Рішення № 99115735, 20.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Київ № 320/5078/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо призначення позивачці пенсії за віком без зарахування до загального стажу періоду роботу в Управлінні будівництво Кримської АЕС з 06.05.1986 по 21.09.1987;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачці до загального стажу період роботи в Управлінні будівництвом Кримської АЕС з 06.05.1986 по 21.09.1987;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії із врахуванням періоду роботи в Управлінні будівництво Кримської АЕС з 06.05.1986 по 21.09.1987, та виплачувати пенсію у перерахованому розмірі, починаючи з дня її призначення - 09.12.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області як пенсіонер та отримує пенсію за віком. Пізніше, як стало відомо позивачці, під час призначення їй пенсії орган Пенсійного фонду України не врахував загальний стаж роботи в Управлінні будівництвом Кримської АЕС з 06.05.1986 по 21.09.1987. У зв`язку з цим позивачка звернулася із заявою про перерахунок пенсії до відповідача, однак у відповідь отримала лист від 13.04.2020 №1000-0224-8/28264 з описом мотивів, якими керувався орган Пенсійного фонду україни при призначенні пенсії без урахування стажу роботи за період з 06.05.1986 по 21.09.1987. З наведеною позицією ГУ ПФУ у Київській області позивачка не погоджується та зазначила, що обставина видачі довідки про заробіток для обчислення пенсії установою (АО «Крименергострой»), яка розташована на окуповній сухопутній території АР Крим, не спростовує наведену у цій довідці інформацію про період роботи ОСОБА_1 в Управлінні будівництвом Кримської АЕС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 відкрито провадження у справі № 320/5078/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що при первинному призначенні пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 не був зарахований період роботи в Управлінні будівництвом Кримської АЕС у 1986- 1987 роках, оскільки трудова книжка містить суперечливі записи щодо періодів роботи та навчання, зокрем: записи №5, №6 і №7. Також представник відповідача зазначив, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 міститься повідомлення УПФУ у м. Славутичі Київської області від 13.12.2011 №5307/3 щодо необхідності позивачці з`явитись до Управління для з`ясування вищезазначених обставин. При цьому, матеріали пенсійної справи містять наступні документи: лист-відповідь УПФУ Республіки Крим в Ленінському р-ні від 27.03.2014 № 2847/06-14 (наданий у відповідь на лист УПФУ у м. Славутичі Київської області від 10.02.2014 № 321/03) про те, що довідка про період роботи ОСОБА_1 витребувана та буде направлена після отримання; лист-запит УПФУ у м. Славутичі Київської області від 20.03.2015 № 1350/03 та лист-відповідь на нього ПФ РФ від 17.04.2015 № Ип-21-3/16664 щодо перенаправлення запиту на отримання довідки про період роботи ОСОБА_1 . З огляду на вищезазначене, можна зробити висновки, що ОСОБА_1 було повідомлено про незарахування до її стажу періоду роботи в Управлінні будівництвом Кримської АЕС у 1986-1987 роках, а також неодноразово надано допомогу у витребуванні документів на підтвердження даного періоду роботи. 04.03.2020 ОСОБА_1 подала звернення від 04.03.2020 (вх. № 2729/Ш-1000-20) до Славутицього відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила зарахувати стаж та провести перерахунок, на підставі довідки від 12.12.2016 №177, долученої до звернення. Славутицький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на вказане звернення ОСОБА_1 надав відповідь від 13.04.2020 №1000-0224- 8/28264, в якій роз`яснив, що довідка від 12.12.2016 №177, додана до звернення, видана АО «Крименергострой» та зареєстрована згідно законодавства РФ, не може бути підставою для зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду з 06.05.1986 по 21.09.1987, оскільки вона видана організацією, що відсутня в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а зазначена в ній інформація не несе правових наслідків відповідно до п. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». З огляду на наведене відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачці.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області як отримувач пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 08.11.2011.

