Рішення № 99115780, 20.08.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3445/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )

відповідач: військова частина 2269 Національної гвардії України (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95, код ЄДРПОУ 14322859)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через адвоката Гулого А.В., звернувся до суду з позовом до військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини 2269 Національної гвардії України, з якої був звільнений у запас 21.08.2020 року. Відповідач, виключаючи позивача зі списків особового складу військової частини, не провів з ним повний розрахунок та не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані ним під час служби дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за період з 2016 року по 2020 рік. Таку грошову компенсацію відповідач виплатив позивачу лише 09.06.2021 року на виконання судового рішення в адміністративній справі №340/864/21. Представник позивача стверджує, що в день розрахунку відповідач всупереч вимогам статті 117 КЗпП України не виплатив йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (21.08.2020 року) по день фактичного розрахунку (09.06.2021 року);

- зобов`язати військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (21.08.2020 року) по день фактичного розрахунку (09.06.2021 року).

Ухвалою судді від 02.07.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що військова частина 2269 Національної гвардії України на момент звільнення позивача не виплатила йому грошову компенсацію за невикористану ним під час служби додаткову відпустку, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку зі спірним характером цієї виплати. Така компенсація у сумі 37677,43 грн. була сплачена позивачу 09.06.2021 року на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року у справі №340/864/21. Відповідач не погоджується з визначеним позивачем періодом затримки розрахунку при звільненні, який має бути відшкодований відповідачем. Також відповідач вказав, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні стягнутий з військової частини 2269 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 в адміністративній справі №340/3445/21. З цих підстав відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в частині, що суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у складі військової частини 2269 Національної гвардії України на посаді командира вертольота 3-ї авіаційної ланки першої авіаційної ескадрильї на вертольотах.

Наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) №148 о/с від 24.07.2020 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Наказом командира військової частини 2269 Національної гвардії України (по стройовій частині) №180 від 21.08.2020 року ОСОБА_1 з 21.08.2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. (а.с. 8)

При звільненні з військової служби ОСОБА_1 не була виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно та грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за час служби на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 2269 Національної гвардії України, оскаржуючи бездіяльність щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно. Згодом позивач подав до суду заяву про повернення його заяви, а кошти грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 16093, 54 грн. зараховані 25.03.2021 року на рахунок позивача.

Також у березні 2021 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 2269 Національної гвардії України, оскаржуючи бездіяльність щодо невиплати йому при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за період з 2016 по 2020 рік.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року в адміністративній справі №340/864/21 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки. Зобов`язано військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки. (а.с. 9 - 12)

На виконання цього судового рішення відповідач у червні 2021 року нарахував позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі 38251,20 грн., які після утримання військового збору зараховані 09.06.2021 року на рахунок позивача у сумі 37677,43 грн. (а.с. 13)

Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідач всупереч вимогам статті 117 КЗпП України у день проведення повного розрахунку 09.06.2021 року не виплатив йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.08.2020 року по 09.06.2021 року.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірні правовідносини стосуються питання проходження та звільнення з військової служби та відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні позивача зі служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбоця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Розділом XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 року №200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 року за №405/31857, установлені правила виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 5 розділу XXXI цієї Інструкції у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Суд установив, що позивачу, який був звільнений з військової служби у запас 21.08.2020 року, при його звільненні не була виплачена грошова компенсація за невикористані ним у 2016 - 2020 роках дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за час служби на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. Спонукання відповідача виплатити позивачу цю грошової компенсацію було предметом спору в адміністративній справі №340/864/21. Кошти грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки виплачені відповідачем 09.06.2021 року.

Позивач стверджує, що оскільки з ним при звільненні не проведено повний розрахунок, а саме не виплачена грошова компенсація за невикористані ним дні вказаної додаткової відпустки, тому відповідач повинен нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 КЗпП України, у вигляді відшкодування середнього заробітку за період з 21.08.2020 року по 09.06.2021 року включно.

Статтями 1, 3, 4 Кодексу законів про працю України установлено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Верховний Суд у постановах від 31.10.2019 року у справі №825/598/17, від 31.10.2019 року у справі №2340/4192/18 зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. (частина 2 статті 116 КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 вказала, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, грошова компенсація за невикористані військовослужбовцем дні додаткової відпустки належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19.

Суд установив, що відповідач, виключивши позивача 21.08.2020 року зі списків особового складу військової частини, у цей день не провів з ним повний розрахунок. Зокрема відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані ним дні додаткової відпустки, належної як військовослужбовцю, виконання обов`язків військової служби якого пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням. Цю грошову компенсацію виплачено позивачеві 09.06.2021 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Враховуючи те, що на день виключення зі списків особового складу військової частини 21.08.2020 року позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані ним дні додаткової відпустки, тому він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2020 року по день фактичного розрахунку 09.06.2021 року.

Між тим, судом установлено, що після звільнення з військової служби ОСОБА_1 також ініціював вирішення у судовому порядку спорів щодо стягнення з відповідача належної йому при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2020 року по 25.03.2021 року - день фактичної виплати такої грошової компенсації.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року в адміністративній справі №340/1695/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з військової частини 2269 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, пов`язаний з несвоєчасною виплатою грошової компенсації за неотримане речове майно, за період з 22.08.2020 року по 25.03.2021 року у сумі 16093,54 грн. (а.с. 33 - 37)

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи передбачені статтею 245 КАС України.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Суд вважає, що у спірних правовідносинах захист порушених прав позивача має здійснюватися у спосіб стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з врахуванням справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100).

Згідно з підпунктом "л" пункту 1 Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з пунктом 5 Розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 року №200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 року за №405/31857, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Відтак за правилами Порядку №100 у розрахунок середньої заробітної плати для цілей визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця включаються виплати, які були нараховані йому за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, виходячи з кількості календарних днів за ці місяці.

Згідно з довідкою №275 від 14.07.2021 року, наданою суду відповідачем, за останні два місяці перед звільненням з військової служби, а саме у червні та липні 2020 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 23280 грн. та 23907 грн. відповідно. (а.с. 28) Тож виходячи із кількості календарних днів служби у ці місяці (30 + 31), середньоденний заробіток позивача складає 773,56 грн. ((23280 грн. + 23907 грн.): 61).

На період затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, а саме з 22.08.2020 року по 09.06.2021 року припадає 291 календарний день. Проте період з 22.08.2020 року по 25.03.2021 року вже компенсований позивачу відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №340/1695/21. (а.с. 29)

Тому судом у цій справі вирішується питання про відшкодування середнього заробітку за період з 26.03.2021 року по 09.06.2021 року, на який припадає 75 календарних днів.

Розрахований за правилами Порядку №100 середній заробіток позивача за цей період становить 58017 грн. (773,56 грн. грн. х 75), що в 1,5 рази перевищує суму грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (38251,20 грн.), невиплатою якої у визначений законодавством строк позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Як свідчить надана відповідачем довідка №276 від 14.07.2021 року, при звільненні з військової служби ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 23293,07 грн., індексація грошового забезпечення - 153,29 грн. (а.с. 29) Після звільнення позивача відповідачем йому було нараховано та виплачено 16093, 54 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно та 38251,20 грн. грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Таким чином, з урахуваннями цих сум, загальний розмір виплат, належних позивачеві при звільненні, становить 77791,10 грн. (23293,07 грн. + 153,29 грн. + 16093,54 грн. + 38251,20 грн.), а частка сум грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (38251,20 грн.) у цих виплатах складає 49,17%.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц вказала, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц.

Визначаючи у цій справі розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд приймає до уваги, що хоча позивач при звільненні з військової служби і звертався до відповідача з вимогою виплатити належну йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, проте вирішення спору про виплату цих сум у судовому порядку він ініціював лише у березні 2021 року, тобто через 7 місяців після свого звільнення, що вплинуло на тривалість періоду затримки (прострочення) виплати сум компенсації. Суд також враховує розмір та істотність частки цих сум порівняно із загальним розміром сум, належних до виплати при звільненні, та сумою середнього заробітку, розрахованого за період затримки (прострочення) виплати сум грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Тож виходячи з принципів співмірності, розумності та справедливості, враховуючи розмір недоплаченої суми та істотність цієї частки порівняно із розміром сум, належних до виплати при звільненні, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 28526,96 грн. (58017 грн. х 49,17%), як середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таке застосування пропорційного критерію зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, та такий спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак здійснені позивачем витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 908 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 28526,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 2269 Національної гвардії України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш