Рішення № 99136807, 20.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1608/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2021 року №Ф-125-17,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі ), у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-125-17 від 11 березня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 44 072,77 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу з ЄСВ (недоїмки) № Ф-125-17 від 11.03.2021 р. на суму 44 072,77 грн., містить заборгованість, яка обліковується станом на 18.02.2021 р. за двома кодами бюджетної класифікації, зокрема за кодом 71010000 недоїмка складає 5191,77 грн., за кодом 71040000 недоїмка складає 3300,00 грн., штраф - 6823,48 грн. та пеня - 28 757,52 грн. Проте, позивач вказує, що борг по коду 71010000 виник наприкінці 2013 року, а борг за кодом 71040000 виник станом на 16.09.2020 року, але контролюючий орган не направляв на адресу позивача вимог про сплату такого боргу з ЄСВ. Крім того, позивач вказує, що заборгованість за кодом 71040000 фактично виникла за період з 21.01.2015 року по 16.09.2020 року, що підтверджується рішенням № 0000/2142 від 18.11.2020 р., а тому вважає, що суми недоїмки, штрафів та пені, вказані у даному рішенні та оскаржуваній вимозі повинні були списатись у відповідності до п.9-15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за заявою від 28.12.2020 року, але відповідач їх умисно не відобразив в ІКП. Окремо позивач звертає увагу, що передумовою для формування вимоги про сплату боргу є акт документальної перевірки, якого позивач не отримував, а формування вимоги про сплату боргу без проведення перевірки є протиправним.

13.05.2021 року відповідачем надано до суду відзив на позов, яким цитуючи положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що внаслідок несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум з ЄСВ за період з 2015 року по 2020 рік Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-УІ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.11.2020 № 0000/2142 про нарахування штрафу у розмірі 6 823,48 грн. та пені у розмірі 28 757,52 грн., яке було отримано позивачем згідно поштового повідомлення про вручення - 04.12.2020 та не оскаржувалось. Окрім штрафної санкції та пені на загальну суму 35 581 грн. згідно вказаного рішення від 18.11.2020 № 0000/2142, до складу оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) увійшли сума недоїмки за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 в розмірі 5 191,77 грн., та сума недоїмки за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 в розмірі 3 300 гривень, що відповідає даним інтегрованих карток станом на 28.02.2021 р. Крім того, відповідач вказує, що згідно з нормами п. 9-15 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 08.07.2010 року №2464 "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції Закону №1072-ІХ), що набрав чинності 04.12.2020, на підставі заяви ОСОБА_1 від 28.12.2020 р. про списання несплаченої суми недоїмки з єдиного внеску станом на 01.12.2020 року та враховуючи, що станом на 19.10.2020 в інтегрованій картці платника рахувалась недоїмка в сумі 1 103,53 грн. контролюючим органом було списано недоїмку в сумі 1 103,53 грн., що підтверджується інтегрованою карткою за 25.02.2021 р. Посилаючись на постанову Верховного Суду в постанові від 14.03.2019 року в справі №826/12543/17 відповідач зазначає, що незначне порушення строку надіслання вимоги по суті не впливає на правильність формування вимоги, не спростовує наявності у позивача недоїмки з єдиного внеску та не нівелює обов`язку його сплати як такого. З огляду на зазначене та у зв`язку із наявністю несплаченого позивачем боргу з єдиного соціального внеску, відповідач вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ є правомірною, а позов таким що не підлягає задоволенню.

21.02.2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачем не заперечується факт списання недоїмки за період з 01.01.2017 року до 01.12.2020 року, але він протиправно не списав штрафні санкції та пеню, нараховані до 28.12.2020 року. Натомість ці суми відповідач відобразив вже після списання недоїмки - 18.02.2021 року. Позивач звертає увагу, що рішення про нарахування штрафних санкцій а пені №0000/2142 від 18.11.2020 року він отримав 04.12.2020 року, а тому після 10 днів з моменту отримання цього рішення суми штрафних санкцій та пені повинні були відобразитись в ІКП та на момент проведення списання 28.12.2020 року вони повинні були списатись відповідачем.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 19.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року замінено відповідача - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ( відокремлений підрозділ ДПС України) ( 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495).

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 з 01.04.1999 зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( а.с. 10).

Згідно відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 16.12.2020р. внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава: власне рішення. ( а.с. 10).

14.02.2007 року позивач взятий на облік як платник ЄСВ № 21/02-4690 в ГУ ДПС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі (Бериславська ДПІ, Бериславський район).

18.11.2020 ГУ ДПС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі прийнято рішення № 0000/2142 від 18.11.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 6823,48 грн. за період з 21.01.2015 по 16.09.2020 та нараховано пеню в сумі 28 757,52 грн. ( а.с. 19, 72), та отримано позивачем 04.12.2020 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення ( а.с. 74).

28.12.2020 року позивачем подано до ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі заяву, в якій керуючись змінами, внесеними Законом від 04 грудня 2020 року №1072 до пункту 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" просив списати йому несплачені станом на 1 грудня 2020 року суми недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Повідомлено, що за вказаний період ним не отримано дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та відповідно до вимог ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", за період з 1 січня 2017 року подано звітність з ЄСВ за відповідні періоди 2017-2020 років. ( а.с. 21).

Згідно відомостей з Інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 "Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність" в обліковому запису за 25.02.2021 р. містить посилання на рішення про списання заборгованості з ЄСВ № 240/21-22-13-03-09 від 25.02.2021 р. з відміткою про списання боргу за звітом по ЄСВ минулих років ( закон № 2464 п. 9-15) на суму 1103,53 грн. ( а.с. 71).

11.03.2021 Головним управлінням у Херсонській області, АРК та м. Севастополі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-125-17 від 11.03.2021 року, в якій зазначено, що станом на 28.02.2021 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 44 072,77 грн., у т.ч.

- за технологічним кодом 71010000 всього 5 191,77 грн., у т.ч. сума недоїмки 5 191,77 грн.

- за технологічним кодом 71040000 всього 38 881,00 грн. у т.ч. сума недоїмки 3 300,00 грн., штрафні санкції - 6 823,48 грн., пеня - 28757,52 грн. ( а.с. 11).

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (надалі - ПК України), який передбачає, зокрема,

- органи контролю, серед іншого, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. ( пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 ПК України);

- контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи. ( пункт 41.1 ст. 41 цього Кодексу).

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464-VI), в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, зокрема,

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. ( пункт 2 частини першої статті 1 Закону);

- мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. (пункт 5 частини першої статті 1 Закону);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом ( пункт 6 частини першої статті 1 Закону);

- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок ( пункт 10 частини першої статті 1 Закону);

- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.( абзац 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону);

- платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування ( пункт 4 частини першої статті 4 Закону);

- у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. ( частина 4 статті 6 Закону);

- особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. ( частина 6 статі 4 цього Закону);

- платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок. ( пункт 1 частини другої статті 6 Закону);

- єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами ( абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону);

- єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ( пункт 2 частини першої статті 7 Закону)

- єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. ( частина 5 статті 8 Закону)

- обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок ( частина 3 ст. 9 Закону);

- платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. ( абзац 3 частини 8 статті 9 Закону)

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. ( частина 12 статті 9 Закону)

- податкові органи зобов`язані, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону ( пункт 3 частини першої ст. 14 Закону);

- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів ( частина 3 статті 25 Закону);

- податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі. Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику. ( частина 4 статті 25 Закону).

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування /в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20 квітня 2015 року (далі - Інструкція № 449 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, зокрема,

- органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми. ( абз. 3 п. 3 розділу VI " Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції № 449

- вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога). В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. ( пункт 4 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції);

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства ( п. 5 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції № 449).

- якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки) ( пункт 7 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції).

VI. Оцінка суду

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які відповідно до Закону № 2464-VI є платниками єдиного внеску, зобов`язані самостійно нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі невиконання фізичною особою - підприємцем - платником єдиного внеску обов`язку щодо своєчасності сплати єдиного внеску контролюючим органом до таких платників застосовуються заходи впливу та стягнення. Зокрема, орган доходів із зборів наділений повноваженнями у відношенні такого платника сформувати та надіслати (вручити) вимогу про сплату боргу з моменту виникнення, зростання або частково зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), яка є обов`язковою до виконання. При цьому, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, згідно із чим облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Як встановлено судом, предметом оскарження у даній справі є вимога про сплату боргу ( недоїмки) № Ф-125-17 від 11 березня 2021 року, якою повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 28 лютого 2021 року за даними інформаційної системи податкових органів заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску становить 44 072, 77 грн.

При цьому, з наявних у справі витягів з Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКП) ОСОБА_1 вбачається, зокрема,

- за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 " Єдин. внес., нарах. робот. на суми: зароб. плати, винаг. за догов. ЦПХ, доп. по тимчас. непр." станом на 31.12.2020 року обліковується сума недоїмки у розмірі 5 191,77 грн. ( а.с. 48)

- за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 "Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність" станом на 25.02.2021 року обліковується сума заборгованість у розмірі 38 881,00 грн., яка включає в собі недоїмку в сумі 10 123,48 грн., пеню в сумі 28 757,52 грн. ( а.с. 71)

Відтак, станом на дату формування спірної вимоги за даними вказаних витягів з ІКП заборгованість позивача по сплаті ЄСВ складала 44 072, 77 грн.

Проте, одним із спірних питань у даній справі є правомірність включення відповідачем до складу заборгованості зі сплати єдиного внеску за оскаржуваною вимогою штраф в розмірі 6 823,48 грн. та пеню в сумі 28 757,52 грн., нараховані за період з 21.01.2015 року по 16.09.2020 року згідно рішення № 0000/2142 від 18.11.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивач стверджує, що відповідач всупереч п.9-15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та заяви позивача від 28.12.2020 р. про списання несплачених станом на період з 01.01.2017 року по 01.12.2020 року недоїмки, пені та штрафів протиправно не списав вказані суми штрафу та пені на загальну суму 35 581,00 грн., як такі що виникли у період з 21.01.2015 р. по 16.09.2020 р.

Відповідач вказує, що за вказаною заявою позивача контролюючим органом списано недоїмку в сумі 1 103,53 грн., яка обліковувалась за даними інтегрованої картки станом на 01.12.2020 р., а тому діяв відповідно до норм вказаного Закону.

Вирішуючи спірність вказаного питання з урахуванням вказаних доводів сторін, суд вказує про таке.

Як вже зазначалось судом, згідно ч. 4 ст. 8 Закону 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, а адміністрування - Податковим кодексом України (далі - ПК України), та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

13.05.2020 Верховною радою України прийнято Закон України № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ).

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Днем опублікування Закону №592-ІХ є 02.06.2020, а тому з 03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу І Закону №592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-15.

Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ (в редакції, чинній на дату звернення позивача із заявою про списання) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Разом з тим, Законом України від 04 грудня 2020 року № 1072-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Закон № 1072-IX), який набрав чинності 10 грудня 2020 року, внесено зміни до пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464. Цими змінами фактично продовжуються процедури, передбачені при списанні сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів і пені на виконання вимог Закону №592, внесеними Законом №786.

Так, відповідно до пункту 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 1072-IX) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року, зокрема, особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Отже, Законом № 1072-IX продовжено процедуру списання, несплачених станом на 01 грудня 2020 року сум недоїмки, нарахованих, в тому числі і особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску.

Дослідивши витяг ІКП ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 "Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність" судом встановлено, зокрема,

- станом на 31.08.2020 р. обліковувалась заборгованість у сумі 39 426, грн., у т.ч. пеня в сумі 1748,71 грн., недоїмка 37677,99 грн.

- 16.09.2020 р. зараховано суму стягнення в межах виконавчого провадження в розмірі 41 501,29 грн. згідно платіжного доручення №3772 від 15.09.2020 р.

- станом на 30.09.2020 обліковувалась переплата - 2 074,59 грн. ( 41 501,29 грн. - 37 677,99 грн.)

- 19.10.2020 р. нараховано ЄСВ за документом № 5569924/ev від 19.10.2020 з терміном сплати 19.10.2020 р. в сумі 3178,12 грн. ( щоквартальний платіж ЄСВ за липень -вересень 2020 р.)

- станом на 31.10.2020 р. обліковувалась недоїмка в сумі 1103,53 ( 3178,12 грн. - (- 2 074,59 грн.)

- у період з 31.10.2020 по 31.12.2020 р. - обліковувалась недоїмка в сумі 1103,53 грн.

Отже, на момент подання позивачем заяви від 28.12.2020 р. про списання несплачених станом на період з 01.01.2017 року по 01.12.2020 року недоїмки, пені та штрафів за даними ІКП обліковувалась недоїмка в сумі 1 103,53 грн., яка виникла 19.10.2020 р.

Щодо доводів позивача стосовно протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не відображенні в ІКП сум штрафних санкцій в розмірі 6823,48 грн. та пені в розмірі 28 757,52 грн., нарахованих за період з 21.01.2015 року по 16.09.2020 року згідно рішення №0000/2142 від 18.11.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску і як наслідок їх не списання за вказаною заявою позивача, то суд враховує наступне.

Як вбачається із вищеописаних норм п.9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за заявою позивача підлягали списанню несплачені станом на 1 грудня 2020 року суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки.

Отже, об`єктом списання є також штрафи та пеня, нарахуванні на суму недоїмки, яка виникла за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року та є несплаченою станом на 01.12.2020 р.

Натомість, дані розрахунку штрафної санкції до рішення №0000/2142 від 18.11.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску свідчать про нарахування сум штрафних санкцій в розмірі 6 823,48 грн. та пені в розмірі 28757,52 грн. внаслідок сплати позивачем боргу з ЄСВ в межах виконавчого провадження за платіжним дорученням № 3772 від 15.09.2020 року в розмірі 41 501,29 грн., що підтверджується період їх нарахування з 21.01.2015 року по 16.09.2020 року.

Враховуючи, вказані суми штрафу та пені, нараховані на суму сплаченої недоїмки, що виключає її статус несплаченої станом на 01.12.2020 р., тому вказані приписи п.9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не підлягають застосуванню до вказаних сум штрафу та пені.

Таким чином суд вважає помилковою позицію позивача щодо не списання відповідачем сум штрафу та пені на загальну суму 35 581,00 грн., нараховані рішенням №0000/2142 від 18.11.2020 р., чим спростовується протиправність внесення відповідачем вказаної суми до оскаржуваної вимоги про плату боргу ( недоїмки) з ЄСВ станом на 28.02.2021 р.

При цьому, позивачем не надано суду доказів оскарження рішенням №0000/2142 від 18.11.2020 р., а тому правомірність нарахування штрафу та пені не є спірним.

Крім того, суд не вбачає підстав для визнання протиправним включення відповідачем за оскаржуваною вимогою до складу заборгованості зі сплати єдиного внеску інших сум недоїмки в розмірі 3 330,00 грн., яка за даними ІКП нарахована 26.01.2021 року, на підставі звітності позивача з ЄСВ за 2020 рік № 50639714 від 17.12.2020 року, терміном сплати 26.01.2021 року з огляду на таке.

Аналіз приписів Інструкції № 449 свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень та надсилається платникам, зокрема, фізичним особам - підприємцям, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Як вбачається з витягу з Інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 "Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність" 26.01.2021 р. платникои самостійно нараховано по звіту ЄСВ № 50639714 від 17.12.2020 суму ЄСВ 3 300,00 грн. з терміном сплати 26.01.2021 р.

Враховуючи, що у січні 2021 року у позивача зросла сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, тому дії відповідача щодо формування 11.03.2021 р. вимоги про сплату боргу (недоїмки) є правомірними.

Стосовно твердження позивача про необізнаність щодо недоїмки за технологічним кодом 71010000 в розмірі 5191,77 грн., оскільки борг за 2013 рік навмисно відображено відповідачем в ІКП лише в 2021 році, то суд зазначає наступне.

З ІКП позивача з ЄСВ за платежем 71010000 "єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності" за 2013 рік встановлено, що на 31.12.2012 року у позивача обліковувалась недоїмка 3662,03 грн.; 21.10.2013 року, на підставі звітності позивача з єдиного внеску за 2013 рік №1300748594 від 14.10.2013 року, терміном сплати 21.10.2013 року нараховано 469,11 грн.; 20.11.2013 року, на підставі звітності позивача з єдиного внеску за 2013 рік №1301819910 від 11.11.2013 року, терміном сплати 20.11.2013 року нараховано 1060,63 грн.

Всього станом на 30.11.2013 року у позивача обліковувалась заборгованість в розмірі 5191,77 грн. Заборгованість обліковується за період з 2013-2021 рік без змін, а тому суд не погоджується з позицією позивача про необізнаність про цю заборгованість.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску не застосовуються.

При цьому суд зазначає, що невиконання відповідачем обов`язку щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) протягом попередніх років не звільняє платника податків від обов`язку нараховувати та сплачувати ЄСВ (крім випадків, якщо ФОП не є найманим працівником).

Крім того суд враховує, що бездіяльність податкового органу щодо формування вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ за попередні роки не є предметом оскарження у даній справі.

Щодо твердження позивача про відсутність у нього підстав для сплати боргу з ЄСВ за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-125-17 від 11.03.2021 року як ФОП, оскільки припинив свою підприємницьку діяльність 16.12.2020 року, то суд вважає його необґрунтованим, оскільки ч.4 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Щодо аргументів позивача про донарахування сум єдиного внеску без проведення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалось вище, за приписами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що підставою її прийняття є дані інформаційної системи податкових органів, чим спростовується довід позивача щодо відсутності акту перевірки.

Отже, у даному випадку оскаржувана вимога була сформована та надіслана позивачу на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

VІІ. Висновок суду

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі №802/2236/17-а.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення. Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат

Згідно з вимогами ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ( місце знаходження: 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2021 року №Ф-125-17 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 111060000