Рішення № 99123022, 19.08.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м. Черкаси справа № 925/724/21

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого – судді Г.М. Скиби, за участю секретаря судового засідання Л.В.Романенко, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Герміона», м. Львів, вул. Скісна, буд. 2, кв. 4

до Приватного акціонерного товариства «Азот», м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72

про стягнення 94429,02 грн заборгованості,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: участі не брав.

Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Герміона» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 94429,02 грн за договором поставки №КСН2019/05/07-03 від 16.05.2019, з яких:

- 81663,75 грн основного боргу,

- 8738,02 грн інфляційних втрат,

- 4027,25 грн – 3% річних,

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду області від 02.06.2021 відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 06.07.2021.

Позивач надав суду для огляду оригінали документів.

29.06.2021 відповідач подав відзив, позовні вимоги заперечує. Заперечує факт доставки обладнання на склад покупця.

Ухвалою господарського суду області від 06.07.2021 підготовче засідання відкладено на 20.07.2021.

14.07.2021 представник позивача надав суду додаткові пояснення, доводи відповідача вважає надуманими, суперечливими та спрямованими на уникнення виконання грошового зобов`язання. Зазначає, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу буде подано позивачем протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення по даній справі.

20.07.2021 підготовче провадження закрито і справа призначена в судове засідання для розгляду по суті на 19.08.2021.

В судовому засіданні:

За результатами розгляду справи судом прийнято рішення без його проголошення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

16.05.2019 приватне підприємство «Торгівельна фірма «Герміона», в особі директора Сілаєва М.М., який діє на підставі Статуту - з однієї сторони (як постачальник), та публічне акціонерне товариство «Азот» (покупець), в особі директора з МТП Горобця М.Є., який діє на підставі довіреності - з іншої сторони, уклали договір (поставки) №КСН2019/05/07-03 (далі – Договір) (а.с. 12-15).

Вказаний Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений підписами їх повноважних представників та печатками. Копія Договору додана до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору в порядку та на умовах цього Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю обладнання (далі-товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Асортимент товару погоджується сторонами і вказується у Специфікаціях 1 і 2 (а.с. 16-19) (п.п. 1.2 Договору). Специфікації є невід`ємною частиною договору.

Відповідно п.8.5. договору, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2019.

Ціна та загальна вартість товару узгоджена сторонами у Розділі 2 Договору.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору загальна сума договору становить 456324 грн. (з ПДВ).

Відповідно п.3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (правила «Інкотермс» в редакції 2010).

На виконання умов договору поставки №КСН2019/05/07-03 від 16.05.2019 ПП ТФ «Герміона» (постачальник) поставив (передав), а товариство «Азот» (покупець) прийняв та використав у господарській діяльності обладнання:

накладна №61 від 23.09.2019 по 5 позиціях на суму 432321,36 грн. (з ПДВ) (а.с. 20). Отримано оплати: 228162 грн. – 31 травня 2019, 122495,61 грн. – 20.09.2019 (а.с. 21-23).

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором поставки №№КСН2019/05/07-03 від 16.05.2019 у повному обсязі, поставивши товар відповідачу. Отримання товару підтверджено довіреністю відповідача серія ААЕ №386935/567 від 23.09.2019.

Відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар і неоплачена частина вартості отриманого товару становить 81663,75 грн., що є предметом спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 655, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар i сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору. ПАТ «Азот» зобов`язане було оплатити товар у строки та на визначених договором умовах.

Строки розрахунків за поставлений товар – 10 банківських днів з моменту отримання товару – з 04.10.2019. Тобто строк оплати для відповідача вже настав.

Інших платежів в рахунок оплати (погашення) заборгованості за отриманий товар, за вищевказаними договором поставки №КСН2019/05/07-03 від 16.05.2019 від Відповідача не надходило, розрахунків між сторонами в інший спосіб також не проводилося.

Факт невиконання Відповідачем договірних зобов`язань за вищевказаним Договором поставки №КСН2019/05/07-03 від 16.05.2019 та Додатками №1, 2 до договору поставки №КСН2019/05/07-03 від 16.05.2019 не спростовано Відповідачем у належний спосіб.

На суму заборгованості - як прострочене грошове зобов`язання - Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача:

4027,25 грн. – 3% річних від простроченої суми основної заборгованості з посиланням на приписи ч.2 ст. 625 ЦК України за період з 05.10.2019 по 26.05.2021 (600 календарних днів);

8738,02 грн. інфляційних витрат;

Відповідач вимоги заперечив, просить в позові відмовити з мотивів фактичного неприбуття товару на склад покупця. Доводи позивача не спростовані. Подано письмовий відзив на позов (а.с. 43-44).

Інших доказів не надано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку України та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями та приписами ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом представлений договір №КСН2019/05/07-03 від 16.05.2019 є договором поставки (як різновид купівлі-продажу) і відповідає вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки (купівлі-продажу) №КСН2019/05/07-03 від 16.05.2019 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Як встановлено судом, Позивач 23.09.2019 здійснив поставку партії товару промислового сільськогосподарського призначення, а Відповідач прийняв товар – запчастини та комплектуючі на загальну суму 432321,36 грн, що підтверджується видатковою накладною та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який відповідно п. 2.2.3 Договору визначений становить 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк оплати за отриманий товар для відповідача вже настав.

Станом на 05.10.2019 основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар призначення склала 81663,75 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат, % річних за користування грошовими коштами та пені.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача сума в розмірі 4027,25 грн – 3% річних від простроченої суми основної заборгованості, 8738,02 грн – інфляційних втрат.

Здійснивши перевірку правильності нарахування, інфляційних втрат і річних нарахувань за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу «Еліт: Ліга Закон», судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки та нарахування.

Відповідач доводи позивача не спростував, свого розрахунку не надав.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено в діях відповідача порушення умов договору та підстави для застосування нарахованих обтяжень на суму боргу ПАТ «Азот», суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ПП ТФ «Герміона» до ПАТ «Азот». Позов підлягає до задоволення. Належить стягнути з Відповідача на користь позивача:

81663,75 грн. основного боргу,

4027,25 грн – 3 % річних,

8738,02 грн інфляційних втрат,

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності – недопустимість ревізування рішень судів, в тому числі які набрали законної сили – з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 2270,00 грн судового збору.

Позивач заявив про понесені адвокатські витрати. Розрахунок та докази оплати позивач має надати додатково, тому суд не розглядає спір в частині стягнення з відповідача адвокатських витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: Приватного акціонерного товариства «Азот», м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00203826, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Герміона», м. Львів, вул. Скісна, буд. 2, кв. 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34368129, номер рахунку в банку невідомий

81663,75 грн. основного боргу,

4027,25 грн – 3 % річних,

8738,02 грн інфляційних втрат,

2270,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 20.08.2021

Суддя Г.М. Скиба