Рішення № 99116579, 10.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1475/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гринько М.О.,

представника позивача – Гриценко С.В.,

представника відповідача – Пожар В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" (надалі - позивач, ТОВ "УКРОЛІЯ") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач-1, Офіс великих платників податків) про скасування податкового повідомлення-рішення №00034040101 від 26.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення є акт від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685, складений посадовою особою Офісу великих платників податків Державної податкової служби, про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "УКРОЛІЯ" (код ЄДРПОУ 31577685) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року (вх. №9271847416 від 20.10.2020) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. Позивач вважає, що висновки акту перевірки від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685 є помилковими, а оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки Товариство правомірно відобразило в обліку формування собівартості виготовленої продукції із врахуванням сировинних втрат та не внесло відповідні втрати до власних податкових зобов`язань. Пояснює, що відокремлення та оподаткування сировинних втрат підрядника в обліку замовника буде подвійним оподаткуванням і суперечитиме нормам ведення бухгалтерського обліку. Тому приймаючи податкове повідомлення-рішення №00034040101 від 26.01.2021 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб визначений Податковим кодексом України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1475/21, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду.

29 березня 2021 року до суду надійшов відзив Офісу великих платників податків Державної податкової служби на позовну заяву /том 1 а.с. 158-159/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на висновки документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "УКРОЛІЯ", оформленої актом перевірки від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685. Зазначає, що оскільки згідно наданих до перевірки документів, сировину (соняшник) втрачено, така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства, пов`язаних із господарською діяльністю, а отже підлягає оподаткуванню відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року заяви представника позивача та представника відповідача про відкладення підготовчого засідання - задоволено. Підготовче засідання відкладено до 14:30 22 квітня 2021 року. Клопотання представника відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/1475/21 на тридцять календарних днів.

Протокольними ухвалами суду від 22 квітня 2021 року витребувано докази від сторін та встановлено строк для їх надання до суду до 12 травня 2021 року, на підставі пункту 4 частини 6 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11:00 19 травня 2021 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №440/2580/20 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11:00 09 червня 2021 року.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року залучено до участі у справі №440/1475/21 в якості другого відповідача Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44082145) та оголошено перерву у судовому засіданні до 09:00 10 серпня 2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином /том 2 а.с. 89/, про причини неявки в судове засідання не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не скористалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" (ідентифікаційний код 31577685) зареєстроване як юридична особа 25.06.2001, основним видом економічної діяльності позивача є 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а.с. 15-19/.

У термін з 24.11.2020 по 14.12.2020 посадовою особою Офісу великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "УКРОЛІЯ" (код ЄДРПОУ 31577685) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року (вх. №9271847416 від 20.10.2020) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685 /том 1 а.с. 28-33/.

В акті перевірки від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685 зафіксовано порушення платником податків:

- пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 520577,65 грн.;

- пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, що призвело до відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму товарів, що не призначаються для використання в господарській діяльності на загальну суму ПДВ 520577,65 грн.

У акті від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685 зазначено, що оскільки занижено показник у рядку 4.1 (колонка Б) декларації на 520577,65 грн. внаслідок не нарахування всупереч п. 198.5 ст. 198 ПК України податкових зобов`язань, а саме не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника за договором підряду №1 від 01.01.2017 діяльності на загальну суму 520577,65 грн., що призвело до заниження суми р. 4.1 Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою розділу І. Податкові зобов`язання та р. 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 520578 грн.

ТОВ "УКРОЛІЯ" подано заперечення на акт перевірки від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685, за результатами розгляду яких листом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.01.2021 № 31/31-00-04-01-01 позивача повідомлено, що висновки від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685 залишено без змін /том 1 а.с. 23-27/.

26.01.2021 на підставі акту перевірки від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло податкове повідомлення-рішення №00034040101, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації №9271847416 від 20.10.2020 за вересень 2020 року на 520578,00 грн. та яким до ТОВ "УКРОЛІЯ" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 130144,50 грн. /том 1 а.с. 21, 172/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.01.2021 №00034040101, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.01.2021 №00034040101, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Спеціальним законодавчим актом, який регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України зазначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі - Закон № 996-XIV, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що між ТОВ "Укролія" (замовник) та ТДВ "Укроліяпродукт" (підрядник) укладено договір підряду № 1 від 01 січня 2017 року /том 1 а.с. 62-66/, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати відповідно до умов договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її. Предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним договором) є отримання олії нерафінованої соняшникової, макухи соняшникової, лузги, фузу (при наявності) (пункт 3.1). Враховуючи той факт, що підрядник для виробництва пари використовує лушпиння, що значно здешевлює вартість послуг переробки, замовник залишає отримане в результаті переробки лушпиння у підрядника (пункт 3.2). Замовник надає сировину, якість якої відповідає вимогам ТУ 7011:2009 "Соняшник. Технічні умови" та знаходиться в межах наступних якісних показників, зокрема смітна домішка, не більше - 3,0% (пункт 3.6). Кожна партія сировини супроводжується відповідними документами: товарно-транспортна накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, акт приймання-передачі, документ, що підтверджує якість (за необхідності) (пункт 3.6.3).

Додатковою угодою № 01 від 01 січня 2017 року до Договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року пункт 5.1 розділу 5 Договору викладено в такій редакції "5.1. Вартість послуг за даним Договором визначається у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору" /том 1 а.с. 67/.

Додатковою угодою № 1 від 02 січня 2017 року до Договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року /том 1 а.с. 68/ пункт 8.3 Договору викладений в такій редакції: "8.3. Предмет підряду (далі за текстом - готова продукція) знаходиться на зберіганні у підрядника протягом дії такого договору.

Предмет підряду (далі по тексту готова продукція), що передається замовнику - це олія нерафінована соняшникова і макуха соняшникова, якщо інше не вказано в додатках до даного договору. Лушпиння і фуз (при наявності) залишається у підрядника, якщо інше не вказано в додатках до даного договору.

Лушпиння залишається у підрядника за актами прийому - передачі товару та буде використане останнім для виробництва пари, що використовується за договорами підряду: № 1 від 01 січня 2017 року та договору про надання послуг № 3 від 29 квітня 2014 року, укладеними між сторонами. Вартість виробленої пари Підрядником визначається з урахуванням лушпиння, залишеного для того".

Додатковою угодою № 13 від 27 грудня 2017 року до Договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року /том 1 а.с. 70/ пункт 10.1 Договору викладено в такій редакції: "10.1. Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2018 року".

Додатковою угодою № 3 від 29 грудня 2018 року до Договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року /том 1 а.с. 71/ пункт 10.1 викладено в такій редакції: "10.1. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2019 року".

Додатковою угодою № 4 від 31 січня 2020 року до Договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року /том 1 а.с. 72/ пункт 10.1 викладено в такій редакції: "10.1. Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2020 року".

Специфікацією № 48 від 01 липня 2020 року до Договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року /том 1 а.с. 82/ сторони узгодили наступну кількість, ціну переробки, загальну вартість та дату поставки сировини, згідно з якою переробка насіння соняшника: дата поставки - вересень 2020 року у кількості 5382,835 т, ціна за переробку 1 т з ПДВ - 660,00 грн., загальна вартість робіт і сума платежу з ПДВ - 3552671,10 грн. Виконавець зобов`язується виготовити із наданої замовником сировини: олію соняшникову нерафіновану - вихід у розмірі - 34 % +/- 2 %, макуху соняшникову вихід у розмірі 44 % +/- 2 %, лушпиння соняшникове вихід у розмірі 20 % +/- 2 %. Разом з цим, у результаті даної переробки втрати сировини можуть становити не більше 3 %.

Специфікацією № 49 від 01 вересня 2020 року до Договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року /том 1 а.с. 78/ сторони узгодили кількість, ціну переробки, загальну вартість та дату поставки сировини, згідно з якою переробка насіння соняшника високоолеїнового: дата поставки сировини - вересень 2020 року у кількості 7553,604 т., ціна за переробку 1 т з ПДВ - 660,00 грн, у тому числі ПДВ, загальна вартість робіт і сума платежу з ПДВ - 4985378,64 грн. Виконавець зобов`язується виготовити із наданої замовником сировини: олію соняшникову нерафіновану вихід у розмірі - 32 % +/- 2 %, макуху соняшникову вихід у розмірі 46 % +/- 2 %, лушпиння соняшникове у розмірі 19 % +/- 2 %. Разом з цим, у результаті даної переробки втрати сировини можуть становити не більше 3 %.

Контролюючий орган у акті перевірки та у ході розгляду справи не ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій з переробки насіння соняшника у вересня 2020 року за вказаним вище договором підряду.

На підтвердження факту виконання робіт з переробки насіння та оплати наданих послуг за переробку насіння соняшника позивачем надано до суду копії акту виконання робіт (надання послуг) від 30.09.2020 №855 та платіжних доручень /том 1 а.с. 84-89/.

Відповідно до виробничого звіту /том 1 а.с. 80-81/ та Акта від 30 вересня 2020 року до виробничого звіту про кількість переробленого насіння соняшнику, отриманої готової продукції, та баланс сировини до договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року /том 1 а.с. 79/ ТДВ "Укроліяпродукт" на замовлення позивача за вересень 2020 року перероблено 5382835 кг соняшника. Кількість виготовленої продукції склала: олія соняшникова нерафінована - 1819769 кг (33,81%), макуха соняшникова - 2408951 кг (44,75%), лушпиння соняшникове - 1047500 кг (19,46%), сировинні втрати - 1,98 %.

Згідно з виробничим звітом /том 1 а.с. 75-76/ та Акту від 30 вересня 2020 року до виробничого звіту про кількість переробленого насіння соняшнику високоолеїнового, отриманої готової продукції, та баланс сировини до договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року /том 1 а.с. 74/ ТДВ "Укроліяпродукт" на замовлення позивача за вересень 2020 року перероблено 7553604 кг соняшника високоолеїнового. Кількість виготовленої продукції склала: олія соняшникова нерафінована високоолеїнова - 2414686 кг (31,97 %), макуха соняшникова високоолеїнова - 3544797 кг (46,93 %), лушпиння соняшникове - 1445760 кг (19,14 %), сировинні втрати - 1,96 %.

Таким чином, згідно з виробничими звітами сировинні втрати в процесі переробки склали 1,98% та 1,96 % відповідно.

20 жовтня 2020 року ТОВ "Укролія" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року /том 1 а.с. 208-227/, в якій зазначено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового звітного (податкового) періоду в розмірі 35361717 грн. (рядок 19), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку становить 30655159 грн. (рядок 20.2.1).

В акті перевірки № 748/28-10-04-01-03/31577685 від 18 грудня 2021 року контролюючим органом зазначено, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ 77,63% від загальної суми податкового кредиту є: здійснення платником експортних операцій, а саме: олії соняшникової, шроту соняшникового, концентрату фосфатидного соняшникового, макухи соняшникової, зокрема, за вересень 2020 року - відсоток обсягу поставок, що оподатковуються за нульовою ставкою до загального обсягу оподаткованих операцій становить 65,48 % від загального обсягу реалізації, до країн: Об`єднаних Арабських Еміратів, Швейцарії, Нідерландів, Туреччини, Австралії, Білорусі, Канади, Китаю, Німеччини, Іспанії, Великої Британії, Грузії, Гонг Конгу, Ізраїлю, Японії, Кореї, Лівану, Литви, Латвії, Мальти, Катару, Румунії, США, В`єтнаму.

Також зроблено висновок, що оскільки, згідно наданих до перевірки документів, сировину (соняшник) втрачено, така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства пов`язаних із господарською діяльністю, а отже підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України.

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ "Укролія" допустило порушення, не склавши та не зареєструвавши в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника за договором підряду № 1 від 01 січня 2017 року на загальну суму ПДВ 520577,65 грн., що призвело до заниження суми нарахованих податкових зобов`язань за операціями, що оподатковуються: за основною ставкою розділу І. Податкові зобов`язання та р. 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 520578 грн.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656 затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку даний порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

У Додатку 27 до Порядку наведена форма Виробничого звіту олієзаводу (Форма 23), що складається за результатами переробляння олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі, кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.

Пунктом 2.25 Порядку зазначено, що терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.

Таким чином, сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту.

Пунктом 12.8. Порядку встановлено, що облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.

При прийомі, зберіганні та переробці сировина повинна відповідати певним критеріям, а саме не повинна бути більшою чи нижчою показників, зазначених в ДСТУ (вологість, домішки, засміченість), в результаті чого ТДВ "Укроліяпродукт" можуть бути надані відповідні послуги по доробленню сировини до даних показників, випадки надання яких визначені вищевказаним договором на переробку давальницької сировини.

При цьому, величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.

Отже, при здійсненні виробничого процесу переробки давальницької сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.

Наявність таких втрат відображається переробним підприємством - ТДВ "Укроліяпродукт" у відповідному Виробничому звіті (Форма № 23).

Як випливає із письмових пояснень ТДВ "Укроліяпродукт", які надані позивачем до матеріалів справи, переробка насіння соняшника на підприємстві здійснюється відповідно до загальноприйнятих технологічних правил та "Технологічного регламенту ТРУ 10.41.00687267.001 - 18. На виробництво соняшникової олії та шроту по схемі форпресування-екстракція на екстракційній лінії фірми ТАН продуктивністю 600т/добу насіння соняшника" з урахуванням особливостей технологічного обладнання, що впливає на вихід готової продукції та сировинні втрати. Сировинні втрати - це втрати, які неможливо зважити або використати, як відходи виробництва, вони беззворотньо втрачаються у процесі переробки олійної сировини за рахунок дії високих температур. Схема матеріальних потоків при переробці насіння соняшнику: втрати вологи у процесі виробництва; втрата сухої речовини в ході переробки насіння в результаті взаємодії окремих речовин насіння з утворенням легких продуктів (взаємодія цукрів і амінокислот при вологотепловій обробці насіння). У ході перереробки соняшнику проходить розділення насіння на ядро і на лушпиння, тобто відбувається перерозподіл вологи насіння і частина вологи втрачається з лушпиння - перший етап утворення сировинних втрат. Другий етап утворення сировинних втрат відбувається, коли волога втрачається при вологотепловій обробці мятки. В умовах технологічного процесу переробки насіння соняшника ТДВ "Укроліяпродукт" сировинні втрати (беззворотні втрати вологи) утворюються на наступних технологічних стадіях: Теплова обробка (отримання мезги); Охолодження макухи; Зв`язана волога, яка виходить з макухою (5,83 %) та лушпинням (7,56 %). Підтвердженням сировинних втрат розрахованих, як різниця між кількістю фактично переробленого насіння та виходами олії, макухи (шроту) та лушпиння у відсотках до переробленого соняшника є розрахунок за формулою, яка відображає залежність кількості сировинних втрат від вологи насіння соняшника, вологи макухи та лушпиння і виходів макухи та лушпиння, виражених у відсотках: Сировинні втрати (втрати вологи) % = Волога насіння соняшника, % - (вихід лушпиння, % * волога лушпиння, % + вихід макухи, % * волога макухи, %)/100, де - "вихід лушпиння, % * волога лушпиння, %" - це втрати вологи в лушпинні та - "вихід макухи, % * волога макухи, %" це втрати вологи в макусі /т. 1 а.с. 90-96/.

Відповідно до Звіту про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олій та жирів від 02 червня 2020 року величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів, але у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" сировинні втрати не мають перевищувати граничний нормативний показник. За результатами виконаних досліджень та виконаних розрахунків рекомендовані для використання у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" наступні гранично допустимі норми сировинних втрат: сировинні втрати при переробці насіння соняшнику і виробництві пресової олії - 3,0 % до кількості переробленого насіння соняшнику; сировинні втрати при виробництві екстраційної олії - 0,3 % до кількості переробленого насіння соняшнику /том 1 а.с. 118-129/.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що в ході надання ТДВ "Укроліяпродукт" послуг з переробки насіння соняшнику - сировину (соняшник) втрачено, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у ході виконання ТДВ "Укроліяпродукт" договору підряду № 1 від 01 січня 2017 року не відбулося втрати сировини (соняшнику, продукту наданого на переробку), а відбувся технологічний процес переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та фуза. При цьому, відбулися сировинні втрати, тобто ті, які безповоротньо втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 цього Положення передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Згідно з пунктом 14 Положення до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Відповідно до положень наказу ТОВ "Укролія" про облікову політику на підприємстві №1 від 01.01.2020 /том 2 а.с. 40-44/ запаси оцінюються за собівартістю. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Витрати на переробку запасів охоплюють всі витрати, прямо пов`язані з одиницями виробництва.

Вартість сировини та вартість послуг, прямо пов`язаних (а саме витрат на переробку), були включені позивачем до собівартості продукції, що підтверджено калькуляціями собівартості за 01.09.2020-30.09.2020, бухгалтерською довідкою та витягами з регістрів бухгалтерського обліку позивача /том 1 а.с. 145, 232-238/.

Отже, сировинні втрати не відносяться до власних податкових зобов`язань позивача та відображені в платі за послугу з переробки та в калькуляції собівартості продукції.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність в діях ТОВ "Укролія" порушень податкового законодавства, визначених Актом перевірки від 18.12.2020 №748/28-10-04-01-03/31577685, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00034040101 від 26.01.2021.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у даній справі покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачами суду таких доказів не надано.

Отже, за встановлених обставин та наведених вище норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00034040101 від 26.01.2021 прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог про скасування рішення, натомість, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26 січня 2021 року №00034040101.

Таким чином, адміністративний позов ТОВ "УКРОЛІЯ" обґрунтований та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9760,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2622 від 03 лютого 2020 року /а.с. 14/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету /том 1 а.с. 152/.

Таким чином, при задоволенні позову ТОВ "УКРОЛІЯ" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9760 грн. 85 коп. (дев`ять тисяч сімсот шістдесят гривень вісімдесят п`ять копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" (ідентифікаційний код 31577685, вул. Садова, 4, село Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38521) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (ідентифікаційний код 43141471, вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119), Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44082145, вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26 січня 2021 року №00034040101.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9760 грн. 85 коп. (дев`ять тисяч сімсот шістдесят гривень вісімдесят п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 20 серпня 2021 року.

Суддя С.С. Сич