Рішення № 99129698, 11.08.2021, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/1054/19

2/241/24/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

11.08.2021 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд Донецької області

в складі:

головуючого судді Демочко Д.О.

при секретарі Цукановій Л.П.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,суд –

ВСТАНОВИВ:

До Першотравневого районного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,яку згодом було уточнено.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що 07.07.2017 року Мелекінська сільська рада ухвалила рішення №7/21-640 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_5 », яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0625га гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд у АДРЕСА_1 , а також передано у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0625га кадастровий номер 1423984400:01:000:1101 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови. Гр. ОСОБА_5 зобов`язано звернутися до Відділу Державної реєстрації Мангушської районної державної адміністрації для отримання свідоцтва на право власності.

05 вересня 1997 року ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з належними до нього будівлями подвір`я, що знаходиться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці Мелекінської сільської ради, на якій розташовано: житловий будинок шлакоблочний, жилою площею 28,4 кв.м., два сараї, навіс. Договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом Першотравневої державної нотаріальної контори Донецької області Чичековим С.Ф. 05 вересня 1997 року, зареєстрований в реєстрі за №1512.

Рішенням Виконавчого комітету Мелекінської сільської ради народних депутатів від 14.07.1999 року за №95 «Про узаконення самовільно збудованих господарських будівель» узаконено самовільно збудовані будівлі літнього кафе розміром 6,3*5,9м з закритим майданчиком 6,4*8,8м підсобного приміщення для кафе розміром 6*6,5м, гаража з мансардою розміром 6,6*6,5м, літнім майданчиком 6,5*6,6 м., туалет, душ, гр. ОСОБА_1 на існуючій земельній ділянці в АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту, виконаного Державним комунальним підприємством «Першотравневе бюро технічної інвентаризації» станом на 05.03.2005 року у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1443 кв.м. розташовані: житловий будинок літ. А-ІІ, майданчик літ. а, нежитлова прибудова літ. А1-1, веранда літ. а, гараж літ. Б-1, мансарда літ. Б/м, літня кухня літ. В-1, торгівельний павільйон літ. Г-1, душ/вбиральня літ. Д-1, сарай літ. Е-1, навіс літ. е, огорожа №1, 2, 3, 4, 5, колодязь літ. К, мощення І.

З часу придбання вищенаведеного житлового будинку з усіма господарським прибудовами позивач постійно користується ним та земельною ділянкою у межах та обсязі, визначених попереднім власником відповідно до меж земельної ділянки, окреслених у Плані земельної ділянки технічного паспорта на будинок. Частина земельної ділянки зайнята під забудовами, частина під городом, де позивач займається вирощуванням городини. На земельній ділянці влаштовано водогін, колодязь, з якого позивачем здійснюється полив насаджень. Вхід до домоволодіння позивача влаштований з півночі. Зі сходу та півночі із домоволодінням позивача межують сусідні домоволодіння. З півночі домоволодіння позивача розташоване домоволодіння третьої особи по справі ОСОБА_5 . З заходу межує прохід до моря. З півдня влаштований вихід до Азовського моря.

За даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка знаходитися на відстані від різу води Азовського моря до південної межі - 67 метрів. Спірна земельна ділянка розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги.

Як зазначає позивач, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_5 з 02.10.2009 року є одноособовим власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа становить 94,9 кв.м., житлова площа 36,5 кв.м., площа земельної ділянки 350 кв.м.

Підставою виникнення права власності значиться свідоцтво про право власності, НОМЕР_1 , видане 02.10.2009 Мелекінською сільською радою.

Крім того, як вважає позивач, що на час ухвалення оскаржуваного рішення Мелекінською сільською радою гр. ОСОБА_5 , маючи на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1 , вже користувався земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку. Дана обставина додатково дає підстави ставить під сумнів законність рішення Мелекінської сільської ради від 07.07.2017р. №7/21-640 в тій частині, що громадянин ОСОБА_5 , вже маючи у користуванні земельну ділянку для обслуговування власного житлового будинку додатково отримує у власність значно більшу за площею земельну ділянку із земель, що перебуває у володінні та користуванні для обслуговування житлового будинку іншого громадянина ОСОБА_1 .

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно- формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ст.88 Водного кодексу України).

Згідно ч. 3 статті 62 ЗК України, ч.3 ст.90 ВК України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Таким чином, як вважає позивач Мелекінською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

Позивач по справі ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою з 05 вересня 1997 року, тобто з часу придбання житлового будинку АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу. Відтак, як вважає позивач, він має переважне право перед іншими особами на отримання у власність земельної ділянки, якою відкрито користується більше п`ятнадцяти років.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим №355 від року, виданого державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Мангушського нотаріального округу Донецької області Середенко Ольгою Аватоліївною, власником земельної ділянки, площею 0,0625га, кадастровий номер 1423984400:01:000:1101 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, є ОСОБА_3 .

Враховуючи все вищевикладене, позивач просить рішення Мелекінської сільської ради №7/21 -640 від 07.07.2017р «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу її у власність гр.. ОСОБА_5 », - визнати незаконним та скасувати. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Середенко Ольгою Анатоліївною, за реєстровим №355 від 22.10.2020 року. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянка, площею 0,0625га кадастровий номер 1423984400:01:000:1101 у АДРЕСА_1 за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Мелекінської сільської ради у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином – заказною кореспонденцією.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечували, обґрунтовуючи це наступним.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.10.20 року спадкоємцем майна покійного ОСОБА_5 , що складається з: земельної ділянки площею 0.0625 га, розташованої за і АДРЕСА_1 , зареєстрованої у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером: 1423984400:01:000:1101, є його дружина, ОСОБА_3 .

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1423984400:01:000:1101, площею (га): 0.0625 для будівництва і обслуговування житлового ( господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , приватна (номер запису про право власності/довірчої власності 38792125 від 22.10.20 розмір частки 1/1 зареєстровано за ОСОБА_3 (копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації власності від 22.10.2020 р.).

Згідно кадастрового плану земельної ділянки з експлікацією угідь, сторони земельної ділянки кадастровий номер: 1423984400:01:000:1101, мають чітко визначені межі.

Власниками суміжних земельних ділянок, з урахуванням кадастрового плану, що межують з земельною ділянкою кадастровий номер: 1423984400:01:000:1101, є землі комунальної власності Мелекінської сільської ради , та приватної власності гр. ОСОБА_7 (додається копія кадастрового плану земельної ділянки з експлікацією угідь).

Житель села, ОСОБА_1 , згідно з договором купівлі - продажу житлового будинку від 05 вересня 1997 року є власником житлового будинку з належними до нього будівлями подвір`я, що знаходиться у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Мелекінської сільської ради, на якій розташовано: житловий будинок шлакоблочний, жилою площею 28.4 кв.м., два сараї, навіс.

На самовільно зайнятій земельній ділянці, якою володіє та користується відповідач, ОСОБА_1 спорудив паркан та теплиці. Будівництво яких позивач не погоджував і дозволу не отримував. Спорудами було позбавлено можливості проходу до частини земельної ділянки, та захоплено частину земельної ділянки, що відведена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою : АДРЕСА_1 , та на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Покійний ОСОБА_5 , а потім і відповідач, неодноразово зверталися до ОСОБА_1 усно, щоб він добровільно зніс паркан з їх земельної ділянки і звільнив частину захопленої земельної ділянки, але останній не хоче у добровільному порядку звільняти належну відповідачу земельну ділянку. Всі спроби самостійно розібратися в тому, що трапилося не привели до позитивного результату і ОСОБА_5 звернувся із заявою до Мелекінської сільської ради в якій виклав обставини дій ОСОБА_1 , що надавав нам перешкоду в користуванні земельною ділянкою, заподіював незручність та шкоду. На звернення ОСОБА_8 , було проведено обстеження земельної ділянки. За наслідками проведення обстеження складено Акт обстеження земельної ділянки від 26.06.2018 року., в якому позивачу було рекомендовано звільнити самовільно заняту частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 .

Таким чином, відповідач вважає, що позивач чинить їй перешкоди у користуванні належної їй земельної ділянки, шляхом встановлення паркану, що не дає її можливості проходу до частини її земельної ділянки та вирощує на її землі городину. Просить у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, з`ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

За правилами ст.76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України ), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України ).

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України , предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні даного спору суд керується загальними засадами цивільного законодавства, до яких відносяться справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), а також основними принципами цивільного судочинства, серед яких важливу роль відіграє принцип пропорційності.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

На тому, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію, наголошено у абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 (справа про акти органів Верховної Ради України).

Отже померлий чоловік відповідача ОСОБА_5 виконав усі необхідні вимоги, визначені статтею 123 Земельного кодексу України, при зверненні до органу місцевого самоврядування, а саме Мелекінської сільської ради із заявою про отримання у власність земельної ділянки, площею 0,0625га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ., що підтверджується рішенням Мелекінської сільської ради № 7/21/640 від 07.07.2017 року ( а.с.17), витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ( а.с. 18-21).

Отже посилання позивача на те що вищевказана земельна ділянка видана у власність відповідачки з порушенням вимог ВК України, оскільки за даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка знаходитися на відстані від різу води Азовського моря до південної межі - 67 метрів, тобто в межах пляжної зони прибережної захисної смуги не береться судом до уваги, оскільки відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже на розсуд суду, саме в даному випадку позивачем не доведено яким чино дана обставина порушує його права. А тому судом не вбачається підстав для скасування рішення Мелекінської сільської ради № 7/21/640 від 07.07.2017 року саме с цих підстав.

Щодо позовної вимоги визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Середенко Ольгою Анатоліївною, за реєстровим №355 від 22.10.2020 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають дружина спадкодавця.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.10.20 року спадкоємцем майна покійного ОСОБА_5 , що складається з: земельної ділянки площею 0.0625 га, розташованої за і АДРЕСА_1 , зареєстрованої у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером: 1423984400:01:000:1101, є його дружина, ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою, виданою державним нотаріусом 07.07.2020 року за № 318/02-14 ( а.с.140)

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1423984400:01:000:1101, площею (га): 0.0625 для будівництва і обслуговування житлового ( господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , приватна (номер запису про право власності/довірчої власності 38792125 від 22.10.20 розмір частки 1/1 зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації власності від 22.10.2020 р. ( а.с.200-203)

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 набула право власності на оспорювану земельну ділянку на підставах, що не заборонені законом, тоб-то правомірно, а відповідно, позовні вимоги визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Середенко Ольгою Анатоліївною, за реєстровим №355 від 22.10.2020 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,0625га кадастровий номер 1423984400:01:000:1101 у АДРЕСА_1 за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону України державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Так як, судом не ухвалено рішення про визнання недійсними та не скасовані документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на земельну ділянку, площею 0,0625га кадастровий номер 1423984400:01:000:1101 у АДРЕСА_1 , суд не вбачає підстав для визнання державної реєстрації незаконною, та тому не вважає за можливе її скасувати.

Також, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, як саме порушуються ОСОБА_3 права ОСОБА_1 на земельну ділянку чи які виникають перешкоди у її використанні.

Натомість з матеріалів справи вбачається та сторонами цього не спростовано, що склався певний порядок користування земельними ділянками і домоволодіннями за наданими до суду правовстановлюючими документами.

За таких обставин, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом письмових доказів суд дійшов до висновку про відмову з задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвала Першотравневого районного суду від 22.03.2021 року, якою було забезпечено позов у виді заборони ОСОБА_3 відчуження земельної ділянки, площею 0,0625 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер1423984400:01:000:1101 у АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з моменту набрання рішенням законної сили.

На підставі ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 90, 116, 118, 121-123, 155 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним- відмовити в повному обсязі.

Ухвала Першотравневого районного суду від 22.03.2021 року, якою було забезпечено позов у виді заборони ОСОБА_3 відчуження земельної ділянки, площею 0,0625 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер1423984400:01:000:1101 у АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з моменту набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено 20.08.2021 року

Апеляційна скарга на рішення Першотравневого районного суду Донецької області може бути подана до Донецької апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Демочко.