Рішення № 99114972, 17.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 р. Справа№200/7150/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0989 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

9 червня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А0989, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0989 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в розмірі місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину А0989 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.

В обґрунтування позову зазначає, що проходив військову службу на посаді водія відділення управління командира батареї взводу управління командира 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А0989. У зв`язку з одруженням, позивач звернувся до командира Військової частини А0989 із рапортом про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до наказу №262 від 30.07.2020 позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу частини відповідно до п. «ж» п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Проте, відповіді або відповідного рішення, щодо надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення, позивач на момент звільнення не отримав, виплати відповідачем не здійснено, що підтверджується довідкою-розрахунком про виплачене грошове забезпечення при звільненні №0989/10/149 від 30.03.2021.Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, незаконними та такими, що порушують права та інтереси позивача, з наступних підстав.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що відповідно до розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 зареєстрованого в Мінюсті 26.06.2018 за №745/32197 (далі – Порядок) в п.1 зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. В п. 9 Порядку зазначено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно витягу із журналу реєстрації внутрішніх документів військової частини А0989 з індексом 817 від 01.02.2020 зареєстровано рапорт ОСОБА_1 соц.-побутові (укладення шлюбу), резолюція комісія, але за отримання даного рапорту ніхто не розписався. Рапорт у військовій частині відсутній, у зв`язку з цим Комісія не мала можливості розглянути даний рапорт, та видати відповідний наказ. Не погоджуючись із наведеними позивачем обставинами та правовими підставами заявлених вимог, просить відмовити у задоволенні позову/а.с.53-55/.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що позивачем було здійснено всі необхідні дії з метою отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, проте не отримав її. Просить суд задовольнити позов /а.с.61/.

Ухвалою суду від 11 червня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву /а.с.14-15/.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року витребувано у Військової частини А0989 належним чином завірені: читабельну довідку про фактично нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні з військової служби; довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2019-2020 роки; відповідний рапорт ОСОБА_1 про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань/а.с.20-21/.

29 липня 2021 року до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху /а.с.36-40/.

10 серпня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками /а.с.43-49,53-60/.

17 серпня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.61/.

Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року відмовлено у задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без руху.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, відсутність відповідних клопотань, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Тальнівським РС УДМС України в Черкаській області 4 жовтня 2016 року /а.с.4/.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 2 квітня 2020 року позивач є учасником бойових дій /а.с.6/.

Позивач проходив військову службу на посаді водія відділення управління командира батареї взводу управління командира 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А0989.

У зв`язку з одруженням, позивач звернувся до командира Військової частини А0989 із рапортом про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення, що підтвенрджується відповідним витягом з журналу реєстрації внутрішніх документів військової частини А0989 /а.с.58-60/.

Відповідно до наказу №262 від 30.07.2020 позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу частини відповідно до п. «ж» п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з 31 липня 2020 року /а.с.7/. Проте станом на момент звільнення з військової служби позивачем не отримано відповідного рішення про надання або відмову у наданні відповідної допомоги.

Не погоджуючись із неповним розрахунком на день звільнення, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військоослужбовців та членів їх сімей”).

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військоослужбовців та членів їх сімей”, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704 (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 цієї постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 7 Постанови № 704, видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі Порядок № 260).

Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення включає одноразові додаткові види грошового забезпечення, що яких належать, зокрема, допомоги.

Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.

Пунктами 1, 7 розділу ХХIV Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Згідно із п. 9 розділу ХХIV Порядку № 260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, для нарахування відповідної допомоги військовослужбовець повинен ініціювати своє бажання її отримати шляхом подання рапорту. При цьому, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Вона надається військовослужбовцям у межах асигнувань, у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини, що видається за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця із зазначенням обґрунтованих підстав для її отримання.

Суд погоджується з існуванням у відповідача обов`язку за наявності визначених умов, виплачувати допомогу для вирішення соціально-побутових питань, однак відповідач не вправі вирішувати це питання самостійно, а лише у випадку подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) для отримання такої допомоги.

Враховуючи, що позивачем 1 лютого 2020 року подано відповідний рапорт, який не було розглянуто, жодної відповіді позивачу надано не було, у суду є підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про доведеність порушення прав та законних інтересів позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини А0989 (вул. Комишова, буд.1, м. Маріуполь, 87555, ЄДРПОУ 26615223) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0989 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в розмірі місячного грошового забезпечення;

Зобов`язати Військову частину А0989 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.

Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження 17 серпня 2021 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов