Рішення № 99114511, 19.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року Справа № 160/3283/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Провіант Дніпро" до Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адмністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.02.2021р. №00012770704, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.02.2021р. №00012760704, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 3296-п від 16.12.2020 року було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОВІАНТ ДНІПРО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 247 223,00 грн., яке визначене з врахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах. За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС було складено Акт №27/04-36-07-04/43004270 від 20.01.2021 року, на підставі, якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.02.2021року. Позивач, вважає, що викладені в Акті висновки про те, що нібито не відбулись господарські операції між ТОВ та його контрагентом-постачальником (ПП «АЗУ»), - які спричинили прийняття оскаржуваних ППР- є необґрунтованими й базуються виключно на припущеннях. Таким чином, оскаржувані ППР не відповідають вимогам ст.58 ПКУ, оскільки ППР можуть оформлені виключно за наявності події правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними нормами ПКУ. Позивачем за всіма операціями з ПП «АЗУ», кваліфікованими ГУ ДПС нібито як нереальні, в установленому порядку складені та зареєстровані податкові накладні, що свідчить про додержання вказаними господарськими операціями багатоступеневого контролю з боку органів ДПС.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року прийнята справа до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

08 квітня 2021 року представник Головного управління ДПС у Дніпропетровської області надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, наявність господарських відносин з ПП «АГРАРНЕ ЗОЛОТО УКРАЇНИ» в якого придбано насіння соняшника (врожай 2018 року) на підставі укладеного договору від 14.01.2020 №14/01/2020. На виконання умов наведеного вище договору ПП «АЗУ» виписано в адресу ТОВ «ПРОВІАНТ ДНІПРО» податкові накладні (які зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних). Під час дослідження походження товару - насіння соняшника (врожай 2018 року) код УКТЗЕД 1206009900 (згідно податкових накладних за січень 2020 - лютий 2020), встановлено, що ПП «АЗУ»(код ЄДРПОУ 34561704) не є імпортером та виробником товарів реалізованих ТОВ «ПРОВІАНТ ДНІПРО».

