Рішення № 99133696, 13.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 640/10213/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Україна» доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

08.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Україна» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0399060409 від 12.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних відповідачем був складений Акт № 7569/26-15-04-09-20/40909120 від 13.11.2019, в якому зазначено про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних; на підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0399060409 від 12.12.2019 про накладення на позивача штрафу в розмірі 3 478,01 грн.; податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства; податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних № 8 від 31.12.2017, № 6 від 31.12.2017, № 8 від 28.02.2018, № 7 від 31.01.2018 складені позивачем у відповідності до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України та не підлягають наданню отримувачу (покупцю), оскільки складені на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ, а отримувачем податкової накладної є сам позивач, про що вказано у спірних податкових накладних; за приписами п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України штрафи за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування не застосовуються до накладних / розрахунків коригування, які не надаються отримувачу (покупцю), складених на постачання товарів/послуг для операцій, звільнених від оподаткування або таких, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Стосовно податкової накладної № 10 від 31.12.2017 позивач в позовній заяві зазначає, що 15.01.2018 о 19:05 вказана накладна була відправлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних за допомогою програмного забезпечення M.e.Doc; квитанцію про прийняття / неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної позивачем протягом операційного дня отримано не було, а отже за приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна № 10 від 31.12.2017 вважається зареєстрованою 15.01.2018; проте оскільки вказана податкова накладна не відображалася в Єдиному реєстрі податкових накладних ані 15.01.2018, ані 16.01.2018, позивачем той самий файл цієї податкової накладної в форматі XML був направлений вдруге 16.01.2018 о 17:23 та 17.01.2018 о 09:48 втретє; лише 17.01.2018 о 16:24 позивачем отримано квитанцію № 1 про прийняття податкової накладної 17.01.2018; втім позивач не порушував строки реєстрації вказаної податкової накладної, оскільки вона направлялася для реєстрації 15.01.2018, тобто в межах граничних строків, встановлених ПК України.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

14.05.2020 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/10213/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

12.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за приписами п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України для звільнення від відповідальності за не реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування необхідна наявність одночасно двох складових: податкові накладні / розрахунки коригування, що не надаються отримувачу (покупцю), складені з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), складені з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою; наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 затверджений Порядок заповнення податкової накладної, відповідно до п. 17 якого у податковій накладній, складеній на операції з постачання товарів / послуг, які звільняються від оподаткування ПДВ, у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини робиться помітка «Без ПДВ»; втім спірні податкові накладні позивача містять код ставки ПДВ « 20», що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів / послуг для операцій, що оподатковуються ПДВ; відповідно до п. 11 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом № 557 від 06.06.2017, перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня; не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанція, якщо інше не встановлено законодавством, формується друга квитанція; друга квитанція засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації електронного документа; таким чином саме в момент отримання квитанції про реєстрацію електронного документа податкова накладна може вважатись зареєстрованою; відповідно до квитанції спірна податкова накладна доставлена до центрального рівня ДПС саме 17.01.2018.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС України в м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ІТМ-Україна», за результатами якої складено Акт № 7569/26-15-04-09-20/40909120 від 13.11.2019. В Акті зазначено про порушення ТОВ «ІТМ-Україна» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- № 8 від 31.12.2017 - на 1 день (дата реєстрації 16.01.2018);

- № 10 від 31.12.2017 - на 2 дні (дата реєстрації 17.01.2018);

- № 6 від 31.12.2017 - на 1 день (дата реєстрації 16.01.2018);

- № 8 від 28.02.2018 - на 1 день (дата реєстрації 16.03.2018);

- № 7 від 31.01.2018 - на 4 дні (дата реєстрації 19.02.2018).

Позивач звернувся до контролюючого органу із запереченнями на вказаний акт (вих. № 58/0/7-19 від 02.12.2019), в яких просив встановити відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України за порушення строків реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування № 8 від 31.12.2017, № 10 від 31.12.2017, № 6 від 31.12.2017, № 8 від 28.02.2018, № 7 від 31.01.2018.

За результатами розгляду заперечень позивача, Головним управлінням ДПС України в м. Києві висновки Акту перевірки № 7569/26-15-04-09-20/40909120 від 13.11.2019 було залишено без змін (лист Головного управління ДПС України в м. Києві №62739/26/15-04-09-18 від 11.12.2019).

На підставі Акту № 7569/26-15-04-09-20/40909120 від 13.11.2019 Головним управлінням ДПС України в м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0399060409 від 12.12.2019, згідно із яким до позивача на підставі п. 120-1 ст. 120 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 3 478,01 грн.

27.01.2020 позивач звернувся до відповідача із скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги відповідачем було прийнято рішення (вих. № 10116/6/99/00-08-05-05-06 від 19.03.2020), яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Види перевірок контролюючого органу передбачені законодавцем в ст. 75 ПК України. Так, відповідно до п. 75.1 вказаної статті контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням ДПС України в м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ІТМ-Україна», за результатами якої складено Акт № 7569/26-15-04-09-20/40909120 від 13.11.2019. В Акті зазначено про порушення ТОВ «ІТМ-Україна» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- податкової накладної / розрахунку коригування № 8 від 31.12.2017 - на 1 день (дата реєстрації 16.01.2018);

- податкової накладної / розрахунку коригування № 10 від 31.12.2017 - на 2 дні (дата реєстрації 17.01.2018);

- податкової накладної / розрахунку коригування № 6 від 31.12.2017 - на 1 день (дата реєстрації 16.01.2018);

- податкової накладної / розрахунку коригування № 8 від 28.02.2018 - на 1 день (дата реєстрації 16.03.2018);

- податкової накладної / розрахунку коригування № 7 від 31.01.2018 - на 4 дні (дата реєстрації 19.02.2018).

На підставі Акту № 7569/26-15-04-09-20/40909120 від 13.11.2019 Головним управлінням ДПС України в м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0399060409 від 12.12.2019, згідно із яким до позивача на підставі п. 120-1 ст. 120 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 3 478,01 грн.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.10 ст. 210 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (п. 15 Порядку № 1246).

При цьому, за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної законодавцем передбачені штрафні санкції. Так, відповідно до п. 120-1.1 ст. 120 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході господарської діяльності було складено податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних № 8 від 31.12.2017, № 10 від 31.12.2017, № 6 від 31.12.2017, № 8 від 28.02.2018, № 7 від 31.01.2018.

При цьому, податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних № 8 від 31.12.2017, № 6 від 31.12.2017, № 8 від 28.02.2018, № 7 від 31.01.2018 були зареєстровані позивачем з порушенням встановлених законодавством граничних термінів реєстрації, а саме:

- розрахунок коригування до податкової накладної № 8 від 31.12.2017 був зареєстрований 16.01.2018 (тобто порушення граничного терміну реєстрації становить 1 день);

- розрахунок коригування до податкової накладної № 6 від 31.12.2017 був зареєстрований 16.01.2018 (тобто порушення граничного терміну реєстрації становить 1 день);

- податкова накладна № 8 від 28.02.2018 була зареєстрована 16.03.2018 (тобто порушення граничного терміну реєстрації становить 1 день);

- розрахунок коригування до податкової накладної № 7 від 31.01.2018 був зареєстрований 19.02.2018 (тобто порушення граничного терміну реєстрації становить 4 дні).

12.12.2019 Головним управлінням ДПС України в м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0399060409, згідно із яким до позивача на підставі п. 120-1 ст. 120 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 3 478,01 грн., а саме:

- за порушення строків реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної № 8 від 31.12.2017 - 10% від суми, тобто 526,79 грн.;

- за порушення строків реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної № 6 від 31.12.2017 - 10% від суми, тобто 716,82 грн.;

- за порушення строків реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної № 8 від 28.02.2018 - 10% від суми, тобто 36,68 грн.;

- за порушення строків реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної № 7 від 31.01.2018 - 10% від суми, тобто 433,52 грн.

При цьому, звертаючись із позовом до суду позивач стверджує, що положення п. 120-1.1 ст. 120 ПК України щодо штрафів за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних не повинні застосовуватись контролюючим органом до податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних № 8 від 31.12.2017, № 6 від 31.12.2017, № 8 від 28.02.2018, № 7 від 31.01.2018, оскільки такі розрахунки не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд виходить із такого.

Системний аналіз ст. 201, п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна /розрахунок коригування до податкової накладної не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (п. 199.1 ст. 199 ПК України).

Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 (надалі - Порядок № 1307).

Згідно із п. 11 Порядку № 1307 у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі «Зведена податкова накладна» робиться помітка «X».

У таких зведених податкових накладних у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 600000000000», а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

У такому самому порядку складається податкова накладна у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України (для товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України (для товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України (для виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), не в господарській діяльності; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Пунктом 8 Порядку № 1307 встановлено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

Як вбачається із матеріалів справи, в розрахунках коригування кількісних і вартісних показників № 6 від 31.12.2017, № 7 від 31.01.2018, № 8 від 31.12.2017 та в податковій накладній № 8 від 28.02.2018 у графі «отримувач» вказано: «ТОВ «ІТМ-Україна». У рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» вказаних розрахунків коригування та податкової накладної проставлений умовний ІПН « 600000000000». До того ж, вони не підлягають наданню отримувачу (покупцю) з причин складання на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, про що є відмітка у верхньому лівому куті.

Так, відповідно до п. 16 Порядку № 1307 до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг.

У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України.

До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме: у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість; у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI; у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.

У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані в Акті перевірки податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних № 6 від 31.12.2017, № 7 від 31.01.2018, № 8 від 31.12.2017, № 8 від 28.02.2018 не надані покупцю з причин складення на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Усі зведені податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних містять у верхній лівій частині відмітку у графах «Зведена податкова накладна», «До зведеної податкової накладної», а також у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю)» з причини 09 - «Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість».

Крім того, у податкових накладених / розрахунках коригування до податкових накладних зазначено: постачальник (продавець) - ТОВ «ІТМ-Україна», отримувач (покупець) - ТОВ «ІТМ-Україна» та умовний ІПН « 600000000000»; рядки І-VI з урахуванням ставки ПДВ (20 % (ряд. III, V); рядки IV, VI (7 %), VI-IX не заповнено.

Тобто вказані податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних не надаються покупцю та складанні на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що спірні податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних № 6 від 31.12.2017, № 7 від 31.01.2018, № 8 від 31.12.2017, № 8 від 28.02.2018 відповідають критеріям звільнення від відповідальності, передбаченим п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, а саме: вони не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.

Тож застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних є необґрунтованим.

При цьому, суд критично ставиться до посилання податкового органу на те, що спірні податкові накладні / розрахунки коригування містять код ставки податку на додану вартість « 20».

Так, положеннями пункту 16 Порядку № 1307, які визначають правила заповнення розділів А і Б податкової накладної, зокрема, встановлено, що у податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, тобто зведених податкових накладних, рядки VII-IX не заповнюються. Отже код ставки податку на додану вартість « 20», який зазначений в рядку V розділу А податкової накладної не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів / послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ « 20» переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні.

Отже, позивач при складенні зведених податкових накладних не міг всупереч правил заповнення, встановлених Порядком №1307, заповнювати рядки VII-IX.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.12.2019 у справі № 640/7353/19, від 11.02.2020 у справі № 620/757/19, від 20.03.2020 у справі № 240/5720/19, від 20.05.2020 у справі № 240/3888/19.

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних № 6 від 31.12.2017, № 7 від 31.01.2018, № 8 від 31.12.2017, № 8 від 28.02.2018 є необґрунтованим, а отже податкове повідомлення-рішення № 0399060409 від 12.12.2019 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1 731,81 грн., з яких:

- 526,79 грн. - за порушення строку реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 8 від 31.12.2017;

- 716,82 грн. - за порушення строку реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 6 від 31.12.2017;

- 433,52 грн. - за порушення строку реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 7 від 31.01.2018;

- 36,68 грн. - за порушення строку реєстрації податкової накладної № 8 від 28.02.2018.

Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної № 10 від 31.12.2017 суд зазначає таке.

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.10 ст. 210 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

- факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (п. 15 Порядку № 1246).

За приписами п. п. 2, 3 Порядку № 1246 операційний день - це частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації; операційний день триває з 0 до 23-ї години.

При цьому, згідно із п. 2 Розділу І Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 557 від 06.06.2017 (надалі - Порядок № 557) перша квитанція - це електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання; друга квитанція - це електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.

Пунктом 9 Розділу ІІ Порядку № 557 встановлено, що автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.

Згідно із п. 10 Порядку № 557 автоматизована перевірка електронного документа включає:

- перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;

- перевірку обов`язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;

- перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

- перевірку наявності обов`язкових реквізитів;

- перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;

- перевірку дії Договору.

Як встановлено п. 11 Порядку № 557 перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Таким чином аналіз наведених правових норм Порядку № 557 дає підстави для висновку про те, що роль першої квитанції у випадку надсилання на реєстрацію податкової накладної відіграє повідомлення, у якому фіксується дата та час отримання документа фіскальним органом. При цьому, перша квитанція (повідомлення) направляється автору електронного документа протягом двох годин із моменту його отримання фіскальним органом, а якщо документ був відправлений після закінчення операційного дня - протягом перших двох годин наступного операційного дня. При чому, якщо протягом цього строку не отримано повідомлення, документ вважається не одержаним фіскальним органом.

Разом з тим, ПК України не розрізняє поняття першої або другої квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, а в п. 201.10 ст. 201 ПК України мова йде лише про одну квитанцію, а тому положення Порядку № 557, які розрізняють першу і другу квитанції про реєстрацію електронних документів, є такими, що суперечать положенням ПК України, який має вищу юридичну силу по відношенню до наказу Міністерства фінансів України № 557.

Крім того, і Порядок № 1246 також встановлює наявність лише однієї квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, а не двох.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було складено податкову накладну № 10 від 31.12.2017, яку 15.01.2018 о 19 год. 05 хв. направлено позивачем для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Втім, 15.01.2018 позивачем не було отримано квитанції. За вказаних обставин позивач той самий файл податкової накладної в форматі XML надсилав до податкового органу 16.01.2018 о 17 год. 23 хв. та 17.01.2018 о 9 год. 48 хв.

Лише 17.01.2018 позивач отримав квитанцію про прийняття податкової накладної № 10 від 31.12.2017.

Отже враховуючи положення п. 201.10 ст. 201 ПК України, п.п. 8, 9, 11 Порядку № 557, у зв`язку із ненадісланням відповідачем протягом операційного дня/наступного робочого дня квитанції про прийняття або неприйняття, спірна податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд акцентує увагу на том, що відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність), у тому числі, платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.

Отже склад податкового правопорушення - це умови, закріплені в законі, при недотриманні яких у сукупності діяння учасника податкових правовідносин оцінюється як порушення, що тягне за собою санкції, його об`єктивна сторона містить дію або бездіяльність, що призвела до невиконання або неналежного виконання вимог законодавства.

З підстав, наведених вище, можливо зробити висновок про те, що позивач несвоєчасно здійснив реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку із неналежною роботою відповідача (технічного збою програмного забезпечення), таким чином відсутність реєстрації або несвоєчасна реєстрація податкової накладної № 10 від 31.12.2017 у зазначеному реєстрі не утворює склад податкового правопорушення з боку позивача, а отже виключає підстави для юридичної відповідальності останнього.

Іншими словами, позивачем було вчинено всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення законодавства при реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної, оскільки ним вчасно, у строки, встановлені Порядком № 1246, направлено податкову накладну, але ніякої квитанції щодо прийняття або відхилення на відправлену податкову накладну своєчасно не надходило, ймовірно, у зв`язку з технічними проблемами. Як наслідок, невчасна реєстрація податкової накладної сталась не звини позивача, а відтак не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності за порушення строку реєстрації податкової накладної у вигляді штрафу, передбаченого ст. 120-1 ПК України.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених ст. 120-1 ПК України, лише за наявності його вини. При цьому, не направлення відповідачем квитанції, що підтверджує прийняття податкової накладної, з невідомої причини та, відповідно, незалежної від позивача, свідчить про відсутність вини суб`єкта господарювання.

Таке застосування норм права узгоджується із практикою Верховного Суду, який у постановах від 14.08.2018 у справі № 803/1583/17 (адміністративне провадження № К/9901/49627/18) та від 28.08.2018 у справі № 806/1965/16 (адміністративне провадження № К/9901/39361/18) підтвердив висновок, який викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17 та від 30.01.2018 у справі № 816/390/17 про те, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених ст. 120-1 ПК України, лише за наявності його вини.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові № 1640/3102/18 від 12.02.2020 (адміністративне провадження № К/9901/18135/19), встановлена нормою п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися лише в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.

Отже, платник податків, виконавши свій обов`язок щодо складання, підписання та направлення до податкового органу протягом встановлених ПК України строків податкових накладних не може нести відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за те, що такі податкові накладні були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних після спливу граничних строків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у його постанові від 04.06.2020 у справі № 560/1570/19.

За вказаних обставин суд доходить висновку про неправомірність та безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної № 10 від 31.12.2017.

Принагідно суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Втім, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ТОВ «ІТМ-Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0399060409 від 12.12.2019.

3. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 43141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Україна» (код ЄДРПОУ: 40909120, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 9, корпус 4-В, офіс 4-403) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко