Вирок № 99112685, 20.08.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3549/21

провадження № 1-кп/415/793/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.21 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене 26 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000063 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, судимого 10 лютого 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 121, ст. 69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 24 березня 2017 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 186 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Погодіна В.С.,

захисника Керімова Р.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

24 лютого 2021 року, у після обідній час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднане з проникненням у житло, через незачинені двері проник до будинку АДРЕСА_3 , де став вимагати від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували за вказаною адресою, негайно передати йому гроші в сумі 1000 гривень, на що останні відповіли відмовою, пояснивши, що грошових коштів у них немає.

Після цього, ОСОБА_1 , прагнучи довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, наніс ОСОБА_3 не менш чотирьох ударів долонею по обличчю та удар рукою по обличчю ОСОБА_2 . Дізнавшись від нього, що грошові кошти перебувають на банківському рахунку, ОСОБА_1 оглянув одяг ОСОБА_3 та виявивши банківську картку ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» № НОМЕР_1 , сів з ОСОБА_3 до салону автомобіля таксі «Opel Vectra», під керуванням ОСОБА_4 , якому не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_1 , та проїхав до банкомату АТМ00432, розташованого за адресою: місто Лисичанськ, проспект Перемоги, 134.

Перебуваючи поряд з банкоматом ОСОБА_1 , керуючись раптово виниклим умислом на викрадення офіційного документу, діючи з корисливих мотивів, з метою використання при подальшому знятті грошових коштів з банківського рахунку, відкрито викрав у ОСОБА_3 банківську картку ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» № НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_2 , яка є офіційним документом і перебувала у тимчасовому користуванні ОСОБА_3 та вставивши дану банківську картку до терміналу, став вимагати від ОСОБА_3 ввести пін-код. Після того, як останній свідомо ввів некоректні дані, пояснивши, що не пам`ятає комбінацію цифр, ОСОБА_1 умисно наніс не менше двох ударів долонею по обличчю ОСОБА_3 , який після цього втік.

25 лютого 2021 року, приблизно о 23 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднаний з проникненням у житло, через незачинені двері знову проник до будинку АДРЕСА_3 , де став цікавитися у ОСОБА_3 , чи зняв той грошові кошти та вимагати передати їх йому, після чого наніс ОСОБА_3 удар порожньою скляною пляшкою в область голови, не менш чотирьох ударів долонями по обличчю, удар долонею в тім`яну область та удар кулаком по обличчю ОСОБА_2 , вимагаючи грошові кошти, в результаті чого останній повідомив пін-код від своєї другої банківської картки.

Далі, ОСОБА_1 , зрозумівши, що він не отримає від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошей, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на викрадення офіційного документу, діючи з корисливих мотивів, з метою використання при подальшому знятті грошових коштів з банківського рахунку, відкрито викрав пластикову банківську картку ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» № НОМЕР_2 , яка видана на ім`я ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, відкрито викрав мобільний телефон «Nokia 150 DS RM-1190», вартістю 456 гривень 67 копійок, який належить ОСОБА_2 , заволодівши ним з дивану в залі, після чого залишив вказану адресу.

Далі, 26.02.2021, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, пересуваючись по місту Лисичанську на таксі «DAEWOO Lanos» під керуванням ОСОБА_5 якому не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_1 , використовуючи пін-код та банківську картку № НОМЕР_2 , о 01 годині 14 хвилин зняв грошові кошти з банкомату CALU4619 у сумі 1000 гривень (м. Лисичанськ, вул. Гетьманська, 31), після чого о 01 годині 26 хвилин, зняв грошової кошти з банкомату АТМ00433 у сумі 1000 гривень. Продовжуючи користуватися банківською карткою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 протягом 26.02.2021 також здійснив ряд покупок у наступних торгівельних точках міста Сєвєродонецька:

-о 02 годині 45 хвилин на суму 29 гривень по проспекту Гвардійському, 59;

-о 03 годині 22 хвилини на суму 97 гривень по проспекту Центральному, 47В;

-о 04 годині 52 хвилини, 04 годині 54 хвилини, 05 годині 03 хвилини на суми 231 гривня, 61 гривня та 491 гривня відповідно по АДРЕСА_4 .

Усього ОСОБА_1 викрав з банківського рахунку ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 2909 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 3365 гривень 67 копійок.

Крім того, своїми протиправними діями, ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 забій підшкірної гематоми обох повік лівого ока, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та ОСОБА_3 заподіяв забій, підшкірні гематоми верхніх повік обох очей та лівої тьмяно – потиличної області, садна верхнього повіка правого ока та голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднане з проникненням у житло, та за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів, вчинених з корисливих мотивів.

20 серпня 2021 року під час судового розгляду кримінального провадження, внесеного 26 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000063, між прокурором Лисичанської окружної прокуратури Погодіним В.С., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Керімова Р.К., за письмовою згодою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, та за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186 та ч. 1 ст. 357 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Відповідаючи на питання суду пояснив, що наприкінці лютого 2021 року він через незачинені двері проник до будинку АДРЕСА_3 , де вимагав від потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 1000 гривень, на що останні йому відмовили, пояснивши, що грошових коштів у них немає, у зв`язку з чим він розізлився та не менш чотирьох разів долонею ударив по обличчю потерпілого ОСОБА_2 , після чого останній зізнався, що грошові кошти у нього є на банківській картці. Оглянувши одяг потерпілого ОСОБА_3 , він знайшов картку, яка була випущена на ім`я ОСОБА_2 , та разом із ОСОБА_3 поїхав до банкомату з метою зняти грошові кошти з картки. Перебуваючи біля банкомату він забрав банківську картку у потерпілого ОСОБА_3 та вставивши її у банкомат, став вимагати від ОСОБА_3 ввести пін-код Після того, як останній неправильно ввів пін-код, він умисно наніс не менше двох ударів долонею по обличчю ОСОБА_3 , який після цього втік. Наступного дня він знову через незачинені двері проник до будинку АДРЕСА_3 , де став цікавитися у ОСОБА_3 , чи зняв той грошові кошти та вимагати передати їх йому, після чого наніс ОСОБА_3 удар порожньою скляною пляшкою в область голови, не менш чотирьох ударів долонями по обличчю, удар долонею в тім`яну область та удар кулаком по обличчю ОСОБА_2 , вимагаючи грошові кошти, в результаті чого останній повідомив пін-код від своєї другої банківської картки. Далі, не отримавши грошові кошти від потерпілих, він викрав банківську картку, яка була видана на ім`я ОСОБА_2 та мобільний телефон, який належить ОСОБА_2 . Вийшовши з будинку потерпілих, він на таксі поїхав до банкомату та зняв з викраденої картки грошові кошти в сумі 1000 гривень та в подальшому здійснив ряд покупок в магазинах, використовуючи викрадену банківську картку. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заяви клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди, зобов`язання, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. Просив врахувати, що має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дружину ОСОБА_9 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Прокурор Погодін В.С. у судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, потерпілі надали письмові згоди на укладення ними угоди, у зв`язку з чим просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Керімов Р.К. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому обвинуваченим вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпілий ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти затвердження даної угоди, підтвердивши добровільність своєї позиції та зазначив, що майнова шкода відшкодована, майнових претензій до обвинуваченого немає.

Потерпілий ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти затвердження даної угоди, підтвердивши добровільність своєї позиції та зазначив, що майнових претензій до обвинуваченого немає.

Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоду досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 186 КК України – як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднане з проникненням у житло, та за ч. 1 ст. 357 КК України – як викрадення офіційних документів, вчинених з корисливих мотивів.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 186 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а за ч. 1 ст. 357 КК України - до кримінальних проступків.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 20 серпня 2021 року між прокурором Лисичанської окружної прокуратури Погодіним В.С. та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Окрім того, судом з`ясовано, що потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розуміють наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, надавши письмову згоду на її укладення та не заперечують проти її затвердження, їх позиція є добровільною.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначеним ст. 65 КК України, а саме: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, з урахуванням особи обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не працює, судимий, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, на диспансерному та консультативному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, має на утриманні дружину ОСОБА_9 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

з урахуванням:

- обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого: щирого каяття, що виразилось у належній критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася з його вини та добровільне відшкодування завданого збитку.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений будучи судимим за вчинення умисного злочину (ч. 2 ст. 121 КК України), судимість за яке не знята та непогашена в установленому законом порядку, знову вчинив нове умисне кримінальне правопорушення.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

У зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України запобіжний захід - у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , обраний, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2021 року, згідно якого строк тримання під вартою обчислювався з моменту затримання – з 26 лютого 2021 року - слід скасувати.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту затримання – з 26.02.2021 по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавленні волі.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/3017-ТВ від 17 березня 2021 року, витрати у сумі 653 гривні 80 копійок на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- мобільний телефон «Nokia» чорного кольору, imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 з сім картою, яка має напис « НОМЕР_5 » та акумулятором «Nokia ВL-50В», 2 банківські картки «Укргазбанк» № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 », які згідно розписки знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 , - підлягають поверненню власнику ОСОБА_2 ;

- 11 липких стрічок з папілярними лініями пальців рук, запаковані до сейф – пакету № INZ 2056503, які згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 24 травня 2021 року, зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області – підлягають знищенню;

- 2 оптичні компакт – диски з АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк», які згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 18 травня 2021 року, зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12021131240000063 – підлягають збереженню в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 серпня 2021 року між прокурором Лисичанської окружної прокуратури Погодіним В.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Керімова Р.К., за письмовою згодою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 26 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000063 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 186 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

за ч. 3 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою – скасувати. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з під варти в залі суду негайно.

Відповідно ч. 5 до ст. 72 КК України, зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання, строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з дня затримання – 26 лютого 2021 року до дня ухвалення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 80 копійок (отримувач – ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ /24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази по справі:

- мобільний телефон «Nokia» чорного кольору, imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 з сім картою, яка має напис « НОМЕР_5 » та акумулятором «Nokia ВL-50В», 2 банківські картки «Укргазбанк» № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 », які згідно розписки знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 , - повернути власнику ОСОБА_2 ;

- 11 липких стрічок з папілярними лініями пальців рук, запаковані до сейф – пакету № INZ 2056503, які згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 24 травня 2021 року, зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області – знищити;

- 2 оптичні компакт – диски з АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк», які згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 18 травня 2021 року, зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12021131240000063 – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити потерпілим, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова