Постанова № 99104929, 12.08.2021, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/594/21

Провадження № 2-а/139/9/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.

з участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Лісунь М.В.,

представника відповідача Деруна В.Л.,

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до 1) адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради (юридична адреса: вул. Соборна, 45 в смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області) та 2) виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради (юридична адреса: вул. Соборна, 45 в смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області) про визнання дій і рішень протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2021 року поліцейським СПО смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Зіничем Андрієм Миколайовичем щодо ОСОБА_1 складено протокол серії АПР18 № 722173 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 179 КУпАП. Зокрема, ОСОБА_1 вмінялося у вину, що він о пів на першу ночі 09 червня 2021 року перебував на робочому місці в КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджувалося висновком № 15 від 09.06.2021. За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення справи адміністративна комісія при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради постановою № 3 від 24 червня 2021 року визнала ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 179 КУпАП, та наклала на нього стягнення у виді штрафу в сумі 51 гривня.

01 липня 2021 року ОСОБА_1 подав скаргу на постанову адміністративної комісії до виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради. Станом на цей день рішення за скаргою не прийнято.

19 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому ставить вимогу про визнання протиправними та скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради № 3 від 24 червня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення та рішення виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради № 6 від 01 липня 2021 року за наслідками розгляду скарги на згадану вище постанову, а також закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 179 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою від 21 липня 2021 року (а.с. 33-34) позовну заяву було залишено без руху.

28 липня 2021 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків (а.с. 36, 37).

Ухвалою від 02 серпня 2021 року (а.с. 38) відкрито провадження у справі і призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

10 серпня 2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача – адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради (а.с. 43-45).

Відповідач – виконавчий комітет Мурованокуриловецької селищної ради, - вчасно отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками та будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 42), свого представника до суду не направив, не подав відзиву на позов, не повідомив про причину неявки, не просив про відкладення справи.

Судом з врахуванням вимог ч. 1 ст. 286 КАС України щодо строків розгляду справи, на підставі ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС ухвалено про розгляд справи за відсутності представника одного з відповідачів.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги з підстав наведених у позові. Зокрема, наголосив, що наказом директора КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» від 07.06.2021 його було переведено на повну ставку лікаря-хірурга консультативно-діагностичного підрозділу на червень 2021 року. Таким чином, з 08 червня 2021 року його робочим місцем був відповідний кабінет у поліклінічному відділенні лікарні, він припинив роботу у стаціонарі, а тому не міг залучатися до чергувань. Крім того, його не було ознайомлено із графіком чергувань. 0 22-ій, а потім ще через п`ять хвилин до нього зателефонувала медсестра з приймального відділення і попросила прибути в лікарню для надання ургентної медичної допомоги. Він звернувся до медичного директора, але та повідомила, що черговий лікар не може з`явитися для надання пацієнту медичної допомоги. Невдовзі за ним приїхав службовий автомобіль, він поїхав до лікарні, оглянув хворого, поставив йому діагноз, надав необхідну допомогу і консультацію. Після цього у нього виник конфлікт із керівництвом лікарні, він сам викликав поліцію, але сталося так, що його звинуватили у перебуванні на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння. Насправді за чотири години до медичного освідування він дома за вечерею вжив приблизно 50 грамів коньяку (про що завчасно повідомив медичного директора). Йому не відомо, чи пройшов відповідну повірку прилад, яким було встановлено стан алкогольного сп`яніння, йому ніхто не повідомив про виявлену кількість алкоголю у випарах, не ознайомили з висновком.

За таких обставин вважає, що адміністративна комісія при виконкомі Мурованокуриловецької селищної ради безпідставно не прийняла до уваги його пояснення та необґрунтовано притягнула його до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача - адміністративної комісії при виконкомі Мурованокуриловецької селищної ради Дерун Віталій Леонідович (а.с. 50-58) позовні вимоги не визнав та пояснив: Матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 179 КУпАП містили достатньо доказів, що вказували на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому було прийнято постанову про притягнення його до адмінвідповідальності та накладення мінімального штрафу, передбаченого санкцією інкримінованої частини статті. Так, на засіданні адміністративної комісії ОСОБА_1 ствердив, що після 20-ої години 08 червня 2021 року вживав дома алкогольні напої, а після 23-ої години прибув до лікарні для надання медичної допомоги. Факт перебування ОСОБА_1 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння беззаперечно доведено відповідним медичним висновком № 15 від 09.06.2021. Факт, що ОСОБА_1 був черговим лікарем 08.06.2021 доводиться графіком ургенств на червень 2021 року, а його ознайомлення з цим графіком (хоча він і не ознайомлений з ним під розписку) доводиться обставиною, що він чергував за цим графіком 2 та 5 червня (принцип мовчазної згоди). На комісії також було встановлено відсутність нагальної потреби у наданні пацієнту медичної допомоги саме ОСОБА_1 , оскільки пацієнт уже перебував у лікарні, де йому могла бути надана необхідна медична допомога.

