Рішення № 99136806, 20.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1533/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ( відокремлений підрозділ ДПС України) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), від імені якого діє адвокат Доценко Кирило Сергійович (далі - представник позивача), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.08.2019 року № Ф-5193-17"У" в сумі 20 006,6 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.02.2020 року № Ф-5193-17"У" в сумі 2 754,18 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та М. Севастополі (73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення суми нарахованого єдиного соціального внеску на суму 20 006,60 грн. відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 серпня 2019 року за № Ф-5193-17 "У", а також суми нарахованого єдиного соціального внеску на суму 2754,18 грн. відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2020 року за № Ф-5193-17 "У".

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги представник позивача обґрунтовує обставинами, викладеними у змісті позову, які полягають у тому, що Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та набутті статусу підприємця. Так, представник позивача вказує, що перебуваючи у період з 2002 року по 2021 року у статусі фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 був працевлаштований за основним місцем роботи в ТОВ "Херсонінжавтосервіс" (код ЄДРПОУ 14135838), що підтверджується записами в його трудовій книжці, в якому отримував заробітну плату. Саме вказане підприємство здійснювало сплату єдиного соціального внеску за позивача за ставками, передбаченими чинним законодавством в розмірі, що не менше мінімального, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-5. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19 сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску, у зв`язку із чим у податкового органу відсутні підстави для надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від ЗО серпня 2019 року №Ф-5193-17 "У" та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2020 року № Ф-5193-17 "У". При цьому позивач вважає, що у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 р. у справі № 825/999/17, від 26.02.2019 р. у справі № 805/4374/15-а, від 25.03.2020 р. у справі № 826/9288/18.

03.06.2021 року відповідачем надано до суду відзив на позов, яким цитуючи положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що оскаржувані вимоги сформовані на підставі даних інформаційної системи податкового органу. При цьому, вказує, що відповідно до Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" роботодавці та фізичні особи-підприємці розглядаються як окремі платники ЄСВ. Отже, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 16.04.2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, згідно якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 20.08.2021 року замінено відповідача - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) його правонаступником відокремленим підрозділом Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495).

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Херсонська ДПІ (Херсонський район) з 30.04.2002 року, як платник єдиного соціального внеску, номер взяття на облік 21/14-0011294.

12.03.2021 припинена державна реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням, про що в ЄДР зроблено запис № 2004990060003037436 та підтверджується витягом з ЄДР (а.с. 45).

Згідно витягу з Інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 "Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність"

- станом на 30.06.2019 року обліковувалась заборгованість в загальній сумі 20 006,6 грн.;

- 20.01.2020 р нараховано ЄСВ за документом № 1088340/ev від 20.01.2020 з терміном сплати 20.01.2020 р. в сумі 2754,18 грн. ( а.с. 91-92)

30.08.2019 року ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі сформовано вимогу № Ф-5193-17"У" про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31 грудня 2020 року в розмірі 20006,60 грн. ( а.с. 41)

30.02.2020 року ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі сформовано вимогу № Ф-5193-17"У" про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31 грудня 2020 року в сумі 2 754,18 грн. ( а.с. 41)

Вважаючи дані вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (надалі - ПК України), який передбачає, зокрема,

- працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. ( пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу);

- самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб; (п. 14.1.226 ст. 14 цього Кодексу);

- органи контролю, серед іншого, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. ( пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 ПК України);

- контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи. ( пункт 41.1 ст. 41 цього Кодексу).

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464-VI), в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, зокрема,

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.( пункт 2 частини першої статті 1 Закону);

- мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. (пункт 5 частини першої статті 1 Закону);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом ( пункт 6 частини першої статті 1 Закону);

- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок ( пункт 10 частини першої статті 1 Закону);

- платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.( абзац 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону);

- до платників єдиного внеску віднесено фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування ( пункт 4 частини першої статті 4 Закону);

- особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. ( частина 6 статі 4 цього Закону);

- платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок. ( пункт 1 частини другої статті 6 Закону);

- єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами ( абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону);

- єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ( пункт 2 частини першої статті 7 Закону)

- єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. ( частина 5 статті 8 Закону)

- обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок ( частина 3 ст. 9 Закону);

- платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. ( абзац 3 частини 8 статті 9 Закону)

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. ( частина 12 статті 9 Закону)

- податкові органи зобов`язані, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону ( пункт 3 частини першої ст. 14 Закону);

- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів ( частина 3 статті 25 Закону);

- податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі. Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику. ( частина 4 статті 25 Закону);

- вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. ( частина п`ята статі 25 Закону)

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування /в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20 квітня 2015 року (далі - Інструкція № 449 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, зокрема,

- органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми. ( абз. 3 п. 3 розділу VI " Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції № 449

- вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

- вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. ( пункт 4 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції);

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства ( п. 5 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції № 449).

- якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки) ( пункт 7 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції).

VI. Оцінка суду

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які відповідно до Закону № 2464-VI є платниками єдиного внеску, зобов`язані самостійно нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі невиконання фізичною особою - підприємцем - платником єдиного внеску обов`язку щодо своєчасності сплати єдиного внеску контролюючим органом до таких платників застосовуються заходи впливу та стягнення. Зокрема, орган доходів із зборів наділений повноваженнями у відношенні такого платника сформувати та надіслати (вручити) вимогу про сплату боргу з моменту виникнення, зростання або частково зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), яка є обов`язковою до виконання. При цьому, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, згідно із чим облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Як встановлено судом спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття контролюючим органом вимог про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, за умови, що позивач був найманий працівник та за нього такий внесок сплачував роботодавець.

Верховним Судом неодноразово розглядалися спори про обов`язок фізичної особи - підприємця, яка є одночасно найманим працівником, сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 01 вересня 2020 року (справа № 380/2239/20) суд касаційної інстанції висловив правову позицію про відсутність такого обов`язку, оскільки це спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого внеску.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 вказав, що положеннями Закону України № 2464-VI не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції у згаданій постанові сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, як підкреслив Верховний Суд, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, позивач в період з 26.04.2002 року по 12.03.2021 року перебував у статусі фізичної особи-підприємця, що не заперечується сторонами.

Відтак, у вказаний період на позивача був покладено обов`язок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за умови, що така особа не є найманим працівником.

Як вбачається з даних витягу з Інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 "Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність" станом на 30.06.2019 року обліковувалась заборгованість в загальній сумі 20 006,6 грн., у т.ч.

- станом на 31.12.2017 р. обліковувалась переплата 1 024,30 грн.

- сальдо на 31.12.2018 року складала сума недоїмки - 14 795,24 грн.

- сальдо на 30.06.2019 року. складала суму недоїмки - 20 006,6 грн.

За позицією відповідача вказана сума недоїмки 20 006,6 грн. включає в собі звітні періоди 2017 - червень 2019 та складається із розрахунку

- сума недоїмки за 2017 рік складає 8448 грн. ( 3200,00 грн. х 12 міс. х 22 % ). При цьому, 3 200,00 грн. це щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року згідно Закону України від 21 грудня 2016 р. №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

- сума недоїмки за 2018 рік складає 9 828,72 грн. (2 457,18 грн. х 4 кв.). При цьому, щоквартальний платіж 2 457,18 грн. розраховується виходячи із щомісячного розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-УІІІ в сумі 3 723 грн. 00 коп. помноженої на 3 місяці та на 22 %.

- сума недоїмки за 2019 рік складає 2754,18 грн. ( щоквартальний платіж 2 754,18 грн. розраховується виходячи із щомісячного розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-УІІІ в сумі 4 173,00 грн. помноженої на 3 місяці та на 22 %.

Таким чином, судом встановлено, що сума недоїмки за оскаржуваною вимогою від 30.08.2019 року № Ф-5193-17"У" в сумі 20 006,6 грн. складає платежі зі сплати ЄСВ за 2017 р., 2018 р., І квартал 2019 року.

За даними ІКП ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 "Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність" станом на 31.03.2020 р. обліковувалась заборгованість в загальній в сумі 2754,18 грн, яка нарахована ЄСВ 20.01.2020 з терміном сплати 20.01.2020 р.

За позицією відповідача вказана сума недоїмки 2754,18 грн. включає в собі звітний період ІІ квартал 2019 р.

Таким чином, судом встановлено, що сума недоїмки за оскаржуваною вимогою від 30.02.2020 року № Ф-5193-17"У" в сумі 2 754,18 грн. складає платіж зі сплати ЄСВ за 2 квартал 2019 року.

Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період підприємницької діяльності в період з 26.04.2002 року по 12.03.2021 р. був найманим працівником в Державному підприємстві "Херсонінжавтосервіс" та в ТзОВ "Херсонінжавтосервіс" (записи №№10-12) і відповідно у цей період роботодавець сплачував за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5). ( а.с. 47-51).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Відповідач у відзиві на позовну заяву про наявність таких доходів не зазначає, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2017-2019 року доходу від підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від вищевказаних роботодавців, не підлягають доказуванню.

З огляду на вказане та враховуючи, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в частині періоду, який охоплюється оскаржуваною вимогою ( 2017 - червень 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Враховуючи, щодо нараховані контролюючим органом спірні суми недоїмки зі сплати ЄСВ призводять до подвійного оподаткування, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого внеску, тому суд вважає, що відповідачем протиправно сформовано оскаржувані вимоги ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 30 серпня 2019 року №Ф-5193-17 У на суму 20006,60 грн. та від 20 лютого 2020 року №Ф-5193-17 У на суму 2754,18 грн.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми нарахованого єдиного соціального внеску на суму 20 006,60 грн. відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 серпня 2019 року за № Ф-5193-17 "У", а також суми нарахованого єдиного соціального внеску на суму 2754,18 грн. відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2020 року за № Ф-5193-17 "У", суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини 1 статті 14, частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ органи доходів і зборів зобов`язані, зокрема: здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру страхувальників Державного реєстру.

Згідно пункту 61.1 статті 61, підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року N 422, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за N 751/28881 (чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №422), згідно пункту 1 якого цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

За приписами пункту 2 розділу І, підпункту 1, 2 підрозділу 4 розділу V Порядку № 422, ІКП - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами, зокрема, інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/ "Вручено, судовий розгляд"/ "Анульовано").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд"/ "Анульовано" при частковому скасуванні.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Відповідальні працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем органів ДФС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Аналогічні норми щодо відображення результатів судового оскарження, зокрема вимог, закріплені також в розділі 6 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за № 321/35943 (чинний на час розгляду справи).

Тобто, за приписами наведеної норми відображенню в інформаційній системі підлягають результати судового оскарження рішень щодо єдиного внеску.

Проте, суд вважає, що задоволення позовних вимог у цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам

Відтак, вимоги позивача про зобов`язання здійснити коригування в інтегрованій картці є передчасними, оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку відповідача після набрання законної сили судовим рішенням про скасування вимог ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 30 серпня 2019 року №Ф-5193-17 У на суму 20006,60 грн. та від 20 лютого 2020 року №Ф-5193-17 У на суму 2 754,18 грн.

VІІ. Висновок суду

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі №802/2236/17-а.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятих рішень.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані доводами відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2724,00 грн., що підтверджується платіжним документом від 06.04.2021 № 15.

Оскільки судом було задоволено вимоги майнового характеру, то судовий збір, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 1 816,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 161- 163, 167 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження: 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату богу (недоїмки) від 30.08.2019 року № Ф-5193-17 "У", винесену Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, на суму 20006,60 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату богу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-5193-17 "У", винесену Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, на суму 2 754,18 грн.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1 816 грн. (одну тисячу вісімсот шістнадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження: 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 1110600000