Рішення № 99129696, 18.08.2021, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/526/21

2-а/241/5/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2021 року Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

при секретарі Небиліченко Т.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до начальника Мангушського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 05.04.2021 звернувся до суду із вказаним позовом про скасування постанови № ПН МДО 000597 від 12.11.2020 про накладення на нього адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи тим, що 12.11.2020 року посадовою особою начальником Мангушського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Присяжнюком І.М. було винесено постанову згідно якої його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Згідно протоколу ПР МДО 000598, ОСОБА_2 в`їхав 15.12.2019 в Україну літаком, та залишив Україну лише 09.08.2020. Того ж дня знов заїхав в Україну через КПП «Гоптівка» на порушення. Внаслідок перебуває у Україні більше ніж 90 днів протягом 180-денного періоду. З постановою не згоден та вважає її неправомірною, оскільки обставини справи в повному обсязі не з`ясовані при складанні протоколу, протокол складався на вимогу Головного управління ДМС у Донецькій області, не враховані карантинні заходи, не надано правову допомогу, оскільки він є громадянином Республіки Білорусь і української мови не розуміє, пояснення від його імені написав Начальник Мангушського територіального підрозділу ДМС у Донецькій області. Маючи досвід з подання документів при отриманні своєї першої посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 (строк якої закінчувався 19.03.2020 року), ще на початку лютого 2020 року він особисто звернувся до ГУДМС в Донецькій області до Управління у справах іноземців та осіб без громадянства, де його безпосередньо прийняв ОСОБА_3 - завідувач сектору централізованого оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства, який відмовився приймати документи, заявивши про необхідність звернутися до Управління пізніше. А пізніше почалися «форс-мажорні» обставини у країні та світі в загалом через коронавірусну інфекцію. Та ОСОБА_3 запропонував зробити анулювання посвідки на тимчасове проживання, оскільки все одно видається нова посвідка та наслідків даного вчинку для позивача не буде, необхідно буде лише перетнути державний кордон. Враховуючи досвід та кваліфікацію даного працівника, ОСОБА_2 вирішив зробити так, як йому запропоновано. Після початку 12.03.2020 року карантинних заходів, його дружина бажаючи упевнитися в словах працівника міграції запропонувала написати листа з наданням роз`яснення щодо можливих наслідків. У відповіді з вихідним № К-2836-20/1401.1/5355-20 від Головне управління ДМС у Донецькій області надало роз`яснення, що після закінчення карантину ОСОБА_2 зможе залишити територію України без застосування заходів адміністративного впливу, та після повернення до України звернутись до територіального органу ДМС України за місцем проживання з заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні. Також, враховуючи наполегливу рекомендацію ОСОБА_3 про необхідність перетинання кордону, 09.08.2020 року позивач перетнув державний кордон. Вважає, що перетинання кордону також свідчить та підтверджує про його законне право перебувати на території України. Таким чином, зібравши усі необхідні документи, маючи відповідну відмітку перетину кордону у паспорті, 19.08.2020 року позивач звернуся до Головного управління ДМС у Донецькій області із письмовою заявою на отримання посвідки на тимчасове проживання. Листом К-589/6/1401-20/1401.3.1/9740-20 від 21.08.2020 року ГУДМС у Донецькій області рекомендовано звернутись до територіального підрозділу ДМС за місцем фактичного проживання для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності та подальшого перебування в Україні. При зверненні до територіального підрозділу ДМС України в смт. Мангуш позивачу сповістили про те, що вони вже два роки не вирішують питання про надання посвідки на тимчасове проживання та йому необхідно звернутись до Головного управління. А для того, щоб притягти його до адміністративної відповідальності, йому необхідно самостійно запросити інформацію щодо його перетинів кордону в прикордонній службі України. Отже, у період з 16.08.2020 року по 12.11.2020 року територіальні підрозділи ДМС України не могли самостійно вирішити чи підлягає позивач в даній ситуації адміністративному стягненню за порушення строків перебування в Україні. На підставі цього, документи про подальше перебування не приймались.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 09.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення перелічених в ухвалі недоліків.

21.04.2021 позивачем на виконання ухвали від 09.04.2021 надано заяву із усуненими недоліками.

