Рішення № 99127738, 09.07.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10762/21

провадження № 2/753/6894/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Украгазбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Михайло Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 позивач ОСОБА_1 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Украгазбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов М.А., в якому просив суд визнати виконавчий напис № 1152 від 20.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Малим О.С. про стягнення рухомого майна з ОСОБА_1 за кредитним договором № 0135/07/2019/0024 від 26.07.2019 таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 20.05.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С. вчинив виконавчий напис №1152 про звернення стягнення на належний позивачу транспортний засіб марки «Рено», на користь ПАТ АБ «Укргазбанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги банку на суму 251 856,01 грн. Строк, за який проводилося стягнення - з 26.07.2019 по 04.02.2021. Витрати за вчинення виконавчого напису складають 9 900,00 грн. 24.05.2021 приватним виконавцем на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 65549296, 25.05.2021 - конфісковано автомобіль марки «Рено», модель «Логан», державний номерний знак НОМЕР_1 , а 27.05.2021 - винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Позивач не погоджується із сумою боргу, не визнає її, оскільки виконавчий напис вчинено без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми боргу по кредитному договору, так як заборгованість по кредитному договору сплачується і сума боргу є спірною. Позивач не має заборгованості перед відповідачем щодо сплати кредиту, не знає за який період провадиться стягнення кредитної заборгованості, чим обґрунтована сума у розмірі 251 856,01 грн., будь-яких повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання не отримував. Станом на 31.05.2021 позивачем по справі сплачено 130 822,14 грн. за кредитним договором. Жодної вимоги про дострокове погашення кредиту від відповідача не надходило. Крім того, порушено порядок звернення стягнення на предмет застави щодо внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення, недотримання відповідачем положень ч. 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Вважає, що даний виконавчий напис був вчинений з грубим порушенням норм чинного законодавства України, за відсутності документів, що підтверджують безспірність вимог стягувача.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 02.06.2021 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін.

Також, даною ухвалою витребувано у приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малого О.С. завірену належним чином копію матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення ним спірного виконавчого напису.

29.06.2021 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. до суду надійшли копії матеріалів виконавчого напису та пояснення на позовну заяву, в яких він просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

01.07.2021 від представника АТ Акціонерний банк «Украгазбанк» - адвоката Слісаренко Л.Л. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначиє, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису заборгованість була безспірною. Банком надано всі передбачені законом документи для вчинення виконавчого напису. Вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до закону та підстав відмовляти банку у вчиненні виконавчого напису не було. Зазначає, що звертаючись з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач зобов`язаний довести шляхом подання відповідних доказів відсутність заборгованості перед кредитом або інший розмір такої заборгованості за кредитним договором у разі, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу. Зокрема, для цього позивач вправі надати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум тощо. Проте, позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов М.А. не направив до суду заяву по суті справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що 26.07.2019 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 135/07/2019/0024, згідно умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 319 630,00 грн. на придбання автомобіля Рено Логан 2019, який буде використовуватись в особистих та сімейних цілях, строком з 26.07.2019 по 24.07.2026 з фіксованою процентною ставкою 14,29 % річних та фіксованою процентною ставкою за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором - 19,29 % річних (а. с. 15 - 18).

26.07.2019, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №135/07/2019/0024, між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави (транспортного засобу), відповідно до якого предметом застави є автомобіль марки Рено, модель Логан, 2019 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 20 - 23).

За змістом п.6.1. та п.6.2. договору застави, заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави у випадках, зокрема, якщо у момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється, серед іншого, за виконавчим написом нотаріуса в порядку, встановленому чинним законодавством України.

20.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1152, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - автомобіль марки Рено, модель Логан, 2019 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на користь ПАТ АБ «Укргазбанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» в сумі 251 856,01 грн, а саме: заборгованість по кредиту строкова 244 316,00 грн.; заборгованість по процентах поточна - 3 447,47 грн.; заборгованість по процентах прострочена - 4 092,54 грн., а також витрати по вчиненню виконавчого напису. Період за який проводиться стягнення - з 26.07.2019 по 04.02.2021 (а. с. 24 - 25).

24.05.2021 приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Корольовим М.А. відкрито виконавче провадження № 65549296 з примусового виконання виконавчого напису №1152, виданого 20.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. (а. с. 26 - 28).

27.05.2021 приватним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02.09.1993 №3425-XII «Про нотаріат» (Закон №3425-XII).

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 2 даного Переліку визначено про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012 №96/5 (далі за текстом - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 3.1. - 3.5. глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172; якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку; строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу; при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання.

Як убачається з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 26.07.2019 по 12.04.2021 позичальником на погашення поточної суми кредиту було сплачено 56 710,03 грн., поточних відсотків - 29 526, 45 грн., що свідчить про порушення позивачем графіку платежів та наявність у нього заборгованості, а отже і неналежне виконання умов кредитного договору.

Доказів на підтвердження відсутності заборгованості на момент звернення банку із заявою про здійснення виконавчого напису, позивачем до суду не надано.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 в справі №305/2082/14-ц зазначено, що оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів.

Відповідно до змісту п.4.2.4 кредитного договору, сторонами визначені умови договору, за якими у разі невиконання позичальником зобов`язань, передбачених цим договором, банк має право задовольнити свої вимоги по цьому договору у порядку, передбаченому чинним законодавством, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення.

Відповідно до договору застави, заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті, або частковій несплаті сум процентів чи комісій у встановлені кредитним договором строки.

Пунктом 6.3 договору застави встановлений порядок звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, який, як вбачається з наданих приватним нотаріусом документів, був дотриманий банком.

Стосовно доводів позовної заяви про те, що банком не були зареєстровані в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави та лист-вимога відповідача не відповідає змісту повідомлення, суд зазначає наступне.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає

1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу;

4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно із ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

У ч.1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із ч.1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною 1 ст. 50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

При цьому частинами 1, 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з ч.1 ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

У статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною 4 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок №830).

Пунктом 4 Порядку №830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

У пункті 5 Порядку №830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок №296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком №1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку №1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5).

Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку №296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону №1255-IV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом.

Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.

При цьому неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі п. 2 ч.1 ст. ст. 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Велика Палата Верховного Суду від 16.05.2018 в справі №320/8269/15-ц, факт недотримання стягувачем положень ч.3 ст. 24 та ч.1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Як убачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, дата видачі 20.05.2021, щодо предмета обтяження - вищевказаного транспортного засобу марки - Рено, модель Логан, 2019 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наявні відомості про звернення стягнення - 06.04.2021 зареєстровано звернення стягнення.

Отже, доводи позовної заяви в цій частині спростовані наявними в матеріалах нотаріальної справи документами.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Украгазбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Михайло Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Заставенко