Рішення № 99114918, 19.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 р. Справа№200/5946/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов

ОСОБА_1

до відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької

області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними та скасування рішення від 21.04.2021 року № 231/04-16 про відмову в перерахунку пенсії, зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію з 16.04.2021 року за вислугу років у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці від 02.04.2021 року № 21-85-514 без обмеження максимальним розміром.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, відмовляючи в проведенні перерахунку пенсії, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Вважає, що норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» не можуть застосоуватись при перерахунку пенсії та стосується лише її виплати.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначив, що нормами ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» розмір пенсії, як 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та відповідно до п. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, таким чином, у разі проведення перерахунку розмір пенсії склав би 17690 грн.

Враховуючи наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд за його участю не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , э пенсіонером за вислугою років згідно посвідчення НОМЕР_2 та перебуває на обліку у Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (а.с.7-15).

16.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з заявою про перерахунок пенсії.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 21.04.2021 року № 231/04-16 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки нормами ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» розмір пенсії, як 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та відповідно до п. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії після перерахунку склав би 17690 року, що є недоцільним (а.с.17).

Згідно довідки Донецької обласної прокуратури від 02.04.2021 року № 21-85-514 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії розмір заробітної плати ОСОБА_1 станом на 15.03.2021 року за посадою керівника Краматорської місцевої прокуратури складає: посадовий оклад – 48000,00 грн., надбавка за класний чин – 0,00 грн., надбавка за вислугу років (30%) – 14400,00 грн., надбавка слідчим за вислугу років – 0,00 грн., надбавка за роботу з таємними документами – 0,00 грн., надбавка за почесне звання «заслужений» - 0,00 грн., доплата за науковий ступень – 0,00 грн., надбавка за високі досягнення праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі – 0,00 грн., премія – 0,00 грн., матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) – 5200,00 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань (1/12) – 5200,00 грн., усього – 72800,00 грн.(а.с.19).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

14 жовтня 2014 року Верховною Радою України ухвалений Закон України «Про прокуратуру», який набув чинності, окрім окремих положень, з 15.07.2015 року.

Питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначені у статті 86, а питання визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів - у статті 81 цього Закону України «Про прокуратуру».

Початкова редакція положень ч. 20 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» передбачала порядок перерахунку пенсій працівника прокуратури.

Початкова редакція частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» містила друге речення, відповідно до якого «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність».

Згідно п. 42 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII внесені зміни до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», які набули чинності з 25.04.2015 року та оновлена редакція цієї норми передбачала, що «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Згідно п. 16 Розділу ІІІ Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. За таких обставин, Уряд був зобов`язаний прийняти нормативно-правовий акт, який регулює порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, до 01.02.2015 року. Проте така постанова Кабінетом Міністрів України прийнята не була.

За таких обставин, законодавець виключив порядок перерахунку пенсій прокурорам, який був визначений у початковій редакції частині 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.

Тривалий час нормативного врегулювання порядку перерахунку пенсій прокурорам не існувало.

Частина 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка визначала максимальний розмір пенсій, неодноразово редагувалась.

Зокрема, Законами України від 02.03.2015 року № 213-VIII, від 24.12.2015 року № 911-VIII, від 06.12.2016 року № 1774-VIII, від 19.12.2017 року № 2249-VIII.

Чинна на даний час редакція частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», містить 6 абзаців. Та перше речення абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» зазначає: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.»

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року у справі №826/15466/16, яке залишене в силі постановою Верховного суду від 15.08.2019 року, визнана протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII). Зобов`язано КМУ забезпечити прийняття нормативно-правового акта про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Рішенням Конституційного суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визнано неконституційними положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Встановлено, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Таким чином, норма, яка визначає порядок перерахунку пенсій працівників прокуратури набула чинності з 13.12.2019 року.

На час призначення позивачу вперше пенсії за ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» умови оплати праці працівників прокуратури були урегульовані постанови КМУ від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Згідно з додатку №2 вказаної постанови, в редакції, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, було передбачено, що місячний посадовий оклад за посадою начальника відділу для областей І групи 7210 грн.

В свою чергу, положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII розмір заробітної плати прокурорів визначала у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зі збільшенням на відповідні коефіцієнти для прокурорів обласної та Генеральної прокуратури, прокурорів, які обіймають в органах прокуратури адміністративні посади.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VIII Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу доповнено п. 26, у відповідності до якого, зокрема, норми статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу«Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 резолютивної частини цього рішення, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, відновлена дія статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в частині визначення розміру та складових заробітної плати прокурорів саме цим Законом.

19.09.2019 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX, що набув чинності з 25.09.2019 року.

Вказаним Законом, зокрема, змінена редакція статей 7, 10 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1697-VII), положення яких в редакції Закону № 113-IX визначають, що систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура (частина 1 статті 7); у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура (частина 1 статті 10).

Стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 19.09.2019 року № 113-IX визначає порядок обрахунку заробітної плати саме для працівників Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур.

Згідно наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 року № 414, днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.

Таким чином, з 11.09.2020 року положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII почали застосовуватись до прокурорів, що працюють у обласних прокуратурах.

Зважаючи на те, що розмір посадового окладу позивача був значно збільшений у порівнянні зі встановленим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 (46 160 проти 7 210), Донецькою обласної прокуратурою 02.04.2021 надана позивачу довідка для перерахунку пенсії.

Таким чином, позивач, згідно положень ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» набув право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати з 01.10.2020 року.

Правовідносини щодо призначення (ч. 2 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру») та перерахунку пенсії (ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру») є різними за змістом та не можуть бути ототожнені.

При цьому, джерелом права, що визначає порядок і умови перерахунку пенсії є саме частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Вказана норма, в редакції, що відновлена на виконання рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 передбачає:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Умови та складові заробітної плати працівників прокуратури визначені у статті 81 Закону України «Про прокуратуру» .

Тобто, положення першого речення частини 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII підлягають застосуванню у системному зв`язку саме зі статтею 81 цього ж Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, то якої і відсилають.

Згідно ч. 1 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно ч. 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» посадові оклади прокурора обласної прокуратури установлюється пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом 1,2.

Пунктом 11 частини 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII передбачено, що посадовий оклад за адміністративною посадою керівника окружної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора окружної прокуратури.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року складає 2189 гривні.

Частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» чітко визначає базу для перерахунку пенсії, а саме відповідні складові заробітної плати працюючих прокурорів на момент виникнення права на перерахунок.

При цьому, положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» не передбачають жодного обмеження розміру пенсії, перерахованої на його виконання. Ця норма не містить застереження, до прикладу, що пенсії перераховуються на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, проте не більше певного розміру.

За таких обставин положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та аб. 6 ч. 15 цієї ж статті є суперечливими.

Частина 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» не може розглядатись як джерело права для визначення розміру перерахованих прокурорам пенсій, оскільки на момент набрання нею чинності порядок перерахунку пенсій був нормативно неврегульований.

Таким чином, не можна поширити дію норми та правовідносини, яких не існує.

Натомість, після 13.12.2019 року, ні до ч. 20 статті 86, ні до ч. 15 цієї ж статті не вносились зміни, що містили б достатньо чітке і зрозуміле застереження щодо максимального розміру перерахованих прокурорам пенсій.

З практики Європейський суд з прав людини також слідує, що поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, п. 170).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Сталою є практика Конституційного Суду України щодо визнання неконституційним закону у зв`язку з його невідповідністю критерію «якість закону», яка, зокрема, ґрунтується на відповідних підходах ЄСПЛ, в аспекті вимог і ціннісних орієнтирів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (до прикладу, рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018, від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019)

Європейський суд з прав людини, коментуючи можливість двозначного тлумачення норм матеріального права як на користь особи, так і на користь держави, вказав: «Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника» ( рішення «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року).

Остаточними рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі «Серков проти України» (заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв`язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

У постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року, справа №805/4809/17-а наголошено, що у практиці, зокрема, адміністративного судочинства можна зустріти приклади застосування принципу in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), який запозичено з кримінального судочинства та загальноприйнято розуміти наступним чином: у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Про доцільність і виправданість застосування цього принципу, зокрема, у правовідносинах, що потрапляють у сферу правового регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, йдеться також у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року, справа №420/1494/17, від 27 лютого 2018 року, справа №227/2360/17.

За таких обставин, до спірних правовідносин має застосовуватись саме частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, яка набула чинності з 13.12.2019 року, а не положення аб. 6 ч. 15 цієї ж статті, остання редакція якої набула чинності з 01.01.2017 року. Тлумачення цих норм має здійснюватися на користь особи, а не держави. Та відповідно до такого підходу, обмеження пенсій прокурорів максимальним розміром не застосовується для осіб, які звернулись за перерахунком пенсії.

З аналізу положень частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що конкретне грошове вираження перерахованої прокурору пенсії має залежати від його попередніх досягнень у роботі, що, відповідно впливають на розмір заробітної плати: зайняття адміністративної посади, тривалий стаж роботи, тощо. Працівник, який досягає вищої посади, виконує більш складні завдання, чи проявляє іншу успішність у праці, що обумовлює збільшення його заробітної плати, правомірно очікує, що це, в тому числі, відобразиться на його подальшому пенсійному забезпеченні. Проте, при зрівнянні всіх пенсій у межах максимального розміру, такі правомірні очікування не отримують реалізацію. Що знецінює попередню трудову діяльність працівника, та порушує засади прогнозованості у реалізації його прав.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Верховний суд у своїй практиці неодноразово звертався до аксіоми «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права» (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 року справа № 234/3341/15-ц; від 05.02.2020 року № 461/5171/18; від 22.08.2019 року справа № 9901/826/18; від 31.10.2018 року справа № 202/4494/16-ц).

Враховуючи, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішень від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 та від 26 березня 2020 року N 6-р/2020 відбулась істотна зміна нормативного регулювання порядку та підстав перерахунку прокурорам пенсій, суд приходить до висновку, що пенсія, перерахована позивачу на виконання рішення, не підлягає обмеженню максимальним розміром.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про визнання протиправним та скасування рішення від 21.04.2021 року № 231/04-16 про відмову в перерахунку пенсії.

Щодо вимоги про зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію з 16.04.2021 року за вислугу років у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці від 02.04.2021 року № 21-85-514 без обмеження максимальним розміром, суд враховує наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Аналізуючи даний адміністративний спір суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень у спірних взаємовідносинах здійснив реалізацію дискреційних повноважень шляхом відмови у перерахунку пенсії.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при розгляді заяви діяв поза межою наданих повноважень та реалізації дискреційних функцій, відповідно позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не надано суду жодного доказу правомірності рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про прокуратуру”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, юридична адреса: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) про визнання протиправними та скасування рішення від 21.04.2021 року № 231/04-16 про відмову в перерахунку пенсії, зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію з 16.04.2021 року за вислугу років у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці від 02.04.2021 року № 21-85-514 без обмеження максимальним розміром – задовольнити повністю.

Рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 21.04.2021 року № 231/04-16 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії – визнати протиправним та скасувати.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 16.04.2021 року у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці від 02.04.2021 року № 21-85-514 без обмеження максимальним розміром.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, юридична адреса: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.В. Давиденко