Рішення № 99122827, 10.08.2021, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2021 року м.Тернопіль Справа №921/275/21 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК”, м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лозюка Ігора Михайловича, м.Тернопіль

про стягнення 71381,38грн заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Акціонерне товариство “ТАСКОМБАНК”, м.Київ, звернулося 05.05.2021 (згідно відтиску календарного штемпеля Львівського поштамту на конверті поштового відправлення №7900063416246) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Лозюка Ігора Михайловича, м.Тернопіль, про стягнення 71381,38 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.03.2020 між сторонами у справі було укладено заяву договір № ID7917011 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ Таскомбанк (продукт Кредит на розвиток бізнесу), відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 50 000,00грн із терміном погашення не пізніше 11.03.2023, а відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати кредит та відсотки за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору та відповідно до погодженого Графіку.

В порушення умов договору, позичальник за кредитним договором не здійснював погашення основної суми кредиту відповідно до встановленого графіку та не сплачував проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

26.03.2021 позивачем було надіслано відповідачу повідомлення – вимогу № 5269_/70.1.1.1 від 25.03.2021 про дострокове повернення кредиту. Зважаючи на те, що вимога відповідачем виконана не була, Банк звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 50000грн суми неповернутого кредиту, 20197,17грн нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, 1184,21грн пені, нарахованої за період з 24.09.2020 по 24.03.2021 за несвоєчасне виконання зобов`язань за укладеним договором-заявою № ІD 7917011 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК».

Заперечення відповідача.

Відповідач в судові засідання явки представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 27.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 24.06.2021, яке в подальшому було відкладено на 20.07.2021; учасникам справи встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 20.07.2021 закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.08.2021.

Уповноважений представник позивача в судове засідання не з`явився. Згідно заявленого у позові клопотання (п.3 прохальної частини позовної заяви) просив здійснювати розгляд справи без участі представника Банку.

Відповідач в судові засідання не з`явився. Виклики у судові засідання надсилалися за адресами відповідача, а саме: на зареєстровану адресу (вул.Карпенка, 16, кватира 15, м.Тернопіль), на адресу здійснення підприємницької діяльності (вул.Будного, 28, м.Тернопіль), на адресу попереднього місця реєстрації проживання (вул.Лучаківського, 14, кв.15, м.Тернопіль), тобто на усі відомі адреси (рекомендовані поштові відправлення №4602509794620 від 27.05.2021, №4602509794639 від 27.05.2021, №4602509848275 від 25.06.2021, №4602509848283 від 25.06.2021, №4602509866443 від 08.07.2021, №4602509866648 від 08.07.2021, №4602509864360 від 21.07.2021, №46025009864386 від 21.07.2021), з метою вручення ухвал суду від 27.05.2021 про відкриття провадження у справі, від 24.06.2021 про відкладення підготовчого засідання та від 20.07.2021 про закриття підготовчого провадження, втім відділеннями поштового зв`язку такі повернуто без вручення адресату із зазначенням причин «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» (довідки, складені згідно форми №20 від 01.06.2021, 02.06.2021, 29.06.2021, 04.07.2021, 13.07.2021, 14.07.2021, 27.07.2021, 28.07.2021, 29.07.2021, знаходяться в матеріалах справи).

Вирішуючи питання про належність повідомлення відповідача про розгляд справи, суд виходить з такого.

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Як зазначено вище, судова кореспонденція по даній справі направлялася ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також за іншими відомими суду адресами, зокрема на адресу попереднього місця реєстрації та за адресою місця здійснення підприємницької діяльності. Однак, відділеннями поштового зв`язку жодного разу така кореспонденція не була вручена.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

При цьому за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Оскільки судом вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, суд вважає, що в даному випадку відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи.

За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, а також заяву представника Банку, викладену в п.3 прохальної частини позовної заяви, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

28.02.2020 ОСОБА_1 подано до Акціонерного товариства «Таскомбанк» Анкету-заяву про надання кредиту фізичній особі-підприємцю на розвиток бізнесу строком на 36 місяців, із зазначенням суми бажаного кредиту 100000грн з метою придбання транспортного засобу марки Mercedes Benc для здійснення підприємницької діяльності у сфері надання послуг з перевезення пасажирів.

12.03.2020 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Фізичною особою-підприємцем Лозюком Ігорем Михайловичем як Позичальником укладено кредитний договір № ID7917011 (шляхом підписання електронним цифровим підписом заяви-договору № ID7917011 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ Таскомбанк (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").

Відповідно до п. 1.1. договору, за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 1.2. договору, кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ Таскомбанк з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.

Положеннями розділу 2 договору визначено умови надання кредиту: розмір кредиту: 50 000,00 (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Валюта кредиту: гривня. Вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом: 48% річних; розмір комісійної винагороди: не передбачається; розмір штрафу (плати) за дострокове погашення: 1% від суми, яка перевищує плановий платіж згідно Графіку.

Кредит надається терміном на 36 місяців з дати укладення договору, тобто 12.03.2023 (п.2.7 заяви-договору).

Відповідно до п.2.4.4 заяви-договору сторони узгодили Графік погашення кредиту на період з 12.04.2020 по 12.03.2023, що є додатком 1 до заяви-договору та доступний Позичальнику у системі «ТАС24 Бізнес».

Погашення основного боргу за кредитом, сплату процентів Позичальник зобов`язався здійснювати щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору, числа, в якому було укладено договір. Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно графіку погашення кредиту (п. 2.4.1 договору).

Крім того, відповідно до п.2.4.2 заяви-договору Позичальник зобов`язався в день надання кредиту сплатити (за наявності) комісійну винагороду за видачу кредитних коштів.

Згідно з п.3.1 заяви-договору Позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення заборгованості.

Пунктом 3.2 заяви-договору погоджено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п.2.7 цього договору.

За умовами п.3.3 заяви-договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

В п.4.1 заяви-договору зазначено, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та цінові параметри продукту є кредитним договором.

Згідно з п. 4.2 заяви-договору цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу, в зв`язку з чим:

- умови цього договору визначаються банком та доводяться загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (п. 4.2.1.);

- особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов (п. 4.2.2.);

- у випадку незгоди зі змістом та формою цього договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти договір, має право відмовитись від його укладення (п. 4.2.3.);

- вимоги щодо зміни або розірвання цього договору, після набрання ним чинності, пред`являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього договору та законодавства України (п.4.2.4).

Дата підписання заяви - договору шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладення договору (п. 4.5 договору).

Відповідач скористався своїм правом, підписавши 12.03.2020 заяву-договір №ID7917011 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронно-цифровим підписом.

Згідно з п.18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк/інтернет клієнт банк «ТАС24/БІЗНЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, якій належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

На підставі укладеного договору позивачем перераховано грошові кошти в розмірі 50000,00грн на рахунок відповідача, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_1 (а.с.28).

Відповідно до п.18.2.1.2. Правил, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (згідно графіку погашення кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами договору. Остаточний строк погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст.ст.212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов`язання, має право змінити умови користування кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банкінг "ТАС24 БІЗНЕС", sms повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за кредитом у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, строком повернення кредиту є дата останнього платежу.

Відповідач в порушення умов кредитного договору та приписів законодавства свої зобов`язання по поверненню позивачу кредитних коштів у передбачені Графіком строки не виконав, частково сплативши відсотки за користування кредитом 13.04.2020 в сумі 2,81грн та 27.07.2020 - 5000,00грн.

Вимога Банку №5269170.1.1 від 25.03.2021 про наявність заборгованості за кредитом та необхідність її погашення протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги, Позичальником залишена без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, з посиланням на приписи ст.1050 ЦК України, а також нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та пені, нарахованої на суми прострочених платежів з повернення кредитних коштів та на суми прострочених відсотків.

Оцінюючи доводи позивача на предмет їх обґрунтованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із змісту кредитного договору, останній підписаний за допомогою електронного цифрового підпису з одного боку Банком та з іншого – Підприємцем (відповідачем у справі).

Відповідно до п. п. 8, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.

Проаналізувавши зазначене та наданий позивачем витяг з он-лайн сервісу перевірки кваліфікованого електронного підпису, суд дійшов висновку, що сторонами підписано відповідний кредитний договір із дотриманням вищевказаних положень Закону.

Крім того, судом встановлено, що за своєю правовою природою кредитний договір (заява) є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи кредитного договору та договору приєднання, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17; у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №916/548/19.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже було зазначено вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є кредитний договір № ID7917011 від 12.03.2020 укладений шляхом приєднання відповідача до публічної оферти в результаті підписання заяви-договору № ID7917011 за допомогою накладення електронного цифрового підпису.

Із змісту укладеного позивачем та відповідачем кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме - сума кредитних коштів, які надаються відповідачу, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів та комісійної винагороди, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту у вигляді пені, відповідальність за порушення умов в частині дострокового погашення кредиту.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 50000,00грн.

Погашення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту, зазначеного у додатку №1 до кредитного договору (п.п.2.4.1, 2.4.4 заяви-договору), за умовами якого відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту рівними частинами кожного місяця з 12.04.2020 по 12.03.2023.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконав в повній мірі. Доказів протилежного учасниками справи надано не було.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що відповідач допустив прострочення погашення отриманого кредиту, суд дійшов висновку, що у позивача наявне право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася несплаченою відповідачем.

Приписами статей 73, 74 ГПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Оскільки своєчасне повернення отриманих кредитних коштів є одним з основних обов`язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50000,00грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20197,17 заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до п.18.2.1.3. Правил, за користування кредитом клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі, що зазначені в заяві та цінових параметрах до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному сайті банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління кредитом є дати сплати платежів, зазначені в Заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Згідно п.18.2.1.4. Правил, для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється фіксована процентна ставка та комісія за користування кредитом. Сторони в порядку ч.1 ст.212 Цивільного кодексу прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка та комісія за користування кредитом може бути змінена банком, у випадку зміни економічних умов та/або збільшення розміру облікової або ставки рефінансування Національним банком України на 1 або більше пунктів, та/або збільшення рівня інфляції та/або вартості ресурсів на ринку позикового капіталу та/або зміни кредитної політики Національного банку України, та/або збільшення курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют на 5 або більше відсотків. Сторони погодили, що збільшена процентна ставка та/або комісія за користування кредитом починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені цим договором. Узгоджений сторонами змінений розмір процентної ставки та/або комісії за користування Кредитом є чинним з моменту доведення інформації про її зміну способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в повідомлені про зміну розміру процентної ставки та/або комісії за користування кредитом. Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку ТАС24 БІЗНЕС, мобільний додаток "ТАС24", SMS-повідомлення або інших).

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 заяви-договору (кредитного договору) сторони погодили розмір процентної ставки за користуванням кредиту - 48% річних.

Позивачем нараховано відсотки річних в розмірі 25199,98грн за період з 12.03.2020 по 24.03.2021. В свою чергу, відповідачем здійснено часткову сплату нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 5002,81грн, а саме: 13.04.2020 - в сумі 2,81грн та 27.07.2020 - в сумі 5000,00грн.

Відтак, неоплаченими залишаються 48% річних в розмірі 20197,17грн, які є обґрунтованими у зв`язку з чим вимога Банку про стягнення з відповідача відсотків у визначеному розмірі підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути пеню, нараховану на суму простроченої заборгованості, за період з 24.09.2020 по 24.03.2021 у загальному розмірі 1184,21грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п.3.3 заяви-договору (кредитного договору) сторони погодили, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

За умовами п.18.2.1.5 Правил, у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п.18.2.1.2, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Однак, Законом України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" від 16 червня 2020 року №691-IX внесено зміни до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 8 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Закон України від 16 червня 2020 року № 691-IX набрав чинності 04.07.2020.

У силу норм ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19", на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19" (зі змінами) та ч.1 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановами №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2021 року на території України установлено карантин.

Відтак, починаючи з 12.03.2020 Позичальник звільнений від відповідальності в частині сплати пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором на період дії карантину. Наведеного позивачем не враховано при поданні позову.

Суд відзначає, що період, за який позивачем заявлено пеню за кредитним договором (з 24.09.2020 по 24.03.2021) охоплюється періодом, в якому відповідач звільнений від її сплати на підставі норм Закону №691-ІХ, у зв"язку з цим позовна вимога про стягнення 1184,21грн пені до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача 50000,00грн суми неповернутого кредиту та 20197,17грн відсотків за користування кредитними коштами, що нараховані за період з 12.03.2020 по 24.03.2021.

Судові витрати.

Зважаючи на подані докази на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165, 178, 202, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лозюка Ігора Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Тернопільським МВ УМВС в Тернопільській області) на користь Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (вул.Симона Петлюри, 30, м.Київ, ідентифікаційний код 09806443) – 50000,00 грн неповернутого кредиту та 20197,17грн відсотків за користування кредитними коштами.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лозюка Ігора Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Тернопільським МВ УМВС в Тернопільській області) на користь Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (вул.Симона Петлюри, 30, м.Київ, ідентифікаційний код 09806443) – 2232,34грн в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 20.08.2021.

Суддя Н.О. Андрусик