Рішення № 99132334, 02.07.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1165/21

Провадження № 2/653/780/21

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2021 року

Генічеський районний суд Херсонської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Голєва В.І.,

представника відповідача Токарєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Генічеську цивільну справу за позовом АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», банк) звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 22.10.2014 № б/н станом на 14.03.2021 у сумі 40998,7 грн, яка складається з такого: 17634,77 грн - заборгованість за кредитом; 21164,17 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2199,76 грн - штраф.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 червня 2014 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 38,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Через порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість у заявленій до стягнення сумі.

В судове засідання позивач явку свого представника не забезпечив, просив розглядати справу за його відсутності, повідомив, що проти заочного рішення не заперечує.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними.

В судовому засіданні представник відповідача відзив підтримала, посилається на те, що у 2014 році для розвитку свого бізнесу відповідач мав намір отримати кредитні кошти. У кредитного менеджера, що знаходилася в магазині «Алло», він заповнив заявку, в якій зазначив суму кредиту 3000 грн. Менеджер дала йому анкету, сказала, що це для того, щоб видали картку. Спочатку сума кредитного ліміту складала 300 грн, який потім Банком самостійно збільшено. Відповідач підписував лише анкету, ніяких умов щодо збільшення/зменшення кредитного ліміту, сплату процентів, збільшення/зменшення їх розміру, сплату процентів за прострочення, строку кредиту тощо позивач не надавав для ознайомлення, і ніяких інших документів він не підписував.

Відповідач не погоджується із розрахунком заборгованості, оскільки вважає, що зазначеним розрахунком заборгованість відповідача перед позивачем не підтверджена.

Доданий до позову розрахунок заборгованості, на думку відповідача, не є належним банківським документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який би свідчив про отримання відповідачем певної кредитної суми та невиконання обов`язку щодо її повернення та сплати відсотків за користування кредитом у відповідний період. Розрахунок не містить відомостей щодо розміру тіла кредиту, суперечить позовним вимогам (оскільки в позовній заяві міститься вказівка, що розмір процентів 38,4, а в розрахунку - вже 46,8 і за прострочення 93,59), розрахунок підписаний представником Банку за довіреністю Шкапенко О.В., але в тексту наданої позивачем довіреності не вбачається, що банк або відповідач уповноважував вказану особу на доступ до даних клієнта банку ОСОБА_1 .

Представник відповідача звертає увагу, що на підтвердження позовних вимог позивач надав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил падання банківських послуг в А-Банку, проте зазначена анкета-заява, окрім анкетних даних відповідача, не містить інформації щодо обрання відповідачем виду банківських послуг, умов їх надання, відомостей про суму кредиту/кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки та строку дії, інформації про право кредитодавця в односторонньому порядку змінювані кредитний ліміт, розмір відсотків за користування кредитними коштами та строк їх повернення. В матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму кредиту та ознайомлення відповідача з правилами користування кредитною карткою.

Банк, пред`являючи вимоги до відповідача, просить стягнути самостійно обраховане ним тіло кредиту, без вказівки па фактично отримані відповідачем в користування кошти, стягнути з відповідача й інші самостійно розраховані ним суми. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається па Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими документами ознайомився і погодився відповідач шляхом проставлення підпису в анкеті-заяві. Крім того, вони не можуть бути належним доказом досягнення згоди сторін саме за вказаними в них умовами, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування та не містить підпису відповідача па час укладення договору.

Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що протягом строку дії договору відбувалося здійснення автоматичного списання відсотків та комісій позивачем шляхом збільшення суми боргу. Так, списання нарахованих відсотків здійснювалося автоматично кредитодавцем шляхом збільшення тіла кредиту. Тобто тіло кредиту змінювалось на розсуд банку, хоча згідно анкети-заяви, відповідач такі умови договору не погоджував, проставляючи свій підпис в анкеті-заяві. При цьому розмір відсотків за наданими розрахунками заборгованості також встановлювався на розсуд банку.

Оскільки виписки з особового рахунку не надано, то неможливо встановити скільки коштів надано у користування Відповідачу. Зважаючи на визнання позивачем у наданому ним розрахунку, слід визнати, то відповідач фактично повернув банку 13600 грн.

Відповідач вважає недоведеним, що заявлена до стягнення сума заборгованості за кредитом в розмірі 17634,77 грн є саме заборгованістю за наданим відповідачу кредитом та відповідає фактично отриманій та не повернутій сумі боргу.

