Рішення № 99117562, 17.08.2021, Приморський районний суд м. Одеси

17.08.21

Справа №522/10962/21

Провадження №2а/522/275/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Палун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Кушніренка Василя Васильовича, Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 7212580 від 31.05.2021 року,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2021 року надійшов позов ОСОБА_1 до Інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Кушніренко Василя Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 7212580 від 31.05.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 31.05.2021 о 12 год. 25 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1, інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Кушніренком Василем Васильовичем було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №7212580 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, п. 15.9 Правил дорожнього руху, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн., за зупинку належного їй транспортного засобу Hyundai Santa Fe (державний номерний знак НОМЕР_1 ) безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, створює загрозу безпеці руху.

Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною, протиправною, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, складеною безпідставно, з порушенням чинного законодавства України та підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідачем, в порушення ст. 279-1 КУпАП, не було розміщено копію постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності на лобовому склі автомобіля. Також постанова винесена двома різними особами та містить неточності щодо дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат. Відсутні орієнтування даного транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів, (табличок із адресою, номером будівель). Матеріали не містять доказів здійснення інспектором відповідного заміру відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш, ніж за 10 метрів від виїзду з прилеглої території і безпосередньо в місці виїзду. Здійснення фото або відеофіксації розташування транспортного засобу не скасовує необхідність проведення належного заміру відповідної відстані. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності скарг учасників дорожнього руху (водіїв або пішоходів) на розташування транспортного засобу, створення ним будь-яких перешкод або загроз для безпеки руху.

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М.

17 червня 2021 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху.

24 червня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з квитанцією про сплату судового збору.

05 липня 2021 року ухвалою суду справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та встановлено для розгляду справи порядок спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

14 липня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради як співвідповідача до участі в даній адміністративній справі. Клопотання обґрунтовано тим, що інспектор з паркування не є самостійним суб`єктом владних повноважень, тому у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах, від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

15 липня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та залучено Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 23987115, місцезнаходження: 65004, м. Одеса, площа Думська, 1) у якості співвідповідача до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Кушніренка Василя Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 7212580 від 31.05.2021 року.

03 серпня 2021 року на електронну адресу суду надійшов відзив директора Департаменту транспорту зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Тетюхіна С.М. на адміністративний позов (в порядку ст. 162 КАС України), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв`язку з тим, що Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради заперечує проти позову в повному обсязі; вважає доводи позивача про визнання постанови такою, що суперечить законодавству України та її скасування безпідставними та не обґрунтованими. Відповідно до ст. 305 КУпАП здійснює контроль за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, інспектор з паркування не міг не залишити постанову на лобовому склі автомобіля, належного позивачу. До бази даних адміністративних правопорушень вказану постанову введено іншою посадовою особою - інспектором Наконечним О.В. за допомогою його особистих даних (П.І.Б.), що й відображається на сайті Одеської міської ради в розділі - перевірка порушень правил зупинки та стоянки «https://carparking.omr.gov.ua/protocol/». З наявної фотозйомки, яка проводилась з різних ракурсів можна чітко встановити місце вчинення адміністративного правопорушення та місцезнаходження автомобіля по відношенню до нерухомого об`єкту - будинку АДРЕСА_1 , про що зазначено в оскаржуваній постанові. Як вбачається із проведеної фотозйомки, автомобіль, належний позивачу, знаходиться не на певній відстані від виїзду з прилеглої території, яка потребує замірів, а безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, біля заокруглення бордюру, шо чітко вказує на наявність адміністративного правопорушення та не потребує здійснення відповідних замірів. Отже, відповідач вважає, що дії інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Кушніренко В.В. з виявлення адміністративного правопорушення та винесення постанови про адміністративне правопорушення є цілком правомірними і такими, що відповідають діючому законодавству, а дії позивача такими, що порушують ПДР України та передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП.

16 серпня 2021 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

17 серпня 2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Просить відмовити у позові.

В судове засідання сторони не з`явились.

Суд, дослідивши доводи учасників справи та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31.05.2021 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням-управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської рада Кушніренко Василем Васильовичем було виявлено порушення водієм транспортного засобу п. 15.9 «и» ПДР, за адресою м. Одеса, вул. Гаванна, 1.

У зв`язку з порушенням ПДР України п.15.9, а саме ч. 3 ст. 122 КУпАП створення перешкоди дорожнього руху та загрозу безпеці дорожнього руху, 31.05.2021 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням-управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської рада Кушніренко Василем Васильовичем відносно позивача було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 7212580, по якій на позивача накладено штраф в розмірі 680 грн.

Підставою для винесення такої постанови стало те, що 31.05.2021 12:23 в м. Одеса на вул. Гаванна, 1 водій транспортного засобу Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, створюють загрозу безпеці руху.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн.).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;

и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;

г) ближче 50 м від залізничних переїздів;

ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;

д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;

е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства;

є) на газонах.

За порушення, передбачене п. 15.9 «и» ПДР України відповідачем відносно позивача було винесено постанову про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. за порушення вимог ч.3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, ш: пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Статтею 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовимиособами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скластипротокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком допостанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова усправі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції №1395).

У відповідності до п.1 р.ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення.

При цьому у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Наведене відповідає положенням ст. 276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Таким чином під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право розглянути справу на місці зупинки автомобілю та винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Позивач зазначала, що не порушувала Правила дорожнього руху, а саме не здійснювала зупинки та/або стоянки власного транспортного засобу так, щоб це створювало загрозу в безпеці руху.

Відповідно до п. 7-1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до компетенції виконавчих органів місцевих рад, зокрема, належать повноваження щодо прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Положенням ст. 6 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху віднесено, зокрема, накладання у межах своєї компетенції адміністративних стягнень за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки; до компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Згідно з п. 3 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради "Про надання повноважень на складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення" від 30.05.2019 року №197 виконавчий комітет Одеської міської ради уповноважив посадових осіб департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради інспекторів з паркування, розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 3 ст. 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів) та частинами 1, 2 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п. 2.2.7 ч. 2 Положення про департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 року №4189-VII, з питань організації заходів із безпеки дорожнього руху на території м. Одеси департамент здійснює контроль за дотриманням вимог Правил дорожнього руху та Правил паркування транспортних засобів на території міста в частині дотримання всіма суб`єктами правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів; здійснює фото/відеофіксацію порушень правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів на території міста; здійснює тимчасове затримання транспортних засобів та організовує їх подальше зберігання у порядку, визначеному чинним законодавством України; взаємодіє з відповідними органами виконавчої влади, що здійснюють регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 14-2 КУпАП визначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно з приміткою до цієї статті режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених чинним законодавством України.

Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1- 279-4 КУпАП.

Згідно зі ст. 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч. 1,3 ст. 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), ч.ч. 1, 2 ст. 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст.14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

При цьому, позивач вказує, що оскаржувана нею постанова, в порушення приведених вище норм, не була розміщена на лобовому склі, чим було порушено її право на захист.

На підтвердження вказаного, позивач надала до суду акт від 01.06.2021 року, складений 7 особами, які затвердили, що на лобовому склі транспортного засобу позивача з 31.05.2021 року по 01.06.2021 року не було розміщено жодних матеріалів, а вказаний автомобіль не заважав та не створював перешкод (а.с. 10).

Водночас, в обґрунтування своєї позиції, відповідач надав фотофіксацію розміщення транспортного засобу та вказав, що Інспектором з паркування Кушніренко В.В. на виконання ч. 3 ст. 279-1 КУпАП на лобовому склі автомобіля після складання було розміщено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи те, що відповідач є уповноваженим виконавчим органом Одеської міської ради з розгляду справ про адміністративні правопорушення, що встановлено пунктами 2,3 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.05.2019р. № 197 (у відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційній сторінці Одеської міської ради за посиланням: «https://omr.gov.ua/ua/acts/committee/174196/») та, відповідно до ст. 305 КУпАП здійснює контроль за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, інспектор з паркування не міг не залишити постанову на лобовому склі автомобіля, належного позивачу.

Попри це, суд не в змозі погодитись з таким твердженням відповідача, а саме припущенням, що інспектор не міг не залишити постанову, так як вона нічим не доведена.

Між тим, з наданої відповідачем фотофіксації, не вбачається наявності розміщення вказаної оскаржуваної постанови серії ОДП № 7212580 на лобовому склі транспортного засобу позивача.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем не було належним чином залишено постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, постановою Верховного суду України від 9 липня 2012 року по справі 5-Зкс11 встановлено, що, зважаючи на конкретні обставини справи, позивачі були позбавлені можливості належним чином ознайомитися з висунутим проти неї обвинуваченням та доказами, чим позбавило позивачку права на захист. За висновками Верховного суду, такі дії є порушенням конвенційних положень права на справедливий суд. Такі оцінки і висновки повністю узгоджуються з відповідними положеннями статей 268 і 271 КУпАП, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на захист.

У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України "Про ратифікацію Конвенції" від 17.07.1997 року, Конвенція про захист прав людини та основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 ЄКПЛ та ст. 2- 4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те, що особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.

Відтак, враховуючи, що відповідачем не було залишено постанову на лобовому склі автомобіля позивача, чим позбавлено особу бути завчасно обізнаною про її права та обовязки, передбачені ст. 268 КУпАП, суд змушений прийти до висновку, що таким чином дійсно було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело до порушення права позивача на захист та доведення своєї позиції щодо причетності до інкримінованого їй правопорушення.

Інших доказів на спростування даної тези, відповідачем не надано.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, КАС Україні та в контексті Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1) і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов`язком держави (ст. 3), права та свободи людини є невідчужуваними і непорушними (ст. 21).

Крім того, позивач у своєму позові вказує, що відповідачем не точно визначено місце вчинення правопорушення.

Позивач зазначає, що інформація про адміністративне правопорушення, зокрема, вказана на сайті Одеської міської ради в розділі - перевірка порушень правил зупинки та стоянки «https://carparking.omr.gov.ua/protocol/» не відповідає дійсності, оскільки GPS-координати місця вчинення адмінправопорушення: «46.4875678888889, 30.7354545555556» не відповідають фактичному розміщенню транспортного засобу та на фотозйомці відсутні буд-які таблички з номером будівлі, адресою.

На що відповідач у відзиві вказав, що при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посадова особа - інспектор використовує дані наявних технічних засобів, інформація з яких не завжди співпадає/тотожна інформації, яка міститься в інших технічних засобах, тобто може мати місце «цифрова похибка» в GPS-координатах, які вказані інспектором за допомогою наявного технічного засобу та, які не відповідають даним в інтернет ресурсах: «https://map.land.gov.ua/» та/або «https://www.google.com.ua/maps/». Саме тому при складанні постанови додержуються інші обов`язкові вимоги, передбачені приміткою ст. 14-2 КУпАП, а саме: місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та здійснення фотозйомки з різних або протилежних ракурсів.

Відповідач наполягав на тому, що з наявної фотозйомки, яка проводилась з різних ракурсів можна чітко встановити місце вчинення адміністративного правопорушення та місцезнаходження автомобіля по відношенню до нерухомого об`єкту - будинку АДРЕСА_1 , про що зазначено в оскаржуваній постанові. До того ж, при здійсненні фотозйомки автомобіля, розміщеного за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1, технічним засобом Lenovo Tab M8 UID: 12a4849919bbf644, на фотофіксації зверху в лівому куті вказані GPS-координати, які відповідають GPS-координатам на сайті Одеської міської ради в розділі - перевірка порушень правил зупинки та стоянки «https://carparking.omr.gov.ua/protocol/».

Однак, при дослідженні вказаної фотофіксації, судом не виявлено конкретного зазначення місця за адресою: м. Одеса, вул. Гаванна, 1, на фотокартках зображено автомобіль позивача та інші транспортні засоби на частковий вид декількох споруд, тобто не встановлено чітко адресу місця розташування транспортного засобу, зважаючи на те, що пристрої, які визначають координати можуть допускати певну похибку.

Окрім цього, посилання позивача про відповідність координат адресі: м. Одеса, вул. Гоголя, 18, відповідачем не спростовано.

Поряд з цим, з наданої відповідачем фотофіксації вбачається, що транспортний засіб Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_1 розміщений на ділянці покритій тротуарною плиткою, але не на території безпосередньо призначеній для переміщення пішоходів (тротуар). Водночас, проїзна частина, як зображено на фотокартці, знаходиться позаду автомобіля (а.с. 12). З фотокартки, на якій видно автомобіль ззаду, вбачається розташування технічної станції з вивіскою «Шиномонтаж» з правого боку та асфальтовим покриттям поряд з цим об`єктом, а з лівого боку розміщуються інші автомобілі на тротуарній плитці, біля бордюру, що може свідчити на користь твердження позивача, що територія на якій розташовувався її автомобіль не є виїздом з прилеглої території, а є місцем де закінчується місце для паркування автомобілів (а.с. 14). В той же час, на даній фотокартці видно розміщення двох об`єктів нерухомості, які розташовані одна від одної на певній відстані, але на ній не вбачається наявність виїзду, а інших доказів, які підтверджували наявність в тому місці виїзду, відповідачем не представлено.

Пунктом 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, встановлено значення термінів, що наведені у цих Правилах. Так, тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном, проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги. Прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Як встановлено судом, тротуар вбачається з фотокартки на аркуші матеріалів справи 12, проїзна частина - на аркуші 13, а докази розташування автомобіля позивача на прилеглій території, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, суд, проаналізувавши вказані обставини, змушений прийти до висновку, що відповідачем не достатньо точно встановлено місце вчинення правопорушення.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що розташування транспортного засобу позивача суттєво перешкоджало дорожньому руху та/чи/або створювало загрозу безпеці руху.

Між тим, ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (у редакції до 15.12.2017 року).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України, у редакції до 15.12.2017 року).

Тобто, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року) розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Оскільки, частинами 1, 2 ст. 77 КАС України (у чинній редакції) передбачено аналогічні положення, що й в ч. 1, 2 ст. 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року), то вищезазначений висновок Верховного суду з приводу обов`язку доказування в адміністративному судочинстві підлягає застосуванню й до положень частин 1, 2 ст. 77 КАС України (у чинній редакції).

Статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач надав докази на підтвердження своїх доводів, викладених у адміністративному позові.

В свою чергу, відповідачем не надано суду достатніх належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю і складу адміністративного правопорушення.

За правилами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що по справі наявні підстави для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Кушніренка Василя Васильовича, Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 7212580 від 31.05.2021 року - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Кушніренка Василя Васильовича серії ОДП 7212580 від 31.05.2021 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. та закрити провадження по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 серпня 2021 року.

Суддя Л.М. Чернявська