Рішення № 99133664, 28.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 р. Справа№200/3004/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Донецькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Ухова Романа Владиславовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не встановлення, не нарахування та не виплати позивачеві надбавки до посадового окладу у зв`язку із роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період наявності у нього допуску до державної таємниці: за жовтень 2016 року, січень - серпень 2017 року, жовтень - грудень 2017 року, 2018 рік, 2019 рік, січень 2020 року – 7 грудня 2020 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві надбавку до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, - надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період наявності у нього допуску до державної таємниці: за жовтень 2016 року, січень - серпень 2017 року, жовтень - грудень 2017 року, 2018 рік, 2019 рік, січень 2020 року – 7 грудня 2020 року у загальному розмірі 18 862,19 грн;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачеві індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві компенсації за невикористані 42 дні додаткової щорічної оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію за невикористані 42 дні додаткової щорічної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 у сумі 28 804,44 грн;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві у повному обсязі грошових коштів у якості надбавки за роботу у нічний час протягом 2015, 2016, 2019, 2020 років;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену надбавку за роботу у нічний час протягом 2015, 2016, 2019, 2020 років в загальній сумі 5 068,97 грн;

- стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 6 листопада 2015 року по 7 грудня 2020 року проходив службу в підрозділах Головного управління Національної поліції в Донецькій області на посадах слідчого та дізнавача, мав допуск до державної таємниці.

Позивач вважає, що маючи допуск до державної таємниці (виконання роботи в умовах режимних обмежень) мав право на виплату надбавки до посадового окладу за таку роботу, але зазначена надбавка була нарахована та сплачена позивачу не в повному обсязі.

Також зазначає, що 23 грудня 2016 року йому надано статус учасника бойових дій, у зв`язку із чим він мав право на отримання додаткової щорічної оплачуваної відпустки.

За 2017 – 2019 роки таку відпустку він не використав, тому при звільненні мав право на отримання компенсації за невикористану ним додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за вказані роки, але відповідачем така компенсація зроблена не була.

Вказує, що Головним управлінням також не було нараховано та сплачено позивачу індексацію грошового забезпечення позивача за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року.

Крім цього, відповідачем було не в повному обсязі нараховано та сплачено позивачу доплату за роботу у нічний час протягом усього періоду службі – з 2015 по 2020 роки.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати (або не нарахування та не виплати в повному обсязі) протиправною та такою, що порушує його право на належний рівень грошового забезпечення (а.с. 1-15, 67-68 т. 1).

28 квітня 2021 року судом отримано від відповідача відзив на позов, в якому Головне управління зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Надбавка за роботу в умовах режимних обмежень нараховується та виплачується при обов`язковій наявності чотирьох складових: наявність допуску, наявність доступу, постійна праця з відомостями, що становлять державну таємницю та встановлення відповідним наказом надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.

З 7 листопада 2015 року до 5 січня 2016 року позивачу не було встановлено доступ; з 6 січня 2016 року до 23 травня 2016 року керівником структурного підрозділу не було подано мотивованого рапорту (подання); з 1 січня 2017 року до 24 липня 2020 року керівником структурного підрозділу не було подано мотивованого рапорту (подання); з 25 липня 2020 року до 1 листопада 2020 року позивачу не було встановлено доступ; з 6 грудня 2020 року до 7 грудня 2020 року позивачу не було встановлено доступ.

З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 7 серпня 2019 року у справі № 820/5122/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/1033/17 та від 25 квітня 2018 року у справі № 802/74/15-а, відповідач зазначає, що відсутність доступу до інформації з грифом обмеження виключає можливість отримання оскаржуваної надбавки.

В свою чергу надання особі доступу до секретної інформації без винесення відповідних мотивованих рапортів (подань) не дає самостійних підстав для виплати особі надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, а подання мотивованих рапортів для встановлення вказаної надбавки є дискреційним повноваженням керівника структурного підрозділу, в якому працює поліцейський.

Зазначено, що позивачем не оскаржувалась бездіяльність керівників структурних підрозділів, де він проходив службу, щодо не подання мотивованих рапортів стосовно надання позивачу доступу та секретної інформації.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виплатити індексацію грошових доходів, відповідач зазначає, що у редакції Порядку № 1078, чинній до 18 жовтня 2017 року, не було передбачено індексацію грошового забезпечення поліцейських.

Право поліцейських на отримання індексації доходів встановлено тільки постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782, якою внесено зміни до Порядку № 1078, якою абзац 5 п. 2 Порядку № 1078 доповнено після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських". Тому позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по вересень 2017 включно.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відповідач зазначив, що у 2015-2020 роках поліцейським не було заборонено використовувати відпустки як учасникам бойових дій, у 2020 році позивачу надавалася зазначена відпустка.

Відповідно до вимог Закону України «Про відпустки» додаткова відпустка як учаснику бойових дій не переноситься, не компенсується, не ділиться на частини, про що також зазначено у роз`ясненнях Міністерства соціальної політики України від 4 серпня 2016 року № 430/13/116-16 та від 23 вересня 2016 року № 531/13/116-16.

Також у відзиві зазначено, що позивачем неправильно проведено розрахунок суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності та стягнення невиплачених коштів за роботу в нічний час, то відповідач не погоджується з наведеними позивачем розрахунками суми доплати за роботу в нічний час, а також зазначає, що доплата поліцейським за роботу у нічний час відповідно до п. 11 розділу ІІ Порядку № 260 може мати місце лише на підставі наданих керівником поліцейського відповідної довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час, при цьому складання та надання таких довідок є дискреційними повноваженнями посадових осіб відділень поліції, в яких поліцейський проходить службу.

Позивачу було нараховано та сплачено надбавку за роботу нічний час протягом 2015 – 2020 років відповідно до наданих Головному управлінню довідок обліку несення позивачем служби в нічний час за формою згідно Порядку № 260.

Також зазначає, що позивачем неправильно був зроблений розрахунок такої доплати.

Крім цього у відзиві зазначено, що нарахування грошового забезпечення поліцейським є дискреційним повноваженням ГУНП в області, яке не може бути перекладене на суд, та звертає увагу, що у 2021 бюджетному році органом Казначейства не було зареєстровано за ГУНП в області бюджетних фінансових зобов`язань за минулі роки, а на власний розсуд розпоряджатися бюджетними коштами, які йому виділено, Головне управління не може (а.с. 105-127 т. 1).

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 5 травня 2021 року, позивач фактично наводить ті самі доводи та аргументи, що і у позовній заяві. Також зауважує, що оскаржуя бездіяльність Головного управління, він фактично оскаржує і бездіяльність керівників, як посадових осіб Головного управління, які, будучі обізнаними про наявність у позивача допуску від СБУ до державної таємниці, зволікали із складанням певних документів.

Посилання відповідача на відсутність фінансування, на думку позивача, не є належним обґрунтуванням для не нарахування та не виплати належних позивачу виплат (а.с. 227-230 т. 1).

У поясненнях відповідача, які надійшли до суду 27 липня 2021 року, зазначено, що дія доступу позивача до секретної інформації під час реорганізаційно-штатних змінах у Дружківському відділенні поліції (а згодом в СВ Кальміуського ВП), наданого позивачу наказом Дружківського МВ від 5 січня 2016 року № 6, у період з 5 січня 2016 року до 29 вересня 2017 року не припинялась відповідно до п. 71 Порядку № 939 ДСК, так як позивач місце служби (роботи) не змінював.

Також зазначено, що згідно Порядку № 260 облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу. Доплата за роботу в нічний час нараховувалась позивачу відповідно до довідок обліку часу, які направлялись до УФЗБО керівниками Дружківського ВП та Кальміуського ВП, де проходив службу позивач. Відповідно до відомостей з книг нарядів, всього за спірний період позивач ніс службу в нічний час 744 години, з яких доплату нараховано та виплачено за 408 годин; різниця становить 336 годин. За вказані 336 годин керівниками Дружківського ВП та Кальміуського ВП не направлялись до УФЗБО довідки обліку служби в нічний час, а відповідно до п. 11 розділу ІІ Порядку № 260 нарахування за нічні години без відповідних довідок є неможливим. Посилається при цьому на правові висновки Верховного Суду, прийняті за результатами розгляду справ № 825/66/16; № 200/9828/19-а, № 820/5122/17 (а.с. 133-142 т. 3).

Ухвалою Донецького суду від 24 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі на 15 квітня 2021 року (а.с. 57-58 т. 1).

Ухвалою від 9 квітня 2021 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог (а.с. 75-76 т. 1).

Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року (з врахуванням ухвали суду від 12 липня 2021 року) відкладено судове засідання у справі на 20 травня 2021 року (а.с. 85-86 т. 1).

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року забезпечено участь представника відповідача у судовому засіданні 20 травня 2021 року в режимі відеоконференції (а.с. 101 т. 1).

Ухвалою суду від 20 травня 2021 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 червня 2021 року (а.с. 250 т. 1).

Ухвалами суду від 25 травня 2021 року та від 1 червня 2021 року забезпечена участь представників сторін у підготовчому засіданні, призначеному на 18 червня 2021 року, в режимі відеоконференції (а.с. 9, 17 т. 2).

Ухвалою суду від 18 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 16 липня 2021 року (а.с. 23 т. 2).

Ухвалою суду від 12 липня 2021 року забезпечена участь представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 16 липня 2021 року, в режимі відеоконференції (а.с. 40 т. 2).

Протокольною ухвалою суду від 16 липня 2021 року оголошено перерву у розгляді справи до 19 липня 2021 року (а.с. 47 т. 2).

Ухвалою суду від 16 липня 2021 року забезпечена участь представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 19 липня 2021 року, в режимі відеоконференції (а.с. 56 т. 2).

19 липня 2021 року судом отримані додаткові пояснення від відповідача, в яких зазначено щодо порядку розрахунку доплати за роботу у нічний час та за роботу в умовах режимних обмежень (а.с. 60-66 т. 2).

Протокольною ухвалою суду від 19 липня 2021 року оголошено перерву у розгляді справи до 22 липня 2021 року о 10-00 год (а.с. 79 т. 2).

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року забезпечена участь представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 22 липня 2021 року, в режимі відеоконференції (а.с. 88 т. 2).

Ухвалою суду від 22 липня 2021 року оголошено перерву у розгляді справи до 11-00 год 28 липня 2021 року та зобов`язано відповідача надати суду додаткові пояснення та докази (а.с. 96-97 т. 2).

Ухвалою суду від 27 липня 2021 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні 28 липня 2021 року в режимі відеоконференції (а.с. 149 т. 3).

27 липня 2021 року судом отримані від відповідача додаткові пояснення (а.с. 133-142 т. 3) та докази (а.с. 102-250 т. 2, 1-132 т. 3).

28 липня 2021 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи без його участі та без участі позивача (а.с. 153-154 т. 3).

28 липня 2021 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про проведення судового засідання без участі представника ГУНП в Донецькій області (а.с. 155-157 т. 3).

28 липня 2021 року позивач та його представник та представник відповідача в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 205 КАС України, а також беручи до уваги клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі та без участі позивача та клопотання представника відповідача про проведення судового засідання без її участі, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в тому числі пояснення представника відповідача, надані нею у судових засіданнях 16 липня, 19 липня, 22 липня 2021 року, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з 23 грудня 2016 року має статус учасника бойових дій посвідчення серії НОМЕР_2 від 17 січня 2017 року та рішення від 23 грудня 2016 року № 8/І/V(а.с. 17-22 т. 1).

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 401109058, місцезнаходження: 87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 245-247 т. 1).

Судом встановлено, що Наказом ГУНП в Донецькій області від 7 листопада 2015 року № 23 о/с ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання лейтенант міліції, призначений на посаду слідчого Дружківського відділення поліції Артемівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області із присвоєнням йому спеціального звання лейтенант поліції як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ в порядку переатестації (а.с. 128 т. 1).

Як вбачається з Номенклатури посад працівників Дружківського ВП Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, затвердженої в.о. начальника Дружківського ВП Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області 29 грудня 2015 року та погодженого начальником УСБУ в Донецькій області, посада слідчого включена у дану номенклатуру (а.с. 71-73 т. 2).

Наказом Дружківського відділення поліції Артемівського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 5 січня 2016 року № 6 надано доступ до секретної інформації «цілком таємно» та «таємно», в тому числі лейтенанту поліції ОСОБА_1 , слідчому Дружківського ВП Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області (а.с. 67-69 т. 2).

Наказом ГУНП в Донецькій області від 19 квітня 2016 року № 94 о/с у зв`язку із реорганізаційно-штатними змінами лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, увільнивши його від посади слідчого Дружківського відділення поліції Артемівського відділу поліції (а.с. 129 т. 1).

30 квітня 2016 року (вих. № 57нт) начальником Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області подано подання про встановлення надбавки до посадового окладу в умовах режимних обмежень працівникам Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, в тому числі лейтенантові поліції ОСОБА_1 , слідчому Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції, яке зареєстроване у відповідача 24 травня 2016 року (а.с. 34, 148 т. 1).

Наказом ГУНП в області від 14 червня 2016 року № 150 о/с лейтенантові поліції ОСОБА_1 , слідчому Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції, встановлено надбавку у розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень (а.с. 33, 222-223 т. 1).

29 грудня 2016 року ГУНП в Донецькій області видано наказ № 419о/с, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у зв`язку із реорганізаційно-штатними змінами призначено на посаду слідчого слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, увільнивши від посади слідчого Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області (а.с. 130 т. 1).

31 серпня 2017 року відповідачем отримано подання інспектора з режиму секретності Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області (без дати та вих. номера) про встановлення надбавки до посадового окладу в умовах режимних обмежень з грифом «цілком таємно», «таємно» лейтенантові поліції ОСОБА_1 , слідчому СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області з 29 грудня 2016 року (а.с. 35, 149 т. 1).

21 вересня 2017 року наказом ГУНП в Донецькій області № 454 о/с лейтенантові поліції ОСОБА_1 , слідчому слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУНП в області встановлено надбавку у розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень з 31 серпня 2017 року (а.с. 32, 150 т. 1).

29 вересня 2017 року наказом ГУНП в Донецькій області № 468 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого слідчого відділення Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції, увільнивши його від посади слідчого слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції (а.с. 131 т. 1).

Наказом Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 5 жовтня 2017 року № 331 лейтенантові поліції ОСОБА_1 , слідчому СВ Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУНП в області ОСОБА_1 припинено доступ до інформації з грифом секретності «цілком таємно» та «таємно» у зв`язку із подальшим проходженням служби в ГУНП області (а.с. 70 т. 2).

Наказом Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в області від 1 грудня 2017 року № 26 о/с старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , слідчому СВ Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області, надано доступ до інформації, що має ступінь секретності «Таємно», «Цілком таємно» (а.с. 151 т. 1).

Наказом ГУНП в Донецькій області від 17 червня 2020 року у зв`язку із реорганізаційно-штатними змінами старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено з 30 червня 2020 року інспектором сектору дізнання Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції, увільнивши його від посади слідчого слідчого відділення Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції (а.с. 132 т. 1).

