Рішення № 99111651, 13.08.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

13.08.2021 Єдиний унікальний номер 205/1661/21

Єдиний унікальний номер судової справи 205/1661/21

Номер провадження 2/205/1781/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про оскарження виконавчого напису нотаріуса, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коваленка Ю.О. звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про оскарження виконавчого напису нотаріуса.

Позов обґрунтований тим, що 07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною (далі - Нотаріус) вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 23449, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 19 924,35 грн. (далі - Виконавчий напис).

На підставі Виконавчого напису 13 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження № 60594773.

Оскільки Нотаріус при вчиненні Виконавчого напису керувалась постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 662 від 26 листопада 2014 року, яка визнана незаконною та нечинною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, а також не врахувала спірність суми заборгованості, позивач вважає Виконавчий напис є незаконним.

На підставі викладеного позивач просить визнати Виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

22 квітня 2021 року від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» Тернової І.В. надійшли заперечення щодо задоволення позову, в якому зазначено, що АТ «Альфа-Банк» правомірно, без порушень законодавства звернулося до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі та надало всі встановлені законодавством документи, що підтверджують безспірність заборгованості ОСОБА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2021 року підготовче засідання по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явилися.

Від представника позивача ОСОБА_1 - Коваленка Ю.О.. надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» Тернова І.В. у письмовій заяві просила розгляд справи проводити за відсутності представника.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна у судове засідання не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Матеріали справи містять копію наказу Міністерства юстиції № 931/5 від 12 березня 2021 року, відповідно до якого свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17 січня 2008 року за 6685 на ім`я Хари Наталії Станіславівни .

Враховуючи вищезазначене, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ході судового розгляду встановлено, що 11 квітня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та позивачем укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом підписання анкети-заяви про акцент публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.10-11). Відповідно до умов вищезазначеного договору ОСОБА_1 було відкрито кредитний ліміт у розмірі 75 000 грн. за умови оплати 36 відсотків річних.

Як зазначає у запереченнях представник відповідача, кінцевий строк повернення кредитних коштів встановлено 11 квітня 2017 року.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 23449. Відповідно до вказаного виконавчого напису з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 630120021 від 11 квітня 2014 року за період з 10 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року в розмірі 19 924,35 грн., з яких: 8 114,64 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11 745,77 грн., - строкова заборгованість за сумою кредиту, 63,94 грн. - строкова заборгованість за комісією та процентами. Також з боржника на користь АТ «Альфа-Банк» стягнуто плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 650 грн. Загальна сума стягнення за виконавчим написом становить 20 574,35 грн. Виконавчий напис вчинено на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (а.с.12).

Відповідно до відповіді від 21 січня 2020 року на адвокатський запит на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. перебуває виконавче провадження № 60594773 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису (а.с.9).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до пунктів 1, 2 Глави 12 Порядку виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису нотаріуса, під час його вчинення Нотаріус керувалася статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Перелік доповнено вказаним пунктом на підставі Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою КМУ від 26 листопада 2014 р. № 662.

При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р. в частині, зокрема, доповнення Переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Таким чином, Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Відповідно до п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом підписання анкети-заяви про акцент публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк», який нотаріально не посвідчений.

Враховуючи викладене, правова підстава для вчинення спірного Виконавчого напису на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, відсутня.

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Враховуючи приписи ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Судові витрати розподіляються судом у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що суд задовольнив позов ОСОБА_1 , документально підтвердженні судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з АТ «Альфа-Банк». Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн. (а.с.8).

Окрім того, позивачем при подані позову ОСОБА_1 заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн. позивачем надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.35), ордер (а.с.34), договір №6 про надання правової допомоги від 04 листопада 2019 року, додаткову угоду від 03 листопада 2020 року № 2 до вищевказаного договору, в якій між сторонами погоджено розмір гонорару адвоката в сумі 7 000 грн. (а.с.33), звіт про надані адвокатські послуги за додатковою угодою № 2 від 03 листопада 2020 року до договору № 6 від 04 листопада 2019 року про надання правової допомоги, який містить опис наданих адвокатських послуг (а.с.37), платіжне доручення № @PL843681 від 11 лютого 2021 року, відповідно до якого позивачем сплачено послуги адвоката згідно вищевказаної угоди в розмірі 7 000 грн. (а.с.36).

У письмовій заяві відповідач заперечував щодо стягнення суми витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 7 000 грн., обґрунтовуючи заперечення тим, що зазначені адвокатом ціни на послуги є явно завищеними, враховуючи затратність часу на їх підготування. Щодо зазначеного в заяві відповідача суд зауважує наступне.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи, що витрати позивача на правову допомогу адвоката в розмірі 7 000 грн., заявлені при подані позову, документально підтверджені, суд дійшов висновку, що судові витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу адвоката в указаному розмірі підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 512 ЦК України, ст.ст. 39,50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 137, 141, 223, 247, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про оскарження виконавчого напису нотаріуса - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною № 23449 від 07 жовтня 2019 року, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за укладеним 11 квітня 2014 року договором № 630120021 в сумі 20 574,35 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 7 908 грн. (сім тисяч дев`ятсот вісім гривень), з яких: 908 грн. - судовий збір, 7 000 грн. - витрати на правничу допомогу адвоката.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г. Остапенко