23.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовної заяви, пояснив, що саме позивач ОСОБА_4 наполягав на складанні протоколу . 18.05.2021 надав відзив, згідно якого 12.11.2020 співробітниками Мангушського РВ ГУДМС в Донецькій області за інформацією Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях під час відпрацювання території Мангушського району було встановлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який цього ж дня прибув у службове приміщення Мангушського РВ ГУ ДМС в Донецькій області. Проведеними заходами встановлено, що ОСОБА_2 у законний спосіб 15.12.2019 перетнув кордон України через КПП «Бориспіль» літаком за паспортом громадянина Республіки Білорусь. На той час мав посвідку на тимчасове проживання в Україні, видану 20.03.2019 до 19.03.2020. Залишив Україну лише 09.08.2020 та того ж дня знов в`їхав в Україну через КПП «Гоптівка» з порушенням встановлених правил. ГУ ДМС в Донецькій області за заявою ОСОБА_2 від 16.03.2020 було прийнято рішення № 14051500008328 від 16.03.2020 про скасування посвідки на тимчасове проживання. Відповідно до вимог п. 68 Порядку оформлення, видачі, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визначення недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 18.04.2018, строк тимчасового перебування ОСОБА_2 закінчився та з 09.08.2020 він перебуває на території України не законно, тобто більш ніж 90 діб протягом 180 діб без реєстрації і документів, що надають право на перебування або проживання на території України, від виїзду з України ухиляється. Під час розгляду справи щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, йому під особистий підпис, були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вручено копію протоколу та постанови. Також, роз`ясненні строки щодо оскарження постанови. 3 боку посадових осіб Мангушського РВ ГУ ДМС в Донецькій області рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 було прийняте з урахуванням усіх обставин справи, об`єктивно, своєчасно, в межах повноважень та із забезпеченням дотримання вимог чинного законодавства. А доводи позивача про те, що йому не пропонували правову допомогу при складанні постанови та те, що він не розуміє українську мову, спростовуються матеріалами справи. Вважає винесену постанову законною та обґрунтованою, а позовні вимоги позивача – безпідставними, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку. Відповідно до ст. 16 Кодексу України про адміністративні правопорушення іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Із матеріалів справи вбачається, що адміністративне стягнення накладено на позивача у зв`язку з тим, що останній перебуває в Україні більш ніж 90 днів протягом 180-денного періоду.(а.с.4). Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України. Частиною 3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Статтею 245 КУпАП України визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана виконати ряд дій, обов`язкове виконання яких в своїй сукупності сприяє правильному вирішенню справи по суті і винесенню законного рішення, однак відповідно до матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення викладено українською мовою, не зважаючи на те, що позивач є громадянином Республіки Білорусь та українська мова йому не зрозуміла. Згідно п. 2.6. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 825 від 28 серпня 2013 року, у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою жестової мови (для спілкування з особами з вадами слуху). Відповідно до ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад. Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Однак, перекладача залучено не було до участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення для забезпечення перекладу для позивача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показаннями свідків Відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Судом встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою ДМС України було порушено вимоги, передбачені ст. 280 КУпАП, зокрема не з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, судом встановлено, що 12.11.2020 Мангушським РВ ГУ ДМС України в Донецькій області відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДО № 000598, згідно якого 12.11.2020 об 11:37 годині, за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 , який 15.12.2019 в`їхав в Україну через КПП «Бориспіль» літаком та залишив України лише 09.08.2020. Того ж дня знов в`їхав в Україну через КПП «Гоптівка» на порушення. Внаслідок перебуває в Україні більше, ніж 90 днів протягом 180-денного періоду, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 203 КУпАП (а.с.5).

За результатами розгляду вказаного протоколу 12.11.2020 Мангушським РВ ГУ ДМС України в Донецькій області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МДО 000597, якою ОСОБА_2 , за встановленими у протоколі обставинами, визнано винним у порушенні ч.1, 3 ст. 9, ч.1 ст. 17 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 2 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №150 від 15.02.2012 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1700 грн. (а.с.4).

Позивач ОСОБА_2 є громадянином Республіки Білорусь, що підтверджено копією національного паспорту (а.с.6).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 21.09.2018 року уклав шлюб з громадянкою України, ОСОБА_5 , який зареєстровано Палацом цивільних обрядів Головного управління юстиції Мінської міської ради, актовий запис №965 (а.с. 7).

Позивач разом із громадянкою України ОСОБА_5 має дитину з громадянством України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 від 25.06.2020 (а.с.9).

20.03.2019 ОСОБА_2 у Головному управлінні Державної міграційної служби України в Донецькій області отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , з терміном дії до 19.03.2020 року (а.с.8).

16.03.2020 року ОСОБА_2 надано заяву про анулювання його посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із його виїздом до Республіки Білорусь (а.с.48). Результатом розгляду якої стало рішення № 14051500008328 про скасування посвідки на тимчасове проживання від 16.03.2020 (а.с.49).

З роздруківки об`єктивного пошуку «Особи» вбачається, що ОСОБА_2 09.08.2020 року перетнув державний кордон України (а.с.47).

Як вбачається з листа Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області № К-2836-20/1401.1/5355-20 від 21.04.2020 адресованого ОСОБА_2 , йому було роз`яснено, 16.03.2020 за його заявою було прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання. У той же час, з метою запобігання порушенням законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину КМУ було прийнято постанову «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всім території України карантину» від 18.03.2020 №259, яка набула чинності 09.04.2020. Так, абзац 1 пункту 2 зазначеної постанови встановлює, що тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або внаслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» від 11.03.2020 №211, з 12.03.2020 до 24.04.2020 на всій території України установлено карантин. Отже, після закінчення карантину, можна залишити територію України без застосування заходів адміністративного впливу, та після повернення до України звернутись до територіального органу ДМС України за місцем проживання з заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні (а.с.10).

Відповідно до копії ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.03.2021 (справа № 263/14519/20, 2-ар/263/2/2021), позивач ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом про скасування рішення Мангушського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби про визнання протиправним та скасування рішення №3 від 12.11.2020 року про примусове повернення до країни походження, який рішенням суду від 22.12.2020 був задоволений, а даною ухвалою ОСОБА_2 відмовлено в роз`ясненні судового рішення (а.с.20-21).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області - залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.12.2020 – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених ч. 2 цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 "Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України", визначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС. Для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона разом із заявою подають вказані у п. 9 зазначеної постанові документи.

Згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 09.12.2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 та станом на час розгляду справи в суді на території України установлений та діє карантин.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020, який діяв на час винесення постанови від 12.11.2020, установлено, що до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів ДМС із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв`язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. Оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у період дії карантину здійснюється за місцем звернення особи.

В п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2020 № 259 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину" установлено, що тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або внаслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу; іноземці та особи без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або в установленому порядку звернутися до територіальних органів/підрозділів ДМС із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про оформлення, обмін посвідки на постійне або тимчасове проживання у зв`язку із установленням карантину, якщо строк звернення для оформлення таких документів настав у період установлення на всій території України карантину, у строк до 30 днів з дня відміни карантину звертаються в установленому порядку до територіальних органів/підрозділів ДМС для продовження строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання.

Підсумовуючи викладене, відповідачем не надано належної оцінки обставинам, які мають значення для прийняття обґрунтованого рішення, а саме те, що позивач звертався до ГУ ДМС України в Донецький області, з приводу отримання посвідки, на що йому було надало відповідь № К-2836-20/1401.1/5355-20 від 21.04.2020 та роз`яснено, що 16.03.2020 за його заявою було прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання. У той же час, з метою запобігання порушенням законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину КМУ було прийнято постанову «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всім території України карантину» від 18.03.2020 №259, яка набула чинності 09.04.2020. Так, абзац 1 пункту 2 зазначеної постанови встановлює, що тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або внаслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу, крім того рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22.12.2020 скасоване рішення №3 від 12.11.2020 року про примусове повернення позивача до країни походження.

Таким чином, якщо б станом на 12.11.2020 ОСОБА_2 і порушив би вимоги законодавства щодо строку тимчасового перебуванням іноземцями на території України, то на нього на цю дату законодавством заборонено застосовувати адміністративне стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд з цього приводу наголошує, що як зазначає позивач та підтверджується рішенням Жовтневого суду від 22.12.2020 ОСОБА_2 неодноразово звертався до відділів ДМС з письмовими заявами та усно з метою отримання дозвільних документів на право законного перебування на території України та роз`яснень по цьому питанню. Відповідачем не надано доказів протилежного, а тому суд приймає позицію позивача про те, що він докладав зусиль для отримання дозволу на право перебування на території України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , враховуючи, що судом було відстрочено сплату судового збору позивачем до ухвалення судового рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДМС України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в сумі 454 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 73-77, 241-246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 7, 33, 122, 222, 245, 247, 251, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до начальника Мангушського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 12.11.2020 серії ПН МДО 000597, винесену відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення – скасувати, а провадження у справі - закрити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави (рахунок UA978999980313101206000005668, отримувач: Донецьке ГУК/Мангушська СТГ/22030101, код класифікації доходів бюджету 22030101, код за ЄДРПОУ 37967785, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) судовий збір у розмірі сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири ) гривні.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Чудопалова