Рішення № 99121907, 20.08.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2021р. Справа № 904/5604/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПС Пауер Технолоджи», м. Львів

До: Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради», м. Марганець

Про: стягнення 297 633, 49 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «АПС Пауер Технолоджи» (позивач) звернувся до суду з позовом до КП «ВУДКГ Марганецької міської ради» ( відповідач) про стягнення 297 633, 49 грн. ( в т.ч.: 235 129, 97 грн. - заборгованість; 47 123, 84 грн. – інфляційні втрати та 15 379, 68 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленої позивачем пари та гарячої води відповідно до умов договору про закупівлю пари та гарячої води; пов`язаної продукції №АПС-0432-М від 03.02.20р. (укладеним між сторонами), за період січень-грудень 2020р.

Ухвалою суду від 14.06.21р. було відкрито провадження у справі №904/5604/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

КП «ВУДКГ Марганецької міської ради» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що умовами договору не передбачено право позивача на застосування до відповідача індексу інфляції та штрафних санкцій (3%річних). Також посилається на запровадження карантину , в результаті якого виникли складнощі при виконанні договору, а тому вбачає підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору.

ТОВ «АПС Пауер Технолоджи» (позивач) у відповіді на відзив зазначив, що в п. 7.11. договору сторони погодили, що за неналежне виконання або порушення умов цього договору споживач та постачальник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством; за змістом ст. 625 ЦК України (про що зазначає Верховний Суд у постанові від 20.06.18р. по справі №913/869/14) нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Також зазначає, що господарська діяльність відповідача не припинялася на час запровадження карантину, а отже відсутні підстави для звільнення останнього від відповідальності.

КП «ВУДКГ Марганецької міської ради» (відповідач) у запереченнях на відповідь на відзив надав власний контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат та визнав правильним розмір 3% річних у сумі 6 106,66 грн., а інфляційних втрат - у сумі 18 399, 48 грн. При цьому просить суд відмовити позивачу у задоволенні трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021р. №611 продовжено період карантину до 31.08.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.21р. №855 продовжено період карантину до 01.10.2021р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до п.4 ст. 11 ГПК України , суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Одночасно, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

03.02.20р. між ТОВ «АПС Пауер Технолоджи» (постачальник) та КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради» (споживач) був укладений договір №АПС-0432-М про закупівлю пари та гарячої води; пов`язаної продукції.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник бере на себе зобов`язання у 2020 році з постачання пари та гарячої води, пов`язаної продукції споживачу в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується вчасно оплачувати за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором; постачання пари та гарячої води здійснюється постачальником за місцем розташування об`єкту (об`єктів) споживача, а саме: 53400, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Дніпровська, 2-А. Постачальник зобов`язується відпустити споживачеві з котельні 200 Гкал теплової енергії. Найменування та код групи товару за Державним класифікатором продукції та послуг: ДК 021-2015: 09320000-8 -Пара, гаряча вода та пов`язана продукція; кількість і вартість пари та гарячої води, пов`язаної продукції, зазначені в договорі, є розрахунковими і можуть змінюватися в залежності від температури зовнішнього повітря, тривалості опалювального періоду. Обсяги закупівлі товарів (робіт або послуг) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Строк постачання пари та гарячої води, пов`язаної продукції за цим договором - по 31.12.20р.

Остаточна кількість визначається товару на підставі актів приймання-здачі пари та гарячої води, пов`язаної продукції (п. 1.2. договору). Користування парою та гарячою водою допускається тільки на підставі договору між постачальником і споживачем (п.1.3. договору).

Відповідно до п.2.1. договору розрахунки за закупівлю пари та гарячої води здійснюються за тарифами, встановленими місцевими органами самоврядування, уповноваженими здійснювати встановлення тарифів відповідно до діючого законодавства; постачальник зобов`язується надати відповідний документ про встановлення тарифу. У разі зміни граничної ціни (тарифу) на теплову енергію або його складових, сторонами в обов`язковому порядку проводиться перерахунок за спожиту пару та гарячу воду за новими цінами з моменту ведення їх в дію.

Ціна тарифу, визначена в договорі, становить 2 502, 00 грн. за 1 Гкал з ПДВ. Тариф встановлено Рішенням Виконавчого Комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 09.10.19 р. №522 «Про встановлення тарифу на теплову енергію ТОВ «АПС Пауер Технолоджи» (п.2.2. договору). Ціна цього договору становить 500 400,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 83 400,00 грн. (п.2.3. договору). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, яка складається у вигляді додаткової угоди, і є невід`ємною частиною даного договору (п.2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що споживач за отриману пару та гарячу воду здійснює оплату в грошовій формі в національній грошовій валюті до 15 числа місяця наступного за розрахунковим за рахунками постачальника за затвердженими тарифами. Всі претензії, що стосуються розрахунків, споживач заявляє постачальнику у письмовій формі не пізніше 5-ти днів з дня одержання платіжного документа. У разі несвоєчасного надання відповідних документів, що спричинили зміну площі для нарахування - перерахунок проводиться з моменту звернення.

Розрахунковим періодом є календарний місяць за результатами якого підписується акт приймання-здачі пари та гарячої води, пов`язаної продукції (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання пари та гарячої води (п.3.2. договору).

Відповідно до п.3.3. договору споживач зобов`язується щомісячно сплачувати постачальнику повну вартість отриманої пари та гарячої води згідно з її кількістю власним платіжним дорученням, в якому вказується період, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку та актів приймання-здачі пари та гарячої води постачальника.

Споживач повинен отримати у Постачальника не пізніше 7-го числа поточного місяця, що наступає за звітним, рахунок та акт за фактично спожиту пару та гарячу воду у розрахунковому періоді; в разі неотримання в зазначений період рахунку та акту, рахунок та акт вважається належним чином врученим споживачу 7 числа місяця, наступного за місяцем закупівлі пари та гарячої води; споживач повинен оплатити рахунки та не пізніше як в 8-ми денний термін з часу отримання (вручення) рахунку та актів приймання-здачі пари та гарячої води, пов`язаної продукції (п.3.4. договору).

Згідно п.3.5. договору постачальник формує рахунок на підставі інформації про фактичне використання пари та гарячої води у розрахунковому періоді, згідно до акту приймання-здачі пари та гарячої води.

Відповідно до п. 7.11. договору, за неналежне виконання або порушення умов цього договору споживач та постачальник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 7.14. договору, з метою безпосереднього врегулювання спорів, пов`язаних з виконанням обов`язків за даним договором сторони застосовують заходи досудового врегулювання шляхом пред`явлення претензій; претензія підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня отримання претензії.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.20р., а в частині розрахунків за спожиту теплову енергії - до їх повного здійснення. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони прийшли до згоди, що умови даного договору поширюють дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.20 р.

Відповіднодоп.8.2.датою початку відносин між сторонами є дата фактичного початку постачання постачальником до системи споживача (балансоутримувача, орендодавця) пари та гарячої води(а.с.10-15).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору позивачем у період з 01.01.20р. по 31.12.20р. були надані послуги з постачання теплової енергії відповідачу на загальну суму 288 129, 97 грн. , що підтверджується відповідними актами здачі-приймання та актами споживання теплової енергії, які підписані відповідачем без зауважень (а.с.19-24, 26-31). Однак відповідач в порушення умов договору оплату наданих позивачем послуг у вищезазначений період у повному обсязі не здійснив (сплачено лише 53 000, 00 грн.). У зв`язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку) за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 235 129, 97 грн. (а.с.2).

Направлену позивачем відповідачу претензією №1 від 16.04.21р. № 32 про сплату заборгованості за надані послуги постачання пари та гарячої води (а.с.16, 17) відповідач не задовільнив, а повідомив у своєму листі №373/2 від 11.05.21р. ( поміж-іншим) про своє тяжке фінансове становище (а.с.18).

У зв`язку з не оплатою відповідачем заборгованості позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 47 123, 84 грн. – інфляційних втрат та 15 379, 68 грн. - 3% річних (а.с.2-5).

Судом здійснено перевірку правильності нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, порушень не виявлено. А відтак, контррозрахунок відповідача суд оцінює критично та відхиляє

На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів сплати заборгованості (з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних) перед позивачем не надано. Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 297 633, 49 грн.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на положення укладеного сторонами договору та дати отримання відповідачем актів приймання-здачі, строк виконання ним зобов`язань з оплати вартості спожитої теплової енергії є таким, що настав. За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем жодних доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, не надано .Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Одночасно , заперечення відповідача суд оцінює критично , оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних є передбаченим законом правом кредитора способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради» (53400, м. Марганець, вул. Дніпровська, буд. 2а; код ЄДРПОУ 03340989) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Апс Пауер Технолоджи» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 367а; код ЄДРПОУ 40371795): 235 129, 97 грн. - заборгованості; 47 123, 84 грн. – інфляційних втрат; 15 379, 68 грн. - 3% річних та 4 464, 50 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 20.08.21р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв