Рішення № 99122828, 13.08.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/272/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О.

Розглянув справу

за позовом: Фермерського господарства "МРІЯ-21", с. Вигода, Борщівський район, Тернопільська область

до відповідача-1: Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича, вул. Грушевського, 2, м. Борщів, Тернопільська область

відповідача-2: Мельнице-Подільської селищної ради, смт. Мельниця-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область.

про: - визнання права постійного користування земельною ділянкою; - визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича; - зобов`язання зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою

За участю представників:

Позивача: Поморянський В.С., Гаврилюк М.І.

Відповідача-1 : Піляк Л.В.

Відповідача-2: не з`явився

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 13.08.2021 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 30.04.2021 (згідно відмітки відділення Укрпошти на конверті) Фермерське господарство "МРІЯ-21", с. Вигода, Борщівський район, Тернопільська область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича, м.Борщів, про:

- визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича від 30 березня 2021 року за №57367254 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 за суб`єктом: Фермерське господарство "МРІЯ-21", податковий номер 14038294;

- зобов`язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 за суб`єктом: Фермерське господарство "МРІЯ-21", податковий номер 14038294.

Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву Фермерського господарства "МРІЯ-21" (вх.№316 від 06.05.2021) залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.

Після усунення заявником недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 20.05.2021 відкрито провадження у даній справі; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Мельнице-Подільську селищну раду, смт. Мельниця-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; призначено підготовче засідання на 14.06.2021 на 10:00 год; встановлено відповідачу та третій особі строки для подання відзиву на позов та письмових пояснень щодо позову.

З метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання у даній справі відкладалось на 29.06.2021 на 10:00 год; оголошувалась перерва до 16.07.2021 до 10:00 год, про що постановлено протокольної форми ухвали з наступним повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до ст.ст.120, 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 16.07.2021 задоволено клопотання представника позивача (вх.№5866 від 15.07.2021) та постановлено подальший розгляд справи здійснювати, виходячи із вимог, зазначених у клопотанні, а саме про: - визнання за Фермерським господарством "МРІЯ-21" права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341; - визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича від 30 березня 2021 року за №57367254 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 за суб`єктом: Фермерське господарство "МРІЯ-21", податковий номер 14038294; - зобов`язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 за суб`єктом: Фермерське господарство "МРІЯ-21", податковий номер 14038294; залучено до участі у справі в якості співвідповідача Мельнице-Подільську селищну раду, виключивши її зі складу третіх осіб у справі; продовжено у зв`язку з цим строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів - до 18.08.2021, та відкладено підготовче засідання на 02.08.2021 на 10:30 год, про що учасників справи належним чином повідомлено; запропоновано відповідачу-2 - Мельнице-Подільській селищній раді, подати суду відзив на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Також, 02.08.2021 від представника позивача надійшла заява (вх.№6296 від 02.08.2021), яка судом прийнята, про уточнення п.4 позовних вимог в частині судових витрат, відповідно до якої заявник просить стягнути з відповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича, судові витрати на суму 98 880,21 грн, в т.ч. судовий збір: 2270 грн та 30 грн за прийнятий платіж судового збору (комісія), 2270 грн та 30 грн за прийнятий платіж судового збору (комісія), 2270 грн та 10,21 грн за прийнятий платіж судового збору (комісія).

02.08.2021 судом закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 13.08.2021 на 10:00 год, про що постановлено протокольної форми ухвалу, з наступним повідомленням учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

В судове засідання 13.08.2021 представник відповідача-2 - Мельнице-Подільської селищної ради не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі останню повідомлено належним чином (відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи); відзив на позов від Мельнице-Подільської селищної ради не надходив.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2021 позовні вимоги повністю підтримав (з урахуванням заяви (вх.№5866 від 15.07.2021) та з підстав, наведених у позовній заяві, посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Зокрема, вказує на те, що державним реєстратором незаконно відмовлено у державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 за суб`єктом: Фермерське господарство "МРІЯ-21".

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позовних вимог повністю заперечила. Зокрема, в усних поясненнях зазначила про те, що подані на реєстрацію документи не підтверджують виникнення у ФГ "МРІЯ-21" права постійного користування, а земельна ділянка згідно Акту на право постійного користування землею ТР №101 від 14.07.1999 передавалась ОСОБА_1 . Просить у задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-1, господарський суд встановив:

- ОСОБА_1 згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №101, виданого 14 липня 1999 року на підставі рішення Борщівської районної Ради народних депутатів Борщівського району Тернопільської області №2 від 17.01.1992, передано у постійне користування земельну ділянку площею 26,87 га в межах згідно з планом, розташовану на території Вигодської сільської ради, для створення фермерського господарства. Вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №164.

ОСОБА_1 створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "МРІЯ", с.Вигода, Борщівський район, Тернопільська область (код 14038294), де останній за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значився керівником (лист Головного управління статистики у Тернопільської області №03.2-11/1589-21 від 01.07.2021 щодо історії перереєстрації ФГ "Мрія-21", ідентифікаційний код 14038294).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 08.08.2017; складено актовий запис про смерть №159 від 08.08.2017.

В подальшому, Селянське (фермерське) господарство "МРІЯ" змінило своє найменування на Фермерське господарство "МРІЯ-21" (18.03.2021 проведено державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про юридичну особу) із збереженням попереднього ідентифікаційного коду юридичної особи 14038294.

Як зазначено у пунктах 1.1, 1.2 Статуту ФГ "МРІЯ-21" (нова редакція від 02.03.2021), Фермерське господарство "Мрія-21" створене на земельній ділянці загальною площею 26,87 га, наданій засновнику в постійне користування (державний акт ТР №101 від 14 липня 1999р.) для ведення фермерського господарства рішенням Борщівської районної ради Тернопільської області від 17.01.1992 №2; засновником господарства (на даний час) є ОСОБА_2 .

Відповідно до п.6.1 Статуту, до земель Господарства належить, зокрема, земельна ділянка, загальною площею 26,87 га, в постійному користуванні для ведення фермерського господарства (державний акт ТР №101 від 14 липня 1999р.).

Як стверджує позивач, частину земельної ділянки, наданої на підставі рішення Борщівської районної Ради народних депутатів Борщівського району Тернопільської області №2 від 17.01.1992 в постійне користування ОСОБА_1 згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №101 від 14 липня 1999 року, а саме площею 1,72 га за рахунок земель селянського (фермерського) господарства в розмірі середньої земельної частки, рішенням Вигодської сільської ради від 11 червня 1998 року №6, передано у приватну власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що останньому було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ТР №481 від 21 квітня 1999 року, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №47.

При цьому, земельній ділянці, яку було надано у постійне користування згідно державного акту серії ТР №101 від 14 липня 1999 року для ведення фермерського господарства, із врахуванням вищевказаних змін щодо виділеної частки в розмірі 1,72 га, було присвоєно кадастровий номер 6120881800:01:001:1341, що відповідачами не заперечується.

Площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Вигодської сільської ради, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341, з цільовим призначенням – для ведення фермерського господарства на даний час становить 25,1495 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6114381602021 від 17.03.2021, копію якого долучено до матеріалів справи.

Згідно вказаного Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка №252110767 від 11.04.2021), земельна ділянка з кадастровим номером 6120881800:01:001:1341, площею 25,1495 га, зареєстрована 06.02.2019 за Мельнице-Подільською селищною радою на праві комунальної власності; підстава для державної реєстрації: додаток до акту б/н, виданий 24.09.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області; акт б/н, виданий 24.09.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області; додаток до наказу №3152/14-18-СГ, виданий 22.09.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області; наказ №19-3152/14-18-СГ, виданий 22.09.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області; відомості з ДЗК, серія та номер: 7674599, виданий 06.02.2019, видавник: Державний земельний кадастр.

Довідкою Мельнице-Подільської селищної ради №170 від 22.03.2021, остання підтверджує, що надана ФГ "Мрія-21" земельна ділянка площею 26,87 га з моменту заснування юридичної особи використовується Фермерським господарством "Мрія-21" за цільовим призначенням.

Проте, речове право позивача на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6120881800:01:001:1341, площею 25,1495 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було.

- 24 березня 2021 року позивач звернувся до відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області із заявою про реєстрацію за ним права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6120881800:01:001:1341.

За результатами розгляду відповідного звернення, державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скороходом Романом Орестовичем прийнято рішення №57367254 від 30.03.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у якому вказав, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; поданий державний акт на право постійного користування землею ТР №101 від 14.07.1999 виданий на ОСОБА_1 , а заявником по заяві є Фермерське господарство "МРІЯ-21", податковий номер 14038294.

Позивач вважає, що така відмова у державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6120881800:01:001:1341 свідчить про невизнання та порушує права ФГ "МРІЯ-21" як юридичної особи, до якої перейшло відповідне право постійного користування цією земельною ділянкою, оскільки:

- відомості про реєстрацію права постійного користування ФГ "МРІЯ-21" вказаною земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконно відсутні;

- господарство не може скористатися державною фінансовою підтримкою відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 07.02.2018 року "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств", а також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.08.2004 року "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам", оскільки підставою для отримання цієї фінансової підтримки є витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із відомостями про наявність кількості землі, що перебуває в користуванні юридичної особи;

- створюються перешкоди щодо спадкування прав та обов`язків ОСОБА_1 .

З огляду на викладене та посилаючись на положення Закону України "Про фермерське господарство", а також судову практику, у відповідності до яких з моменту утворення фермерського господарства земельна ділянка, яка надана засновникові для цього, автоматично переходить у користування вже до господарства як юридичної особи і саме з цього моменту саме фермерське господарство, як юридична особа, а не його засновник, несе права та обов`язки землекористувача, позивач стверджує, що державний реєстратор відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області в незаконний спосіб шляхом прийняття оскаржуваного рішення унеможливив господарську діяльність позивача, чим порушив законні права та охоронювані законом інтереси як самого фермерського господарства, так і його членів, а відтак вказане рішення просить визнати незаконним та скасувати, а також зобов`язати вказаного державного реєстратора зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 за Фермерським господарством "МРІЯ-21".

Суд, на підставі ст.86 ГПК України, давши оцінку наявним в матеріалах справи доказам та наведеним доводам, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (Справа №1-17/2005) зазначено, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України (абз.2 п.5.2. Рішення).

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В силу приписів п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Враховуючи висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/6090/18, від 04.12.2019 у справі №823/588/16, постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №925/1222/19, а також суб`єктний склад сторін, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із ч.1 ст.51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення Фермерського господарства "Мрія") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст.7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із ч.1 ст.23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведених норм, а також з наявних у справі матеріалів технічного звіту по видачі державного акту за 1992 рік, вбачається, що земельна ділянка площею 26,87 га на території Вигодської сільської ради згідно рішення Борщівської районної ради №2 від 17.01.1992 та згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №101, виданого 14.07.1999, надавалась ОСОБА_1 на праві постійного землекористування як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, і саме для створення фермерського господарства.

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та п`ята ст.2 Закону України №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" в редакції, чинній на момент створення СФГ "Мрія"; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 №973-IV "Про фермерське господарство").

Таким чином, з моменту створення СФГ "Мрія" відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10.04.2019, ухвалі від 13.11.2019 у справі №275/82/18, а також у постанові від 01.04.2020 року у справі №320/5724/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц, від 23.06.2020 року у справі №922/989/18.

01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року, згідно з ч.1 ст.92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у ч.2 ст.92 ЗК України, до якого фермерські господарства та фізичні особи не належали.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №2059-IV від 06.10.2004, чинній до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, визнано неконституційним п.6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. При цьому, Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна "набувають" (який означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь") вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №663/1738/16-ц, від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до СФГ "Мрія", через зміни у земельному законодавстві не припинилося.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (в чинній редакції) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до приписів ч.1 ст.27 Земельного кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2002), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Отже, у земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Мрія", так і на даний час) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства - відсутня.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства (вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Серед підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, було також припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

Проте, СФГ "Мрія" не припинило своєї діяльності як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство), а відбулася лише зміна його найменування на Фермерське господарство "МРІЯ-21" із збереженням ідентифікаційного коду юридичної особи, про що вже вказувалось вище.

Відповідно до п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 (118-96-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 №499) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Таким чином, слід дійти висновку, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування для створення фермерського господарства, таке право не припинилось, а перейшло до СФГ "Мрія" (ідентифікаційний код 14038294) і на даний час зберігається за Фермерським господарством "МРІЯ-21" (ідентифікаційний код 14038294), яке набуло права та обов`язки землекористувача і використовує вказану земельну ділянку у своїй діяльності.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що зібраними у справі доказами доведено перехід до ФГ "Мрія-21" права постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №101 від 14 липня 1999 року, доказів припинення такого права позивача у відповідності до вимог чинного законодавства суду не надано, а тому заявлена вимога щодо визнання за Фермерським господарством "МРІЯ-21" (код 14038294) права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 підлягає до задоволення як обґрунтована матеріалами справи.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.5 вказаного Закону визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону, право постійного користування земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Частиною 3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно положень ч.3 ст.10 вказаного Закону, державний реєстратор, зокрема: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; - перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; - під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; - під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; - відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Статтею 24 Закону визначені підстави відмови в державній реєстрації прав, серед яких підстава, вказана у оскаржуваному рішенні державного реєстратора №57367254 від 30.03.2021, а саме - подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно ч.3 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України (в чинній редакції) право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ч.1 ст.27 вказаного Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року (п.8 ч.1 ст.27).

І оскільки судом вище встановлено факт переходу права постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику СФГ "Мрія" Дем`яніву М.І. згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №101 від 14 липня 1999 року, виданого на підставі рішення Борщівської районної Ради народних депутатів Борщівського району Тернопільської області №2 від 17.01.1992, від засновника до ФГ "Мрія-21", кадастровий номер якої на даний час згідно даних Державного земельного кадастру - 6120881800:01:001:1341, площа - 25,1495 га, а відтак в силу наведених вище норм законодавства та враховуючи судову практику Верховного Суду, слід вважати, що з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необгрунтованою відмову державного реєстратора у проведенні державної реєстрації прав позивача на вказану земельну ділянку, у зв`язку з чим рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича від 30 березня 2021 року за №57367254 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування вказаною земельною ділянкою за суб`єктом: Фермерське господарство "МРІЯ-21" (податковий номер 14038294) слід скасувати як незаконне.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Як встановлено ч.4 ст.11 вказаного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов`язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформленими, а усі етапи їх перевірки - завершені.

Водночас, згідно з п.п. 8, 9 ст.27 Закону, підставами для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно є державний акт на право постійного користування землею, виданий до 1 січня 2013 року; судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне з метою захисту порушеного права позивача у даному випадку зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича після набрання даним рішенням суду законної сили зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 за суб`єктом: Фермерське господарство "МРІЯ-21".

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Фермерським господарством "МРІЯ-21" (с. Вигода, Борщівський район, Тернопільська область, код 14038294) право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича від 30 березня 2021 року за №57367254 про відмову у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 за суб`єктом: Фермерське господарство "МРІЯ-21", податковий номер 14038294.

4. Зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Борщівської міської ради Тернопільської області Скорохода Романа Орестовича після набрання даним рішенням суду законної сили зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6120881800:01:001:1341 за суб`єктом: Фермерське господарство "МРІЯ-21" (с. Вигода, Борщівський район, Тернопільська область, код 14038294).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2021 року.

Суддя С.Г. Стопник