Рішення № 99115378, 19.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року Справа № 280/6003/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, буд.14, код ЄДРПОУ 20478637)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 10 позачергової сесії восьмого скликання Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 02.06.2021 №97;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2324984000:06:001:0152 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, орієнтованою площею 2,00 га.

Ухвалою суду від 14.07.2021 відкрито провадження у справі №280/6003/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 06.07.2021 (вх.№39485 від 13.07.2021), в якій зазначено, що позивач має статус учасника бойових дій, та відповідно до п.14 ч. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. З метою реалізації першочергового права на отримання земельної ділянки позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2324984000:06:001:0152 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, орієнтованою площею до 2,00 га. Розглянувши дане клопотання не дотримуючись умови обґрунтованості такого рішення та розміру земельної ділянки, або надання мотивованої відповіді, щодо порядку зменшення розміру земельної ділянки, відповідачем було прийнято рішення, яким надано позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,00 га, замість заявлених у клопотанні 2 га. Крім того зазначено що відповідачем порушено передбачений ч.4 ст. 118 Земельного Кодексу України місячний термін розгляду клопотання. Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 02.08.2021 (вх.№44453 від 04.08.2021). Відповідачем зазначено, що стаття 121 Земельного Кодексу України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені для ведення особистого селянського господарства, а не їх обов`язковий розмір, а органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону, отже відповідач розглядаючи клопотання позивача діяв виключно в межах повноважень, передбачених чинним законодавством України та не вважає, що при прийнятті відповідного рішення порушив гарантовані права позивача. Щодо посилання позивача на порушення відповідачем місячного строку розгляду клопотання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» зазначив, що відповідно до абзацу 2 ч.7 ст. 118 Земельного Кодексу України - у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з доводами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву позивач надав відповідь на відзив від 12.08.2021 (вх.№46882 від 17.08.2021). Позивачем зазначено, що 17.06.2017 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, якою затверджено «Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» (далі- Стратегія). Система організації процесу виконання Стратегії передбачає першочергову реалізацію прав учасників антитерористичної операції на землю сільськогосподарського призначення державної форми власності шляхом надання відповідних дозволів на розробку документації із землеустрою. На думку позивача при розгляді його клопотання відповідач мав враховувати принцип пропорційності згідно вказаної вище Стратегії.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого 13.11.2020 Командуванням Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (а.с.17).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2324984000:06:001:0152 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, орієнтованою площею до 2,00 (а.с.12-13).

Рішенням 10-ї позачергової сесії 8-го скликання Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 » від 02.06.2021 № 97, вирішено надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ - 01.03.), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Розівської селищної ради, за межами населених пунктів Новозлатопільського старостинського округу орієнтованою площею 1,00 га (кадастровий номер №2324984000:06:001:0152) для подальшого вирішення питання щодо передачі земельної ділянки у власність. (а.с.16).

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України, тут й надалі у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Частинами 3 та 4 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

З системного аналізу зазначених норм судом встановлено, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Суд зауважує, що встановлення конкретного розміру земельної ділянки, що передається у власність, відноситься до дискреційних повноважень органу, уповноваженого на розпорядження землями.

Крім того органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону. З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.

Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 під час розгляду справи №379/656/16-а.

З огляду на зміст оскаржуваного рішення, суд зазначає, що фактично відповідачем заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розглянута. Рішенням від 02.06.2021 №97 надано позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,00 га (кадастровий номер 2324984000:06:001:0152) для подальшого вирішення питання щодо передачі земельної ділянки у власність. Тобто прийнято рішення відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що позивач звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2324984000:06:001:0152 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності сам зазначив орієнтовні розміри земельної ділянки до 2,00 га.

Виходячи з вищевказаного суд не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 1,0 га, а не 2,0 га, оскільки стаття 121 Земельного Кодексу України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір.

Окрім того суд звертає увагу, що відповідно до ч.7 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, позивач не позбавлений права на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про відсутність протиправних дій з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області відповідає вимогам встановленим ч.2 ст.2 КАС України, є правомірним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, питання щодо розподілу судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, буд.14, код ЄДРПОУ 20478637) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.08.2021

Суддя І.В.Садовий