Наказом Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 20 липня 2020 року № 45д о/с старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , слідчому СВ Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області, надано доступ до інформації зі ступенями секретності «Таємно» в обсязі, необхідному для виконання службових обов`язків (а.с. 152 т. 1).

Наказом Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 24 липня 2020 року № 46д о/с старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 припинено доступ до секретної інформації у зв`язку із переведенням на посаду інспектора сектору дізнання Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області (а.с. 153 т. 1).

Як вбачається зі змін до Номенклатури посад працівників Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, затверджених начальником Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області 29 вересня 2020 року та погодженого начальником ГУСБУ в Донецькій та Луганській області, посада інспектора сектору дізнання включена у цю номенклатуру (а.с. 74-76 т. 2).

Наказом Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 2 листопада 2020 року № 52д о/с старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , інспектору сектору дізнання Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області надано доступ до інформації зі ступенями секретності «Таємно» (а.с. 154 т. 1).

Наказом ГУ НП в Донецькій області від 4 грудня 2020 року № 514 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору дізнання Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції, звільнено з 7 грудня 2020 року зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 23, 133, 135, 31 т. 1).

Як зазначено у даному наказі та довідках УКЗ ГУНП в Донецькій області від 2 лютого 2021 року (вих. № 337/12/03-2021), від 15 березня 2021 року (вих. № 17аз) на день звільнення невикористана відпустка за 2020 рік склала 32 доби; додаткова відпустка позивачу як учаснику бойових дій за 2020 рік використана (а.с. 23, 31, 70 т. 1).

Наказом Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 5 грудня 2020 року № 56д о/с старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 припинено доступ до секретної інформації у зв`язку зі звільненням з посади інспектора сектору дізнання Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області (а.с. 155 т. 1).

25 січня 2021 року (вих. № 3/2021/1) представник позивача направив запит до відповідача стосовно надання інформації у вигляді довідок: щодо грошового забезпечення позивача (помісячно) за весь час служби; щодо виплати надбавок за службу у нічний час; надбавок за роботу в умовах режимних обмежень та інформації про надання позивачу допуску та доступу до інформації з обмеженим доступом; щодо не відбутої частини щорічної основної відпустки; щодо компенсації за не відбуті щорічні відпустки; щодо отримання позивачем під час служби автоматичної вогнепальної зброї; щодо середнього грошового забезпечення; щодо нарахованої та сплаченої індексації грошового забезпечення; щодо одноразової допомоги при звільненні (а.с. 24-25, 178, 180 т. 1).

24 лютого 2021 року (вих. № 10оз/26/02-2021) відповідач надав витребувані довідки та копії наказів, а також роз`яснив порядок нарахування надбавок за службу у нічний час, за службу в умовах режимних обмежень, порядок виплати компенсації за невикористану відпустку, порядок нарахування індексації (а.с. 26-30, 181-184 т. 1).

3 березня 2021 року представник позивача звернувся до ГУНП в Донецькій області з запитом про надання довідки щодо використання ОСОБА_1 протягом 2016-2020 років додаткової відпустки як учаснику бойових дій (а.с. 36 т. 1).

15 березня 2021 року за вих. № 17аз/12/01-2021 відповідачем у відповідь на запит представника направлена довідка, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не надавались рапорти про надання такої відпустки у 2017 – 2019 роках, та що додаткова відпустка як учаснику бойових дій не належить до щорічних відпусток, у зв`язку із чим вона не переноситься на інший період (не продовжується) у разі хвороби працівника, не переноситься на наступний календарний рік, не ділиться на частини та не замінюється грошовою компенсацією (а.с. 38, 70-71 т. 1).

Вважаючи, що відповідач не в новому обсязі розрахувався з ним при звільненні, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі – Закон України «Про Національну поліцію», Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 580-VIII поліція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При вирішенні питання щодо правомірності/не правомірності не нарахування та не виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової щорічної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018, 2019 роки загальною кількістю 42 дні, суд зазначає наступне.

Згідно довідок УКЗ ГУНП в Донецькій області від 15 березня 2021 року № 17аз, від 15 квітня 2021 року № 1482/12/03-2021, від 20 квітня 2021 року № 541 (а.с. 70, 136, 156-157 т. 1), позивачу під час проходження служби не була надана додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки та при звільненні не сплачена грошова компенсація за невикористані ним дні додаткової відпустки за 2017-2019 роки; додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020 рік позивач використав, з рапортами з приводу надання даної відпустки за 2017-2019 роки до відповідача не звертався.

Відповідно до ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 93 Закону України "Про Національну поліцію" та пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 6 квітня 2016 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію" тривалість відпусток поліцейського обчислюється щодобово. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Статтею 4 Закону України від 5 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено наступні види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); і н ш і додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 2 жовтня 1993 року учасники бойових дій мають пільгу у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11 листопада 2015 року (далі – постанова № 988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до п. 1 постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Положеннями Закону України "Про Національну поліцію" визначені підстави та умови отримання відпустки поліцейськими. Наведеним законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому положеннями цього закону не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

З аналізу викладених норм вбачається, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

З огляду на зміст п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік; вказаною нормою встановлено право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

При цьому положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Суд зазначає, що в даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, пріоритетному застосуванню підлягають спеціальні норми Закону № 3551-ХІІ, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 7 травня 2020 року у справі № 360/4127/19, та від 19 січня 2021 року в справі № 160/10875/19, від 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20, від 31 травня 2021 року 200/13837/19-а.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористані ним додаткові відпустки як учасником бойових дій за 2017-2019 роки загальною тривалістю 42 календарних днів.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві компенсації за невикористані 42 дні додаткової щорічної оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію за невикористані 42 дні додаткової щорічної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки – підлягають задоволенню.

Разом із цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом с п о р і в у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розмір та порядок обчислення належних позивачу сум компенсації за невикористані дні відпусток, що мають бути вчинені відповідачем на виконання цього рішення суду, н е є спірним в межах даної справи.

Отже, позовні вимоги позивача про зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію за невикористані додаткові щорічні оплачуваної відпустки, як учаснику бойових, із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та у визначеній позивачем сумі - 28 804,44 грн, - спрямовані на майбутнє, тому що припускають можливе порушення відповідачем порядку та розміру нарахування цієї компенсації та, як наслідок, можливість виникнення такого спору.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку із їх передчасністю.

При вирішенні питання щодо правомірності/не правомірності не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року, суд зазначає наступне.

У відзиві на позов, наданого відповідачем, зазначено, що у період до 24 жовтня 2017 року Порядок № 1078 не передбачав індексацію грошового забезпечення поліцейських, а тому «позивач не отримав індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по в е р е с е н ь 2017 включно».

Разом із цим з довідок №№ 185, 186 «Щодо грошового забезпечення» за періоди з листопада 2015 року по грудень 2017 року, виданих Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області 18 лютого 2021 року (а.с. 45-45, 164-165 т. 1) вбачається, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не сплачувалась у період з листопада 2015 року по ж о в т е н ь 2017 року (включно) (у грудні індексація нараховані у подвійному розмірі – за грудень та листопад 2017 року).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

При цьому, зміни щодо поліцейських були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (набрала чинності 24 жовтня 2017 року) шляхом доповнення абзацу п`ятого після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».

Згідно пп. 4 і 5 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

При цьому, приписами п. 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 9 грудня 2015 року (який застосовувався до 1 грудня 2015 року), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

З наведеного вбачається, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення від 8 листопада 2005 року, заява № 63134/00). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку із цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

У постанові від 21 січня 2021 року у справі № 160/35/20 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність протиправної бездіяльності, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період, оскільки здійснення індексації прямо передбачене Законом № 580-VІII та Законом №1282-ХІІ.

Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що аналізуючи правові норми Закону № 2017-ІІІ та Закону № 1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Верховний Суд наголосив, що «згідно зі статтями 18, 19 Закону № 2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати. А тому, враховуючи, що частиною п`ятою статті 94 Закону №580-VIII, на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності протиправної бездіяльності Управління щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року. Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування спірної індексації до 24 жовтня 2017 року, тобто до внесення змін до Порядку №1078, є необґрунтованими, оскільки Законом №580-VIII має вищу юридичну силу ніж Порядок № 1078».

У постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 620/3282/18 Верховний Суд зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення і не звільняє відповідача від обов`язку ці суми виплачувати. Крім цього, Верховний Суд зазначив, що місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Також з аналізу положень пункту 5 Порядку №1078 випливає, що від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося, залежить можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення у період з 6 листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно).

Як наслідок, не нарахування та не виплата позивачу у ці періоди індексації грошового забезпечення позивачу є неправомірною.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та за для повного захисту порушеного права позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року та зобов`язати нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за вказані періоди.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині спірних правовідносин підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача з приводе не нарахування та не виплати йому надбавки до посадового окладу у зв`язку із роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України […].

Відповідно до п. 3 Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входить: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ (далі - Закон № 3855-ХІІ, Закон України "Про державну таємницю") державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації; доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень; ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов`язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України, допуск до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Приписами ч. 7 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ обумовлено, що надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частиною 2 ст. 22 Закону № 3855-ХІІ визначено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці можливе у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, а також після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати громадянства України чи визнання його недієздатним.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 27 Закону № 3855-ХІІ доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання. Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких виконуються роботи, пов`язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.

Отже, особа отримує допуск до державної таємниці за умови її призначення на посаду, робота на якій передбачає роботу із секретною інформацією, та за умови отримання відповідного доступу.

Як встановлено судом позивач у спірні періоди проходив службу в органах поліції на посадах слідчого та дізнавача, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці (а.с. 71-73, 74-76 т. 2).

Будучи призначеним на посаду слідчого Дружківського відділення поліції Артемівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, отримав доступ до секретної інформації «цілком таємно» та «таємно» на підставі наказу Дружківського відділення поліції Артемівського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 5 січня 2016 року № 6 (а.с. 67-69 т. 2).

Судом встановлено, що наданий позивачу наказом Дружківського відділення поліції Артемівського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 5 січня 2016 року доступ до державної таємниці був чинним і після реорганізації Артемівського відділу поліції – позив мав доступ до державної таємниці на підставі зазначеного наказу будучі слідчим Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, слідчим слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області (а.с. 134-135 т. 3).

21 вересня 2017 року наказом ГУНП в Донецькій області № 454 о/с позивачу встановлено надбавку у розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень з 31 серпня 2017 року (а.с. 32, 150 т. 1).

29 вересня 2017 року наказом ГУНП в Донецькій області № 468 о/с позивача призначено на посаду слідчого слідчого відділення Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції, увільнивши його від посади слідчого слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції (а.с. 131 т. 1).

Наказом Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в області від 1 грудня 2017 року № 26 о/с позивачу, як слідчому СВ Кальміуського відділення поліції, надано доступ до інформації, що має ступінь секретності «Таємно», «Цілком таємно» (а.с. 151 т. 1).

Наказом Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 20 липня 2020 року № 45д о/с старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , слідчому СВ Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області, надано доступ до інформації зі ступенями секретності «Таємно» в обсязі, необхідному для виконання службових обов`язків (а.с. 152 т. 1).

Наказом ГУНП в Донецькій області від 17 червня 2020 року позивача призначено з 30 червня 2020 року інспектором сектору дізнання Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції, увільнивши його від посади слідчого слідчого відділення Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції (а.с. 132 т. 1).

Наказом Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 2 листопада 2020 року № 52д о/с старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , інспектору сектору дізнання Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області надано доступ до інформації зі ступенями секретності «Таємно» (а.с. 154 т. 1).

Наказом ГУ НП в Донецькій області від 4 грудня 2020 року № 514 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору дізнання Кальміуського відділення поліції Центрального відділу поліції, звільнено з 7 грудня 2020 року зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 23, 133, 135, 31 т. 1).

Проаналізувавши наведене вище, суд дійшов висновку, що позивач мав доступ до державної таємниці у періоди: з 5 січня 2016 року по 28 вересня 2017 року («таємно», «цілком таємно»); з 1 грудня 2017 року по 16 червня 2020 року («таємно», «цілком таємно»); з 2 листопада 2020 року по 4 грудня 2020 року («таємно»).

Відповідно до ст. 30 Закону № 3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15 червня 1994 року № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414), яке визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.

Згідно з п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Аналогічні приписи містяться і у п. 7 розділу ІІ Порядку № 260.

Відповідно до п. 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з п. 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Відповідно до п. 2.9.3, 2.9.7 Порядку № 499 (в редакції, чинній до 13 грудня 2016 року) виплата надбавки особам рядового і начальницького складу за службу в умовах режимних обмежень здійснюється на підставі затверджених керівниками органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ номенклатури посад осіб рядового і начальницького складу, які підлягають оформленню на допуск до державної таємниці. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується особі рядового чи начальницького складу з дня призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці, але не раніше дня оформлення допуску до державної таємниці.

Вимоги щодо призначення надбавки на роботу в умовах режимних обмежень з дня призначення на посаду містились і в п. 7 розділу ІІ Порядку № 260 (в редакції, яка була чинною до 1 лютого 2017 року).

Згідно п. 7 розділу ІІ Порядку № 260 виплата надбавки за роботу в умовах режимних обмежень припиняється: з дня призначення на посаду, за якою вона не встановлена; з дня скасування допуску до державної таємниці; з дня закінчення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

Проаналізувавши наведене вище суд дійшов висновку, що надбавка має бути встановлена особі, якій надано відповідний допуск, з дня призначення такої особи на посаду, яка включена до номенклатури посад, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, та якій при цьому надано доступ до державної таємниці.

Як наслідок, з врахуванням встановлених обставин позивач мав право на отримання надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у періоди: з 5 січня 2016 року по 28 вересня 2017 року (15%); з 1 грудня 2017 року по 16 червня 2020 року (15%); з 2 листопада 2020 року по 4 грудня 2020 року (10%).

Відповідно до матеріалів справи позивачу нараховувалась надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень в межах спірних періодів лише за липень – вересень 2016 року, листопад – грудень 2016 року, вересень 2017 року (а.с. 45-49 т. 1).

Отже, не нарахування та не виплата позивачу надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у періоди: жовтень 2016 року, січень 2017 року - серпень 2017 року, 1 грудня 2017 року – 16 червня 2020 року, з 2 листопада 2020 року по 4 грудня 2020 року – є протиправною.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що не нарахування та не виплата Головним управлінням позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у вказані періоди була правомірною, так як для такого нарахування та виплати необхідно також наявність й інших обставин – факт роботи позивача із документами, які становлять державну таємницю та наявність відповідних рапортів безпосереднього керівника позивача про виплату такої надбавки, а протягом вказаних періодів у відповідача були відсутні відомості на підтвердження того, що позивач працював із такими документами та рапорти керівника позивача про виплату позивачу такої надбавки, враховуючи наступне.

Надання особі допуску та згодом доступу до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи цієї особи із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку). Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск та доступ до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку із чим у неї відповідно до ст. 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання належної компенсації.

Зазначений висновок суду узгоджується із висновком, які міститься у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 806/2056/18, від 27 травня 2020 року № 821/146/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 802/74/15-а, від 25 липня 2019 року у справі № 296/6615/17.

Також суд зазначає, що начальники Дружківського ВП та Кальміуського ВП є керівниками структурного підрозділу відповідача та його посадовими особами.

Головне управління Національної поліції в Донецькій області має здійснювати контроль за належним виконанням зазначеними особами своїх службових обов`язків.

Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 806/2056/18, крім іншого, зазначено, що «…суд першої, так і суд апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність доводів позивача стосовно його служби протягом спірного періоду в понаднормовий час з огляду на те, що табелі обліку робочого часу працівників Баранівського райвідділу міліції, в тому числі ОСОБА_1, не велися та до ГУ УМВС України в Житомирській області не надходили, […] при цьому судами не з`ясовано яким саме чином відповідачами велась первинна облікова документація, в якій відображено використання робочого часу працівників, а також д л я к о н т р о л ю над дотриманням установленого режиму роботи, розрахунків із працівниками по заробітній платі та отримання інформації про відпрацьований час».

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суду не надано доказів на підтвердження того, що Головним управлінням вживались заходи для здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Дружківського ВП та Кальміуського ВП нормативно-правових приписів щодо організації роботи підлеглих та організації належного дотриманнями цими працівниками вимог законодавства в частині своєчасного направлення до Головного управління відповідних рапортів, тобто, заходів, спрямованих на отримання реальної інформації про відпрацьований працівниками цих відділів час та належного забезпечення цих працівників належною заробітною платою (грошовим забезпеченням).

Крім цього, на перконання суду не виконання або не належне виконання посадовими особами Дружківського ВП та Кальміуського ВП своїх службових обов`язків із оформлення та надання до Головного управління відповідних рапортів не повинно мати своїм наслідком позбавлення позивача права на отримання належної йому за законом компенсації за роботу в умовах режимних обмежень.

На підстави викладеного вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення, не нарахування та не виплати позивачеві надбавки до посадового окладу у зв`язку із роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (надбавки за роботу в умовах режимних обмежень) за періоди: жовтень 2016 року, січень 2017 року - серпень 2017 року, 1 грудня 2017 року – 16 червня 2020 року, з 2 листопада 2020 року по 4 грудня 2020 року та в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві надбавку до посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (надбавки за роботу в умовах режимних обмежень) за періоди: жовтень 2016 року, січень 2017 року - серпень 2017 року, 1 грудня 2017 року – 16 червня 2020 року, з 2 листопада 2020 року по 4 грудня 2020 року.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача виплати вказану надбавку у визначеній сумі (18 862,19 грн) суд наголошує, що позовні вимоги в цій частині є передчасними, так як розмір та порядок обчислення належних позивачу сум надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що мають бути вчинені відповідачем на виконання цього рішення суду, не є спірним в межах даної справи.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві у повному обсязі надбавки за роботу у нічний час протягом 2015, 2016, 2019, 2020 років та про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві таку надбавку за 2015, 2016, 2019, 2020 роки в загальній сумі 5 068,97 грн, - суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, згідно ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання і відповідно до п. 3 Порядку № 260 до складу грошового забезпечення входить: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пп. 3 п. 5 постанови № 988 поліцейським виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до п. 11 розділу І Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, керівниками Дружківського та Кальміуського ВП були направлені Головному управлінню Національній поліції в Донецькій області довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за період служби позивача, згідно яких позивач ніс службу у нічний час: у 2016 році – 42 години (у жовтні – 18, у листопаді – 24 (а.с. 186-187 т. 1), у 2017 році - 204 години (у січні – 12 год, у лютому – 18 год, у березні – 24 год, у квітні – 24 год, у травні – 12год, у червні – 24 год, у липні – 2 год, у серпні – 18 год, у вересні – 18 год, у жовтні – 12 год, у листопаді – 6 год, у грудні – 12 год); у 2018 році - 102 год (у січні – 6 год, у лютому – 6 год, у березні – 12 год, у травні – 18 год, у червні – 6 год у липні – 6 год, у серпні – 6 год, у жовтні – 12 год, у листопаді – 18 год, у грудні – 12 год); у 2019 році - 60 год (у січні – 12 год, у лютому – 12 год, у березні – 6 год, у квітні – 18 год, у листопаді – 12 год); всього – 408 год (а.с. 186-214 т. 1, 135-142 т. 3).

Згідно наданих суду довідок про виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування позивача на службі, на підставі довідок про доплату за роботу в нічний час, та пояснень представника відповідача Головним управлінням було нараховано та виплачено позивачу доплату за службу в нічний час: за жовтень - листопад 2016 року – 209,64 грн; за січень 2017 року – 63,40 грн, за лютий 2017 року – 94,50 грн; за березень 2017 року –115,20 грн; за квітень-травень 2017 року – 196,03 грн; за червень 2017 року – 126,79 грн; за липень 2017 року –120,00 грн; за серпень-вересень 2017 року – 176,40 грн; за жовтень 2017 року – 60,36 грн; за листопад 2017 року – 28,64 грн; за грудень 2017 року –63,00 грн; за січень 2018 року – 30,00 грн, за лютий 2018 року – 31,50 грн; за березень 2018 року – 60,36 грн; за травень 2018 року – 91,08 грн; за червень 2018 року – 31,70 грн; за липень-серпень 2018 року – 57,44 грн; за жовтень 2018 року – 57,27 грн; за листопад 2018 року – 85,91 грн; за грудень 2018 року – 63,80 грн; за січень 2019 року – 60,00 грн, за лютий 2019 року – 63,00 грн; за березень 2019 року – 31,70 грн; за квітень 2019 року – 94,50 грн; за листопад 2019 року – 60,00 грн; з грудня 2019 року по грудень 2020 року – не нараховувалась та не виплачувалась; всього доплату позивачу за роботу у нічний час протягом 2015 – 2020 років нараховано та сплачено за 408 год (а.с. 45-53 т. 1, 135-142 т. 3).

Разом із цим як встановлено судом під час розгляду справи позивач протягом спірних періодів ніс службу у нічний час 124 рази, в тому числі – 60 разів у Дружківському ВП та 64 рази (+ 3 години), всього 744 год – в Кальміуському ВП, що підтверджується копіями з Книги нарядів за період за 2015 – 2020 роки та поясненнями відповідача (а.с. 104-250 т. 2, 1-132, 135-142 т. 3).

Отже, не нараховання та, як наслідок, не оплата позивачу додаткових 336 год роботи у нічний час (6 годин у кожне чергування) є такими, що порушує право позивача на належну оплату, отже, є протиправною.

Враховуючи приписи 3 п. 5 постанови № 988, п. 11 розділу І Порядку № 260, суд приходить до висновку, що позивач мав право на отримання доплати за службу у нічний час в тому числі і за години роботи у нічний час, стосовно яких посадовими особами Дружківського ВП та Кальміуського ВП не подавались до Головного управління поліції області довідки за формою, встановлено у додатку до Порядку № 260.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності з боку Головного управління Національної поліції в Донецькій області протиправної бездіяльності в частині не оплати позивачу додаткових 336 годин служби у нічний час у зв`язку із не отриманням від посадових осіб Дружківського ВП та Кальміуського ВП відповідних довідок, так як керівники (та т.в.о. керівників, які направляли протягом спірних періодів такі довідки до Головного управління) Дружківського ВП та Кальміуського ВП є керівниками структурного підрозділу відповідача та його посадовими особами, і Головним управлінням не надано суду доказів на підтвердження того, що Головним управлінням вживались заходи для здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Дружківського ВП та Кальміуського ВП нормативно-правових приписів щодо організації роботи підлеглих та організації належного дотриманнями цими посадовими особами вимог законодавства в частині своєчасного направлення до Головного управління відповідних довідок, тобто, заходів, спрямованих на отримання реальної інформації про відпрацьований працівниками цих відділів час та належного забезпечення цих працівників належною заробітною платою (грошовим забезпеченням).

Крім цього суд зазначає, що не виконання (або неналежне виконання) посадовими особами управління поліції своїх службових обов`язків із оформлення та надання до Головного управління відповідних довідок не повинно мати своїм наслідком не виплату позивачу доплати за роботу в нічний час.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі грошових коштів у якості надбавки за роботу у нічний час у 2015, 2016, 2019, 2020 роках та в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену надбавку за роботу у нічний час протягом 2015, 2016, 2019, 2020 років за 336 годин служби.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену надбавку за роботу у нічний час у визначеній сумі - 5 068,97 грн, суд знов зазначає, що позовні вимоги в цій частині є передчасними, так як розмір та порядок обчислення належних позивачу сум доплати за роботу у нічний час, що мають бути нараховані та сплачені йому відповідачем на виконання цього рішення суду, не є спірним в межах даної справи.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі встановлених судом обставин та наведених у рішенні нормативно-правових норм адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” позивач є звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 401109058, місцезнаходження: 87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахмімова, буд. 86) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу у зв`язку із роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (надбавки за роботу в умовах режимних обмежень) за періоди: жовтень 2016 року, січень 2017 року - серпень 2017 року, 1 грудня 2017 року - 16 червня 2020 року, 2 листопада 2020 року - 4 грудня 2020 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно).

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові щорічні оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі грошових коштів у якості надбавки за роботу у нічний час у 2015, 2016, 2019, 2020 роках.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до посадового окладу у зв`язку із роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (надбавку за роботу в умовах режимних обмежень) за періоди: жовтень 2016 року, січень 2017 року - серпень 2017 року, 1 грудня 2017 року – 16 червня 2020 року, з 2 листопада 2020 року по 4 грудня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 6 листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно).

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові щорічні оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018, 2019 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу у нічний час за 2015, 2016, 2019, 2020 роки - за 336 год роботи у нічний час.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивні частини складені та підписані 28 липня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 9 серпня 2021 року.

Суддя Н.П. Волгіна