В ході судового розгляду справи було досліджено письмові докази, які надав суду позивача на ствердження своїх вимог: наказ директора КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» № 131 від 07.06.2021 про тимчасове переведення (а.с. 10), акт № 4 від 08.06.2021 про прихід на робоче місце лікаря-хірурга ОСОБА_1 у нетверезому стані (а.с. 11), копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення (а.с. 13-19), протокол № 3 засідання адміністративної комісії від 22-24 червня 2021 року (а.с. 20-21), оскаржувану постанову № 3 від 24.06.2021 (а.с. 22-23), скаргу до виконкому Мурованокуриловецької ради на постанову про накладення адміністративного стягнення (а.с. 24-25), витяг з протоколу засідання виконавчого комітету № 6 від 01 липня 2021 року (а.с. 30-31).

Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши всі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Як слідує із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, його завданням є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАСУ). Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами (ч. 1 ст. 286 КАСУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 24 червня 2021 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради винесено постанову № 3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 179 КУпАП у виді штрафу у розмірі 51 гривня. Зокрема, ОСОБА_1 вмінено у вину, що він о пів на першу ночі 09 червня 2021 року перебував на робочому місці – КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» в стані алкогольного сп`яніння, що стверджується висновком медичного огляду № 15 від 09.06.2021 (а.с. 22-23).

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 179 КУпАП стали наступні докази: протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії АПР18 № 722173 від 10 червня 2021 року (а.с. 13), висновок № 15 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 09 червня 2021 року (а.с. 14), пояснення директора КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ», медичного директора КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ», хворого ОСОБА_2 , якого оглядав ОСОБА_1 , та письмові пояснення самого ОСОБА_1 , графіки чергувань (ургенств) на травень та червень 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 , оскаржуючи в судовому порядку вказану постанову, зазначає, що на своєму робочому місці о пів на першу 09 червня 2021 року він не перебував взагалі, а був викликаний черговою медичною сестрою та доставлений службовим автомобілем до приймального відділення КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» для огляду хворого та надання відповідних лікарської консультації і медичної допомоги, а також, що він за своєю посадою не міг бути ургентним лікарем, крім того, його ніхто не ознайомив із графіком чергувань на червень 2021 року, йому станом на сьогодні не оплачено 8 чи 9 червня 2021 року як чергування.

Постанову адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом (п. 1 ч. 1 ст. 288 КУпАП).

При розгляді адміністративного позову з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, суд має перевірити законність і обґрунтованість винесеної постанови.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне і повне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 246 КУпАП). Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито (ч. 1 ст. 249 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (в даній справі - уповноваженими на те посадовими особами органів Національної поліції).

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. В той же час, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

10 серпня 2021 року поліцейським СПО смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Зіничем Андрієм Миколайовичем щодо ОСОБА_1 складено протокол серії АПР18 № 722173, за те що він о пів на першу ночі 09 червня 2021 року перебував на робочому місці у КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Так, згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. Частиною 1 ст. 218 КУпАП передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 179 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 280 КУпАП).

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами частини 1 ст. 179 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані, що тягне за собою накладення штрафу від трьох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається у розпиванні пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебуванні на роботі в нетверезому стані.

У цій конкретній справі у вину ОСОБА_1 покладено факт перебування на роботі в нетверезому стані. Таким чином перевірці та доведеності підлягало дві обставини: перебування на роботі і нетверезий стан.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалених протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4, робоче місце працівника Ї це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів.

Як вбачається із наказу директора КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» № 131 від 07 червня 2021 року (а.с. 10), лікаря-хірурга ОСОБА_1 на червень місяць 2021 року тимчасово переведено на повну ставку лікаря-хірурга консультативно-діагностичного підрозділу. З його пояснень в цьому судовому засіданні слідує, що його службовий кабінет розміщений не на території КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ», в тому числі не у приймальному відділенні. Доказів, які б спростували цю обставину, у справі не здобуто.

Щодо твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 08 червня 2021 року був черговим лікарем, суд враховує наступне:

Згідно з Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров`я, затвердженими наказом Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 р. N 308/519, медичні працівники закладів охорони здоров`я можуть залучатися до чергування в стаціонарі і вдома.

Оскільки ОСОБА_1 згаданим вище наказом директора КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» № 131 від 07 червня 2021 року (а.с. 10) на червень місяць переведений зі стаціонару в інший підрозділ, слід припустити, що він міг бути залучений до чергувань вдома.

Керівник лікарні має право залучати медичний персонал до чергувань удома з оплатою праці в порядку, встановленому відповідно до п. 5.1 Умов ( Чергування вдома в денний та нічний час ураховується як півгодини за кожну годину чергування та оплачується, виходячи з посадового окладу, визначеного за пунктам 2.1-2.2, з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категорію. У разі виклику працівника під час чергування (у заклад, на місце події та додому до хворого) час, витрачений на виклик, оплачується за фактично відпрацьовані години з розрахунку посадового окладу працівника, встановленого за штатним розписом, із збереженням діючого порядку оплати праці працівників охорони здоров`я у нічний час).

Однак, ОСОБА_1 заперечив факт оплати його праці 8 та 9 червня 2021 року у відповідності до п. 5.1. Умов. Відповідачем не доведено зворотного.

Крім того, Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, що затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984 р. № 213, і які є чинним на сьогодні, зокрема, п. 13, а також ч. 3 ст. 32 КЗпП України зобов`язують роботодавця завчасно попередити працівника про режим роботи, в тому числі чергування. Доказом такого попередження може бути підпис працівника з наказом про чергування.

Однак, як заявив суду позивач, йому не було відомо, що його залучено до чергування вдома 8 чи 9 червня 2021 року. Представник відповідача Дерун В.Л. в судовому засіданні заявив, що під час прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення адмінкомісія знайомилася з графіком чергувань лікарів на червень місяць, ОСОБА_1 у цьому графіку був зазначений черговим 08 червня 2021 року, але відмітка про ознайомлення його з цим графіком була відсутня.

Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений із графіком чергувань на червень 2021 року за принципом «мовчазної згоди», оскільки чергував у визначені ним (графіком) дні 2 та 5 червня, суд не може прийняти як належний для підтвердження даного факту доказ, оскільки, по-перше, у графіку відсутня відмітка про ознайомлення з ним ОСОБА_1 ; по-друге, у суду відсутні докази про чергування ОСОБА_1 2 та 5 червня ц.р.; по-третє, станом на 08 червня 2021 року ОСОБА_1 був тимчасово переведений в інший підрозділ КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ», а тому графік чергувань мав бути узгоджений з графіком його роботи в цьому підрозділі з врахуванням місячної норми робочого часу та інших істотних умов, таких як вмінення додаткових обов`язків і т.п.

Крім того, ОСОБА_1 вмінено у вину, що він перебував у нетверезому стані на роботі 09 червня 2021 року, але будь-яких доказів залучення його до чергування в цей день суду не надано.

Вирішуючи питання про перебування ОСОБА_1 в 0 годин 30 хвилин 09 червня 2021 року на робочому місці в КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ», суд також враховує, що знаходився він в лікарні не з власної ініціативи, а за викликом чергової медсестри та був доставлений службовим автомобілем. Такі пояснення в суді дав позивач, такі ж пояснення він давав на засіданні адмінкомісії (а.с. 21).

Таким чином, при ухваленні постанови у справі про адміністративне правопорушення адміністративна комісія при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради не врахувала обставину, що за своєю посадою та своїм робочим графіком ОСОБА_1 в 0 годин 30 хвилин 09 червня 2021 року не перебував на своєму робочому місці, а був викликаний у приймальне відділення КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» для проведення медичного огляду та надання медичної консультації хворому, який був доставлений до лікарні каретою «швидкої допомоги».

Щодо факту перебування ОСОБА_1 в 0 годин 30 хвилин 09 червня 2021 року в стані алкогольного сп`яніння, суд враховує, що сам ОСОБА_1 і на момент інциденту, і під час розгляду справи про адмінправопорушення, і під час розгляду цієї справи не заперечував обставину, що біля 20-ої години 08 червня 2021 року вжив невелику кількість спиртного.

Однак, цей факт не має ніякого значення для визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 179 КУпАП, оскільки спростовано факт перебування його в цей час на робочому місці. Крім того, слід зауважити, що ОСОБА_1 виконав свій обов`язок лікаря та провів кваліфікований огляд хворого і кваліфіковано встановив діагноз (принаймні, перед судом не спростовано цей факт).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Аналіз положень ст.ст. 251 та 252КУпАП дає підстави для висновку, що під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

У постанові від 26.04.2018 по справі № 338/855/17 Верховний Суд вказав, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ст.ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

Постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради № 3 від 24 червня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 22-23) таким вимогам не відповідає.

Зокрема, у ній не зазначено мотивів відхилення пояснень ОСОБА_1 про те, що він 8 та 9 червня 2021 року не був черговим лікарем, а до приймального відділення КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» прибув за наполяганням керівництва та на службовому автомобілі, який за ним прислало керівництво, для надання медичної допомоги хворому.

Крім того, при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано, що доказ, яким стверджується стан сп`яніння ОСОБА_1 в 0 годин 30 хвилин 09 червня 2021 року, не відповідає вимогам діючого законодавства.

Так, нормативним актом, що регулює питання проведення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, який призначається у випадках, коли закон передбачає дисциплінарну адміністративну відповідальність за споживання алкоголю, або перебування в стані сп`яніння; розпивання спиртних напоїв на роботі є Тимчасова інструкція про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння, затверджена заступником Міністра охорони здоров`я СРСР 01 серпня 1988 № 06-14/33-14 (далі - Тимчасова інструкція), яка є доповненням до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 08 вересня 1988 року № 694 Про заходи щодо подальшого вдосконалення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння. Зазначений наказ включений до Переліку наказів МОЗ СРСР, які застосовуються в Україні, що додається до вказівки Міністерства охорони здоров`я України від 28 травня 1996 року № 165 (пункт 399).

При проведенні медичного огляду ОСОБА_1 не було дотримано пунктів 6-8, 13 Тимчасової інструкції.

Відповідно до оскаржуваної постанови, доказом вини ОСОБА_1 був висновок № 15 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 09 червня 2021 року, заповнення якого передбачено лише щодо виявлення такого стану у водіїв транспортних засобів.

Таким чином, доказ, який став підставою для твердження, що ОСОБА_1 у визначений час перебував у стані алкогольного сп`яніння, є неналежним, а тому не повинен був братися до уваги органом, який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

Постанова органу, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, яка не відповідає вимогам процесуального законодавства, ґрунтується на неналежних доказах, а також у якій не перевірено відсутність події правопорушення підлягає визнанню незаконною та скасуванню.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.

Верховний суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а зазначив, що «процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення і винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія і вина особи повинні бути прирівняні до доведеної невинності цієї особи. При таких обставинах факт скоєння позивачем правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 179 КУпАП, є недоведеним.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Особливості провадження судами у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.

Так, частиною 3 цієї статті визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради № 6 від 01 липня 2021 року за наслідками розгляду скарги на постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради № 3 від 24 червня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, суд враховує наступне:

Як зазначалося вище, постанову адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у виконавчий комітет або в суд (п. 1 ч. 1 ст. 288 КУпАП). Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови (ч. 1 ст. 289 КУпАП).

Із поданих позивачем доказів вбачається, що 01 липня 2021 року він подав до виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради скаргу на постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради № 3 від 24 червня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 24-25).

За приписами ст.ст. 292, 293 КУпАП орган (посадова особа) в десятиденний строк з дня надходження скарги розглядає її і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

На засідання виконкому Мурованокуриловецької селищної ради 01 липня 2021 року до порядку денного було включено питання розгляду скарги ОСОБА_1 . Однак, як вбачається із протоколу засідання виконкому № 6 (а.с. 30-31), будь-якого з передбачених ч. 1 ст. 293 КУпАП рішення за скаргою ОСОБА_1 прийнято не було.

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст. 286 КАС України, оскаржуваною в порядку адміністративного судочинства підлягають, зокрема, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

У даній справі відповідач - виконавчий комітет Мурованокуриловецької селищної ради – рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на своєму засіданні 01 липня 2021 року не прийняв.

Сам по собі протокол засідання виконкому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Фактично відповідачем було вчинено бездіяльність з розгляду скарги ОСОБА_1 .

Однак, суд не вбачає потреби у виході за межі позовних вимог та визнанні бездіяльності незаконною, оскільки порушене право ОСОБА_1 на розгляд його скарги на постанову адмінкомісії уже відновлено шляхом прийняття судового рішення у цій справі про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин в цій позовній вимозі ОСОБА_1 слід відмовити.

Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом було оплачено дві самостійних позовні вимоги на загальну суму 908 гривень (а.с. 37). Таким чином, з відповідача, на користь позивача слід стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 454 гривні.

Керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 179, 247, 283 287, 293 КпАП України, ст.ст. 2, 3, 5, 77, 79, 241-246, 255, 284 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 179 КУпАП.

Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради по справі про адміністративне правопорушення № 3 від 24 червня 2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 179 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 179 КУпАП, щодо ОСОБА_1 провадженням закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради за наслідками розгляду скарги на постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мурованокуриловецької селищної ради по справі про адміністративне правопорушення № 3 від 24 червня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 гривні.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення) безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасник, якому повний текст рішення не був вручений в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: __