Рішення № 99122893, 11.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1396/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Берест" (38321, Полтавська обл., Великобагачанський район (Миргородський район), с. Скибівщина, вул. Миру, будинок 31; код ЄДРПОУ: 31292968) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" (63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Студентська, буд. 112; код ЄДРПОУ: 43684414) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021 Селянське (фермерське) господарство "Берест" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" заборгованість у сумі 773 395,57 грн., інфляційних нарахувань у сумі 30 262,55 грн., 3% річних у сумі 8 957,47 грн. та відшкодування витрат з оплати судового збору у розмірі 12 189,23 грн.

В обґрунтування позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної та в повному обсязі оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2021 прийнято позовну заяву (вх.№1396/21 від 19.04.2021) Селянського (фермерського) господарства "Берест" до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1396/21. Визначено, Справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 19.05.2021. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2021 підготовче засідання відкладено на 16.06.2021.

09.06.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13570 від 09.06.2021), в якій просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначив, що податкову накладну №61 доставлено до центрального рівня ДПС України 09.12.2020, а квитанцію №1 отримано позивачем 10.12.2020 о 10 год. 53 хв. із позначкою «документ прийнято», та зазначенням про проставлення печатки ДПС України «отримано». Отже, початком перебігу строку для сплати 20% вартості товару є 11.12.2020. Проте, ні договір, ні додатки до нього не містять інформації про останній (граничний) день для сплати а ні 80%, а ні 20%, а ні повної вартості отриманого товару. З матеріалів справи неможливо встановити точний строк, зі спливом якого наступає початок прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором. При цьому, за умовами п.6.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині зобов`язань, що виникли з моменту підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли на підставі цього договору. Вважає, що відповідач за договором в праві виконувати свої зобов`язання з оплати товару до 31 грудня 2021 року, яке ше не настало. На переконання представника відповідача, умови договору та фактичні обставини справи свідчать про відсутність будь-якої заборгованості відповідача за договором.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних представник відповідача стверджує, що в договорі та матеріалах справи не має жодної вказівки на 04 грудня 2020 року як на дату, після якої настає прострочення виконання зобов`язання відповідачем за договором повністю або частково. Вважає, що немає жодних підстав ставити в залежність початок прострочення виконання зобов`язання відповідача від дати здійснення ним першої часткової оплати товару. На думку представника відповідача, наведений позивачем розрахунок є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а вимога про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є незаконною та безпідставною.

Також, на переконання відповідача, позивачем всупереч ст.222 ГК України претензія надіслана до 31 грудня 2021 року, яке за п.6.1. Договору, є останнім днем строку дії договору. Будь-яка заборгованість відповідача за договором на даний час відсутня, як наслідок, немає і порушення майнових прав або законних інтересів позивача, та немає підстав звертатися до відповідача із претензією.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.06.2021 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" строк на подання відзиву на позовну заяву. Відзив на позовну заяву (вх.№13570 від 09.06.2021) прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи №922/1396/21. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 19 липня 2021 року. Підготовче засідання відкладено на 07.07.2021.

29.06.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від голови Селянського (фермерського) господарства "Берест" надійшла відповідь на відзив (вх.№15044 від 29.06.2021), в якій зазначив, що обов`язок оплати у Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" по договору поставки №24/11/2020 виникає одночасно саме у зв`язку з виконанням свого обов`язку продавцем, а саме: 80% (938 716,45 грн.) - 25.11.2020, а 20% (234 679,11 10.12.2020. Крім того, у листі від 05.04.2021 №1 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" визнало прострочення ним своїх зобов`язань по оплаті за отриманий товар. А отже, посилання відповідача на передчасність надсилання претензії та неправильність нарахування 3% річних та інфляційних є необґрунтованими.

В підготовчому судовому засіданні 07.07.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.08.2021.

Представник позивача в судове засідання 11.08.2021 не з`явився. Про причини неявки не повідомив. Про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2021 не з`явилась. Проте, 05.08.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява (вх.№18258 від 05.08.2021), в якій остання просила суд відкласти судове засідання та за її відсутності справу не розглядати. В обґрунтування заяви посилалась на неможливість прийняти участь в судовому засіданні через те, що з 07.08.2021 по 22.08.2021 вона буде перебувати у щорічній відпустці та за межами України. На підтвердження зазначеного, представник відповідача надала роздруківку електронних авіаційних квитків.