В свою чергу ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Аграрне Золото України» (код ЄДРПОУ 34561704), податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.09.2019р, валютного - за період з 01.01.2017р. по 30.09.2019р, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року, іншого законодавства з 01.01.2017р. по 30.09.2019р. за результатами якої складено акт від 19.03.2020 № 14270/04-36-05-02/34561704. Відповдіно до акту від 19.03.2020 № 14270/04-36-05-02/34561704, встановлено, що насіння соняшника (врожай 2018 року) отримано ПП «АЗУ» за рахунок збільшення статутного капіталу за рахунок майнового внеску, а саме: «Рішенням власника ПП «АЗУ» ОСОБА_1 №1/22 від 25.03.19, вирішено прийняти до складу учасників ПП «АЗУ» ОСОБА_2 код НОМЕР_1 , та збільшити статутний капітал за рахунок майнового внеску (насіння соняшника) ОСОБА_2 . Розмір статутного капіталу, згідно рішення власників, збільшено до 250 000 000 грн. Підстава заява ОСОБА_2 про намір вступити до складу засновників ПП «АЗУ». Відповідно до Акту № 1 прийому - передачі майна, яке вносить співвласник для збільшення статутного капіталу приватного підприємства ПП «АЗУ», майно, а саме: Співвласник ОСОБА_2 передає до статутного капіталу, а директор підприємства ОСОБА_1 приймає у власність підприємства майно насіння соняшника (врожай 2018 року) в розмірі 20503 т в сумі 200 000 000 грн. При цьому у даних бухгалтерського та податкового обліку ПП «АГРАРНЕ ЗОЛОТО УКРАЇНИ» відсутні будь які первинні документи, згідно яких здійснювались передача товару (акти прийому-передачі), розрахунки між підприємствами, реєстрація податкових накладних у ЄРПН в частині наданих послуг на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання, обставину оприбуткування товару на складі. Операції, тобто такі, що пов`язані з рухом, активів, документи про перевезення, взаємовідносини контрагента з авто перевізниками. Таким чином, на підставі вищенаведеного в бухгалтерському обліку безпідставно відображено залишки насіння соняшника внесеного до статутного фонду. Враховуючи вищезазначене, перевіркою не підтверджено реальність здійснення ПП (АГРАРНЕ ЗОЛОТО УКРАЇНИ» господарських операцій з придбання у ТОВ «ДОВІРА» (код 31293002) та СТОВ "АГРОМАКС"( код 32506713), ФГ "ПАЛІЙ В.Г" (код ЄДРПОУ 20489747) та фізичної особи ОСОБА_2 у вигляді внеску засновника до статутного фонду, а встановлено проведення фінансових потоків з метою штучного формування витрат, які не мають реального характеру. Враховуючи викладене, перевіркою встановлено здійснення ПП «АГРАРНЕ ЗОЛОТО УКРАЇНИ» нереальних господарських операцій з товаром (насіння соняшника каліброване, насіння соняшника (врожай 2018 року) у зв`язку із відсутністю факту його законного введення в обіг та/або реального і задекларованого виробництва. Враховуючи той факт, що господарські операції між ПП «АЗУ» не підтверджені первинними документами, та відсутні відомості щодо залишків їх на складах або в місяцях зберігання, або подальшої реалізації на адресу покупців, при декларуванні ПДВ порушено п. 44.1, п. 44.6, ст. 44 Податкового Кодексу України, п.198.5, ст. 198 Податкового Кодексу України. У зв`язку з відсутністю обставин, що перешкоджали би платнику виконати приписи ст. 16, 36, 54 Кодексу та наявністю ознак умисності та цілеспрямованості діяння (бездіяльності), з урахуванням всебічного аналізу фінансово-господарської діяльності платника та за відсутності пом`якшуючих або таких, що звільняють від відповідальності, обставин, вчинені платником податкові правопорушення, а саме - порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість всього сумі 1 554 393,00 грн., у тому числі: за січень 2020 року - в сумі 1 095 240,00 грн., лютий 2020 року - в сумі 441 438,00 грн., липень 2020 року - в сумі 17 715,00 грн, має наслідком накладення штрафу відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПКУ (25% від суми визначеного податкового зобов`язання). Таким чином, висновки зроблені за результатами перевірки відповідають нормам податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах повноважень та у встановлений законом строк та спосіб.

05 травня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що предметом перевірки ТОВ «ПРОВІАНТ ДНІПРО» згідно наказу №3296-п від 16.12.2020р. з правомірність декларування за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 247 223,00 грн. При цьому, співробітники Відповідача не обмежились предметом перевірки зазначеним у наказі №3296-п від 16.12.2020р. та підставами, передбаченими пп.78.1.8. п.78.1. ст.78 ПКУ, вийшли за межі повноважень передбаченим законодавством та самочинно «розширили» предмет перевірки «з правомірності декларування за жовтень 2020 року від`ємного значення» до «перевірки фінансово-господарських операцій з податку на додану вартість за період з 01.07.2019р. по 31.10.2020р.» ( сторінка 24 Акту №27/04-36-07-04/43004270 від 20.01.2021 року).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року продовжено підготовче провадження на тридцять днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті 14 червня 2021 року.

Судове засідання 14 червня 2021 року, 22 червня 2021 року, 26 липня 2021 року відкладались у зв`язку з ненаданням представником відповідача пояснень на питання суду.

У судове засідання 09 серпня 2021 року представник відповідача не з`явився документів до суду відповідних документів не надав.

Представник позивача у судове засідання 09 серпня 2021 року надала суду заяву про розгляд справи в порядку письмого провадження.

Враховуючи вищевикладене та керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.193 КАС України – суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 3296-п від 16.12.2020 року було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОВІАНТ ДНІПРО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 247 223,00 грн., яке визначене з врахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах з 16 грудня 2020 року тривалістю 5 робочих днів. Наказом ГУ ДПС №3360-п від 21.12.2020 року перевірку було зупинено на 8 робочих днів, починаючи з 21.12.2020 року. Наказом ГУ ДПС №1-п від 12.01.2021 року строк перевірки було продовжено на 2 робочих дні, починаючи з 13.01.2021 року.

За результатами проведеної перевірки, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було складено Акт №27/04-36-07-04/43004270 від 20.01.2021 року, згідно висновку, якого документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «ПРОВІАНТ ДНІПРО» з питань підтвердження правомірності заявленого від`ємного значення ПДВ за жовтень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на вартість задекларованого у попередніх звітних періодах встановлено порушення:

1) п. 189.1 ст.189, абз. «г» п.198.5 ст198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення залишку від`ємного значення з ПДВ всього сумі 129 247,00 грн., в т.ч. за жовтень 2020 року в сумі 129 247,00 грн. та неправомірне заниження податку на додану в всього сумі 1 554 393,00 грн., у тому числі: за січень 2020 року - в сумі 1 095 240,00 грн, 2020 року - в сумі 441 438,00 грн., липень 2020 року - в сумі 17 715,00 грн.

2) в порушення вимог п.185,1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, завищено податкові зобов`язання з поді додану вартість на загальну суму 4 759 506,00 грн,, в т.ч. за серпень 2020 на суму 1 048 971, вересень 2020 на суму 1 621 219,00 грн. жовтень 2020 на суму 2 089 316,00 грн. та на порушення п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на вартість на загальну 4 759 506,00 грн., в т.ч. за серпень 2020 на суму 1 048 971.00 грн., в 2020 на суму 1 621 219,00 грн., жовтень 2020 на суму 2 089 316,00 грн.

3) п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 4 759 506,00 грн. (Штрафні санкції за порушення п.120-1.2 ст. 120-1 ПКУ будуть застосовані з дотриманням вимог законів України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ, від 30 березня 2020 року, № 540-ІХ, від 13 травня 2020 року №591-IX).

На підставі висновків акту перевірки №27/04-36-07-04/43004270 від 20.01.2021 року, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийнятті податкові повідомлення-рішення №00012770704 форми «Р» від 19.02.2021 року та №00012760704 форми «В4» від 19.02.2021 року.

Позивач не погодившись із прийнятими Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податковими-повідомленнями рішеннями № 00012770704 форми «Р» від 19.02.2021 року та №00012760704 форми «В4» від 19.02.2021 року, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року N 2755-VI (далі ПК України).

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами підпункту "а" пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Між тим, згідно приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що ТОВ «Провіант Дніпро» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.05.2019 року. Позивач, як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. Основний вид діяльності ТОВ «Провіант Дніпро» є Неспеціалізована оптова торгівля, а також, зокрема, діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

Як вбачається з Акту, підставою для прийняття оскаржуваних ППР є висновки ГУ ДПС про те, що господарські операції з придбання ТМЦ, здійснені між ТОВ та його контрагентом-постачальником ПП «Аграрне золото України» на підставі договору поставки товару від 14.01.2020р. №14/01/2020 за період з 01.01.2020р. по 29.02.2020р. на суму 1 683 640,00 грн.

Відповідачем у висновках акту перевірки зазначено про завищення позивачем залишку від`ємного значення з ПДВ всього сумі 129 247,00 грн., в т.ч. за жовтень 2020 року в сумі 129 247,00 грн. та неправомірне заниження податку на додану в всього сумі 1 554 393,00 грн., у тому числі: за січень 2020 року - в сумі 1 095 240,00 грн, 2020 року - в сумі 441 438,00 грн., липень 2020 року - в сумі 17 715,00 грн, а також завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 759 506,00 грн, в т.ч. за серпень 2020 на суму 1 048 971, вересень 2020 на суму 1 621 219,00 грн. жовтень 2020 на суму 2 089 316,00 грн. та на порушення п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на вартість на загальну 4 759 506,00 грн., в т.ч. за серпень 2020 на суму 1 048 971.00 грн., в 2020 на суму 1 621 219,00 грн., жовтень 2020 на суму 2 089 316,00 грн.

Проте, висновки акту перевірки в цілому зводять до не підтвердження реальності здійснення ПП «АГРАРНЕ ЗОЛОТО УКРАЇНИ» господарських операцій з придбання у ТОВ «ДОВІРА» (код 31293002) та СТОВ "АГРОМАКС"( код 32506713), ФГ "ПАЛІЙ В.Г." (код ЄДРПОУ 20489747) та фізичної особи ОСОБА_2 у вигляді внеску засновника до статутного фонду, а встановлено проведення фінансових потоків з метою штучного формування витрат, які не мають реального характеру.

При цьому, суд зауважує, що предметом документальної позапланової перевірки виїзної перевірки ТОВ «Провіант Дніпро» було дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 247 125,00 грн, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану звітних періодах.

Із акту перевірки вбачається, сума 247223 спірного від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, виникла у серпні 2020 року – 13528 грн. та вересні 2020 року - 233695 грн.

Однак, відповідачем у висновках акту перевірки не наведено обґрунтувань щодо неправомірності визначення вказаних сум у зазначений період, а також операції, за якими відбулось порушення формування від`ємного значення, враховуючи що із акту перевірки вбачається, що взаємовідносини між позивачем та ПП «АЗУ» відбувались в період січень – лютий 2020 року.

Посилання відповідача на висновки перевірки Приватного підприємства «Аграрне Золото України» податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.09.2019р, валютного - за період з 01.01.2017р. по 30.09.2019р, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року, іншого законодавства з 01.01.2017р. по 30.09.2019р. за результатами якої складено акт від 19.03.2020 № 14270/04-36-05-02/34561704, не свідчить про порушення ТОВ «Провіант Дніпро» податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 247 125,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 р. N 466-IX запроваджується нова концепція відповідальності. Вона стосується як відповідальності платників податків, так і контролюючих органів.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Кодексу, податковим правопорушенням, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених Кодексом.

Кодекс не містить визначення поняття "вина", однак умови за яких особа вважається винною наведені у ст. 112 Кодексу та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, умовами які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є вчинення особою діяння умисно. Податкове законодавство не містить визначення "умислу, умисності діяння", однак так само як і поняття "вини", розкриває його зміст та суть.

Згідно з приписами п. 109.1 ст. 109 Кодексу діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст. ст. 16, 36 Кодексу.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення, за умови доведення вказаного контролюючим органом.

Податковим органом не доведено вини позивача, оскільки позивачем подано пояснення та первинні документи, а відповідачем не спростовано невідповідність таких документів.

У розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 8 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України належна поза розумним сумнівом вмотивованість офіційного письмового документу владного суб`єкта є гарантією особи на доступ до суду. Незабезпечення владним суб`єктом цієї вимоги призводить до однозначної та очевидної протиправності управлінського діяння у зв`язку з дефектом у юридичній визначеності.

Такий правовий висновок сформовано ВС КАС у постанові від 25.03.2021 року по справі N 520/4577/19, у постанові від 09.12.2020 року по справі N 824/1276/18-а.

Отже, зі сторони контролюючого органу не було вчинено всіх необхідних дій для доведення порушення ТОВ «Провіант Дніпро» податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 247 125.00 грн., а висновки про нереальність господарських операцій базуються лише на припущеннях.

У праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява N 387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч. 1 ст. 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку.

Щодо самостійної відповідальність за ведення податкового обліку.

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

"Презумпція добросовісності платника податків" означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Супорт Центре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Супорт Центре) це не мало б.

Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2021 року №00012770704, як протиправного. А відтак підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення від 19.02.2021 року №00012760704, оскільки відповідачем було застосовано штрафні санкцій у розмірі 25% від суми на думку відповідача заниженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

У частині третій статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем у справі був визначений відповідачем Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» за № 893 від 30.09.2020 ліквідовано як юридична особа публічного права територіальні органи Державної податкової служби згідно визначеного Кабінетом Міністрів переліку.

Судом встановлено, що згідно з п.1 Положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України №643 від 12.11.2020 (далі - Положення), Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Дніпропетровської області та ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015).

Згідно з ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне замінити сторону у справі з Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Провіант Дніпро" до Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення– задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 00012770704 від 19.02.2021 року.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 00012760704 від 19.02.2021 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ- 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провіант Дніпро" (код ЄДРПОУ - 43004270) судовий збір у розмірі 24 970,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев