Ухвала суду № 99131628, 19.08.2021, Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/1703/20

Провадження № 1-кп/945/217/21

Ухвала

Іменем України

19 серпня 2021 року м.Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Войнарівського М.М.,

за участю

секретаря судового засідання Куртія О.Ф.,

прокурора Петренко А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Соколіка В.Д.,

під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

20.10.2020 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України.

Вказане кримінальне провадження перебувало у провадженні судді ОСОБА_2 .

Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області №109 від 02.06.2021 року, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку відповідно до Засідання Вищої Ради Правосуддя №40 від 01.06.2021 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №945/1703/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021 року судова справа № 945/1703/20 розподілена головуючому судді Войнарівському М.М.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.06.2021 року кримінальне провадження №945/1703/20 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України прийняте до свого провадження; призначене підготовче судове засідання.

На адресу суду надійшло клопотання прокурора Миколаївської обласної прокуратури Петренко А.О. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 терміном на 60 діб. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилався на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Петренко А.О., клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив суд задовольнити його.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Соколік В.Д. заперечували щодо задоволення клопотання прокурора. Вважали заявлене клопотання безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Одночасно клопотали про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Представник потерпілої Бурдинський С.І. в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, надав на адресу суду заяву про розгляд клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 без його участі. Одночасно вказав, що клопотання прокурора підтримує у повному обсязі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Соколіка В.Д. про заміну запобіжного заходу, суд дійшов наступного.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 13.07.2020 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24.06.2021 року ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою в Державній установі “Миколаївський слідчий ізолятор” на 60 діб.

Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, і може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам, у тому числі: згідно з п.1 ст.177 КПК України переховуватися від суду; згідно з п.3 ч. 1 ст.177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; згідно з п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Розглядаючи в порядку, визначеному ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , суд враховує особу обвинуваченого останнього, який одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, офіційно працевлаштований. При цьому, ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочинів, один з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає позбавленням волі на строк до восьми років, а тому суд, поміж іншого, враховує і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів. Так, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності може вжити заходів до переховування від суду.

Крім того, судом враховуються фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , а саме суспільну небезпечність злочинів, що також дає підстави суду стверджувати про існування високих ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд бере до уваги і те, що у даному кримінальному провадженні, на разі, не допитані потерпіла та свідки, що дає підстави суду стверджувати про існування високих ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на них у даному кримінальному провадженні.

Сторона захисту правом збирання та подання до суду документів та інших доказів, в порядку визначеному ст. 22 КПК України, не скористалась. Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Соколіка В.Д., викладені у судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Галь проти України”, заява №6759/11 від 16.04.2015 року суд наголошує на тому, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає заборону позбавлення свободи або заборону продовження позбавлення свободи, за винятком випадків, передбачених пунктом 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, передбачений вищезазначеним положенням, є вичерпним і лише вузьке їх тлумачення відповідає цілям вказаного положення, а саме – гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v.Ukraine), заява №38717/04, п.26, від 14.10.2010 року, з подальшими посиланнями). Жодне свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції, поняття «свавільність» у цьому контексті є ширшим, ніж невідповідність законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством все-рівно може бути свавільним і, таким чином порушувати Конвенцію, особливо коли з боку державних органів мали місце недобросовісність або введення в оману або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (див. рішення у справі «Нештяк проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74, від 27.02.2007 року).

За вказаного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 є необхідним за конкретних обставин вказаного кримінального провадження, оскільки у судовому засіданні підтверджено достатніми та відповідними доводами, що є підстави вважати, що у обвинуваченого ОСОБА_1 наявні ризики переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які на разі ще не допитані у судовому засіданні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку із зазначеним, суд приходить до висновку, що матеріали клопотання прокурора містять достатньо обґрунтувань необхідності про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та неможливості обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід.

Згідно з положеннями ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати ОСОБА_1 розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 196, 197, 199, 203, 331, 350, 369, ч.1 ст.370 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Миколаївської обласної прокуратури Петренко А.О. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України– задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строк тримання під вартою в Державній установі “Миколаївський слідчий ізолятор” на 60 діб.

Строк дії даної ухвали закінчується 17 жовтня 2021 року (включно).

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України ОСОБА_1 розмір застави у даному кримінальному провадженні — не визначати.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з дня оголошення ухвали.

Суддя М.М.Войнарівський

19.08.2021