Вирішуючи заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням останньої у відпустці, протокольною ухвалою суду було відмовлено у її задоволенні з наступних підстав.

Частиною 2 статті 195 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд також зазначає, що судові засідання по справі неодноразово відкладались, в тому числі за клопотанням представника відповідача, причини неявки якого в судове (підготовче) засідання було визнано судом поважними.

Відповідно до протоколу підготовчого засідання від 07.07.2021, представник відповідача Татузян А.Е. була присутня в підготовчому засіданні, в якому протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.08.2021. В повідомленні про дату, час та місце наступного засідання суду міститься підпис представника відповідача Татузян А.Е. щодо обізнаності про дату наступного розгляду справи (а.с.99 т.1).

При цьому, пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Таким чином, з огляду на те, що судом 07.07.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, враховуючи визначений частиною 2 статті 195 ГПК України тридцятиденний строк для розгляду справи по суті, оскільки судом було створено сторонам належні умови для надання доказів по справі, надано достатньо часу для здійснення всіх необхідних дій для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, враховуючи, що ухвалою суду про відкриття провадження від 21.04.2021 явку представників учасників справи було визнано необов`язковою, беручи до уваги, що засідання по справі неодноразово відкладались, в тому числі за клопотанням представника відповідача, причини неявки якого в судове (підготовче) засідання було визнано судом поважними, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням останньої у відпустці.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.08.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

24.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" (покупець) та Селянським (фермерським) господарством "Берест" (постачальник) було укладено договір поставки №25/11/2020 (надалі - Договір) (а.с.6-7 т.1).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна, яка надалі йменується «товар» в асортименті, за ціною, кількістю та якістю на умовах, узгоджених сторонами у відповідних додатках до цього Договору, що укладаються окремо на кожну партію товару.

Ціна, кількість, загальна сума вартості кожної окремої партії товару вказується у додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною (п.2.1.Договору).

Покупець здійснює 80% оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника з моменту відвантаження товару та отримання видаткових накладних із зазначенням власника товару та маси вантажу, вказаних у п.4.3 цього Договору.

Оплати решти 20% вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним додатком, здійснюється покупцем після ре єстрації податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чин ним законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, та отримання від постачальника видаткових накладних на відповідну партії товару визначеної додатком (п.2.2.1.Договору).

Сума Договору визначається як загальна сума вартостей товару, зазначених у відповідних додатках до Договору та видаткових накладних (п.2.4.Договору).

Постачальник зобов`язаний у 2-денний термін з дати відвантаження товару надати покупцеві оригінал видаткової накладної (п.2.5.Договору).

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника.

Постачальник забезпечує реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений чинним законодавством термін та її надання покупцеві. Підтвердженням про реєстрацію податкової накладної постачальника та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування з Єдиного реєстру податкових накладних (п.2.6.Договору).

Умови та термін поставки (відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС-2010"), узгоджуються сторонами в додатках, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.4.1.Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору, передача товару супроводжується наступними документами:

- видатковою накладною, виписаною згідно дорученню покупця;

- зареєстрованою податковою накладною, оформленою відповідно до чинного законодавства України. Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється постачальником відповідно до податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 №1235/26012, із змінами. Постачальник зобов`язується надати покупцеві квитанцію №1 про підтвердження реєстрації;

- рахунком-фактурою постачальника з точним зазначенням кількості та ціни товару, суми ПДВ, всього до сплати;

- договір поставки/купівлі-продажу товару;

- якщо постачальник є виробником сільськогосподарської продукції, він зобов`язаний надати форми державного статис тичного спостереження за ф.4-сг "Посівні площі сільськогосподарських культур", форми державного статистичного спостереження №29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду";

- копії залізничних накладних (за вимогою).

Право власності на товар за цим Договором виникає у покупця на складі постачальника за адресою, зазначеною в дода тках до Договору. Підписи у видатковій накладній є підтвердженням отримання кількості товару (п.4.3.Договору).

За порушення умов Договору, а також за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов`язань за цим Договором, винна сторона відшкодовує завдані цим збитки, підтверджені документально (п.5.1.Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині зобов`язань, що виникли з моменту підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли на підставі цього Договору (п.6.1.Договору).

В той же день, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" (покупець) та Селянським (фермерським) господарством "Берест" (постачальник) було укладено додаткову угоду №001 від 24.11.2020 до договору поставки №25/11/2020, відповідно до умов якої постачальник передає у власність покупця товар кількістю 150,0 тонн на загальну суму з ПДВ у розмірі 1 094 994,00 грн. в строк до 30.11.2020 включно (надалі - Додаткова угода) (а.с.8 т.1).