Крім цього, позивачем нараховано відповідачу борг в сумі 21164,17 грн, як "заборгованість по відсоткам", водночас позивач не довів взяття відповідачем зобов`язань за укладеним договором зі сплати відсотків у вказаному в розрахунку розмірі, вимог про наявність підстав та обґрунтування до стягнення з відповідача будь-якого іншого розміру відсотків за користування отриманими коштами не заявлено. Також з наданих матеріалів не вбачається і обізнаність відповідача про суму штрафів та умови їх застосування.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши обґрунтованість позовної заяви, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив такі обставини.

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 р., яким змінено найменування Банку з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на Акціонерне товариство «Акцент-Банк» та тип акціонерного товариства з публічного на приватне, про що зазначено у п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства «Акцент-Банк».

22 жовтня 2014 року відповідач згідно з анкетою-заявою приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. У заяві також зазначено, що відповідач ознайомився і згоден з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com та зобов`язується виконувати вимоги Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.

До позовної заяви на підтвердження укладення договору та наявності заборгованості відповідача перед банком позивач додав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 22.10.2014, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», в тому числі тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» та розрахунок заборгованості за договором № SAMAB00000002124243 від 22.10.2014, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 станом на 14.03.2021.

Згідно з наданим банком суду розрахунком позивач станом на 14 березня 2021 року нарахував відповідачу 17634,77 грн заборгованості за кредитом, 21164,17 грн заборгованості за відсотками та 2199,76 грн штрафу.

Спір виник внаслідок порушення, як вважає позивач, відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої Банком заборгованості за договором.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на такі обставини та приписи законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 параграфа 2 «Кредит» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (параграф 1 «Позика») цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частинами першою та другою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві від 22.10.2014, підписаній Банком та відповідачем, не визначені процентна ставка та умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, анкета-заява не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Позивач просить стягнути відсотки та штраф як такі, що ґрунтуються на вимогах договору.

Проте, у анкеті-заяві, яка підписана Банком та відповідачам, такі умови ними не зазначені.

Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», в тому числі тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», витяг з яких наданий Банком суду, суд не може вважати такими, що підтверджують погодження сторонами умов кредитування, оскільки вони не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та відповідачем шляхом підписання заяви-анкети.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони узгодили сплату відсотків за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала мінливий характер Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

При цьому, вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» щодо стягнення заборгованості за фактично отриманими та використаними позичальником (відповідачем) коштами, які у добровільному порядку ним банку не повернуті.

Разом з тим, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором Банк не надав суду допустимих доказів щодо видачі позичальнику кредитних коштів, що позбавило суд можливості здійснити перевірку правильності нарахування позивачем заборгованості за кредитним договором та взагалі наявність або ж відсутність такої заборгованості.

Наявний в справі розрахунок заборгованості не може, на переконання суду, бути доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, та не підтверджує отримання кредиту (розмір отриманого кредиту), фактичне використання кредитних коштів відповідачем. Він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно, не може підтверджувати здійснення тих чи інших операцій.

Розрахунок заборгованості це письмове пояснення позивача, в якому позивач фактично викладає обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зокрема вказує кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), залишок простроченої заборгованості (тіло кредиту), процентну ставка, штраф та ін.

Верховний Суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/564/7/18 зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Відповідно до п.п. 41, 42, пп.1 п. 59, 60, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (набрало чинності 07.07.2018), операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Позивач АТ «Акцент-Банк» при зверненні до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором не надав виписку із особового рахунку відповідача, яка б підтверджувала б видачу/перерахування кредитних коштів, здійснення інших операцій по рахунку, наявність заборгованості та її розмір, як і не надав і інших належних та допустимих доказів щодо фактичного надання відповідачу кредитних коштів, їх розміру, дати видачі, строку користування. А тому суд приходить до висновку, що Банк не довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості за кредитом.

На те, що банк, звертаючись до суду із позовом, повинен довести факт надання кредитних коштів відповідачу, оскільки без цього неможливо перевірити розмір нарахованих сум боргу, неодноразово звертав увагу Верховний Суд, що вбачається зі змісту постанов, зокрема від 06.06.2018 у справі № 364/594/17, від 10.05.2018 у справі № 357/16301/15-ц, від 03.04.2019 справа № 221/5089/16-ц, від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79, ч.1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Оскільки позивачем не доведено умов, на яких надавався кредит, а також розмір наданого кредиту, суд вважає, що вимоги про стягнення боргу не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265 ЦПК України суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складений 7 липня 2021 року.

Суддя Генічеського районного суду Н. В. Ковальчук