04.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із письмовою заявою про зарахування стажу та проведення перерахунку. У цій заяві ОСОБА_1 повідомила орган Пенсійного фонду України про те, що вона працювала в Управлінні будівництва Кримської АЕС у період з 06.05.1986 по 21.09.1987 на посаді маляра-штукатура. Наведена обставина, на думку ОСОБА_1 , підтверджується записами у трудовій книжці (що наявна у матеріалах пенсійної справи) та довідкою Акціонерного товариства «Крименергострой» від 12.12.2016 №177. З`ясувавши, що вказаний період роботи в Управлінні будівництва Кримської АЕС не був включений до її страхового стажу для обрахунку пенсії, ОСОБА_1 просила здійснити перерахунок її пенсії з моменту призначення, з урахуванням стажу за період з 06.05.1986 по 21.09.1987, та здійснити виплату заборгованості з моменту призначення пенсії по сьогоднішній день. До своєї заяви від 04.03.2020 позивачка додала описану вище довідку від 12.12.2016 №177.

Зокрема, за змістом даної довідки АТ «Крименергострой», що зареєстроване на території АР Крим як юридична особа-резидент Російської Федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в Управлінні будівництва Кримської АЕС упродовж періоду з 06.05.1986 по 21.09.1987 маляром-штукатуром, наказ про прийняття на роботу №248 від 06.05.1986, наказ про звільнення №175 від 21.09.1987. Підстава для видачі довдки: особова картка ф. Т-2, накази по кадрам, відомості по нарахуванню заробітної плати за період з 1986 по 1987 роки. Крім того, у цій довідці від 12.12.2016 було зазначено, що наказом Фонду державного майна України від 30.01.1966 №13-АТ Управління будівництва Кримської АЕС ьуло перетворене на Відкрите акціонерне товариство «Крименергострой». Рішенням Загальних зборів акціонерів від 16.12.2011 ВАТ «Крименергострой» було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Крименергострой». В подальшому згідно рішення Загальних зборів акціонерів від 29.11.2014 ПАТ «Крименергострой» було перереєстроване в АТ «Крименергострой» відповідно до законодавства РФ.

У відповідь на подану позивачкою заяву від 04.03.2020 Славутський відділ обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області своїм листом від 13.04.2020 №1000-0224-8/28210 повідомив ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для зарахування до стажу останньої періоду роботи в Управлінні будівництва Кримської АЕС згідно довідки від 12.12.2016 №177, оскільки така довідка видана Ат «Крименергострой», яке зареєстроване згідно законодавства РФ.

Не погоджуючись із законністю такої позиції органу Пенсійного фонду України, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси на призначення пенсії порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.

Частиною 2ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу чинного законодавства слідує, що підтвердження трудового стажу для призначення пенсії на підставі уточнюючих довідок підприємств здійснюється лише у випадку відсутності трудової книжки, відсутності/неправильності/неточності записів в трудовій книжці.

Як свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (дата заповнення з 09.10.1984), а саме записи за порядковим номерами 5, 6 і 7: 06.05.1986 ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Управлінні будівництва Кримської АЕС на посаду учня маляра-штукатура на ділянці №9, 20.07.1986 переведена на посаду маляра-штукатура 2 розряду на ділянці №9, 01.06.1987 переведена на посаду маляра-штукатура 3 розряду на ділянці №9, 21.09.1987 звільнена з посади в Управлінні будівництва Кримської АЕС.

Додатково позивачка на підтвердження свого страхового стажу на вказаному місці роботи долучила до заяви про перерахунок пенсії довідку від 12.12.2016 №177, видану АТ «Крименергострой», що зареєстроване юридичною особою РФ.

У контексті з наведеним суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII, тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 4 цього Закону на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Частинами першою - третьою ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Оскільки довідка від 12.12.2016 №177 на підтвердження роботи позивачки в Управлінні будівництва Кримської АЕС видани підприємством, розтошованим в Республіці Крим як тимчасово окупованій території України, тобто видана незаконним і неповноважним органом, то така довідка не може бути врахована при призначенні (перерахунку) пенсії позивачці.

Водночас, як вже було встановлено судом, у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 , записи в якій підтверджують, що позивачка набула страховий стаж під час роботи в Управлінні будівництва Кримської АЕС, яке на час вчинення відповідних записів перебувало під контролем української влади, і таке підприємство було утворене відповідно до законодавства України. Також суд враховує, що записи про прийняття позивачки на роботу в Управління будівництва Кримської АЕС та звільнення з неї були вчиненні у трудовій книжці у період до окупації АР Крим.

З огляду на наведене суд вважає, що такі відомості та їх достовірність не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на призначення пенсії шляхом не врахування вказаного періоду роботи з 06.05.1986 по 21.09.1987 в Управлінні будівництва Кримської АЕС, лише на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивачка у минулому набула стаж роботи. При цьому доказів, щодо їх недостовірності відповідачем як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Крім того, оглянувши долучену позивачем довідку АТ «Крименергострой» від 12.12.2016 №177, що була створена після окупації АР Крим, суд дійшов висновку, що хоча ця довідка може бути визнана належним доказом по справі, однак відомості, які зафіксовані у ній, випливають зі змісту документу, що був складений до тимчасової окупації території АР Крим.

Суд зазначає, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» гарантують громадянам України дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, до яких належить право на пенсійне забезпечення.

Цими ж законами передбачено, що держава має вживати всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, а також, передбачено можливість взаємодії державних органів з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території з метою захисту прав і свобод громадян.

Крім цього, суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення» передбачено повноваження органів пенсійного фонду вимагати від установ, підприємств та організацій документи, видані ними для призначення пенсії особам та перевіряти достовірність та обґрунтованість таких документів.

Суд встановив, що відповідач не вчиняв жодних дій з метою перевірки відомостей, зазначених у довідці, а оодразу відхилив її, не надавши аналізу тексьу довідки.

Частиною другою ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України»).

Згідно з п.п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» 14.09.2006 №137-V, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до п.п. 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права («Brumarescu v. Romania» № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку («Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova» № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

При цьому, коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією. Такої правової позиції дотримується Європейський суд з прав людини, про що було зазначено в рішенні «Ілашку та інші проти Молдови та Росії».

Суд вважає, що в даному випадку позивачка не може бути позбавлена свого права на перерахунок пенсії у зв`язку з не врахуванням до її страхового періоду роботи з 06.05.1986 по 21.09.1987 в Управлінні будівництва Криміської АЕС, лишн на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набула стаж роботи за вказаний період, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивачки, та на які вона не мала можливості вплинути. Окрім того, позивачка вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії, у неї відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, що підтверджують її страховий стаж.

Крім того, суд зазначає, що дії Головного управління при відмові позивачці у проведенні перерахунку призначеної попередньо пенсії, з врахуванням спірного періоду роботи, є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідач у даному випадку не врахував те, що позивачка позбавлена можливості надати інші довідки, на противагу органу Пенсійного фонду, який наділений повноваженнями щодо перевірки інформації, зазначеної у наданих позивачем довідках, направлення запитів, отримання відомостей з реєстрів тощо.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивачки порушені протиправними діями Головного управліянн Пенсійного фонду України, які полягають у відмові призначити пенсію за віком з урахуванням загального стажу за період роботи з 06.05.1986 по 21.09.1987\

Відтак, відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід здійснити шляхом прийняття рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 06.05.1986 по 21.09.1987 в Управлінні будівництва Кримської АЕС та здійснити перерахунок призначеної позивачці первинної пенсії за віком з врахування цього трудового стажу, з 09.12.2011, та з подальшою виплатою такої перерахованої пенсії.

В частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною у матеріалах справи квитанцією від 09.06.2020 підтверджено, що ОСОБА_1 під час звернення до суду із цим позовом сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн. З огляду на розмір заявлених та задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судових витрат у зазначеній сумі коштів.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком без зарахування до загального стажу періоду роботу в Управлінні будівництво Кримської АЕС з 06.05.1986 по 21.09.1987.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи в Управлінні будівництвом Кримської АЕС з 06.05.1986 по 21.09.1987.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням періоду роботи в Управлінні будівництво Кримської АЕС з 06.05.1986 по 21.09.1987, та виплачувати пенсію у перерахованому розмірі, починаючи з дня її призначення - 09.12.2011.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.