Позивач свої зобов`язання виконав, передавши у власність (згідно умов Договору) відповідачу 25.11.2020 товар на загальну суму 1 173 395,57 грн.

Відповідачем в свою чергу відповідна продукція була прийнята без жодних претензій та заперечень, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткова накладна №49 від 25.11.2020 на загальну суму 1 173 395,57 грн. та товарно-транспортні накладні №1 від 25.11.2020, №2 від 25.11.2020, №3 від 25.11.2020 та №4 від 25.11.2020 засвідчені підписами та печатками сторін (а.с.9-13 т.1).

В той же день, позивачем було складено податкову накладну №25112020 від 25.11.2020 на загальну суму 1 173 395,57 грн. (а.с.16 т.1).

Таким чином, загальна ціна партії поставленого товару відповідачу становить 1173395,57 грн.

Відповідачем за вищевказану партію товару на рахунок позивача було здійснено оплату, а саме:

- 04.12.2020 на суму 200 000,00 грн.;

-25.01.2021 на суму100 000,00 грн.;

- 12.03.2021 на суму 100 000,00 грн.

Однак, як стверджує позивач, решту вартості отриманого товару у розмірі 773395,57 грн. відповідачем в порушення умов Договору №25/11/2020 від 24.11.2020 не сплатило, на підставі чого позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості №27 від 10.03.2021 (а.с.17-19 т.1).

В свою чергу відповідач наявність заборгованості перед позивачем не визнає. Вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" в праві виконувати свої зобов`язання з оплати товару до 31.12.2021, оскільки п.6.1. Договору визначено, що Договір діє до 31.12.2021, а отже такий строк ще не настав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором поставки №25/11/2020 від 24.11.2020 виконав належним чином та у строк встановлений Договором та Додатковою угодою №001 від 24.11.2020 до нього .

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторони в Договорі поставки №25/11/2020 від 24.11.2020 погодили, що покупець здійснює 80% оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника з моменту відвантаження товару та отримання видаткових накладних із зазначенням власника товару та маси вантажу, вказаних у п.4.3 цього Договору. Оплата решти 20% вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним додатком, здійснюється покупцем після ре єстрації податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чин ним законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, та отримання від постачальника видаткових накладних на відповідну партії товару визначеної додатком (п.2.2.1.Договору).

Таким чином, відповідач зобов`язався здійснити 80% оплати за товар, що становить 938 716,46 грн., з моменту відвантаження товару та отримання видаткових накладних із зазначенням власника товару та маси вантажу, вказаних у п.4.3 цього Договору.

Як було встановлено судом та не заперечувалося сторонами, відвантаження товару та отримання видаткових накладних із зазначенням власника товару та маси вантажу, вказаних у п.4.3 цього Договору відбулося 25.11.2021.

Оплату решти 20% вартості товару, що становить 234 679,11 грн., відповідач зобов`язався здійснити після ре єстрації податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чин ним законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, та отримання від постачальника видаткових накладних на відповідну партії товару визначеної додатком.

Відповідач заперечує проти настання граничного строку оплати товару. При цьому стверджує, що податкову накладну №61 доставлено до центрального рівня ДПС України 09.12.2020, а квитанцію №1 отримано позивачем 10.12.2020 о 10 год. 53 хв. із позначкою «документ прийнято», та зазначенням про проставлення печатки ДПС України «отримано». Отже, початком перебігу строку для сплати 20% вартості товару є 11.12.2020. Проте, ні договір, ні додатки до нього не містять інформації про останній (граничний) день для сплати а ні 80%, а ні 20%, а ні повної вартості отриманого товару. З матеріалів справи неможливо встановити точний строк, зі спливом якого наступає початок прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором. При цьому, за умовами п.6.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021.

Так, частиною 46.1. статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно ч. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.187.1. Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до 201.1. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 4 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 р. № 341) зі змінами і доповненнями (далі — Порядок № 1246), до ЄРПН вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до ЄРПН та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною п. 201.16 ст. 201 ПКУ, прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192, пп. 200 1.3, 200 прим. 1.9 ст. 2001 та пп. 201.1, 201.10 і 201.16 ст. 201 ПКУ, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/ розрахунку коригування (п. 5 Порядку № 1246).

Так, податкова накладна №61 складена в електронній формі позивачем 25.11.2020. На зазначеній податковій накладні міститься позначка "зареєстровано в ЄРПН" та "документ прийнято контрагентом".

Відповідно до відповіді Державної податкової служби України б/н від 01.03.2021, розміщеної на офіційному вебпорталі Державної податкової служби України, Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Згідно з п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 зі змінами і доповненнями, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання, зокрема, події прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 12 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216, визначено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

Таким чином, після прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН, податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної реєструється в ЄРПН тією датою, за якою податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної було надіслано до ДПС з метою реєстрації в ЄРПН, що зафіксовано у квитанції.

В матеріалах справи міститься квитанція №1, якою ДПС України було повідомлено позивача про прийняття податкової накладеної №61 від 25.11.2020 та її реєстрації в ЄРПН.

Позивачем зазначену квитанцію №1 від ДПС України було отримано 10.12.2020.

Як вбачається із квитанції №1 ДПС України, податкову накладну №61 виписано 25.11.2020 та доставлено до центрального рівня ДПС України 09.12.2020.

Так, сторони Договором дійсно не погоджено граничний строк оплати відповідачем отриманого товару. Проте, це не є підставою для невиконання відповідачем свого зобов`язання з оплати товару.

Проте, пунктом 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на вищезазначене, помилковим є твердження представника відповідача про те, що ні договір, ні додатки до нього не містять інформації про останній (граничний) день для сплати а ні 80%, а ні 20%, а ні повної вартості отриманого товару, а також про те, що з матеріалів справи неможливо встановити точний строк, зі спливом якого наступає початок прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором, а отже відповідач вправі здійснити оплату товару у строк дії Договору, а саме до 31.12.2021, який ще не настав.

Отже, відповідач повинен був оплатити отриманий товар у наступний строк:

- 80% вартості товару, що становить 938 716,46 грн. - 26.11.2020 (подія настала 25.11.2020);

- 20% вартості товару, що становить 234 679,11 грн. - 10.12.2020 (подія настала 09.12.2020).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем за вищевказану партію товару на рахунок позивача було здійснено оплату, а саме:

- 04.12.2020 на суму 200 000,00 грн.;

- 25.01.2021 на суму100 000,00 грн.;

- 12.03.2021 на суму 100 000,00 грн.

Тобто загальна сума, яку було оплачено відповідачем за отриманий товар, становить 400 000,00 грн., що становить 34% від вартості товару.

При цьому, оскільки сторони в Договорі поставки виконання зобов`язання з оплати товару прив`язали до подій (відвантаження товару, реєстрація податкової накладної), які неминуче мали настати і такі події настали 25.11.2020 та 09.12.2020, то вищезазначену оплату відповідачем здійснено з порушенням строків встановлених Договором та законом.

Так, прострочення заборгованості у відповідача виникла:

- щодо оплати 80% вартості товару, що становить 938 716,46 грн. - починаючи з 27.11.2020;

- щодо оплати 20% вартості товару, що становить 234 679,11 грн. - починаючи з 11.12.2020.

Суд критично ставиться до твердження представника відповідача про те, що позивачем неправомірно було пред`явлено відповідачу претензію про сплату заборгованості, оскільки норми чинного законодавства України не позбавляють позивача права пред`являти такі претензії (вимоги), і навпаки зобов`язують відповідача виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення такої вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів законодавства.

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, заборгованість відповідача за Договором поставки №25/11/2020 від 24.11.2020 позивачем належним чином доведена, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань у розмірі 30 262,55 грн. та 3% річних у розмірі 8 957,47 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

При цьому, суд не має права виходити за межі розміру та строків нарахувань, визначених позивачем в позовній заяві.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлені вище обставини справи та зазначені норми законодавства, суд задовольняє позов у цій частині.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Берест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСАВ" (63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Студентська, буд. 112; код ЄДРПОУ: 43684414) на користь Селянського (фермерського) господарства "Берест" (38321, Полтавська обл., Великобагачанський район (Миргородський район), с. Скибівщина, вул. Миру, будинок 31; код ЄДРПОУ: 31292968) суму заборгованості у розмірі 773 395 (сімсот сімдесят три тисячі триста дев`яносто п`ять) грн. 57 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 30 262 (тридцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 8957 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 47 коп., а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 189 (дванадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 23 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "20" серпня 2021 р.

Суддя Т.О. Пономаренко