голова. В цей час вона завагітніла, однак постійні побої призвели до того, що остання зробила аборт та після цього так і не змогла завагітніти. В грудні 1994 року ОСОБА_4 одружилася офіційно з ОСОБА_3 , про те цей шлюб був «примусовим», оскільки вона не мала наміру створювати сім`ю з ним. Розуміючи, що життя не складається сестра тікає в січні 1997 року до с. Малютинці Пирятинського району. За нею переїздить і відповідач, про те сім`ї в них не було, оскільки ОСОБА_3 знайшов собі іншу жінку та переїхав жити до неї, а вже починаючи з 2000 року останній взагалі зника в невідомому напрямку. Тож сімейні відносини з сестрою повністю припинилися і понад 18 років вона проживала однією сім`єю з іншим чоловіком, який її доглядав та надав притулок, зареєструвавши її в своєму помешканні. За весь час відповідач не приїздив і не підтримував жодних відносин з сестрою позивачів, а вона до останнього боялася з ним побачитися та розлучитися, оскільки той ще на початку їхнього спільного сімейного життя погрожував накласти на себе руки якщо сестра залишить його. Також підтвердженням того що жодних сімейних відносин у ОСОБА_3 з їхньою сестрою не було є і те, що до 2009 року ОСОБА_4 не проводила заміну паспорта на нове прізвище, що і стало причиною того, що лише в 2019 році вони змогли оформити право власності на пай. З метою оформлення спадкових прав на майно, пормерлої 30.12.2019, сестри ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Таїсії Миколаїни. Однак, у зв`язку із тим, що спадщину після померлої ОСОБА_4 прийняв її чоловік ОСОБА_3 , який надав доказ родинних відносин із спадкодавцем і є спадкоємцем першої черги, позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, як спадкоємцям другої черги, за відсутності правових підстав. Позивачі вважають, що шлюб їхньої сестри та відповідача є недійсним на підставі ст. 40 СК України, оскільки укладений відповідачем без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, у зв`язку з чим ними подано даний позов. Просять визнати недійсним з моменту його укладення та скасувати актовий запис у Книзі реєстрації актів про шлюб у зв`язку з фіктивністю шлюб зареєстрований між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 03.12.1994 року Пишненківською сільською радою Зінківського району Полтавської області про що зроблено відповідний актовий запис № 7.

Ухвалою від 10 червня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.06.2021 ухвалою суду замінено неналежну третю особу Пирятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), належною Зінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала з підстав виклеєних у ньому, додатково вказала, що вона навіть і незнала коли ОСОБА_4 розписалася із ОСОБА_3 , вони це зробили таємно. Рахує, що сестра не хотіла реєструвати шлюб, вказане засвідчує те, що нею не було замінено паспорт. Змінила паспорт лише тоді, коли оформляла документи на пай, оскільки їй не видавали Свідоцтва про право на землю у зв`язку із зміною прізвища. ОСОБА_3 приїхав у с. Пишненки Зінківського району у 1991 році, винайняли будинок і проживали разом з ОСОБА_4 . Про реєстрацію шлюбу ОСОБА_4 із ОСОБА_3 свідок дізналася у 1996 році. ОСОБА_3 бив ОСОБА_4 бо остання жалілася на головні болі і втрату свідомості. У позасудовому порядку відбувалася розмова з ОСОБА_3 щоб він відмовився від спадщини, проте останній потребував кошти. За сестру не заступилися в той час коли у неї були проблеми в сім`ї бо ніколи було, кожен має свою сім`ю. Позивач вказує, що ОСОБА_4 була змушена зареєструвати шлюб бо була вагітна, проте згодом втратила дитину.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала з підстав виклеєних у ньому, додатково вказала, що сестра проживала з нею до останього дня, ОСОБА_3 її бив. Чому не розірвала шлюб з ОСОБА_3 їй невідомо. За декілька років до смерті ОСОБА_4 виїхав з села і місце його перебування було невідоме. На похорони ОСОБА_3 не приїздив, матеріально на поховання не допоміг. Після смерті ОСОБА_4 була розмова з ОСОБА_3 про спадкове майно, однак він не бажав відмовитися. Зареєстрували шлюб ОСОБА_4 із ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що вона була вагітна, а на той час колгосп давав хату. Згодом ОСОБА_4 втратила дитину, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 її бив. Доказів вагітності ОСОБА_4 немає, про це були лише розмови з останньою. З 1991 року ОСОБА_3 спів мешкав разом з ОСОБА_4 , а з 1994 по 1996 роки проживали у зареєстрованому шлюбі в с. Пишненки Зінківського району. З 1997 року виїхали проживати у с. Малютинці.

Представник позивачів у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених в останньому. Додатково вказав, що однією з причин те, що ОСОБА_4 не розірвала шлюб з ОСОБА_3 є відсутність відомостей щодо його місця проживання та побоювання, а також відсутність правовстановлюючого документа про шлюб, який ОСОБА_3 приховував. Позивачі рахують, що ОСОБА_3 не має ніякого права на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , оскільки за життя її бив, разом з нею не проживав. Таким чином, вирішили позивачі піти таким правовим шляхом про визнання шлюбу недійснив, іншого не бачать, щоб отримати спадщину після смерті сестри.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить оголошення розміщене на вебсайті суду.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно довідки виконавчого комітету Малютинської сільської ради Пирятинського району Полтавської області № 206/02-32 від 22.06.2020 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Зінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у судове засідання не з`явилася, до суду надіслала листа про розгляд справи у її відсутність, при розгляді справи покладались на розсуд суду.

Судом в порядку ст.ст. 90, 230 ЦПК України для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_15 , мешканка с. Малютинці, у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 родом із с. Малютинець. Одного дня ОСОБА_3 привіз у село ОСОБА_4, купили хату і проживали разом. Свідок проживала на другому краю села і не знає богато про їхнє спільне життя, проте може сказати, що ОСОБА_3 до роботи був лодарем. ОСОБА_4 працевлаштувалася на ферму, а згодом і розійшлася з ОСОБА_3 . ОСОБА_4 перейшла проживати до сестри ОСОБА_1 . ОСОБА_4 неодноразово жалілася, що хотіла розлуситися з ОСОБА_3 проте він сховав документи і не віддає їй. ОСОБА_3 по натурі був прилепучкою, у селі з ним ніхто не хотів спідкувати, він бачив, що не знайде собі пари. От одного разу ОСОБА_3 прийшов до ОСОБА_1 , а в той час якраз приїхала до неї в гості ОСОБА_4 , от вони там і познайомилися, проте ОСОБА_4 була ще неповнолітньою. Пізніше ОСОБА_3 поїхав до Зінькова і повернувся як вони вже з ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Коли ОСОБА_4 пішла від ОСОБА_3 то залишила йому хату, а з собою забрала свій одяг та корову, за яку вона відробляла у колгоспі. Про стосунки між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , остання нічого не розповідала. ОСОБА_3 інколи вживав алкогольні напої. Чи була вагітною ОСОБА_4 від ОСОБА_3 не було відомо. Після того, як ОСОБА_3 розійшовся з ОСОБА_4 приблизно через рік, півтора, ОСОБА_3 співмешкав з іншою жінкою, яку також звали ОСОБА_4 , у них народилася дівчинка, років з 10 вони прожили разом, а потім його співмешканка покинула. Після того, ОСОБА_3 проживав один, ще підробляв на фермі в Крячківці, а згодом виїхав у с. Морозовку познайомився з жінкою і там проживає. На похорони не приходив, матеріально не допомогав.

Свідок ОСОБА_19 , мешканка с. Малютинці, у судовому засіданні пояснила, що вона з ОСОБА_3 проживали на одному кутку у с. Малютинці. Коли ОСОБА_3 привіз ОСОБА_4 у село то відносини були у них гарні, а згодом він почав її бити, принижувати. ОСОБА_3 був лодарем, ОСОБА_4 не відчувала себе за ним як за камінною стіною. ОСОБА_3 постійно жив за зароблені кошти ОСОБА_4 . Свідок разом із ОСОБА_4 працювали в колгоспі одному сараї доярками. ОСОБА_4 була трудягою, доброю, спокійною. ОСОБА_3 будучи у шлюбі з ОСОБА_4 проживав з іншою жінкою однією сім`єю, має доньку. ОСОБА_4 не могла розірвани шлюб бо ОСОБА_3 приховува документи, про що вона говорила свідку. На похорони до ОСОБА_4 не приїздив. Як ОСОБА_4 познайомилася із ОСОБА_3 невідомо. В процесі вже спільного проживання неодноразово жалілася, що ОСОБА_3 погрожує, принижує її. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_3 прожили менше 10 років разом. Чи була вагітна ОСОБА_4 від ОСОБА_3 свідко невідомо. ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, проте конфліктів у селі в нього ні з ким не було, боявся щоб не побили. Свідком нанесення ОСОБА_4 ОСОБА_3 побоїв та образ в її бік не була. Після того, як ОСОБА_4 розійшлася з ОСОБА_3 вона співмешкала деякий період часу з іншим чоловіком.

Вислухавши пояснення позивачів, їх представника, свідків, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку третьої особи, викладену у письмовій заяві, оцінивши надані стороною поивачів докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовна заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , про що свідчить повторне свідоцтво про смерть та актовий запис про смерть (а.с. 5, 61-62).

ОСОБА_4 з 03 грудня 1994 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб та записом акта про укладення шлюбу №7 (а.с. 9, 97).

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними сестрами померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження останніх (а.с. 8, 69-71, 93-94).

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіту не складала, а тому спадкування після її смерті повинно здійснюватись за законом, про що свідчать Інформаційні довідки (а.с. 74-75).

З метою прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 та оформлення свої спадкових прав ОСОБА_24 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Таїсії Миколаїни, у наслідок чого було заведено спадкову справу № 87/2020 (а.с. 66-95).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_4 за законом прийняв її чоловік ОСОБА_3 , який надав доказ родинних відносин із спадкодавцем і є спадкоємцем першої черги. ОСОБА_24 , ОСОБА_1 , як спадкоємцям другої черги відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що належало ОСОБА_4 , за відсутності правових підстав (а.с. 4).

Інші брити та сестри ОСОБА_4 від прийняття спадщини після її смерті відмовилися, про що надали відповідні заяви (а.с. 46-48).

За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За приписами ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У позовній заяві позивачі зазначили, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений відповідачем у справі без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, що свідчить про його фіктивність.

Проте, суд ставиться до такого твердження критично, оскільки як зазначила сама позивач ОСОБА_2 , про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 та її сестрою ОСОБА_4 вона дізналася у 1996 році, коли йшло розпаювання земель у колгоспі і ОСОБА_4 мали видати Сертифікат на право на земельну частку (пай), а оскільки остання не змінила паспорт у зв`язку з реєстрацією шлюбу, виникли перешкоди в отриманні сертифіката. Тоді ОСОБА_2 допомогала у підготовчці документів сестрі. Так і дізналася що ОСОБА_4 зареєструвала у 1994 році шлюб з ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 15 КпШС України, чинного на час реєстрації спірного шлюбу, для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розуміючи значення своїх дій і керуючи ними особисто, підписали заяву про державну реєстрацію шлюбу висловивши свою волю на укладення шлюб. Проте, на момент розгляду справи останні не збереглися, знищені у 1998 році відповідно до акту про вилучення для знищення документів, про що свідчить лист Зінківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану (а.с. 96).

З копії запису акта про укладення шлюбу № 7 від 03.12.1994 вбачається, що на момент укладення останнього між ОСОБА_3 , вік якого складав 25 років, та ОСОБА_4 , вік якої складав 18 років, сторони виявили спільну згоду та при свідках укладення шлюбу - ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , поставили про це підписи в документі.

Згідно зі ст. 45 КпШС України, шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених ст.ст. 15-17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.

Статтею 47 КпШС України встановлено, що позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред`явлений одним з подружжя, прокурором і особами, права яких порушені.

У судовому засіданні позивачі та їх представник стверджували, що реєстрацією шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_3 порушено їхнє право на отримання спадкового майна ОСОБА_4 (земельна ділянка (пай)). Рахують, що ОСОБА_3 не гідний бути спадкоємцем майна померлої ОСОБА_30 , оскільки на момент смерті і за 10 років до того з нею не проживав.

До показань представника позивача щодо неможливості розірвати шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_3 за відсутністю відомостей щодо його місця проживання та правовстановлюючого документа на шлюб, суд ставиться критично, так як у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що ОСОБА_3 співмешкав у цьому ж селі з іншою жінкою близько 10 років, а відсутність документа поновлюється шляхом отримання повторного свідоцтва про укладення шлюбу у Відділі державної реєстрації актів громадського стану.

Нормою ч. 1 ст. 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

За положеннями ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі №752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 41 СК України).

Статтею 42 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.

Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації (ст. 44 СК України). Недійсний шлюб (ст. 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України (ч. 1 ст. 45 СК України).

У випадку визнання недійсним шлюбу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідач втратить право на спадкування за законом після померлої дружини ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги, що дасть можливість успадкувати спадкове майно позивачам, як спадкоємцям другої черги. Таким чином, ОСОБА_24 та ОСОБА_1 має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана надати докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а допустимими є докази, отримані одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно довідки виданої виконавчим комітетом Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області № 261 від 03.08.2020згідно записів погосподарської книги № 5 за 1991-1995 рр, в господарстві особовий рахунок № НОМЕР_1 в с. Пишненки Зіньківського району Полтавської області з червеня 1993 року були зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В грудні 1994 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно записів погосподарської книги № 2 за 1996-2000 рр, особовий рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вибули 27 січня 1997 року у с. Малютинці Пирятинського району Полтавської області (а.с. 12).

Позивачами не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 укладено шлюб без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, а також те, яку мету переслідував відповідач ОСОБА_3 укладаючи шлюб з ОСОБА_4 .Про відсутність ознак фіктивності шлюбу ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 свідчить те, що до реєстрації шюбу подружжя мешкало разом три роки, після реєстрації шлюбу подружжя продовжило проживати разом, вело спільне господарство, а також тривалість їх сумісного проживання. Те, що у 2000 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинили мешкати разом, шлюбно-сімейні стосунки та ведення спільного господарства, проживання ОСОБА_4 понад 18 років однією сім`єю без шлюбу з іншим чоловіком (а.с. 13), не свідчить про те, що на момент укладення шлюбу з ОСОБА_4 у відповідача не було наміру створити сім`ю з ОСОБА_4 та набути прав та обов`язків подружжя.

Встановлені обставини у судовому засіданні спростовують доводи позивачів про використання реєстрації шлюбу з покійною ОСОБА_4 у корисних цілях.

Крім того, позивачами не доведено у судовому засіданні в чому порушено їхнє право у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

З огляду на викладне суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Зіньківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання шлюбу недійсним - відмовити.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.08.2021.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та мешканка с. Малютинці Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області, паспорт громадянина України № НОМЕР_3 виданий 23.03.2020, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована та мешканка с. Пишненки Зіньківського району Полтавської області, паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 01.08.2000, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_7 виданий 27.03.2020, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_8 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Зінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), адреса місця знаходження: вул. Воздвиженська, 64, м. Зіньків, Полтавської області, код ЄДРПОУ 22547911.

Суддя Ю.О. Ощинська